Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №759/14463/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/14463/26

пр. № 1-кп/759/1379/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100080001171 від 14 травня 2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого в ТОВ «703 МЗКО», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-1X від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв?язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

ОСОБА_3 14.05.2026 року приблизно о 11 год. 54 хв., перебуваючи у магазині «АТБ», за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 4, таємно викрав, мобільний телефон марки: «ONE PLUS ? HASSELBLAD 13, 16/512g», який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 14.05.2026 року близько 11 години 53 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у магазині «АТБ», за адресою: м. Київ , вул. Святошинська, 4, підійшовши до каси самообслуговування під № 5 помітив мобільний телефон, внаслідок чого у нього виник раптовий злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб поблизу себе, таємно викрав мобільний телефон марки «ONE PLUS ? HASSELBLAD 13, 16/512g», білого кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 21957,00 грн., який помістив до лівої кишені власних штанів.

В подальшому ОСОБА_3 , заволодівши таким чином чужим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а викраденним майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 21957,00 грн.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті обставини, надав покази за змістом яких, він дійсно того дня, перебуваючи у магазині «АТБ» за адресою: м. Київ , вул. Святошинська, 4, на касі самообслуговування помітив мобільний телефон, який вирішив забрати собі, охоронника магазину про знахідку не повідомив. Взявши телефон, він вийшов з магазину та поїхав на роботу, де в наступному працівникам поліції добровільно видав зазначений мобільний телефон. Вартість майна не оспорював, зауважив, що вночі того дня був масований обстріл м. Києва, що також вплинуло на його дії в магазині, які були спонтанними, про скоєне шкодує, перепрошував у потерпілої за свою поведінку, просив суд суворо його не карати.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який несудимий, одружений, має постійне місце роботи, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває. Також суд зважає на заяву потерпілої ОСОБА_5 від 08.07.2026 року , у які остання зазначає, що при вирішенні питання призначення покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжуюють покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, відсутність спричинення тяжких наслідків, наявність по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки, з урахуванням позиції прокурора, який в судових дебатах запропонував звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкцій статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

На думку суду, саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нового злочину, досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі ч.2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 2888 грн. 16 коп. (висновок експерта від 19.05.2026 №CE-19/111-26/26909-ТВ).

Керуючись ч.4 ст.185, ст.ст.50, 65- 67, 75,76 КК України, ст.ст. 369-371, 373- 376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно зі ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 серпня 2026 року.

Речові докази:

- диск з відеозаписами з камер відеоспостереження , що розташовані в магазині «АТБ» за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 4, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- мобільний телефон «ONE PLUS ? HASSELBLAD 13, 16/512g», білого кольору, в чохлі прозорого кольору, - повернути власнику ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1