Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №208/7454/23 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/7454/23

№ провадження 1-кп/208/127/26

ВИРОК

Іменем України

04 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши справу кримінального провадження № 12023041160000922, відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, непрацюючий, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку 2011 року народження, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 15.11.2022 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 345, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Приблизно о 16.20 годині 20.06.2023 року, ОСОБА_6 знаходився за місцем свого мешкання, в квартирі АДРЕСА_2 , куди прийшов раніше знайомий йому ОСОБА_9 .

Під час перебування в зазначеній квартирі, між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на ґрунті взаємних неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого у обвинуваченого раптово виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи зазначений протиправний умисел, ОСОБА_10 наблизився до ОСОБА_11 та розташувавшись навпроти нього, утримуючи у правій руці ніж, діючи цілеспрямовано, розуміючи, що шляхом нанесення удару ножем у місце розташування життєво важливих органів людини можливо спричинити тяжкі тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, застосовуючи достатню м`язову силу, наніс ним потерпілому один удар в область лівої частини грудної клітини.

В результаті протиправних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого до лівої плевральної порожнини колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки, з ушкодженням верхньої долі лівої легені, яке супроводжувалось лівобічним гемотораксом, та відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя.

Протиправні дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Під час судового розгляду судом отримано наступні покази:

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив суду наступне.

Він був добре знайомий із потерпілим ОСОБА_11 , оскільки до події, співмешкав із його колишньою дружиною. На момент самої події, сімейні стосунки між ним та колишньою дружиною потерпілого, вже були припинені.

Відносини між ним та ОСОБА_11 були дещо неприязними, в тому числі потерпілий неодноразово висловлював йому погрози.

20.06.2023 року, він знаходився у себе в квартирі, де перебуваючи на кухні нарізав м`ясо. В квартирі також перебував його давній знайомий ОСОБА_12 , з яким вони розмовляли на кухні. Почув дзвінок у двері. Він очікував сусіда, який мав зайти до нього, та будучі зайнятим, попросив ОСОБА_13 відчинити двері. Далі, обернувшись, побачив ОСОБА_14 , який агресивно біг у його бік. В руках той тримав залізну гантеллю, якою замахувався на нього, тобто погрожував йому заподіянням тілесних ушкоджень.

Захищаючись від нападу, він тримаючи в руці ніж, двома руками відштовхнув нападника від себе, при цьому з метою зменшення травматичної дії, він «скинув», тобто сховав частину леза ножа в долоні. Вийшло так, що він завдав ОСОБА_15 удар ножем в грудну клітину. Розуміючи критичність ситуації, одразу запропонував потерпілому викликати «швидку», однак той відмовився та залишив його квартиру. Незважаючи на це, він самостійно викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції.

Гантелі лежали у нього в прихожій.

Свою вину не визнає та просить його виправдати.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_10 , перебуває з тим виключно у дружніх стосунках. З потерпілим раніше не знайомий.

В денний час 20.06.2023 року, він перебував в гостях у обвинуваченого, в квартирі, розташованої по АДРЕСА_3 . Вони знаходилися на кухні, де ОСОБА_17 готував їжу, перебував у гарному настрої. В цей час, у вхідні двері подзвонили. На прохання ОСОБА_10 він пішов відчинити двері. Відкривши їх, побачив агресивно налаштованого потерпілого, який поцікавився, чи перебуває ОСОБА_10 вдома. Після того, як він повідомив, що обвинувачений знаходиться за місцем проживання, потерпілий одразу пройшов до квартири, а він залишився зачинити вхідні двері. В руках потерпілого нічого не було.

Далі, з кімнати він почув звуки конфлікту, і повернувшись до вітальні побачив, що потерпілий стояв, тримаючись руками за грудну клітку. У руках він тримав ганчірку, з якої текла кров. Найда сидів мовчки. Він помітив ніж, який лежав на підлозі. Далі, потерпілий вибіг із квартири. Хто саме викликав швидку медичну допомогу, йому невідомо, а працівники поліції прибули за викликом ОСОБА_10 .

Безпосередньо моменту удару ножем він не бачив.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_19 є її колишнім чоловіком, з яким вона неодноразово припиняла та поновлювала стосунки. З обвинуваченим ОСОБА_20 , певний час проживала разом.

Знає обвинуваченого як агресивну людину, а потерпілого охарактеризувала як особу, яка після вживання алкогольних напоїв схильна створювати конфліктні ситуації та з`ясовувати стосунки.

Після того як ОСОБА_15 дізнався, що вона проживає разом з ОСОБА_17 , він почав ставитися до нього вкрай негативно. Приблизно із середини травня 2023 року, ОСОБА_15 почав їй телефонувати, і вони відновили спілкування. Згодом вона вирішила припинити стосунки з ОСОБА_17 .

Незважаючи на погані стосунки, час від часу ОСОБА_15 та ОСОБА_17 спілкувалися між собою. В тому числі, за декілька днів до події, ОСОБА_15 десь зустрів ОСОБА_10 , після чого вони разом перебували в квартирі останнього та вживали алкогольні напої. Близько 04.00 години, вони телефонували їй та просили приїхати до них. Не відреагувавши на їхні прохання, вона вимкнула телефон та лягла спати.

Приблизно за день до подій, вона примирилась із ОСОБА_11 , та вони винайняли квартиру для спільного проживання.

20.06.2023 року, вона перебувала у місті Дніпро. Приблизно о 14.00 годині, їй зателефонував ОСОБА_15 . Вона почула, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_11 повідомив, що хоче поїхати до ОСОБА_10 . Підтримуючи з нею телефонний зв`язок, потерпілий поїхав до обвинуваченого. Згодом, вона почула, як відчинилися двері. Далі чула, як ОСОБА_21 сказав: «О, привіт, заходь», після чого сказав, що у ОСОБА_15 проблеми, і майже одразу почула звуки бійки. Приблизно через десять секунд, почула, як ОСОБА_13 сказав: «Що тут відбувається?», на що ОСОБА_10 відповів: «Та ось»

Вона одразу поклала слухавку та зателефонувала до поліції.

Через деякий час їй знову зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що прощається з нею, оскільки ОСОБА_10 завдав йому ножового поранення в ділянку грудної клітки. Також він сказав, що прямує до таксі, яке на нього чекало, після чого має намір поїхати до поліції.

Їй відомо, що у помешканні ОСОБА_10 знаходилися штанга та гантелі, якими найчастіше користувався ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим він раніше не знайомий. Влітку 2023 року він працював водієм таксі у службі «Opti», і через зазначений сервіс потерпілий ОСОБА_11 замовив у нього поїздку. Після поїздки ОСОБА_11 не розрахувався за надані послуги, натомість залишив свій номер телефону та пообіцяв повернути кошти наступного дня. Згодом ОСОБА_15 зателефонував йому та повідомив, що він може приїхати за грошима. Прибувши до кафе «Тайм-Аут», він отримав від ОСОБА_15 частину коштів. Останній попросив відвести його на район «Черьомушки», і після прибуття на місце вказане потерпілим, той вийшов і пішов в один з будинків. Він чекав його в автомобілі. ОСОБА_11 вийшов з під`їзду приблизно через 3-5 хвилин. Побачив, що у нього йде кров з груди. ОСОБА_11 повідомив, що отримав ножове поранення та може померти, після чого він негайно відвіз його до 9-ї лікарні.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що обвинувачений його сусід, добре знайомий з ним. Відносини між ними добросусідські. З потерпілим раніше не знайомий.

На час події, він періодично заходив до ОСОБА_10 , робив йому уколи. В один з таких візитів, ОСОБА_17 зателефонували, і він відповів, увімкнувши гучний зв`язок. На іншому кінці лінії перебував чоловік, який почав голосно висловлюватися нецензурною лайкою. Згодом він зрозумів, що телефонував колишній чоловік співмешканки ОСОБА_24 , з якою обвинувачений на той час проживав. Незважаючи на агресивну поведінку співрозмовника, ОСОБА_10 спокійно поспілкувався з ним, після чого конфлікт було вичерпано, а розмову завершено. Під час телефонної розмови йому здалося, що чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Будь-яких скарг на обвинуваченого як на сусіда, він не має. ОСОБА_25 просив його придбати продукти харчування, і коли він приносив їх до помешкання, то бачив, що в квартирі знаходилися гантелі. Катерина ж, співмешканка останнього, розповідала йому, що її колишній чоловік систематично вживав алкогольні напої та наркотичні речовини, а також застосовував фізичне насильство щодо неї та її дитини.

Потерпілий ОСОБА_11 неодноразово викликався в суд для надання показів, проте в категоричній формі відмовився від прибуття в судові засідання.

Судом досліджені наступні матеріали:

- витяг з ЄРДР від 20.06.2023 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 121 ч.1 КК України, з фабулою, що 20.06.2023 року, приблизно о 16.40 годині, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , завдав тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 (т.2 а.с. 1);

- протокол прийняття заяви від ОСОБА_11 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.06.2023 року (т.2 а.с. 118);

- протоколи огляду місця події від 20.06.2023 року, яким зафіксована обстановка на місці вчинення злочину – приміщенні 2-го під`їзду та квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого виявлено та вилучено чотири змиви речовини бурого кольору, фототаблиця до слідчої дії, речові докази по справі (т.2 а.с. 16-23, 24-25);

- протокол обшуку від 20.06.2023 року – приміщення квартири АДРЕСА_2 , під час якого виявлено та вилучено: змиви з ручки вхідних дверей із внутрішньої та зовнішньої сторони, змив речовини бурого кольору з підлоги коридору квартири, змив речовини бурого кольору з підлоги кімнати № 1 квартири, серветку із слідами речовини бурого кольору, металеву гантеллю, ніж із слідами речовини бурого кольору, оптичний диск, фототаблиця та речові докази по справі (т.2 а.с. 26-42, 45-46);

Відеозапис обшуку оглянуто під час судового розгляду.

-висновок судово-медичної експертизи № 818-Е від 25.07.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлене ушкодження: проникаюче поранення лівої половини грудної клітини з раною на шкірі на рівні 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії ліворуч, від якої спереду назад прямує рановий канал, що проникає до лівої плевральної порожнини, та по ходу котрого ушкоджено верхню долю лівої легені, яке супроводжувалось лівобічним гемотораксом (при медичному операційному втручанні - торакотомії зліва від 20.06.2023 р., - з лівої плевральної порожнини видалено до 1000 мл. крові та згустків крові)

Виявлене у нього поранення лівої половини грудної клітки з раною на шкірі в області 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії, від якої прямує рановий канал, проникаючий до лівої плевральної порожнини, враховуючи його характер (рівні краї рани, перевага глибини ранового каналу над довжиною рани), могло бути спричинене дією твердого предмету з обмеженою, загостреною контактуючою поверхнею, що міг володіти колюче-ріжучими властивостями, та має ознаки колото-різаного поранення.

Проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки з раною на шкірі в області 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії, від якої прямує рановий канал, проникаючий до лівої плевральної порожнини, з ушкодженням верхньої долі лівої легені яке супроводжувалось лівобічним гемотораксом – відноситься до тяжких тілесних пошкоджень, по ознаці небезпеки для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю ( п.п. 2.1.2. та 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6, МОЗ України від 17.01.1995 року)

Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, експерт вважає, що давність їх утворення може відповідати терміну, вказаному у наданих на його ім`я медичних документах (20.06.2023 року) (т. 2 а.с. 193-194);

-висновок судово-медичної експертизи № 733-Е від 21.06.2023 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_6 ушкодження у вигляді ділянки осадження на правому передпліччі, рани лівої кисті, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як мають незначні скороминущі наслідки (п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення тілесних ушкоджень» Наказу №6? МОЗ України від 17.01.1995)

Ушкодження виникли: ділянка осадження на правому передпліччі від дії твердого предмету з нерівною поверхнею, рана лівої кисті внаслідок дії твердого предмета, з обмеженою загостреною контактуючою поверхнею, що міг володіти ріжучими властивостями, та враховуючи її характер (рівні краї, гострокутні кінці, перевага довжини рани над глибиною) - має ознаки різаної рани. Враховуючи характер ушкоджень, процеси їх загоєння, експерт вважає давність їх утворення менше доби на момент огляду (т. 2 а.с. 107-108);

- протоколи відібрання біологічних зразків для проведення експертиз у обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 , речові докази по справі (т.2 а.с. 101, 102-103, 143, 148);

- висновок судово-медичної (імунологічної) експертизи № 1410-1907 БД від 05.07.2023 року, відповідно до якого встановлена належність крові обвинуваченого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 до групи А, з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВО (т.2 а.с. 159-160);

- висновок судово-медичної (імунологічної) експертизи № 1410-1908 БД від 20.07.2023 року, відповідно до якого:

В змивах зі сходинкового маршу між другим та третім (об`єкт №1), з майданчику четвертого поверху поряд з квартирою АДРЕСА_4 (об`єкт №2), на сходинковому марші між 3 та 4 поверхом (об`єкт №3), зі сходинкового маршу до першого поверху (об`єкт №4), з ручки вхідних дверей із внутрішньої частини, (об`єкт №6), з підлоги коридору квартири (об`єкт 9), з підлоги кімнати №1, (об`єкт 8), знайдена кров, при досліджені якої виявлений гемоглобін людини.

Враховуючи схожість груп крові обвинуваченого і потерпілого за антигенними характеристиками та ізосерологічною системою АВО, походження наведених слідів не виключається як за рахунок крові ОСОБА_10 , так і за рахунок крові Стачкевича (т.2 а.с. 162-171);

- висновок судово-медичної (імунологічної) експертизи № 1410-1909 БД від 26.07.2023 року, відповідно до якого в слідах на представлених для дослідження спортивних шортах (вилучені у ОСОБА_10 ), встановлена наявність крові, виявлений вміст гемоглобіну людини.

Враховуючи схожість груп крові обвинуваченого і потерпілого за антигенними характеристиками та ізосерологічною системою АВО, походження наведених слідів не виключається як за рахунок крові ОСОБА_10 , так і за рахунок крові ОСОБА_11 (т.2 а.с. 173-176);

-протокол огляду ножа від 04.08.2023 року за участі свідка ОСОБА_16 , який 20.06.2023 року вилучено під час обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовані його індивідуальні ознаки. Цей ніж свідок бачив в руках ОСОБА_10 перед заподіянням ОСОБА_11 тілесних ушкоджень. Фототаблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 235-242);

-протокол огляду ножа від 04.08.2023 року за участі підозрюваного ОСОБА_6 , який 20.06.2023 року вилучено під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовані його індивідуальні ознаки. ОСОБА_10 зазначив, що саме цей ніж він тримав в руці, коли відштовхнув від себе ОСОБА_11 і поранив його в груди. Фототаблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 243-250);

-протокол огляду ножа від 07.08.2023 року за участі потерпілого ОСОБА_9 , який 20.06.2023 року вилучено під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , яким зафіксовані його індивідуальні ознаки. ОСОБА_11 зазначив, що саме цим ножем ОСОБА_10 наніс йому удар в грудну клітину. Фототаблиця до слідчої дії (т.3 а.с. 15-20)

- висновок судово-медичної (цитологічної) експертизи № 1410-1910 БД від 26.07.2023 року, відповідно до якого на клинку (металевій частині) ножа, вилученого 20.06.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , представленого на дослідження, встановлено наявність крові людини. На частині ножа, а саме на упорі наявність крові не встановлено. Епітеліальні клітини з ядрами в об`єктах не знайдені.

При цитологічному дослідженні встановлено, що кров на клинку ножа належить особі (особам) чоловічої генетичної статі.

Отримані результати дослідження не виключають можливість походження крові на клинку ножа від потерпілого ОСОБА_11 , беручі до уваги групову належність його крові.

Отримані результати дослідження не виключають можливість походження крові на клинку ножа від обвинуваченого ОСОБА_10 , беручі до уваги групову належність його крові.

На рукоятці ножа встановлено наявність поту без домішку крові. При визначенні групової належності поту встановлено, що отримані результати дослідження не виключають можливість його походження як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_11 , беручі до уваги групову належність їх крові (т.2 а.с. 178-182);

- висновок судово-медичної експертизи № 1410-1911 БД від 26.07.2023 року, відповідно до якого на металевій гантелі, наданій на дослідження, наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканини людини не знайдені (т.2 а.с 184-186);

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого потерпілий ОСОБА_11 , впізнав раніше знайомого йому ОСОБА_10 , який 20.06.2023 року, близько 16.00 години, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , наніс йому один удар ножем в область грудної клітини, з лівої сторони, від якого він присів на підлого, сам дістав ніж з грудної клітини, кинув його на піл та залишив зазначену квартиру. Фототаблиця до даної слідчої дії (т.3 а.с. 11-14);

-протокол слідчого експерименту від 17.07.2023 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 , за допомогою статиста, розповів та показав події, які мали місце 20.06.2023 року, показав механізм заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Пояснив, що того дня ОСОБА_6 запросив його до себе додому для з`ясування конфлікту, який виник між ними через його ( ОСОБА_11 ) дружину. Після того як він прибув до помешкання ОСОБА_17 та зачинив за собою вхідні двері, між ними розпочався словесний конфлікт, зміст якого він не пам`ятає. Під час цього конфлікту ОСОБА_10 завдав йому удару ножем у груди, після чого залишивши його пішов на кухню. Він самостійно витягнув ніж із рани, кинув його на підлогу. Далі, прикривши рану рукою, він вийшов із квартири, пішов до таксі яке чекало на нього, та поїхав до міської лікарні № 9. Він ОСОБА_10 тілесні ушкодження не наносив, в руках тримав тільки телефон та пачку цигарок. Фототаблиця та оптичний диск до слідчої дії (т.2 а.с. 195-200);

Відеозапис оглянуто в ході судового розгляду.

- висновок судово-медичної експертизи № 859-Е від 25.07.2023 року, відповідно до якого, враховуючи характер та локалізацію ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 , не виключено, що вони могли виникнути при взаєморозташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, який вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту від 17.07.2023 року, за участю потерпілого ОСОБА_11 , та у фототаблиці до нього (т. 2 а.с. 203-205);

- протокол слідчого експерименту від 18.07.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_10 на місці вчинення кримінального правопорушення, пояснив та показав події, які мали місце 20.06.2023 року приблизно о 16.20 годині, пояснив механізм нанесення ним удару ОСОБА_11 .

Пояснив, що 20.06.2026 року він перебував у себе вдома та зателефонувавши своєму товаришу ОСОБА_26 , запросив останнього у гості. Він привіз до свого помешкання стейк із м`яса дикого кабана, який мав намір готувати.

Коли прибув ОСОБА_27 , він почав нарізати м`ясо. Почув дзвінок у двері. Він нікого не очікував, а будь-яких передумов до конфлікту не було. Будучі особою з інвалідністю, через стан здоров`я йому було важко пересуватися, і тому він попросив ОСОБА_13 відчинити двері.

Після того як двері були відчинені, він почув тупіт і почав обертатися. Повернувшись, побачив раніше знайомого йому ОСОБА_28 , який швидко рухався у його бік, тримаючи в правій руці гантеллю, вагою близько двох кілограмів. Йому було незрозуміло, з якої причини ОСОБА_15 прийшов до нього, оскільки приблизно за три дні до цього вони спілкувалися, під час чого останній просив у нього вибачення за свою поведінку.

Наблизившись до нього, ОСОБА_11 почав замахуватися гантеллю. Він як професійний кікбоксер, та людина яка не хоче, але може вбивати, реагуючи на ситуацію та тримаючи в руці ніж із лезом близько 17 сантиметрів, «скинув» лезо, та завдав ОСОБА_15 одного удару в ділянку лівої половини грудної клітки. Побачив, що з місця поранення почала текти кров. Одразу, він відштовхнув ОСОБА_11 , який відступивши назад, сів на підлогу та випустив із рук гантеллю, а він кинув ніж на підлогу.

Надалі, ОСОБА_11 відмовився від запропонованої ним допомоги та вибіг із квартири. Після цього, до кімнати зайшов ОСОБА_13 . Розуміючи, що вчинив, одразу зателефонував на спецлінію «102», повідомив своє місцезнаходження, пояснив обставини події та надав опис потерпілого.

Фототаблиця та оптичний диск до слідчої дії (т.2 а.с. 206-213);

Відео оглянуто в ході судового розгляду.

- висновок судово-медичної експертизи № 860-Е від 25.07.2023 року, відповідно до якого враховуючи характер та локалізацію ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 , не виключено, що виявлені в нього ушкодження могли виникнути при взаєморозташуванні потерпілого та нападника і за механізмом, який вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту, за участю ОСОБА_6 , та у фототаблиці до нього (т. 2 а.с. 216-218);

- висновок судово-медичної експертизи № 899-Е від 25.07.2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлене проникаюче до лівої плевральної грудної клітки поранення, з раною на шкірі на рівні 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії ліворуч, від якої спереду назад прямує рановий канал, що проникає до лівої плевральної порожнини, та по ходу котрого ушкоджено верхню долю лівої легені.

Для утримання ножа в верхній кінцівці, що не фіксована, для спричинення зазначених тілесних ушкоджень, необхідне м`язове зусилля.

Глибина ранового каналу проникаючого поранення лівої половини грудної клітки з раною на шкірі на рівні 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії ліворуч, не вказана (т.2 а.с. 225-226);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_10 , як свого знайомого, у якого 20.06.2023 року, приблизно о 16-30 годині, він перебував у квартирі АДРЕСА_2 , та якого бачив біля потерпілого, що дістав зі своєї грудної клітини ніж. Даний ніж до цього він бачив у руках ОСОБА_10 , яким він готував їжу. Фототаблиця до слідчої дії (т.2 а.с. 230-234);

- протокол слідчого експерименту від 18.07.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 , перебуваючи у приміщенні квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , розповів про події, які мали місце 20.06.2023 року.

Близько 16.00 години, він вирішив зайти до свого товариша, ОСОБА_29 , попередньо узгодивши зустріч по телефону. Під час перебування в помешканні ОСОБА_17 , у двері подзвонили. Найда попросив його відчинити їх, оскільки мав проблеми з ногою. Він підійшов до вхідних дверей, відчинив їх та побачив перед собою незнайомого молодого чоловіка. Вони привіталися, після чого той одразу пройшов до кімнати, де перебував ОСОБА_17 , а він залишився зачиняти двері. В руках незнайомого він нічого не бачив.

Через деякий час він почув із кухні шум і гуркіт, однак із коридору нічого не було видно. Коли зайшов до кімнати, то побачив, що обидва чоловіки лежали на підлозі, при цьому ОСОБА_17 знаходився зверху. На його запитання: «Що відбувається?», ОСОБА_10 відповів, що нічого, а незнайомий хлопець, у цей момент, витягнув ніж зі своєї грудної клітки, після чого в нього почала текти кров. Надалі, поранений чоловік залишив квартиру. Жодних пояснень щодо події, ОСОБА_17 йому не надав.

Після побаченого, він вийшов з квартири, щоб знайти пораненого, однак його вже ніде не було. Попрощавшись з ОСОБА_10 , він пішов до свого району. Згодом він дізнався, що пораненою особою виявився хлопець дівчини, з якою на той час зустрічався ОСОБА_17 .

Оптичний диск до слідчої дії (т.2 а.с. 219-221);

Відеозапис оглянуто в ході судового розгляду.

Позиція сторони захисту:

Обвинувачений свою вину не визнав аргументуючи це наступним:

1.До події, з потерпілим ОСОБА_11 , у нього вже склались неприязні стосунки;

2.Потерпілий сам прийшов до нього додому, де одразу схопивши належну йому двокілограмову гантеллю, намагався нанести йому удар;

3.Ніж у нього в руках опинився випадково, так як в цей момент він різав ним м`ясо;

4. Обороняючись від нападу, тримаючи ніж в руці, він відштовхнув ОСОБА_11 від себе, при цьому з метою мінімізації травмування, сховав більшу частину леза ножа в руці і утримував його пальцями;

5.Умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, він не мав і перебував у стані необхідної оборони;

6. Побачивши, що внаслідок його дії ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, запропонував викликати медичну допомогу, але той втік з квартири. Поліцію викликав самостійно.

Мотиви суду при встановленні винуватості:

Версія сторони захисту розглядається та оцінюється судом за тими ж правилами, що і версія сторони обвинувачення.

Не визнання обвинуваченим своєї вини та формування захисної позиції, є для нього стратегічно і життєво важливими, є правом на власний розсуд формувати та представляти суду лінію свого захисту.

Основним принципом, що лежить в основі оцінки доказів у кримінальному провадженні, є правило, згідно з яким жоден доказ не має наперед встановленої сили. Це означає, що жоден доказ не може автоматично визнаватися більш чи менш важливим. Кожен доказ має бути ретельно перевірений судом з урахуванням усіх обставин справи, і тільки в разі його належності, допустимості та достовірності може бути використаний для прийняття рішення.

Важливим є також принцип тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого. У разі, якщо під час оцінки доказів виникають сумніви щодо їх достовірності чи достатності, суд має застосувати принцип «in dubio pro reo» - інтерпретувати ці сумніви на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст.ст. 85 і 86 КПК України для того, щоб доказ мав юридичну силу, він повинен бути належним і допустимим.

Належність доказу передбачає, що він має безпосереднє відношення до справи і може служити підставою для встановлення фактів, які є важливими для вирішення справи.

Допустимість доказу означає, що доказ був отриманий законним шляхом, без порушення прав людини та основоположних свобод. У разі порушення цих прав доказ може бути визнаний недопустимим.

Визначаючись з допустимістю показань свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що на час події їй зателефонував потерпілий, і процес розвитку подальших подій вона чула через слухавку телефону, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 65 КПК України, свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для надання показань.

ОСОБА_30 сприймає світ не лише візуально, і якщо свідок чув подію: звуки, слова, крики, шум, але не бачив її на власні очі, його показання є допустимими, мають юридичну силу, так як звукове сприйняття є повноцінним джерелом доказів та прямим сприйняттям обставин.

Свідок ОСОБА_11 чітко пояснила, за яких умов вона чула подію, де перебувала і чому впевнена у тому, що саме звучало через слухавку телефону, і тому суд вважає її показання належним та допустимим доказом.

Потерпілий в судовому засіданні не допитувався, і обстановка події, її розвиток та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, показаний ним під час слідчого експерименту.

Допустимість цього доказу розглядається судом через призму правових позицій, викладених в постанові ОП ККС ВС від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), згідно яких приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним джерелом доказів – протоколом слідчого експерименту.

Протоколи слідчих дій за участю потерпілого та свідків, є предметом дослідження у суді за правилами, визначеними ст. 94 КПК України, та після їх оцінки з точки зору належності, допустимості й достовірності, узгодженості з іншими доказами у справі, набувають значення судового доказу і є окремими процесуальними джерелами доказів.

1.Судом встановлено, що обвинувачений був раніше знайомий з потерпілим, і ця обставина підтверджується показаннями обвинуваченого, свідка ОСОБА_11 , слідчим експериментом з потерпілим (т.3 а.с. 8-10)

Відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сформувались складними, від ворожнечі внаслідок співмешкання обвинуваченого з колишньої дружиною потерпілого, до взаємного вживання алкогольних напоїв, та знов виниклих неприязних стосунків, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , поясненнями обвинуваченого, слідчим експериментом з потерпілим.

Під час знаходження потерпілого в квартирі ОСОБА_10 20.06.2023 року, між ними знов виник конфлікт, і аналізуючи його розвиток суд встановив наступне.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_11 :

«Згодом, вона почула, як відчинилися двері. Далі чула, як ОСОБА_21 сказав: «О, привіт, заходь», після чого сказав, що у ОСОБА_15 проблеми, і майже одразу почула звуки бійки. Приблизно через десять секунд, почула, як ОСОБА_13 сказав: «Що тут відбувається?», на що ОСОБА_10 відповів: «Та ось»

Згідно показань свідка ОСОБА_13 :

«Відчинивши двері, побачив у під`їзді агресивно налаштованого потерпілого, який поцікавився, чи перебуває ОСОБА_10 вдома. Після того, як він повідомив, що обвинувачений знаходиться за місцем проживання, потерпілий одразу пройшов до квартири, а він залишився зачинити вхідні двері»

Під час слідчого експерименту, свідок ОСОБА_13 показав:

«Він підійшов до вхідних дверей, відчинив їх та побачив перед собою незнайомого молодого чоловіка. Вони привіталися, після чого той одразу пройшов до кімнати, де перебував ОСОБА_17 , а він залишився зачиняти двері. В руках незнайомого він нічого не бачив.

Через деякий час він почув із кухні шум і гуркіт, однак із коридору нічого не було видно. Коли зайшов до кімнати, то побачив, що обидва чоловіки лежали на підлозі, при цьому ОСОБА_17 знаходився зверху. На його запитання: «Що відбувається?», ОСОБА_10 відповів, що нічого, а незнайомий хлопець, у цей момент, витягнув ніж зі своєї грудної клітки, після чого в нього почала текти кров» (т.2 а.с. 219-221);

Оцінюючи ці докази, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, суд вважає, що під час розвитку події злочину, роль потерпілого ОСОБА_11 в його механізмі була не нейтральною, а дещо провокаційною, тобто такою, що спонукає до вчинення злочину.

Проте, у віктимологічному контексті потерпілий залишається жертвою навіть тоді, коли його дії є протиправними, а вона стала жертвою в результаті відбиття посягання, і тому сама по собі підстава неприязних відносин і створеної конфліктної ситуації, не є достатньою для заподіяння тілесних ушкоджень ножем.

2.Перевіряючи версію ОСОБА_10 про погрозу йому потерпілим ОСОБА_11 гантеллю під час конфлікту, суд встановив наступне.

Під час слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_11 будучі попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, пояснив наступне:

«…того дня ОСОБА_6 запросив його до себе додому для з`ясування конфлікту, який виник між ними через його дружину. Після того як він прибув до помешкання ОСОБА_17 та зачинив за собою вхідні двері, між ними розпочався словесний конфлікт, зміст якого він не пам`ятає. В руках у нього нічого не було. Тілесних ушкоджень ОСОБА_10 він не наносив. Під час цього конфлікту ОСОБА_10 завдав йому удару ножем у груди, після чого залишив місце злочину та пішов на кухню» (т.2 а.с. 195-200)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що коли ОСОБА_11 зайшов в квартиру і пішов в кімнату де перебував ОСОБА_10 , в руках нічого не мав.

Пояснюючи обстановку та події під час слідчого експерименту, свідок ОСОБА_13 показав, що коли потерпілий перебував в квартирі ОСОБА_10 , в руках того він нічого не бачив»

Закономірності злочинної діяльності та її сліди вивчається криміналістикою, в розділах криміналістичної техніки.

Судова медицина, як галузь медичної науки, при проведенні судово-біологічних експертиз, застосовує медичні та біологічні знання для потреб правосуддя і слідства.

Зазначені дисципліни використовують вихідні дані щодо інформація виявлення біологічних слідів, відповідно до яких, в тому числі, волога від поту висихає на поверхні предмету за кілька хвилин чи годин залежно від вологості повітря. Проте солі, органічні речовини, віруси та бактерії залишаються на металі чи пластику надовго, зберігаючи життєздатність мікроорганізмів від кількох годин до кількох днів, доки предмет не очистять.

За висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи № 1410-1911 БД від 26.07.2023 року, на металевій гантелі, наданій на дослідження, наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканини людини не знайдені (т.2 а.с 184-186), що враховуючи наведені дані про виявлення біологічних слідів, на думку суду свідчить про те, що цим предметом досить тривалий час не користувались, не тримали в руках.

Зазначена експертиза оцінюється судом у взаємозв`язку з висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи № 1410-1910 БД від 26.07.2023 року, відповідно до якого на рукоятці ножа, вилученого на місці події в той же, що і гантеллю час, встановлено наявність поту без домішку крові. При визначенні групової належності поту встановлено, що отримані результати дослідження не виключають можливість його походження як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_11 , беручі до уваги групову належність їх крові (т.2 а.с. 178-182);

Обвинувачений вправі висувати свою версію події, і специфіка його показань визначається особливостями суб`єкта, відповідального за пред`явленим звинуваченням, тобто особи, яка від нього захищається.

Аналізуючи висновки експертиз, схожість предметів дослідження, схожість обставин можливого потрапляння біологічних слідів на поверхню предметів, достатньо категоричні висновки експертиз, суд вважає, що погроза потерпілого ударом гантеллю обвинуваченого окрім його тверджень, будь-якими іншими достовірними даними та об`єктивними фактами не підтверджена.

Окремо, суд зазначає, що відповідно до протоколу обшуку квартири обвинуваченого, гантеллю виявили та вилучили в кухні, поряд з робочою поверхнею плити, тоді як сама подія злочину відбувалась у вітальні (т.2 а.с. 26-42, 45-46)

Виявлення та вилучення гантелі з кухні, на думку суду не є дивним, так як протокол огляду квартири містить фото таблиці, згідно яких речі в квартирі обвинуваченого розкидано в безладі, що також підтверджується слідчим експериментом зі свідком ОСОБА_13 (т.2 а.с. 219-222): « ОСОБА_31 був сам, немного був безпорядок, валялись різні речі, ножі. Ну був хлам»

3.Перевіряючи версію ОСОБА_10 про те, що під час конфлікту з ОСОБА_11 ніж в його руках опинився випадково, так як він в цей час перебував на кухні та переймався нарізкою м`яса дикої тварини, суд встановив наступне.

Потерпілий ОСОБА_11 під час слідчого експерименту показав, що:

«…після того як він прибув до помешкання ОСОБА_17 та зачинив за собою вхідні двері, між ними розпочався словесний конфлікт, зміст якого він не пам`ятає. Під час цього конфлікту ОСОБА_10 завдав йому удару ножем у груди, після чого залишив місце злочину та пішов на кухню» (т.2 а.с. 195-200)

Відповідно до дослідницької частини висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи № 1410-1910 БД від 26.07.2023 року, білкові фракції виявлялись та ідентифікувались за допомогою методів хроматографії гемоглобіну, а для виявлення гемоглобіну людини застосовано препарат «SERATEC HemDirect», розроблений для цього спеціально і який має високу специфічність. Він чітко відрізняє людську кров від крові більшості тварин, оскільки використовує моноклональні антитіла, які не реагують на тваринний гемоглобін.

Згідно висновку зазначеної експертизи, на клинку ножа, вилученого 20.06.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено наявність крові людини, і отримані результати дослідження не виключають можливість походження крові на клинку ножа від потерпілого ОСОБА_11 , та від обвинуваченого ОСОБА_10 , беручі до уваги групову належність їх крові (т.2 а.с. 178-182)

Аналізуючи висновок експертизи, суд відзначає, що на клинку ножа не встановлено біологічні сліди крові тварини, не встановлені вони і на інших частинах цього об`єкту (рукояті, упорі), про що доводилось вище, і суд вважає, що зазначені докази у своїй сукупності спростовують позицію обвинуваченого щодо первинного використання ножа під час події, саме для побутових потреб – нарізки м`яса.

Показання обвинуваченого є засобом захисту від пред`явленого особі обвинувачення, і на думку суду, наведена обставина є одним із них.

4 та 5. Перевіряючи версію ОСОБА_10 про перебування його під час події в стані необхідної оборони, суд встановив наступне.

Згідно показань обвинуваченого, наданих під час слідчого експерименту (т.2 а.с. 206-213), показань в суді, він позиціонує себе як «професійного кікбоксера», як особу, «що може вбивати»

Відповідно до правових позицій ВС, викладених в Постанові від 10.12.2019 року (справа 185/7896/17), про спрямованість умислу у злочинах, пов`язаних із заподіянням шкоди життю та здоров`ю особи, можуть свідчить дані, що характеризують особу як таку, що володіє навиками бойових мистецтв, у сукупності з відомостями щодо характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Згідно до постанови Пленуму ВСУ № 1 від 26.04.2002 року « Про судову практику у справах про необхідну оборону», судам рекомендовано, при розгляді справ даної категорії з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Про стан необхідної оборони у особи в момент нападу, захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої за обставин, свідчить те, що коли така поведінка особи мала захисний характер і спровокована небажанням особи протягом всього часу конфлікту, припинити протиправні дії.

Головні правила сформовані про стан необхідної оборони полягають у тому, що:

-будь-яка особа має право на захист, навіть якщо можна втекти чи покликати на допомогу;

-шкода має бути потрібною та достатньою, щоб зупинити напад у тій ситуації, що склалася,

Аналогічні правові позиції стосовно необхідної оборони у ситуації бійки, наведені в Постанові ВС від 12 травня 2020 року у справі № 748/1226/18, де водночас зазначено, що «вирішення питання, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, на підставі всієї сукупності обставин має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання»

Потерпілий Стачкевич на слідчому експерименті показав, що «…під час конфлікту ОСОБА_10 завдав йому удару ножем у груди, після чого залишивши його пішов на кухню. Він ОСОБА_10 тілесні ушкодження не наносив, в руках тримав тільки телефон та пачку цигарок (т.2 а.с. 195-200);

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в момент події розмовляючи з потерпілим по телефону: «…вона почула, як відчинилися двері. Далі чула, як ОСОБА_21 сказав: «О, привіт, заходь», після чого сказав, що у ОСОБА_15 проблеми, і майже одразу почула звуки бійки. Приблизно через десять секунд, почула, як ОСОБА_13 сказав: «Що тут відбувається?», на що ОСОБА_10 відповів: «Та ось»

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 899-Е від 25.07.2023 року, у ОСОБА_11 виявлене проникаюче до лівої плевральної грудної клітки поранення, з раною на шкірі на рівні 5-го міжребір`я по середньо-ключичній лінії ліворуч, від якої спереду назад прямує рановий канал, що проникає до лівої плевральної порожнини, та по ходу котрого ушкоджено верхню долю лівої легені.

Для утримання ножа в верхній кінцівці, що не фіксована (за поясненнями ОСОБА_10 щодо утримання ножа, пальцями за частину леза), для спричинення зазначених тілесних ушкоджень, необхідне м`язове зусилля (т.2 а.с. 225-226)

Обвинувачений дійсно має уражену ногу, проте доволі вільно пересувається, і при розвитку подій, що розглядаються, виявивши загрозу у виді потерпілого, який начебто замахувався на нього гантеллю, він, з його слів, ще до удару встиг зреагувати на небезпеку, сховати частину леза в долоні, при цьому з силою утримуючи лезо в пальцях поранивши останнього, при цьому двома руками відштовхнувши від себе ОСОБА_11 , та поваливши того на підлогу.

У контексті встановлених судом обставин щодо локалізації, механізму і способу завданих травматичних впливів і заподіяних наслідків, суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що заподіяння ушкодження позбавлено певної фізичної та суб`єктивної спрямованості, оскільки ОСОБА_10 умисно, з прикладанням сили завдав удару колючо-ріжучим предметом в ліву частину грудної клітки ОСОБА_11 , заподіявши тому проникаюче колото-різане поранення.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що заподіяний обвинуваченим потерпілому ОСОБА_11 удар ножем в грудну ділянку, не був обґрунтованим в ситуації, яка склалась під час конфліктної ситуації і не був зумовлений самозахистом.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 733-Е від 21.06.2023 року, у ОСОБА_6 виявлені ушкодження у вигляді ділянки осадження на правому передпліччі, рани лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як мають незначні скороминущі наслідки.

Зі слів обвинуваченого, тілесні ушкодження на правій руці він отримав пошкрябавшись об машину (т. 2 а.с. 107-108)

Відповідно до правової позиції окресленої в Постанові ВС від 03 лютого 2022 року (справа 308/2231/18), «для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах»

Об`єктивна сторона злочину передбаченого ст. 121 КК України передбачає наявність необхідних елементів у виді діяння, наслідків та чіткого причинного зв`язку між ними.

Необхідний причинний зв`язок відбиває закономірності об`єктивного світу, де сама причина містить у собі внутрішню реальну можливість появи конкретного наслідку. Такий зв`язок слугує основою для настання наслідку закономірно й неминуче, за наявності відповідних умов, тобто він об`єктивно існує незалежно від свідомості людини.

Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, людина здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв`язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи за наявності в неї умислу чи необережності, ставляться їй у провину.

Застосування Найда колючо-ріжучого предмета як знаряддя вчинення кримінального правопорушення і поранення потерпілого в грудну клітину, створило реальну небезпеку заподіяння наслідків, які втілились в об`єктивну дійсність, і за характером діяння, заподіяні ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження є закономірним наслідком розвитку причинно-наслідкового зв`язку.

Дії Найда мали активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв`язок, про що свідчить сила удару, його раптовість та спрямування його в грудну клітину потерпілого, за місцем розташування життєво важливих органів.

Зазначене підтверджує, що обвинувачений об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою буде така шкода, тобто діяв з непрямим умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду.

Найда вчиняв цілеспрямовані дії з власною волі, під час події не втратив суб`єктивний контроль за своєю поведінкою, усвідомлював зміст вчинених дій та бажав саме їх і здійснити. Встановлені судом обставини не містять відомостей про те, що обвинувачений не усвідомлював розвитку причинного зв`язку між спричиненим його діянням пораненням і заподіяним тілесним ушкодженням.

При цьому, кримінальне право не вимагає, щоб особа усвідомлювала причинний зв`язок у всіх деталях і особливостях. Потрібно тільки, щоб особа усвідомлювала розвиток причинного зв`язку в загальних рисах, і помилка в деталях не має впливу на кримінальну відповідальність.

За ст. 121 КК кваліфікуються дії особи, якщо до діяння у виді тяжкого тілесного ушкодження, має місце як прямий, так і непрямий умисел.

З урахуванням установлених судом фактичних обставин, позиція захисту не містить обґрунтування такого психічного ставлення ОСОБА_10 до наслідків, спричинених його діями, за якого він не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків, що зазначено в ч. 3 ст. 25 КК України, чи мав обґрунтований розрахунок на їх відвернення, що встановлено ч. 2 ст. 25 цього Кодексу, під час вчинення інкримінованих дій.

Передбачення реальної можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, виключає психічне ставлення до вчиненого у формі злочинної недбалості в аспекті положень ч. 3 ст. 25 КК.

6.Надання медичної допомоги, як і відмова потерпілого від госпіталізації, що можливо призвело до ускладнення його стану, не мають братися до уваги під час оцінки загрози життю за таких ушкоджень.

Використовуючи правові позиції практики ЄСПЛ, зокрема викладені в справі «Серявін та інші проти України», суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а його умисні дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Стандарт доведення обвинувачення поза розумним сумнівом, який є усталеною правовою позицією (рішення «Кобець проти України» в тому числі), означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Всі досліджені докази у справі є допустимими, у своїй достовірності, сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, незалежного підтвердження один одного, послідовності, встановлюють сукупність обставин справи, що утворюють об`єктивну сторону діяння, визначає його суб`єктивну сторону.

Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено за обставин викладених в обвинувальному акті, і ОСОБА_10 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд підстав не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд вважає рецидив злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання має на меті не тільки кару, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше судимим за погрозу насильством щодо працівника правоохоронного органу, вину не визнав, має на утриманні неповнолітню дитину, скарг на його поведінку за місцем мешкання не надходило, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога він не перебуває, враховує обставини, що обтяжують покарання.

Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м`якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»

Вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, і за відсутності підстав застосування ст. 69 КК України, суд вважає, що подальше перевиховання та виправлення обвинуваченого можливо тільки шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Міра покарання встановлюється з урахуванням: повного аналізу досліджених матеріалів справи; позиції державного обвинувачення та доводів сторони захисту; особливості встановлених судом конфліктних стосунків ОСОБА_32 ; принципу індивідуалізації покарання, і суд вважає, що для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину, законним та справедливим є призначення Найді покарання визначеного в мінімальній санкції встановленої ч.1 ст. 121 КК України.

Найда є раніше судимими за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2022 року, за ч.1 ст. 345, 75, 76 КК України, до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, вчинив новий умисний злочин під час відбуття покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи викладене, суд до покарання за ст. 121 ч.1 КК України, частково, у виді 1 місяця позбавлення волі приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та призначає ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі, з відбуттям покарання в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5-ти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 ч.1-3 КК України, шляхом часткового, у виді 1 місяця позбавлення волі, приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2022 року, остаточно призначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Відповідно до ст. 72 ч.5 КК України, зарахувати в строк відбуття призначеного ОСОБА_6 покарання, строк його попереднього ув`язнення з 20.06.2023 року по день набрання вироком законної сили включно.

Початок строку відбуття призначеного ОСОБА_6 покарання, рахувати з дня, наступного після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі: металева гантеля, яка знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Кам`янського РУП, знявши арешт, повернути власнику;

- змиви РБК, змиви з ручки вхідних дверей, серветку зі слідами РБК, ніж зі слідами РБК, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Кам`янського РУП, знявши арешт, знищити.

- змиви РБК, зразки нігтьових пластин, змиви правої та лівої руки, відтиски пальців рук та долонь, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Кам`янського РУП, знищити.

- мобільний телефон «Самсунг» (код. 2916), труси зеленого кольору, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Кам`янського РУП, повернути власникам.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, через Заводський районний суд міста Кам`янського, протягом 30 днів з дня його проголошення. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.

Вирок суду підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1