Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №752/6987/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6987/25

Провадження №: 2/752/2095/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі Осадчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якій позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/8 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року та до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до лютого 2025 року, до 1/16 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року та до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до лютого 2025 року.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у справі №760/8038/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь повнолітнього ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/8 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року та до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до лютого 2025 року.

Позивач зазначає, що у нього на утриманні перебуває малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відповідно до наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.11.2021 у справі № 428/9545/21, провадження № 2-н/428/1337/2021 він щомісячно сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) до досягнення нею повноліття.

Крім того, його дружина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є тимчасово непрацездатною, оскільки з 18.03.2024 знаходилась на лікарняному у зв`язку із вагітністю та пологами, а з 22.07.2024 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років та також перебуває на утриманні позивача.

Таким чином, на утриманні позивача перебуває наразі 3 особи, що на думку позивачва суттєвими змінами обставин, що є підставою для зміни розміру призначених аліментів на повнолітнього ОСОБА_2 .

Також позивач зазначає, що він та члени його сім`ї з 2014 року є внутрішньо переміщеними особами, тому з цього часу винаймає житло, за що сплачує орендну плату та комунальні послуги.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.08.2021 проходить військову службу (навчання) за денною формою в Національній академії Служби Безпеки України (зарахований на навчання наказом від 20.07.2021) за навчальною програмою підготовки за освітнім ступенем бакалавр, за обраною спеціальністю, термін закінчення навчання - лютий 2025 року. Навчання, утримання, харчування та проживання ОСОБА_2 здійснюється за державний рахунок.

Наведені обставини у своїй сукупності погіршують матеріальне становище позивача, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись з позовом до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від нього до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом направлення судової повістки, а також копії ухвали суду про відкриття провадження разом із доданою копією позовної заяви з додатками на його адресу, проте направлена судом поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року (справа №760/8038/23) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/8 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11 квітня 2023 року та до закінчення навчання ОСОБА_2 , тобто до лютого 2025 року.

05 листопада 2021 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2021 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Крім того, згідно свідоцтва про народження, виданого Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 10 квітня 2024 року, актовий запис № 552, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно наказу керівника Луганської обласної прокуратури №329к від 16 липня 2024 року, ОСОБА_5 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року (включно).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 1 ст. 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У ч. 2 цієї ж статті зазначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей та дружина, яка знаходится у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. (постанова Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20)

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утриманняповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що встановлений постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, розмір аліментів, що дорівнює 1/8 частки від всіх видів заробітку (доходу), є обґрунтованим.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення у позивача як платника аліментів фактичних обставин, які були б пов`язані із погіршенням матеріального стану, здоров`я позивача.

Позивачем не надано доказів зміни його матеріального стану, що унеможливлює сплату аліментів у визначеному судом раніше розмірі.

Матеріали справи не містять доказів про доходи позивача та відсутність у нього доходів для сплати аліментів у визначеному розмірі, з огляду на витрати, які він несе на інших дітей, розмір яких також не підтверджений.

Сам факт народження іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, визначених на підставі рішення суду.

Позивач є працездатним, працевлаштованим, фізично здоровим, тому суд вважає, що батько може та повинен приймати участь в утриманні всіх своїх дітей, народжених в різних шлюбах.

Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц , від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 19, 23, 76-80, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Митрофанова