Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №161/6628/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6628/26 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/1045/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 04 листопада 2023 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений договір про відкриття кредитної лінії №1297-1079 продукту «НА ВСЕ» (далі – кредитний договір).

Позивач зазначав, що товариство згідно з умовами договору зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 19 500 грн; строк кредитування - 300 календарних днів; базовий період – 14 календарних днів; комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту; знижена відсоткова ставка – 1,20% в день; стандартна відсоткова ставка – 1,50% в день.

Відповідачу кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на зазначений нею картковий рахунок.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 06 березня 2026 року у неї утворилася заборгованість, загальний розмір якої становить 53 689 грн 90 коп., з яких: 12 789 грн 64 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 40 900 грн 26 коп. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1297-1079 від 04 листопада 2023 року у розмірі 53 689 грн 90 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1297-1079 від 04 листопада 2023 року у розмірі 3 192 грн 12 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Кожушко В. О., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь товариства понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Так, умовами кредитного договору та Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) чітко визначено порядок повернення кредиту та черговість погашення заборгованості. При цьому, відповідач правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Крім того, включення до тексту кредитного договору умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту і подальше нарахування товариством зазначеної комісії та витребування її від відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів. Відповідач підписала кредитний договір, який містить умови щодо встановлення комісії за надання кредиту, що свідчить про її обізнаність щодо включення вказаної комісії до загальних витрат за кредитним договором. Однак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що встановлення кредитодавцем комісії є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини, і його норми мають пріоритет над загальними положеннями ЦК України. Відповідно, умови кредитного договору, що передбачають комісію, повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися недобросовісними, як зазначає суд першої інстанції. Відповідач підписуючи кредитний договір погодилася з його умовами, тому вимоги товариства є правомірними. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості товариством не здійснювалось нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору. Також посилався на те, що погашення кредитної заборгованості відповідача з врахуванням здійснених нею платежів товариством проводилося згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», проте судом першої інстанції розрахунок заборгованості у цій справі зроблений неправильно, не у відповідності до наведеної правової норми. Вважає, що товариство законно нараховувало відповідачу проценти за користування кредитом протягом строку кредитування, що визначений п. 4.9. кредитного договору, а після закінчення строку кредитування припинило їх нарахування, що відображено у розрахунку заборгованості. За наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру кредитної заборгованості, а тому вимоги товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подала.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 19 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту navse.in.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1297-1079 продукту «НА ВСЕ». Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2768. Відповідач підписала також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ» та додатки №№ 3, 4 до кредитного договору (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графіки платежів за договором за зниженою та стандартною ставками)) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2768. Відповідач також підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2768 Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та додаток до нього.

Відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами і порядком надання кредиту та підтвердила свою згоду на приєднання до умов кредитування та отримання кредитних коштів.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 19 500 грн (пункти 2.4., 4.1., 4.2.); строк кредитування - 300 календарних днів (п. 4.9.); базовий період – 14 календарних днів (п. 4.4.); знижена відсоткова ставка – 1,20% в день, стандартна відсоткова ставка – 1,50% в день (пункти 4.6., 10.2.); комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту (п. 4.7.).

У розділі 12 кредитного договору сторони зазначили свої реквізити, зокрема, відповідач зазначила свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Позивачем на виконання умов договору 04 листопада 2023 року за допомогою системи LiqPay було перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 19 500 грн на її банківський рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06 березня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1297-1079 від 04 листопада 2023 року становить 53 689 грн 90 коп., з яких: 12 789 грн 64 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 40 900 грн 26 коп. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Відсотки нараховані в межах строку кредитування за період з 04 листопада 2023 року до 29 серпня 2024 року включно за відсотковими ставками 1,20% та 1,50% як це передбачено пунктами 4.6., 10.2. кредитного договору. З цього ж розрахунку також слідує, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором здійснила платежі: 30 листопада 2023 року – 500 грн, 01 грудня 2023 року – 1 000 грн; 18 грудня 2023 року – 14 069 грн 82 коп., 29 грудня 2023 року - 4 861 грн 89 коп., 12 січня 2024 року - 4 643 грн 94 коп., 26 січня 2024 року - 4 643 грн 94 коп., а всього 29 719 грн 59 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту у строки, передбачені кредитним договором № 1297-1079 від 04 листопада 2023 року, та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3 192 грн 12 коп., яка підлягає стягненню з неї на користь товариства.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 1297-1079 від 04 листопада 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А2768, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У цій справі відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення 04 листопада 2023 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в електронній формі кредитного договору № 1297-1079 та отримання кредиту у розмірі 19 500 грн. На виконання умов договору відповідач неодноразово здійснювала платежі на погашення заборгованості на загальну суму 29 719 грн 59 коп.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Позивачем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена комісія за видачу кредиту.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, то вони є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У справі, що переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував узгоджені сторонами договору умови щодо процентних ставок за кредитом (знижена та стандартна), а також те, що положення п. 4.7. кредитного договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 2925 грн і становить 15% від суми кредиту одноразово є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Отже, правильним є висновок суду про те, що зарахування позивачем частини здійснених платежів відповідача на погашення такої комісії є незаконним.

Посилаючись на незаконність нарахування позивачем комісії за видачу кредиту, а також на порушення позивачем черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит як це визначено положеннями ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема спрямування позивачем здійснених відповідачем платежів на загальну суму 29 719 грн 59 коп. лише на погашення відсотків, а не тіла кредиту, чим він фактично штучно завищив розмір заборгованості та діяв недобросовісно, тому суд здійснив розрахунок тіла кредиту та процентів самостійно, у зв`язку з чим за розрахунками суду заборгованість за кредитним договором становить 3 192 грн 12 коп. та складається із заборгованості за відсотками.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту (більш детально див. п.5.6. договору) ануїтетними платежами згідно наступного рекомендованого графіку оплат: 17 листопада 2023 року, 01 грудня 2023 року, 15 грудня 2023 року, 29 грудня 2023 року, 12 січня 2024 року, 26 січня 2024 року, 09 лютого 2024 року, 23 лютого 2024 року, 08 березня 2024 року, 22 березня 2023 року. У кожну із зазначених дат позичальник мала сплатити ануїтетний платіж 4 643 грн 94 коп., проте зважаючи на нікчемність положень договору щодо сплати одноразової комісії такий ануїтетний платіж становить 4 351 грн 44 коп. (4 643 грн 94 коп. – 292 грн 50 коп. (включена до кожного із зазначених 10 платежів)).

Згідно з п. 5.6. договору позичальник має право здійснювати дострокове повернення отриманого кредиту частинами згідно рекомендованого графіку оплат за договором при достроковому поверненні кредиту, який вказаний в п.2.3 цього договору. Часткове дострокове повернення отриманого кредиту за вказаним графіком не потребує повідомлення позичальником кредитодавця про намір часткового дострокового повернення кредиту шляхом подання відповідної заяви із зазначенням суми та запланованої дати оплати коштів в порядку, передбаченому п. 6.10. договору. У випадку сплати на рахунок кредитодавця від позичальника грошових коштів у розмірі, недостатньому для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком та неподання позичальником заяви про часткове дострокове повернення кредиту у довільному розмірі, такі грошові кошти не будуть зараховані на погашення суми кредиту, а будуть зараховуватись в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів та/або комісії у останні дні базових періодів. У випадку сплати не пізніше останнього дня базового періоду грошових коштів, недостатніх для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком але достатніх для погашення нарахованих за базовий період процентів та/або комісії, рекомендований графік зміщується на один базовий період вперед. При цьому, у разі сплати у перших трьох базових періодах нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту та зміщенні рекомендованого графіку, при наступних сплатах ануїтетених платежів суми, що зараховуються на погашення кредиту за рекомендованим графіком коригуються у зв`язку із тим, що комісія за видачу кредиту погашена у повному обсязі, а рекомендований графік формується із розрахунку повного погашення кредиту протягом 10 базових періодів ануїтетними платежами. Рекомендований графік зміщується при сплатах процентів та/або комісії до того часу, доки кількість базових періодів у рекомендованому графіку, які є неоплаченими, не буде дорівнювати кількості базових періодів, що залишились до останнього дня строку кредитування. У подальшому сплата частин тіла, що входили у платежі за рекомендованим графіком, стають зобов`язанням позичальника у відповідності до п. 5.1. цього договору. У випадку сплати позичальником на рахунок кредитодавцю грошових коштів у розмірі достатньому для сплати чергового платежу за рекомендованим графіком, такі грошові кошти будуть зараховані у погашення суми кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту згідно рекомендованого графіку як перший несплачений позичальником платіж за рекомендованим графіком.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за перших три базових періоди відповідач сплатила на рахунок кредитодавця лише 1 500 грн (30 листопада 2023 року та 01 грудня 2023 року), тобто у недостатньому розмірі для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком та не подала заяви про часткове дострокове повернення кредиту у довільному розмірі, тому такі грошові кошти не могли бути зараховані на погашення суми кредиту, а мали зараховуватись в рахунок виконання зобов`язань зі сплати процентів, які у такому випадку є простроченими і згідно зі ст. 19 згаданого Закону підлягають погашенню у першу чергу.

У подальшому 18 грудня 2023 року відповідач здійснила платіж у розмірі 14 069 грн 82 коп. за рахунок якого повністю погасила прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом, а решта коштів - у рахунок погашення тіла кредиту. У зв`язку з цим станом на 18 грудня 2023 року у відповідача основний борг становив 16 273 грн 68 коп., який складався з тіла кредиту. За період з 19 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року (11 днів) на вказане тіло кредиту підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 2 148 грн 13 коп. 29 грудня 2024 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснила платіж у розмірі 4 861 грн 89 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 30 грудня 2023 року у відповідача основний борг становив 13 559 грн 92 коп. (тіло - 11 411 грн 79 коп., відсотки - 2 148 грн 13 коп.). За період з 30 грудня 2023 року по 12 січня 2024 року (14 днів) на тіло кредиту 11 411 грн 79 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 1 917 грн 18 коп. 12 січня 2024 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснила платіж у розмірі 4 643 грн 94 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 13 січня 2024 року у відповідача основний борг становив 10 833 грн 16 коп. (тіло – 6 767 грн 85 коп., відсотки за період з 19 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року - 2 148 грн 13 коп., відсотки за період з 30 грудня 2023 року по 12 січня 2024 року - 1 917 грн 18 коп.). За період з 13 січня 2024 року по 26 січня 2026 року (14 днів) на тіло кредиту 6 767 грн 85 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 1 137 грн. 26 січня 2024 року відповідач у визначену графіком дату чергового платежу здійснила платіж у розмірі 4 643 грн 94 коп., який підлягав зарахуванню у рахунок погашення тіла кредиту як це передбачено умовами договору та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим станом на 27 січня 2024 року у відповідача основний борг становив 7 326 грн 22 коп. (тіло – 2 123 грн 91 коп., відсотки за період з 19 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року - 2 148 грн 13 коп., відсотки за період з 30 грудня 2023 року по 12 січня 2024 року - 1 917 грн 18 коп., відсотки за період з 13 січня 2024 року по 26 січня 2026 року - 1 137 грн). Надалі відповідач до закінчення строку кредитування 29 серпня 2024 року платежів не здійснювала, а тому за період з 27 січня 2024 року по 09 лютого 2024 року (14 днів) на тіло кредиту 2 123 грн 91 коп. підлягали нарахуванню відсотки за зниженою процентною ставкою 1,20% у розмірі 356 грн 82 коп., а за період з 10 лютого 2024 року по 29 серпня 2024 року (202 дні) на вказане тіло кредиту підлягали нарахуванню відсотки за стандартною процентною ставкою 1,50% у розмірі 6 435 грн 45 коп.

Зважаючи на наведені розрахунки, здійснені апеляційним судом, остаточний розмір кредитної заборгованості, який у даному випадку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 13 761 грн 67 коп., з яких: 2 123 грн 91 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 11 637 грн 76 коп. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, збільшивши розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором до 13 761 грн 67 коп., з яких: 2 123 грн 91 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 11 637 грн 76 коп. - заборгованість за відсотками, що має наслідком часткове задоволення позову у цій справі. З огляду на наведене, апеляційна скарга позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд цій справі оскаржуване рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс», на його користь з відповідача ОСОБА_1 відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (25,63%) підлягає стягненню сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 682 грн 37 коп. та 1 023 грн 56 коп. за подання апеляційної скарги, а всього 1705 грн 93 коп.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2026 року у цій справі змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1297-1079 від 04 листопада 2023 року у розмірі 13 761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 67 (шістдесят сім) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: