Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №945/56/26 — Березанський районний суд Миколаївської області

13.08.2026 Справа № 945/56/26 2/469/603/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судових засідань Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 лютого 2023 року за реєстровим №58, звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом, у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб DAEWOO LEGANZA, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача судові витрати.

14 січня 2026 року ухвалою судді Миколаївського районного суду Миколаївської області справу направлено за підсудністю до Березанського районного суду Миколаївської області.

11 березня 2026 року до відкриття провадження у справі ОСОБА_3 надав до суду уточнену позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, у якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 2380 грн., яка складається зі сплачених адміністративних штрафів та інших документально підтверджених витрат, моральну шкоду у розмірі 20000 грн., стягнення на користь ОСОБА_1 зарахувати на законного представника ОСОБА_3 та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 є власником зазначеного транспортного засобу, право власності на який зареєстроване у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС України.

08 березня 2023 року ОСОБА_1 (комітент) та Перша філія ПП "Корінтія" (комісіонер) уклали договір комісії № 6413/23/1/014785, відповідно до якого комісіонер зобов"язувався за дорученням комітента за плату вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу третій особі від свого імені, але за рахунок комітента; на виконання договору комісії транспортний засіб був переданий комісіонеру, який, у свою чергу, 01 квітня 2023 року уклав договір купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_2 , на підставі якого за актом реалізації транспортного засобу від 04 квітня 2023 року та автомобіль перейшов у користування відповідача.

Відповідач не виконав покладений на нього законом обов"язок щодо державної перереєстрації транспортного засобу у встановлений строк, унаслідок чого ОСОБА_1 була фактично обмежена у здійсненні правомочностей власника та зазнала негативних майнових і немайнових наслідків, так як транспортний засіб продовжував обліковуватися за нею; відповідач вчиняв порушення Правил дорожнього руху, за що позивача як формального власника транспортного засобу було притягнуто до адміністративної відповідальності, зокрема, постановою № MYK 2509776 від 22 вересня 2025 року, та вона сплатила адміністративні штрафи на загальну суму 2380 грн. Після звернення позивача до суду відповідач перереєстрував автомобіль на своє ім"я.

Представник позивача зазначив також таке: "Крім того, протиправні дії Відповідача спричинили мені моральну шкоду, що виразилась у тривалих переживаннях, нервовому напруженні, погіршенні самопочуття, необхідності неодноразового звернення до органів влади та суду, приниженні честі та гідності через формальне визнання мене порушником правил дорожнього руху" (арк.4 Уточненої позовної заяви); "З урахуванням тривалості порушення мого права, систематичності надходження постанов про адміністративні правопорушення, неодноразового звернення до органів державної влади та суду, постійного психоемоційного напруження та погіршення самопочуття, вважаю розмір моральної шкоди у сумі 20000 грн. обгрунтованим, співмірним характеру правопорушення та таким, що відповідає засадам розумності й справедливості" (арк.7 Уточненої позовної заяви).

02 червня 2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння повернуто позивачу; позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 і адвокат Жеба Є.О. у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на уточнену позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними, недоведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач зазначав, що за відсутності судового рішення про недійсність або незаконність договору комісії та/або договору купівлі-продажу транспортного засобу відсутні правові підстави стверджувати, що відповідач протиправно заволодів транспортним засобом, незаконно його утримував або що сам факт придбання автомобіля створює підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за штраф, накладений на позивача. Такий адміністративний штраф, накладений на конкретну особу у порядку КУпАП, не є автоматично цивільно-правовою шкодою, завданою іншою особою, а заявлений позивачем спосіб захисту в частині стягнення матеріальної шкоди є юридично помилковим. Для задоволення вимог про відшкодування шкоди позивач повинна довести наявність повного складу цивільного правопорушення у діях саме відповідача: протиправність поведінки відповідача, наявність шкоди, прямий причинний зв`язок між поведінкою відповідача та шкодою, а також вину відповідача. У цій справі такі обставини не доведені, а сам позов побудований фактично на припущенні щодо обов`язку відповідача компенсувати будь-який адміністративний штраф, накладений на позивача як на зареєстрованого власника транспортного засобу, що не відповідає нормам законодавства. Сама по собі реєстрація транспортного засобу за позивачем не доводить, що відповідач вчинив конкретне адміністративне правопорушення, що саме він був водієм у момент фіксації адміністративного правопорушення, не доводить, що відповідач завдав позивачу шкоду у розумінні статей 22 та 1166 ЦК України, а також наявності причинного зв`язку між поведінкою відповідача та сплатою позивачем адміністративного штрафу, який не є такою шкодою. Позивач фактично просить стягнути з відповідача не шкоду, завдану його неправомірними діями, а суму адміністративного стягнення, адресатом якого була вона сама, що не відповідає змісту деліктної відповідальності. На момент придбання автомобіля діяло спеціальне регулювання строків реєстрації у зв`язку з воєнним станом, яке передбачало продовження строку державної реєстрації транспортних засобів, та відповідач міг зареєструвати транспортний засіб після припинення або скасування воєнного стану протягом дев`яносто днів. За відсутності протиправності у діях відповідача відсутній і склад цивільного правопорушення, необхідний для стягнення як майнової шкоди, так і моральної шкоди. У порядку цивільного судочинства не може бути переглянута законність постанови про адміністративне правопорушення, у цій справі суд не замінює суб`єкта адміністративної відповідальності та не може шляхом задоволення цивільного позову фактично перекласти адміністративне стягнення з особи, щодо якої його накладено, на іншу особу. Яякщо позивачка вважала, що постанова про накладення адміністративного правопорушення була винесена щодо неї безпідставно, вона мала право оскаржити таку постанову або скористатися спеціальною процедурою, передбаченою КУпАП; позивачем не доведено, що сплачена нею сума 2380,00 грн. була необхідною витратою саме для відновлення її порушеного цивільного права; крім того, якщо така сума пов`язана з несвоєчасною сплатою штрафу, його подвоєнням або передачею постанови до органу державної виконавчої служби, такі наслідки не можуть бути покладені на відповідача без доводення його вини. Відповідач також зазначав, що він не переховувався від позивача чи її представника, не уникав комунікації та не відмовлявся обговорювати ситуацію, і допускав можливість добровільного врегулювання спору не тому, що визнавав свою вину чи обов`язок компенсувати заявлені позивачкою суми, а виключно з метою припинення конфлікту, уникнення подальшого спору та зняття будь-яких побутових претензій, хоча представник позивача у досудовому порядку фактично висував до відповідача різні та непослідовні грошові вимоги, що свідчить про те, що до звернення до суду позивач та її представник не мали сталого, чіткого та належно підтвердженого розрахунку своїх вимог, а фактично намагалися отримати від відповідача суму, розмір і правова природа якої змінювалися.

Вважав також необґрунтованим розмір моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., оскільки позивач не надала доказів, які б підтверджували істотні душевні страждання, погіршення стану здоров`я, звернення за медичною або психологічною допомогою, тривале порушення звичайного способу життя чи інші конкретні негативні наслідки, які могли б об`єктивно обґрунтовувати заявлену суму, а також не обгрунтувала реального змісту і обсягу моральної шкоди і причинного зв"язку саме з діями відповідача; загальні посилання на переживання, нервове напруження, необхідність листування, звернення до органів чи участь у судовому спорі не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі.

Зважаючи, що сторони виклали свою позицію у направлених до суду заявах по суті справи, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, але не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні або надати заяви про його відкладення, що не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223 ЦПК України вирішив справу без присутності учасників справи.

З матеріалів справи судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачеві на праві приватної власності належав транспортний засіб DAEWOO LEGANZA, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

08 березня 2023 року між ОСОБА_1 , інтереси якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляв ОСОБА_3 , та Першою філією ПП "Корінтія" укладено договір комісії №6413/23/1/014785, відповідно до якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за плату вчинити правочин щодо продажу транспортного засобу DAEWOO LEGANZA, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , третій особі від свого імені, але за рахунок комітента (а.с.13-14).

04 квітня 2023 року між Першою філією ПП "Корінтія" та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO LEGANZA, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.16-17),04 квітня 2023 року складено акт огляду реалізованого транспортного засобу, за яким вказаний транспортний засіб оглянуто та передано покупцю (а.с.18).

На час подання до суду уточненої позовної заяви 11 березня 2026 року відповідач здійснив державну перереєстрацію транспортного засобу на своє ім`я.

Постановою MYK 2509776 від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що вона 19 вересня 2025 року по вул.. Марка Кропивницького, 50 в м. Миколаїв, керуючи автомобілем DAEWOO LEGANZA, державний номерний знак НОМЕР_2 , порушила вимогу дорожнього знаку та здійснила остановку в зоні дії дорожнього знаку “Зупинку заборонено”, та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. (а.с.19).

Крім того, постановою від 24 грудня 2025 року серії 5АВ № 13513052 на власника транспортного засобу DAEWOO, державний номерний знак НОМЕР_2 , накладено адміністративне стягнення за порушення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, зафіксоване у автоматичному режимі, у розмірі 170 грн. (а.с.84-85).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для покладення на особу обов`язку відшкодувати майнову шкоду необхідним є встановлення сукупності юридично значимих обставин, а саме: наявності шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи.

Відсутність хоча б одного з указаних елементів виключає можливість покладення на особу цивільно-правової відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності поведінки відповідача, суд враховує, що на час придбання транспортного засобу відповідачем в Україні діяв правовий режим воєнного стану.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу), передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

На момент придбання відповідачем транспортного засобу в Україні діяв правовий режим воєнного стану, уведений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, дія якого неодноразово продовжувалась і триває до цього часу.

Отже, строк державної реєстрації придбаного відповідачем належного позивачеві транспортного засобу був продовжений на період дії воєнного стану та на час звернення з цим позовом не закінчився, у зв"язку з чим судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо перереєстрації транспортного засобу, яка могла б бути підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.

Сам факт того, що на момент вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб продовжував бути зареєстрований за позивачем, не є достатньою підставою для висновку про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

На підставі ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до абзацу другого Примітки до ст.14-2 КУпАП порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, визначення особи відповідальною за адміністративне правопорушення здійснюється у спеціальному порядку, встановленому законодавством про адміністративні правопорушення.

Звільнення такої особи від відповідальності за адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному ст.279-3 КУпАП.

Крім того, така постанова про притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена у порядку, визначеному п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, а саме у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, питання законності постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності регулюються нормами КУпАП та мають вирішуватися у встановленому цим Кодексом порядку, а не у межах розгляду цивільної справи.

Суду не надано доказів сплати позивачем адміністративних штрафів, накладених на неї як на відповідальну особу.

Крім того, позивачем не викладено обставини того, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, у тому числі вчинення відповідачем відповідних адміністративних правопорушень, позивачеві завдано майнової шкоди, наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем витратами (у разі їх здійснення) та не надано жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Факт накладення на позивача адміністративного стягнення сам по собі не підтверджує протиправності поведінки відповідача, вини відповідача та причинного зв`язку між його поведінкою і понесеними позивачем витратами, що виключає можливість їх стягнення як збитків, оскільки позивачем не доведено, що сплачена сума є шкодою, завданою саме протиправними діями відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Отже, необхідними умовами виникнення обов`язку з відшкодування моральної шкоди є встановлення факту її заподіяння, неправомірності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини особи, яка її завдала, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки судом не встановлено протиправності поведінки відповідача, яка перебувала б у причинному зв`язку із заявленими позивачем негативними наслідками, правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, погіршення стану здоров`я чи інших істотних негативних наслідків, яких зазнала саме позивач та саме унаслідок поведінки відповідача.

Суд зважає, що формулювання у позовній заяві, поданій та підписаній представником позивача ОСОБА_3 обставин щодо завдання моральної шкоди ("...протиправні дії Відповідача спричинили мені моральну шкоду...", "...тривалості порушення мого права..." не дає однозначного розуміння того, що моральну шкоду було завдано саме позивачеві, а не його представникові ОСОБА_3 .

Посилання на душевні страждання, додатковий стрес, переживання, необхідність звернення до органів державної влади та суду, постійне психоемоційне напруження та погіршення самопочуття без надання відповідних доказів не є достатніми для встановлення підстав для встановлення факту завдання моральної шкоди і її відшкодування у заявленому розмірі.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача на відсутність недійсності договору комісії чи договору купівлі-продажу не має визначального значення для вирішення цього спору, оскільки позивачем не заявлено вимог про визнання відповідних правочинів недійсними, а предметом розгляду є вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Посилання відповідача на проходження ним військової служби не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки підставою для відмови у позові є недоведеність позивачем необхідних умов цивільно-правової відповідальності відповідача.

Враховуючи викладене, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності відповідача за завдання майнової та моральної шкоди.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя