Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №621/2039/25 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/2039/25

Провадження 1-кп/621/111/26

20 серпня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_3 ,

потерпілий – ОСОБА_4 (не з`явився),

законний представник потерпілого – ОСОБА_5 (не з`явився),

обвинувачений – ОСОБА_6 ,

законний представник обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисник – адвокат ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/2039/25 (ЄРДР №12025226310000052 від 02.05.2025) за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таранівка Зміївського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учень 3 курсу Державного професійно-технічного навчального закладу "Харківське вище професійне училище будівництва", не одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2025 року, приблизно о 22:00 годині., ОСОБА_9 знаходився на платформі залізничної станції “Широніно” в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області разом із раніше знайомими йому ОСОБА_10 (на даний час змінив прізвище на " ОСОБА_11 "), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В цей час між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ході якого у ОСОБА_9 виник умисел, направлений на протиправне заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, ОСОБА_9 , в той же день і час, 20.04.2025 року, о 22:00 годині, перебуваючи на платформі залізничної станції “Широніно” в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, наблизився до ОСОБА_16 та ухопившись обома руками за його верхній одяг, повалив останнього на асфальтовану поверхню платформи на коліна. Після цього, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_9 з силою наніс ОСОБА_16 не менше п`яти ударів кулаками рук по голові, не менше двох ударів коліном по голові, не менше двох ударів взутою в кросівок ногою по тулубу та один удар взутою в кросівок ногою в ділянку обличчя, спричинивши тим самим потерпілому, згідно висновку судової медичної експертизи №12-14/81-ЗМ/25р від 28.05.2025 року, параорбітальні гематоми в ділянці правого та лівого ока, гематому в області носу, садно в області грудної клітки по задній поверхні, садна в області правого та лівого колінних суглобів, садна в області правої кисті, закритий крайковий перелом кісток носу, закритий перелом носової перегородки, без зміщення уламків, закриту черепно - мозкову травму у формі забою головного мозку середнього ступеню важкості, субдуральний крововилив лівої скронево - тім`яної ділянки, двобічної епідуральної гематоми обох скроневих часток.

По ступеню тяжкості, параорбітальні гематоми в області правого та лівого ока, гематома в області носу, садно в області грудної клітки по задній поверхні, садна в області правого та лівого колінних суглобів, садна в області правої кисті, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

По ступеню тяжкості, закритий крайковий перелом кісток носу, закритий перелом носової перегородки, без зміщення уламків, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, згідно п.2.3.3 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

По ступеню тяжкості, закрита черепно - мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеню важкості, субдуральний крововилив лівої скронево - тім`яної ділянки, двобічної епідуральної гематоми обох скроневих часток, в своїй сукупності, що утворилась по єдиному механізму, відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров`я, характерні для даного виду травми та її тяжкості, згідно п.2.2.1 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

Після спричинення потерпілому ОСОБА_16 вище вказаних тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 припинив свої протиправні дії.

Дії ОСОБА_9 кваліфіковані як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор, обвинувачений, захисник ОСОБА_8 та законний представник обвинуваченого.

Потерпілий та законний представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, в зв`язку з чим, відповідно до положень статті 325 КПК України, учасники вважали за можливе розглянути справу за відсутності потерпілого та його законного представника.

Одночасно законним представником потерпілого ОСОБА_17 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2025 прийнято до спільного розгляду з обвинувальним актом (а.с.37 - 46)

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі. Цивільний позов потерпілого визнав частково в частині відшкодування розміру витрат на лікування.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_6 пояснив, що на момент правопорушення йому та потерпілому ОСОБА_18 не виповнилося 18 років, вони раніше були тривалий час знайомі й перебували в дружніх стосунках, однак 20.04.2025 року, близько 22:00 години, в нього спочатку виникла суперечка з ОСОБА_19 , за якого вступився ОСОБА_20 (на даний час - ОСОБА_11 ). Він розлютився, схопив ОСОБА_21 за одежу, повалив на землю, після чого почав наносити йому удари кулаками та ногами по обличчю, по голові та тулубу. Присутні при сварці ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 почали вимагати, щоб він зупинився і він самостійно припинив свої дії. Обставини, викладені в обвинувальному акті, та тяжкість спричинених ним потерпілому тілесних ушкоджень не оспорює, усвідомив протиправність своїх дій та тяжкість наслідків. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати. Щодо цивільного позову зазначив, що згоден оплачувати витрати на лікування потерпілого, однак заявлена шкода в розмірі 250000,00 є дуже великою, він навчається на даний час, а тому просив зменшити суму шкоди.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 повідомила, що син усвідомив всю тяжкість вчиненого ним правопорушення, вона неодноразово проводить з ним бесіди, і на даний час він намагається виправитися та не допускає жодних недостойних вчинків. Просила не позбавляти сина свободи. Щодо розміру відшкодування вказала, що отримує мінімальну заробітну плату, син отримує лише стипендію, тому розмір моральної шкоди, про який просить цивільний позивач, є дуже значним. Згодні оплатити витрати на лікування, однак в меншому розмірі.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

Окрім того, на підтвердження провини обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушення в судовому засіданні досліджені письмові докази, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025226310000052 від 02.05.2025;

- рапорт служби "102" про отримання повідомлення про подію від 01.05.2025;

- протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_10 від 15.05.2025 з відеозаписом на СД--диску;

- протокол огляду речей і документів від 21.05.2025 з відеозаписом на СД-диску;

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання;

- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 02.05.2025 року;

- висновок експерта № 12-14/81-Зм/25, згідно якого у потерпілого неповнолітнього ОСОБА_10 , 2008 року народження, мали місце параорбітальні гематоми в ділянці правого та лівого ока, гематому в області носу, садно в області грудної клітки по задній поверхні, садна в області правого та лівого колінних суглобів, садна в області правої кисті, закритий крайковий перелом кісток носу, закритий перелом носової перегородки, без зміщення уламків, закриту черепно - мозкову травму у формі забою головного мозку середнього ступеню важкості, субдуральний крововилив лівої скронево - тім`яної ділянки, двобічної епідуральної гематоми обох скроневих часток. По ступеню тяжкості, параорбітальні гематоми в області правого та лівого ока, гематома в області носу, садно в області грудної клітки по задній поверхні, садна в області правого та лівого колінних суглобів, садна в області правої кисті, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень згідно п.2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. По ступеню тяжкості, закритий крайковий перелом кісток носу, закритий перелом носової перегородки, без зміщення уламків, як в сукупності, так і кожне окремо, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, згідно п.2.3.3 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р. По ступеню тяжкості, закрита черепно - мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеню важкості, субдуральний крововилив лівої скронево - тім`яної ділянки, двобічної епідуральної гематоми обох скроневих часток, в своїй сукупності, що утворилась по єдиному механізму, відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров`я, характерні для даного виду травми та її тяжкості, згідно п.2.2.1 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.

- протокол слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9 від 24.06.2025 з фототаблицею;

- постанова про призначення судової медичної експертизи від 24.06.2025;

- висновок експерта № 12-14/127 -Зм/25 від 25.06.2025 (додаткова експертиза) за результатами проведених слідчих експериментів з потерпілим та підозрюваним;

- постанова про зміну кваліфікації;

- постанова про визначення органу досудового розслідування;

Дослідивши повно, всебічно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, суд визнає досліджені в судовому засіданні докази належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності – достатніми для ухвалення процесуального рішення по справі та приходить до висновку, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватим у спричиненні потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження , тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 122 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.4 статті 12 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Таранівка Зміївського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, учень 3 курсу Державного професійно-технічного навчального закладу "Харківське вище професійне училище будівництва", не одружений, раніше не судимий. На момент вчинення злочину був неповнолітньою особою.

Згідно висновків Досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого, складеної уповноваженим органом з питань пробації 09.12.2025 року, враховуючи інформацію про особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на порушника обов`язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою "Подолання агресивної поведінки" (відповідно до п.п.2,4,6 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України.

Отже, вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України за спричинення умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості передбачено покарання у виді виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно положень статті 98 Кримінального кодексу України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) пробаційний нагляд; 5) позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_9 на момент вчинення правопорушення був неповнолітньою особою, є студентом та не має на даний час офіційного працевлаштування, до нього не можуть бути застосовані покарання у виді обмеження волі чи виправних робіт.

Згідно статті 102 Кримінального кодексу України, покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 2) за нетяжкий злочин - на строк не більше чотирьох років; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п`ятнадцяти років.

Таким чином, з огляду на особу обвинуваченого та його належну процесуальну поведінку, наявність кількох пом`якшуючих обставин та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_9 належить призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

При цьому, з огляду на відомості про особу та поведінку обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, щиро покаявся, усвідомив суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відсутність претензій матеріального й морального характеру у потерпілого, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

Згідно статті 104 Кримінального кодексу України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов`язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Відповідно до ч.1 статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме:1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Крім того, з урахуванням позиції уповноваженого органу з питань пробації, додатково покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п.2, 4 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; та виконувати заходи, передбачені відповідною пробаційною програмою.

Згідно ч.4 статті 76 Кримінального кодексу України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо відшкодування шкоди, спричиненої злочином, суд зазначає наступне.

Законним представником потерпілого ОСОБА_5 в порядку статті 128 КПК України пред`явлено цивільний позов в кримінальному провадженні про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, в якому просила стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 250 000,00 гривень. (а.с.37 – 46 т.1)

В обґрунтування цивільного позову зазначила, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_10 , який на даний час змінив прізвище на " ОСОБА_11 ". Обвинувачений ОСОБА_9 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вчинив протиправні дії стосовно ОСОБА_26 , які призвели до заподіяння останньому тілесних ушкоджень середнього ступені тяжкості. ОСОБА_27 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 Кримінального кодексу України, син визнаний потерпілим по справі, ОСОБА_5 є законним представником неповнолітнього потерпілого.

ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_7 був госпіталізований до Лікарні швидкої невідкладної медичної допомоги м. Харкова - «Міський центр дитячої нейрохірургії» з діагнозом: «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку середнього ступеня тяжкості. Субдуральний крововилив у лівій скронево-тім`яній ділянці. Перелом кісток носа. Забій м`яких тканин голови, обличчя, тулуба». Спричинені тілесні ушкодження Позивачу, потягли за собою тривале відновлення стану його здоров`я.

Під час госпіталізації у нейрохірургічне відділення загальний стан ОСОБА_26 оцінювався як стан середньої тяжкості, за шкалою ком Глазго (ШКГ) 13 балів. Вітальні функції збережені. Артеріальний тиск — 120/75 мм рт. Ст.. Неврологічний статус: свідомість ясна, хворий загальмований. Зіниці рівномірні, фотореакції збережені. Корнеальні рефлекси живі. Рухи очей збережені в повному обсязі, у крайньому відведенні з`являється біль. Погляд фіксує, на світло дивитися не може (очі переважно закриті). Обличчя асиметричне за рахунок травми. Сухожильні рефлекси збережені, симетричні. Менінгеальні симптоми позитивні. Ознак патології з боку XII пари черепно- мозкових нервів не виявлено. Локальний статус: забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки, періорбітальні гематоми, забої та садна обох колін, гематома носа. Згідно КТ головного мозку від 23.04.2025 р.: КТ-ознаки двобічної епідуральної гематоми в ділянці обох скроневих часток, крайовий перелом кісток носа. УЗД органів черевної порожнини: вільна рідина в черевній порожнині не виявлена.

Висновки фахівців: Педіатр: Закрита черепно-мозкова травма. Пластинчаста субдуральна гематома на рівні лівої скроневої частки. Забій м`яких тканин носа, голови, обличчя, кінцівок. Травматолог: Забій м`яких тканин, садна обох колінних суглобів, спини, правої кисті. Хірург: Забої, садна тулуба. Оториноларинголог: Закритий перелом кісток носа. Перелом носової перегородки. Оперативне втручання від 25.04.2025 р.: люмбальна (спинномозкова) пункція. МРТ головного мозку від 21.04.2025: вогнищевої патології речовини головного мозку не виявлено. МР-ознаки пластинчастого нашарування крові на рівні лівої скроневої частки.

Згідно з медичною карткою стаціонарного хворого та випискою №8028, ОСОБА_26 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.04.2025 р. по 12.05.2025 р.

Протиправними діями обвинуваченого потерпілому завдано значну моральну шкоду, оскільки ОСОБА_4 зазнав сильних душевних страждань, фізичного болю, постійно знаходився у пригніченому настрої, депресії, що призвело до серйозних змін та порушень в його нормальному дитячому способі житті. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Оскільки позивач змушена була докладати додаткові зусилля для захисту прав сина і для лікування у закладі охорони здоров`я, вона оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

На підтвердження доводів позовної заяви додано копію копія виписки КНП Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР відділення магнітно-резонансної томографії від 21.04.2025, копія виписки мультизрізової спіральної комп`ютерної томографії КНП Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. 0.1. Мещанінова від 23.04.2025, копія виписки з КНП Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР відділення магнітно-резонансної томографії від 24.04.2025, копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8028 від 12.05.2025, копія висновку судово-медичної експертизи №12-14/81-Зм/25 від 28.05.2025, копія консультативного висновку спеціаліста №1788/725 від 06.06.2025 (т.1 а.с.50, 51, 52, 53-54, 55-57, 58).

Відповідно до положень п.7 ч.1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до ч.1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з приписами ч.5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 129 КПК України закріплює правила щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, згідно яких, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу (якщо не прибув в засідання цивільний позивач), суд залишає позов без розгляду.

Згідно положень статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до статті 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2025 цивільний позов потерпілої прийнято до спільного розгляду з кримінальним провадженням.

Прокурор підтримав цивільний позов в повному обсязі з урахуванням позиції потерпілого.

Обвинувачений та законний представник обвинуваченого цивільний позов визнали частково. Суму моральної шкоди вважали надто високою та просили зменшити розмір такого відшкодування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 підтримала думку підзахисного.

Заслухавши думки учасників справи, дослідивши докази в обґрунтування цивільного позову, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» передбачено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовами потерпілих осіб судам необхідно керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 ( v0005700-01 ).

Згідно з роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ч.1 статті 1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пунктів 5 та 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено факт вчинення особливо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 122 Кримінального кодексу України, винуватість у ньому ОСОБА_28 та причинний зв`язок між діями обвинуваченого з настанням наслідків у виді моральних страждань потерпілого та його матері, а отже цивільний позивач має право на відшкодування шкоди, завданої злочином.

Життя, здоров`я та особиста недоторканність людини є найвищою соціальною цінністю, і злочинними діями обвинуваченого неповнолітньому потерпілому завдана значна моральна шкода, яка полягає в глибоких емоційних стражданнях, що призвело до порушенням особистих життєвих та соціальних зв`язків, необхідності отримання сторонньої допомоги.

Разом з тим, суд має дотримуватися справедливого балансу інтересів як неповнолітнього потерпілого , так і неповнолітнього обвинуваченого, які на час постановлення вироку по справі обидва є учнями коледжів, не мають постійного заробітку, а отже розмір моральної шкоди 250000,00 грн становити надмірний фінансовий тягар та поставить обвинуваченого у скрутне матеріальне становище .

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 100 000,00 гривень, що, на думку суду, відповідає принципам розумності, співмірності й справедливості.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 104, 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1, п.п.2,4 ч.3 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені відповідною пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення даного вироку, а саме з 20.08.2026 року.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням , в розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок складено і проголошено 20.08.2026

Суддя ОСОБА_1