Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №636/8083/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 636/8083/25

н/п 2/953/797/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

20 серпня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуба Г.А.

за участю секретаря – Кулікової Т.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2025 до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 в розмірі 18665, 41 грн., суму судового збору в розмірі 2422, 40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 14.05.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 553714032 на суму 6700, 00 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «W33CKQ34». Отже, саме Відповідачка ініціювала укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна остобистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачкою та Первісним кредитором не був би укладений. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці грошові кошти у сумі 6700, 00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 48 від 15.10.2019, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору фаторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному в Реєстрі.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідачки за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 23879, 94 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідачкою за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідачки перед ТОВ «ФК «ЕЙС» на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить 23879, 94 грн., яка складається з: 6699, 21 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 11966, 20 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 5214, 53 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

21.11.2025 до суду за підсудністю надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 24.11.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2026 витребувано у Банка-емітента АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлялася у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка повернута оператором поштового зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачка обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.05.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 553714032, згідно з умовами якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 6700, 00 грн. строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно з п. 1.4 цього Договору (п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору) (а.с. 10).

Відповідно до п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно з п. 3.18 Правил Товариство строком від двох хвилин до 3 банківських днів з моменту укладення Електронного договору надає Позичальнику Кредит шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, вказаний Позичальником у Заявці (а.с. 12-13).

Відповідно до даних, які містяться в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.05.2019 номер карти ОСОБА_1 за Договором №553714032 від 14.05.2019 – 5486-58ХХ-ХХХХ-6710 (а.с. 14).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1, 07 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 Договору. З урахуванням положень п. 1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 390, 55 відсотків річних (п. 1.4, п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений в п. 1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менше ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою, визначеною п. 1.4 – п. 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонам застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1, 70 за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1, 70 розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 Договору.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 Графіку розрахунків сукупна вартість Кредиту складає 132, 10 % від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 8850 грн. 70 коп. (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування Кредитом 32, 10 % від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 2150 грн. 70 коп. (у грошовому виразі) (п. 2.1); суму Кредиту 6700 грн. (у грошовому вираженні) (п. 2.2) (а.с. 10 на звороті).

Додатковою угодою від 14.06.2026 до Договору № 553714032 від 14.05.2019 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 553714032 від 14.05.2019 на наступну кількість днів: двадцять дев`ять (п. 1). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом та пенею, у випадку її наявності (п. 2). Починаючи з 13.06.2019, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1, 53 процентів в день суми Кредиту згідно з даною Додаткової угоди (п. 3). Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 13.06.2019 (п. 4) (а.с. 11).

Відповідно до Додаткової угоди від 12.07.2019 до Договору № 553714032 від 14.05.2019 сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 553714032 від 14.05.2019 на наступну кількість днів: двадцять вісім (п. 1). На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом та пенею, у випадку її наявності (п. 2). Починаючи з 12.07.2019, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1, 53 процентів в день суми Кредиту згідно з даною Додаткової угоди (п. 3). Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 12.07.2019 (п. 4) (а.с. 11).

Пунктом 3 Правил визначений порядок надання Кредиту та підписання Електронного договору: з метою отримання Кредиту Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнює Заявку на Сайті Товариства, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов?язкові (п. 3.1); Позичальник у Заявці зобов?язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання Кредиту. Позичальник також зобов?язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних (п. 3.2); з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних, під час заповнення Заявки, проставляючи відповідну відмітку у спеціальному полі на першій сторінці Заявки, Позичальник надає згоду на обробку Товариством своїх персональних даних, а також на те, що Товариство має право звернутись за інформацією про фінансовий стан Позичальника або іншою інформацією, яка необхідна для прийняття рішення про надання кредиту, до третіх осіб, які пов?язані з Позичальником діловими, професійними, особистими, сімейними або іншими стосунками (п. 3.3); за результатами заповнення Заявки здійснюється одночасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної карти Позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем (п. 3.4); Товариство мас право також окремо запропонувати Позичальнику, в тому числі засобами Інформаційно-телекомунікаційної системи, надати додаткову інформацію, документи та/або відомості, необхідні для підтвердження повноти, точності та достовірності інформації, зазначеної в Заявці (п. 3.5); рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (п. 3.6); у випадку наявності факту попереднього отримання Позичальником Кредиту від Товариства та належного його погашення, Заявка на новий Кредит розглядається Товариством за скороченою процедурою, без необхідності введення тих даних, які не зазнали змін після отримання та виконання умов першого Кредиту, з дотриманням вимог законодавства з фінансового моніторингу (п. 3.7); Товариство у строк від двох хвилин до трьох робочих днів з дати отримання Заявки приймає рішення про надання чи ненадання Кредиту (п. 3.8); Товариство інформує Позичальника про прийняте рішення щодо видачі Кредиту СМС-повідомленням на телефонний номер та електронним листом на електронну пошту Позичальника, зазначені у Заявці, а також відповідним повідомленням в Особистому кабінеті (п. 3.12); за затримку в надходженні повідомлення про прийняте рішення, спричинене проблемами в роботі електронних та/або телефонних служб і сервісів. Товариство відповідальності не несе (п. 3.13); у випадку схвалення Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства генерує індивідуальну частину Електронного договору, що с офертою та містить всі істотні умови, про що інформує Позичальника в Особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказаний в Заявці (п. 3.14); кожен з Позичальників ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надає згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначена іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та надсилається Позичальникам в СМС-повідомленні (п. 3.15); після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства та свідчить/повідомляє Товариство про те, що Позичальник надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Товариства щодо укладання кредитного Договору з Позичальником. Після зазначених дій Договір між Товариством та Позичальником вважається укладеним і Товариство здійснює дії передбачені умовами укладеного Договору щодо перерахування коштів Позичальнику на його банківський рахунок (п. 3.16).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

На підтвердження укладення кредитного договору №553714032 від 14.05.2019, позивачем надано Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається, що 14.05.2019 ОСОБА_1 підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором W33CKQ34, який було відправлено позичальниці на номер телефону НОМЕР_1 – 14.05.2019 о 0:00:00 год., введено 14.05.2019 о 20:35:21 год., перерахування грошових коштів – 14.05.2019 о 20:35:32 год. (а.с. 14 на звороті).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами Договір кредитної лінії № 553714032 від 14.05.2019 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Зокрема, сторони погодили суму договору, розмір щомісячних процентів, річні проценти, графік платежів, реальну річну процентну ставку, щомісячні проценти, розмір пені та інші істотні умови.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 14.05.2019 перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_2 , вказану позичальницею в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.05.2019, що підтверджується копією платіжного доручення № 573f3672-8a29-475e-9123-a9-85f12e9d від 14.05.2019, в розмірі 6700, 00 грн (а.с. 18).

З інформаційної довідки АТ «Райффайзен Банк», яка надійшла за ухвалою суду від 28.05.2026, вбачається що банківська картка № НОМЕР_3 -ХХХХ-6710 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). З доданої виписки по рахунку вбачається, що 14.05.2019 на банківську картку позичальниці ОСОБА_1 були перераховані кошти в розмірі 6700, 00 грн. (а.с. 83-84, 86-87).

Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав свої зобов`язання та не здійснив погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», станом на 15.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 становить 24551, 64 грн., яка складається з: 6700, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 17851, 64 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам (а.с. 38).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (а.с. 20-21).

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до Договіору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (а.с. 22 на звороті).

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 23-25).

31.12.2021 сторони Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 25 на звороті).

31.12.2022 сторони Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 25 на звороті).

31.12.2023 сторони Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 26).

Отже, Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 – 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги – означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №48 від 15.10.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до боржника з порядковим номером 403 ОСОБА_1 , номер кредитного договору № 553714032 від 14.05.2019, сума заборгованості за тілом кредиту 6699, 21 гривень, сума заборгованості за відсотками 12662, 43 гривень, всього 19361, 64 гривень.

Відповідно, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення Прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги (п. 2.1.). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку (п. 4.1.) (а.с. 28-29).

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу, право вимоги означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу 2 строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору (дата підписання), та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Додатковою угодою №2 від 03.08.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно (а.с. 30).

Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно (а.с. 30 на звороті).

Згідно із розрахунком заборгованості виданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором за період з 15.10.2019 по 31.07.2023 в розмірі 18665, 41 грн, яка складається з: 6699, 21 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11966, 20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника з порядковим номером 362 ОСОБА_1 , номер кредитного договору № 553714032 від 14.05.2019, сума заборгованості за тілом кредиту 6699, 21 гривень, сума заборгованості за відсотками 11966, 20 гривень, всього 18665, 41 гривень (а.с. 31).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 сума фінансування, належна до сплати Клієнту за цим Реєстром прав вимоги, становить 2586694, 30 грн. (а.с. 31 на звороті).

Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023 сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі – 31.07.2023. З урахуванням п. 4.1 Договору, вони перейшли від Клієнта до Фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає (п. 4) (а.с. 32).

Платіжною інструкцією в національній валюті №4484 від 01.08.2023 підтверджено, що ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» сплатило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» в якості оплати за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023 та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020. Без ПДВ (а.с. 32).

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

08.07.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с. 33-34).

Згідно з п. 3.3. Договору факторингу 3 Ціна Продажу за Договором становить 2501429,88 грн., без ПДВ.

Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п. 3.3. цього Договору не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (п. 3.4 Договору факторингу 3).

З Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 вбачається, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 4817, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованостей від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с. 35 на звороті).

З платіжної інструкції в національній валюті № 297 від 17.07.2025 вбачається, що ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 1500000, 00 грн., призначення платежу: часткова оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно з Договором факторингу №08/07/25-Е-01 від 08.07.2025, без ПДВ (а.с. 37).

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №316 від 12.08.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 1001329, 88 грн., призначення платежу: часткова оплата фінансування за відступлення Права Вимоги згідно з Договором факторингу №08/07/25-Е-01 від 08.07.2025, без ПДВ (а.с. 37).

Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників від 08.07.2025 до Договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло на підставі Договору факторингу №08/07/25-Е, право вимоги за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 до ОСОБА_1 у загальному розмірі 23879, 94 грн.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № № 553714032 від 14.05.2019 ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 31.07.2025 складає 23879, 94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6699, 21 грн.; заборгованість за відсотками – 11966, 20 грн.; заборгованість за штрафними санкціями – 5214, 53 грн.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1)передання нимсвоїх правіншій особі за правочином (відступленняправа вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимогавважається переданоюфактору здня виникненняправа вимогидо боржника. Якщо переданняправа грошовоївимоги обумовленепевною подією,воно вважаєтьсяпереданим змоменту настанняцієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Враховуючи викладене, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» правомірно набуло право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло з підстав невиконання відповідачкою кредитного зобов`язання за Кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019.

Оскільки договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», який було пролонговано на підставі додаткових угод до даного Договору на момент укладання кредитного договору був чинним, а тому відповідно до витягу з Реєстру права вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», відповідно, та від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача.

Судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання та користування відповідачем коштами за цим договором та факт їх неповернення у відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Факт правонаступництва, тобто за яким до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право кредитора за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Положення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

До близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Так, відповідно до Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № № 553714032 від 14.05.2019 ОСОБА_1 , заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Кредитним договором станом на 31.07.2025 складає 23879, 94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6699, 21 грн.; заборгованість за відсотками – 11966, 20 грн.; заборгованість за штрафними санкціями – 5214, 53 грн.

Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 у розмірі 18665, 41 грн.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу вимог є диспозитивним правом заявника. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог.

З огляду на викладене, оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 не виконала, суд приходить до висновку стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 18665, 41 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 6699, 21 гривень; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 11966, 20 гривень.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

У пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7000, 00 гривень.

Так, судом встановлено, що 09.07.2025 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір №09/07/25-01 про надання правничої допомоги (а.с. 40).

Згідно з Додатковою угодою №25770545113 до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» доручило, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019, позичальниця: ОСОБА_1 .

В обґрунтування вказаної вимоги додано договір №09/07/25-01 від 09.07.2025 про надання правової допомоги, додаткову угоду №25770545113 від 09.07.2025 до Договору про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025), протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956, копію довіреності від 04.12.2024 (а.с. 40, 41, 42).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові від 22 березня 2023 року Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 141 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи», Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому разі, суди мають таке право відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 907/746/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, від 13 грудня 2022 року у справі № 910/429/21.

У справі, що переглядається, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись, в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подібні правові висновки також було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 4000,00 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті №26027 від 02 вересня 2025 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 гривень (а.с. 1).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 гривень.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 76, 81, 141, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 553714032 від 14.05.2019 в розмірі 18665 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 8, оф. 310а;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місцеперебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 20 серпня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ