Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №635/5363/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5363/26

Провадження № 1-кп/635/1086/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221160000268 від 08 квітня 2026 рокуза обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Буди Харківського району Харківської області, громадянина України, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, одруженого, має на утримані неповнолітню дитину, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_6 , вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, за таких обставин.

Так, 07 квітня 2026 року, близько 21:00 години, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з велосипедом в руках, перебував в громадському місці, а саме поблизу будинку № 46 по вулиці Харківська в селищі Буди Харківського району Харківської області.

В цей же час, на вказаному місці, повз ОСОБА_6 проїжджав свідок ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який керував електросамокатом та в подальшому зупинився неподалік ОСОБА_6 . Крім того, за вказаним електросамокатом рухався транспортний засіб «Skoda Octavia A5», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить вказаний транспортний засіб.

Так, ОСОБА_6 , перебуваючи у вказаному громадському місці, побачивши проїжджаючий повз нього вищевказаний транспортний засіб, зупинив його перегородивши проїзну частину велосипедом та маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, діючи безпричинно, в присутності інших осіб, маючи намір спровокувати конфлікт з раніше незнайомим йому потерпілим ОСОБА_8 , підійшов до нього, та розпочав словесний конфлікт з останнім, виказував нецензурну лайку та образи на адресу потерпілого, що змусило потерпілого ОСОБА_8 вийти з салону вказаного транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку, дістав з лівої кишені верхнього одягу, в яку він був вдягнений, предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ніж, після чого наблизився до потерпілого ОСОБА_8 з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

В цей момент, потерпілий ОСОБА_8 , побачивши ОСОБА_6 із ножем в руках, відбіг за свій транспортний засіб «Skoda Octavia A5» д.н.з. НОМЕР_1 , в той час, як ОСОБА_6 , підійшовши до вказаного транспортного засобу, здійснив один удар ножем по нижній частині заднього лівого крила вказаного транспортного засобу.

Після чого, ОСОБА_6 відійшов від транспортного засобу, взяв до рук свій велосипед, та кинув його на капот та переднє ліве крило вказаного транспортного засобу.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_6 було грубо порушено громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, а внаслідок нанесеного удару ножем, який є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, спричинено потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 11741 грн. 39 коп.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватим у вчиненні якого визнається ОСОБА_6 передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , повністю згоден з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнає його, а наведені в обвинуваченні час, місце, спосіб та всі обставини вчинення злочину встановлено та наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного, зазначив, що шкоду потерпілому відшкодував. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності.

Прокурор, підтримуючи обвинувачення, заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та про дослідження окремих матеріалів кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду належним чином, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, просив суд суворо не карати ОСОБА_6 , призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, матеріальну та моральну шкоду обвинувачений відшкодував, цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлений, претензій матеріального та морального характеру не має.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, наслідки застосування частини третьої ст.349 КПК України обвинуваченому та учасникам судового провадження роз`яснені, та вони вважають недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд доходить висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо розміру судових витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого

Аналізуючи показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи ці показання з обвинуваченням ОСОБА_6 , суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та об`єктивних, а відтак, з урахуванням застосування при розгляді справи положень ч.3 ст.349 КПК України, доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» та кваліфікує його дії:

за ч.4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Норми, передбачені частиною першою статті 296 КК України - хуліганство (основний склад злочину) - та частиною четвертою цієї самої статті, з-поміж інших ознак, - хуліганство, вчинене із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень (кваліфікований склад злочину), - визначають обсяг (стан, зміст, певну сукупність) суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб`єктів, які порушили встановлений ними обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об`єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося використанням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень під час учинення хуліганських дій і створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

Крім того, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 були вчинені в активній формі за його ініціативою, щодо потерпілого ОСОБА_8 , з яким він до цього не був знайомий та в будь-яких неприязних особистих стосунках не перебував, з незначного приводу та позбавлені будь-якої необхідності, у громадському місці на вулиці Харківській в селищі Буди Харківського району Харківської області біля будинку №46, у присутності сторонніх осіб. Дії ОСОБА_6 супроводжувалися нецензурною лайкою та були вчинені з використанням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ножа, який обвинувачений дістав з кишені верхнього одягу, в який був одягнений та приблизився до потерпілого ОСОБА_8 з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень і тим самим демонстрував серйозність своїх намірів вчинити певні дій, внаслідок чого потерпілий сприймаючи дії ОСОБА_6 , як реальну загрозу для життя та здоров`я відбіг за свій транспортний засіб побоюючись за своє життя. Хоча дії мали нетривалий характер, вони створили реальну загрозу життю та здоров`ю потерпілого, спричинили йому психічні страждання та порушили громадський порядок.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину ; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину – ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно консультаційного висновка спеціаліста від 26 квітня 2024 року та 28 липня 2025 року має діагноз – порушення адаптації у вигляді змішаного розладу емоцій та поведінки, з 26 червня 2024 року має третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням військової служби, проходив військову службу в період з 13.03.2022 по 27.07.2024, звільнений за станом здоров`я, за місцем проживання характеризується посередньо.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також з метою запобігання можливості вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у даній справі йому слід призначити покарання передбачене санкцією статті закону у виді позбавлення волі.

Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово зазначав, що загальні засади призначення покарання, визначені у ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід`ємних одне від одного складових, що характеризують об`єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід`ємними складовими щирого каяття. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своїх чисельних рішеннях (ВС ККС №759/7784/15-к від 22.03.2018 року; № 756/4830/17-к від 09.10.2018 року; № 308/5319/14-к від 03 лютого 2022 року).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому визнав, розкаявся, раніше не судимий, відсутність тяжких наслідків та повне добровільне відшкодування шкоди потерпілому, враховуючи позицію потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, та просив суд не призначати покарання пов`язане з позбавленням волі, також враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, а саме, що він є інвалідом 3 групи, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування ним покарання, призначеного за даним вироком, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 75 КК України та з врахуванням висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2002 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен урахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

А тому, комплексне врахування всіх цих обставин справи та даних вивченням по особі обвинуваченого свідчить про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе без реального відбуття ним покарання за кримінальне правопорушення, що є предметом судового розгляду та можливість звільнення його з випробуванням, надавши йому шанс виправитися та повернутися до нормального життя, зважаючи на позицію потерпілого та підтримку рідних.

Тільки таке покарання, з врахуванням особливостей та обставин вчинення обвинуваченим, особи обвинуваченого, з врахуванням всіх обставин вчиненого та поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та для виконання призначеного судом покарання і попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який продовжувався Харківським районним судом Харківської області, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 , строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню з 09 квітня 2026 рокупо 20 серпня 2026 року з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень

Разом з тим, згідно ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року на речові докази у кримінальному провадженні був накладений арешт, який слід скасувати у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Витрати пов`язані із проведенням судової транспортно-товарознавча експертизи № 5452 від 22.04.2026 складають 18320,40 грн., судової транспортно – трасологічної експертизи № СЕ-19/121-26/10755-ІТ від 25.04.2026 складають 7701,76 грн, судової молекулярно-генетичної експертиза № 5729 від 15.05.2026 складають 10992,24 грн тавідповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з ОСОБА_6 на користь держави.

Цивільний позов відсутній.

Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 296 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою скасувати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити в залі суду, негайно.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання по день ухвалення вироку, а саме з 09 квітня 2026 року по 20 серпня 2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судово-товарознавчої експертизи за № 5452 від 22 квітня 2026 року, у розмірі 18320 (вісімнадцять тисяч триста двадцять) гривень 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової транспортно – трасологічної експертизи № СЕ-19/121-26/10755-ІТ від 25.04.2026, у розмірі 7701 (сім тисяч сімсот одну) гривень 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової молекулярно-генетичної експертиза № 5729 від 15 травня 2026 року, у розмірі 10992 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 24 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року у справі № 635/3488/26 провадження № 1-кс/639/550/2026 накладений на тимчасово вилучене майно, а саме: предмет зовні схожий на ніж, лезо складене, чорного кольору, довжиною 13,5 см, шириною 1,5 см, який належить ОСОБА_6 ; спортивний велосипед "PRO TOUR SUNLINE" синього кольору, який належить ОСОБА_6 .

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 08 квітня 2026 року – DVD-R диск після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 08 квітня 2026 року – DVD-R диск, на який записані відео з бодікамер, після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 15 квітня 2026 року – DVD-R диск, на який записані 4 відеозаписи, після набрання вироком законної сили, залишити в матеріалах справи.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 08 квітня 2026 року – спортивний велосипед фірми «PRO TOUR SUNLINE» синього кольору, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, повернути власнику – ОСОБА_6 .

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 08 квітня 2026 року- автомобіль «Skoda Octavia A5» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 09 квітня 2026 року – біологічний зразок букального епітелію ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили, знищити.

Речовий доказ, визнаний постановою слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 08 квітня 2026 року – предмет зовні схожий на ніж, лезо складене, чорного кольору, довжиною 13,5 см., шириною 1.5 см., який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області, після набрання вироком законної сили, знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).

Суддя – ОСОБА_1