Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №761/22713/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22713/26

Провадження № 2-а/761/452/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Савицького О.А., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії 2KI №0002232762 від 25.05.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення в розмірі 680,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.05.2026 інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Гусаровою О.В. винесено оскаржувану постанову, якою її автомобіль HONDA CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , нібито було припарковано ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території за адресою: вул. Велика Васильківська, 128, м. Київ, чим порушено п. 15.9 ПДР України та вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Позивачка вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення. Наявні у справі фотоматеріали не дають можливості чітко ідентифікувати відстань до виїзду та транспортний засіб, який нібито вимірюється рулеткою. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про засіб вимірювальної техніки (рулетку) та дані про його обов`язкову періодичну повірку. На переконання позивачки, висновки інспектора ґрунтуються на припущеннях, що суперечить положенням ст. 62 Конституції України. Унаслідок протиправних дій евакуації та накладення штрафу вона змушена була додатково сплатити кошти в сумі 2578,40 грн за послуги евакуатора та утримання автомобіля на штрафмайданчику.

08.06.2026 позовну заяву розподілено у провадження судді Савицького О.А.

Ухвалою від 09.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який становить десяти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 29.06.2026 заяву позивачки про відвід головуючого судді Савицького О.А. в зазначеній адміністративній справі визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід судді до Апарату Шевченківського районного суду м. Києва для визначення іншого судді для розгляду та вирішення питання про відвід.

01.07.2026 заяву про відвід судді розподілено у провадження судді Фроловій І.В.

Ухвалою від 01.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивачки про відвід судді у зазначеній адміністративній справі.

14.07.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що при зверненні позивача до суду з вказаним позовом, останньою не враховані положення п. 15.9 ПДР України. Також відповідач звертав увагу, що інспектор в своїх діях керувався виключно приписами законодавства, в тому числі ст. 265-4 КУпАП; фотофіксація здійснювалася не в автоматичному режимі, а за допомогою технічного засобу АРМ Інспектора безпосередньо інспектором з паркування. З наявних у справі матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб «Хонда CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачці здійснив стоянку у місці, ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій, чим порушено

п. 15.9 ПДР України.

20.07.2026 позивачкою подано відповідь на відзив, у якій вона просила суд визнати всі докази відповідача недопустимими, а позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусаровою О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2 КІ

№ 0002232762 від 25.05.2026, було притягнуто позивачку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

З постанови вбачається, що транспортний засіб «Хонда CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , 25.05.2026 зупинено ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушено

п. 15.9 ПДР України, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ Інспектора. Сторонами не заперечувалось, що власником вищевказаного транспортного засобу є позивач ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року

№ 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Згідно п. 9.1 рішення Київської міської ради від 13 липня 2023р. №6870/6911 «Про оптимізацію діяльності деяких структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» здійснення Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень та функцій щодо здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оплати вартості послуг з паркування транспортних засобів та контролю діяльності внутрішнього водного транспорту починається з дня видання розпорядження Київського міського голови про готовність до здійснення таких повноважень та функцій.

Пунктом 6 Положення «Про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого рішенням Київської міської ради 02 березня 2023р. № 6010/6051 (у редакції рішення Київської міської ради від 13 липня 2023р. № 6870/6911) у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, управління (інспекція) контролю за благоустроєм, положення про які затверджуються наказом директора Департаменту.

У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: 1) здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки (відеозапису); 2) розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; 3) складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; 4) накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); 5) розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; 6) складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; 7) здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування м. Києва є складовою частиною виконання посадовою особою інспекції з паркування своїх обов`язків, передбачених Положенням «Про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Підпунктом «и» п.15.9 ПДР України передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно п. 1.10 ПДР України прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Положенням ч. 1 ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, при складенні оскаржуваної постанови інспектором проведено фотофіксацію правопорушення в режимі фотозйомки технічним засобом АРМ Інспектора про що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП вказано у постанові.

У відзиві відповідач зазначив, що АРМ Інспектора - технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась фотофіксація правопорушення, який працює під управлінням операційної системи «Android», має функції запису, зберігання, відтворення та передачі фото-, відеоінформації та на якому встановлене мобільний додаток «АРМ Інспектор», що є складовою частиною інформаційно-телекомунікаційної системи «Платформа цифрових мобільних сервісів «Київ цифровий», комплексна система захисту інформації якої має відповідний атестат відповідності Держспецзв`язку, володільцем якої є комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Так, веб-сайт, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові, kyiv.digital/penalty/check через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - постанова 2KI №0002232762 від 25.05.2026, де містяться фото транспортного засобу «Хонда CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме містить дев`ять фотознімків, виконаних з різних ракурсів, які відображають: дату порушення - 25.05.2026, час вчинення правопорушення -

12 год. 42 хв.

Отже, слід зазначити, що розміщення транспортного засобу позивача ближче 10 м від виїзду з прилеглої територій чітко підтверджується матеріалами фотофіксації.

Частиною 5 ст. 279-1 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, встановивши власницю автомобіля - позивачку ОСОБА_1 , за якою зареєстровано транспортний засіб «Хонда CR-V», д. н. з. НОМЕР_1 , головний спеціаліст-інспектор з паркування виніс постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.05.2026 серії 2КІ № 0002232762.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що головним спеціалістом - інспектором з паркування повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.05.2026 серія 2КІ

№ 0002232762.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

В силу положень ст. ст. 132, 139 КАС України, та оскільки суд відмовив в задоволенні позову в повному обсязі, тому відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача, понесені нею судові витрати.

Керуючись ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»; ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 122, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: