Окрема думка від 04 серпня 2026 р. у справі №158/2652/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

судді Верховного Суду Мартєва С. Ю.

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 158/2652/25

провадження № 61-3572св26

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області, про встановлення факту батьківства

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Огородника Олега Валентиновича на постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року в складі колегії суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.

Відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

І. Короткий зміст справи

1. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження зазначено, що батьками дитини є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

22 листопада 2022 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб.

09 травня 2023 рокуза заявою ОСОБА_6 про визнання батьківства внесли зміни до свідоцтва про народження дитини, її батьками зазначили: батька - ОСОБА_6 ; матір - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_8 загинув під час виконання обов`язків військової служби, завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області.

У 2024 році ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини з тих підстав, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 остання його запевнила про те, що він є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із цим, він подав заяву про визнання батьківства. Надалі, зі слів ОСОБА_1 , йому стало, що він не є біологічним батьком дитини, тому він вирішив зробити тест ДНК, який встановив ймовірність його батьківства щодо ОСОБА_9 - 0 %.

Ківерцівський районний суд Волинської області рішенням від 23 травня 2024 року задовольнив цей позов.

2. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, пославшись на те, що біологічним батьком сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 , який визнавав себе батьком дитини, піклувався та утримував його.

Зазначила, що встановлення факту батьківства ОСОБА_8 щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення у дитини права на отримання грошових виплат у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, а також спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

3. Рішенням від 07 листопада 2025 року Ківерцівський районний суд Волинської області задовольнив позов.

Установив факт батьківства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постановив внести зміни до актового запису про народження № 4, складеного 11 лютого 2016 року Виконавчим комітетом Дідичівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, вказавши батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України.

4. Рішення мотивував тим, що зібрані в справі докази свідчать про те, що ОСОБА_8 є батьком дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

5. Постановою від 04 лютого 2026 року Волинський апеляційний суд скасував рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 листопада 2025 року та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6. Апеляційний суд керувався тим, що наданий позивачкою висновок про біологічну спорідненість брата загиблого та дитини ОСОБА_9 не є експертним висновком в розумінні статті 102 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України та не може бути належними тадостатнім доказом факту батьківства, оскільки у висновку не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність та що висновок був виготовлений для суду. Бездоказовими є твердження позивача про родинні зв`язки як братів ОСОБА_2 та загиблого ОСОБА_8 .

Зауважив, що довідка про таїнство хрещення над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на прохання батька дитини - ОСОБА_8 , яка підписана ОСОБА_10 , не містить даних, що станом на 2016 рік останній був настоятелем Свято-Стрітенського храму; в матеріалах справи відсутній витяг з реєстраційної книги, де зазначено відповідний запис та саме свідоцтво про хрещення.

Послався на те, що в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_8 як колишня дружина сказана « ОСОБА_11 », при тому, що ім`я позивачки - ОСОБА_12 .

Наголосив, що з моменту народження ОСОБА_8 позивачка не вчиняла дій, спрямованих на підтримання батьківських відносин між сином та ОСОБА_8 , не повідомляла сину, хто є його батьком. У свідоцтві про народження дитини запис про батька здійснено зі слів ОСОБА_1 , після одруження у 2022 році з ОСОБА_13 , погодилась на визнання її чоловіком батьківства щодо ОСОБА_8 та зміну прізвища й по батькові дитини.

Вважав, що дії позивачки негативно вливають на несформовану психіку малолітньої дитини, оскільки неодноразово змінюються його анкетні дані (прізвище, по батькові, інформація про батька).

7. У березні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Огородник О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. Постановою від 05 серпня 2026 року Верховний Суд касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Огородника О. В. задовольнив частково.

Скасував постанову Волинського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Мотивував постанову тим, що апеляційний суд, визнавши наданий позивачкою висновок неналежним доказом, та з урахуванням існування в матеріалів справи нерозглянутого клопотання про призначенням судом експертизи, ухилився від обов`язку призначення експертизи в цій справі, проведення якої мав би доручити експертній установі, яка відповідно має повноваження на проведення такого дослідження.

Наголосив, що відхиляючи всі інші надані позивачкою докази та вказавши, що її дії негативно вливають на несформовану психіку малолітньої дитини, оскільки неодноразово змінюються його анкетні дані (прізвище, по батькові, інформація про батька), суд залишив поза увагою, що за наявності рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 23 травня 2024 року про виключенння відомостей про ОСОБА_6 як батька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про народження - питання про батьківство дитини залишається невизначеним.

Зауважив, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, який спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Дитині має бути гарантовано право знати свого біологічного батька, що є пропорційним і справедливим балансом між відповідними конкуруючими інтересами батьків і дитини та відповідатиме легітимній меті дотримання найкращих інтересів дитини.

ІІ. Зміст окремої думки

10. Не погоджуюся з результатом розгляду справи, вважаю, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід було залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін з огляду на таке.

11. Під час вирішення цивільної справи суд має насамперед визначити вид спірних правовідносин, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.

12. Досліджуючи спірні правовідносини, передусім необхідно звернути увагу на положення статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

13. Тобто у разі ствердження позивачем про порушення його права цей факт має бути достеменно встановлений судом для переходу до наступного етапу - обрання релевантної норми права.

14. У Дигестах вказувалося, що juris praecepta sunt haec: honeste vivere, alterum non laedere, suum cuique tribuere (норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах). Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 357/13500/18).

15. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

16. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11).

17. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Ці правові конструкції відрізняються як за змістом, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (див. постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18, від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 757/30424/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 686/16569/22).

18. Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про визнання батьківства) має використовуватися особами за його призначенням, добросовісно, не зловживаючи правом.

19. Стаття 51 Конституції України, частини друга, третя статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачають, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

20. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

21. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

22. Згідно з вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

23. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду (стаття 125 СК України).

24. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

25. За частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

26. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

27. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

28. Апеляційний суд встановив, що з часу народження сина ОСОБА_14 , позивачка не вчиняла дій спрямованих на підтримання батьківських відносин між сином та загиблим ОСОБА_8 , не повідомляла сину хто є його батьком. У свідоцтві про народження дитини запис про батька здійснено зі слів матері (як повідомив представник позивачки з метою отримання коштів, як одинока матір). Після одруження у 2022 році з ОСОБА_6 вона погодилася про визнання її чоловіком батьківства щодо сина ОСОБА_14 , зміну прізвища та по батькові дитини. На день звернення до суду з позовом ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Лише після смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_1 вирішила встановити офіційно його батьківство щодо сина ОСОБА_14 .

29. Взявши до уваги ці обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що дії позивачки порушують моральні засади суспільства, спрямовані виключно на отримання матеріальної вигоди та не переслідують мети захисту прав та інтересів малолітньої дитини.

30. Варто звернути увагу на те, що на день настання юридичного факту - загибелі ОСОБА_8 юридично ні позивачка, ні її син, не мали права на отримання грошової виплати у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

31. Наполегливе бажання позивачки щодо офіційного установлення кровної спорідненості сина і батька безпосередньо пов`язане із фактом смерті останнього під час виконання обов`язків військової служби, завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

32. Наведене дає підстави для висновку про те, що єдиною метою звернення позивачки до суду є отримання права на грошову виплату у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, а також спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, про що вона й зазначила у своєму позові.

33. Тобто цей зв`язок має винятково меркантильний характер і вочевидь безпосередньо не стосується прав та інтересів дитини, яка в силу свого малолітнього віку може бути збентеженою та просто не розуміти причин неодноразової зміни своїх анкетних даних.

34. Процесу визнання батьківства передувала офіційна процедура відмови батька від дитини, хоча цей «батько» за власною ініціативою раніше просив визнати батьківство і внаслідок таких дій відбулася зміна прізвища та по батькові дитини.

35. Навіть, якщо повірити словам цього «батька», що причиною для відмови від дитини став результат ДНК тесту, за яким він не є біологічним батьком дитини, то видається дивним, що необхідність в такому тесті виникла лише після трагічної загибелі ОСОБА_8 .

36. Якщо ОСОБА_8 дійсно є біологічним батьком дитини, то юридично дії позивачки вочевидь не пов`язані з інтересами малолітньої дитини, яка фактично одномоментно втратила батька за офіційними документами і має усвідомити, що стала напівсиротою через загибель біологічного батька, і це все лише через бажання позивачки отримати майнову вигоду, не зважаючи на емоційний стан дитини та повагу до пам`яті про загиблого захисника України. Тому твердження про те, що дитині має бути гарантовано право знати свого біологічного батька, за встановлених обставин цієї справи, не є щирим.

37. У цій ситуації недоречно «прикриватися» майновими інтересами дитини, бо: 1) у цьому віці такі інтереси не є домінантними, на відміну від сталого емоційного розвитку у сім`ї; 2) грошова виплата, яку бажає отримати позивачка, не є цільовою і гарантованою саме дитині.

38. Отже експертиза, задля проведення якої касаційний суд направив справу на новий апеляційний розгляд, немає жодного значення для правильного вирішення цієї справи.

39. Непослідовна поведінка матері свідчить про використання нею приватноправового інструментарію (ініціювання спору про визнання батьківства) не за його призначенням, є зловживанням матеріальними (цивільними) правами, спрямованим виключно на набуття нею матеріальної вигоди, не пов`язаної з інтересами дитини, що є підставою для відмови у позові.

Загальні висновки щодо результату касаційного перегляду справи

40. Апеляційний суд правильно визначився зі змістом спірних правовідносин, дійсною метою звернення до суду, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано відмовив у позові.

41. Тому належним рішенням Верховного Суду за результатами касаційного перегляду цієї справи було б залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

СуддяС. Ю. Мартєв