Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №487/5787/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5787/26

Провадження № 2/487/3702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року місто Миколаїв Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: судді Темнікової А.О., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просив розірвати шлюб, зареєстрований 14.01.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за актовим записом №5.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2026 року було відкрито провадження по справі після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Керуючись ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 Сімейного кодексу України визначено принцип добровільності шлюбу. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).

Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).

Судом встановлено, що 14.01.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано шлюб, про що 14.01.2023 року складено відповідний актовий запис №5, та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подружні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинились. Спір майнового характеру між сторонами відсутній

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст. 112 СК України.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.

Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач не висловила бажання відновити дошлюбне прізвище.

З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши відповідність заявлених вимог чинному законодавству України, суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та не відповідає засадам добровільності шлюбу, визначеним ст. 24 СК України, у зв`язку з чим шлюб має бути розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно квитанції до платіжної інструкції №27 від 20.07.2026 року на виконання ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачем було сплачено 1331 гривню 20 копійок судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 гривні) встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду.

Таким чином, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 665 гривень 60 копійок (1331,20 гривень / 2 = 665,60 гривень) підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, інші 50 відсотків судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, суд вважає, що родина фактично розпалась, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам позивача, з за такого позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 142, 211, 278-279, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 105, 110, 111, 112, 113 СК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 14.01.2023 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 14.01.2023 року складено відповідний актовий запис №5, та видано свідоцтво серія НОМЕР_1 , розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Зобов`язати фінансовий орган - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (проспект Центральний, 141-В, місто Миколаїв, 54055) повернути ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) сплачений за квитанцією до платіжної інструкції №27 від 20.07.2026 року, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити позивачу, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, копії квитанції (платіжного доручення), що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса:АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя А.О. Темнікова