Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №209/38/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/38/26

Провадження № 2/209/1044/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Пиндик Т.С.

за участі представника позивача адвоката Гаркуша В.В.

представника відповідача Нечаєвої К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області , третя особа: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Віктор Вікторович, про встановлення факту прийняття спадщини та проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2026 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області , третя особа: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Віктор Вікторович, про встановлення факту прийняття спадщини та проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування.

Позов ОСОБА_1 обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була матір`ю ОСОБА_3 , який був батьком позивача та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Померла ОСОБА_2 є бабкою позивача та позивач є єдиним спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 склала заповіт , яким заповіла все належне їй майно позивачу.

Померла ОСОБА_2 за життя проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З січня 2018 року і по день смерті ОСОБА_2 позивач проживав разом з своєю померлою бабою за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно ,яке складається з квартири , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

06 січня 2025 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області було заведено спадкову справу № 1/2025 після смерті ОСОБА_2

07 січня 2025 року позивача звернувся до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В цей же день ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини.

Позивач ,як спадкоємець, постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини та вважається таким , що прийняв спадщину, оскільки протягом строку ,встановленого ст. 1270 ЦК України позивач не заявив про відмову від неї.

Факт прийняття позивачем спадщини необхідно встановити для того , щоб реалізувати свої спадкові права- отримання свідоцтва на спадщину за законом та набуття права власності.

Позивач просить встановити факт прийняття спадщини та проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 бабою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в період 0 01.01.2018 року по день смерті. Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабою- ОСОБА_2 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,загальною площею 34,9 кв.м.,яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити , зазначивши, що він проживав разом з бабкою з 2018 року, допомагав матеріально в період проживання, проживав з бабкою через проблеми бабки із здоров`ям, допомагав підтримувати стан здоров`я, він мав з бабкою добрі стосунки иа доглядав за нею.

У судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, додатково зазначивши, що померла та позивач проживали однією сім`єю, позивач вів з померлою сумісне господарство, оплачував комунальні платежі , купував техніку , займав облаштуванням квартири , купував продукти харчування та ліки.

Представник відповідача Кам`янської міської ради Нечаєва К.Є. позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначивши , що позивач вже звертався до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, про що позивач взагалі не зазначає, позивачем не надано доказів сумісного проживання з померлою однією сім`єю, позивач має сім`ю – дружину та дитину ,які проживають за місцем реєстрації позивача, надані докази про сплату комунальних платежів , купівля холодильника та проведення облаштування електропроводки в квартирі не свідчить про факт сумісного проживання з померлою однією сім`єю , бо не доказано за чиї кошти купувалося майно та сплачувалися комунальні платежі , чи буз у позивача сумісний бюджет з померлою, які взаємні обов`язки мали позивач та померла . Ті факти , що позивач навідував померлу, здійснював їй допомогу по господарству не свідчать про факт сумісного проживання з померлою однією сім`єю, в той час як позивач має свою родину , що в свою чергу викликає сумнів в тому , що позивач проживав з померлою, та як наслідок відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру в порядку спадкування..

Третя особа приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик В.В. до судового засідання не з`явився , просив розглянути справу за його відсутності, на вимогу суду надав копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була матір`ю ОСОБА_3 , який був батьком позивача та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Померла ОСОБА_2 є бабкою позивача та позивач є єдиним спадкоємцем (а.с.8,9,10,11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 склала заповіт , яким заповіла все належне їй майно позивачу (а.с.18,19,20,66).

Померла ОСОБА_2 за життя проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13,75).

Позивач зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.14).

Згідно акту № 250 КП КМР «Добробут» від 01.07.2025 року ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2018 року по 25.04.2024 р. , разом з ним проживала ОСОБА_2 , з якою вів спільне господарство до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що підтверджують сусіди(а.с. 13).

Відповідно до довідки ЖБК № 8 «Мир» від 19.05.2025 р. ОСОБА_7 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , але за сімейними обставинами з січня 2018 року по 30.04.2024 року не проживав за місцем реєстрації (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно ,яке складається з квартири , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності на житло , виданого 28.08.1993 р. відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому (а.с.12).

06 січня 2025 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області було заведено спадкову справу № 1/2025 після смерті ОСОБА_2 (а.с.65 )

06 січня 2025 року позивача звернувся до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.65).

07 січня постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик В.В. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропущеним строком для прийняття спадщини (а.с.21).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що позивач є її сином .Син має сім`ю – дружину , дитину, які проживають у 3-кімнатій квартирі по АДРЕСА_3 . З 2019 року син з сім`єю на проживав , сумісне господарство не вели. Син має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .. Син з січня 2018 року проживав з ОСОБА_2 у її квартирі , вів з нею спільне господарство, платив комунальні платежі , купував техніку . ліки, продукти. У 2022 році обладнали у квартирі ОСОБА_2 автономне опалення. Влітку син вивозив ОСОБА_2 на відпочинок. З 2018 р. син з дружиною проживав у бабусі. У 2019 році народилася дитина та дружина з дитиною стали проживати по АДРЕСА_3 . Її чоловік хворів та вона за ним доглядала. У 2021 році чоловік помер. Вона допомагала сину, свекрусі,яка переодично проходила лікування у лікарні . Син з 2018 року проживав з бабою, продукти купував син. До квартири син купив плиту та холодильник, все залишилося у квартирі. У 2018 році бабка перенесла інсульт. Син провідував бабку у лікарні, купував ліки. Син працював з 2018 року, міг працювати віддалено. Син приїздив до родини, тоді до бабки їхала вона. З родиною син проводив кілька годин, й то не кожен день. У 2018 році бабці було 81 рік , отримувала пенсію , син відмовлявся від грошей бабусі. Але коштів бабці не було достатньо для переобладнання квартири. Син жив у бабки кожного дня.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона сусідка матері позивача, проживає на АДРЕСА_3 . Батько позивача захворів та позивач став доглядати бабку , купив холодильник, зробив електроопалення. Позивач проживав з дружиною та проживав з бабкою. Відомо, що позивач проживав з бабкою їй відомо зі слів бабки , матері позивача. Як у бабки був інсульт, позивач возив її до реабілітаційного центру. Дружина з дитиною проживала по АДРЕСА_3 , позивач провідував дружину. Позивач з бабкою проживали на лівому березі міста з 2018 року . Всі події їй відомі зі слів матері позивача та бабки. У квартирі бабки вона не була. Позивач скуплявся та утримував бабцю. Які були обов`язки з дружиною як чоловіка та жінки, не знає. Також їй невідомо чи ночував позивач кожного дня у бабки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона хрещена матір позивача. Бабка позивача проживала з нею по сусідству . Батько позивача захворів та захворіла також бабка. Мати позивача доглядала чоловіка , а позивач бабку. Позивач проживав з бабкою з січня 2018 року. Вона часто бачила позивача на лівому березі міста, він купував продукти, ліки. З бабкою вона спілкувалася, бувала у неї у гостях. .Позивач бабці купив плиту та холодильник-казала бабка. Позивач з 2018 року проживав з дружиною та бабкою у квартирі бабки. Потім дружина позивача та дитина проживали окремо. Бабка та позивач вели спільне господарство , бо у бабки пенсії копійки. До бабки вона приходила часто , у квартирі бабки були ліжко та диван. Позивач сплачував комунальні послуги, пенсія у бабки була мала , показувала бабка квитанції. Протягом неділі у бабки вона була 2-3 рази.

Позивачем у обгрунтування позову також надані докази понесення витрат на захоронення ОСОБА_2 , на оплату поминального обіду (а.с. 15-17).

Позивачем у обгрунтування позову також надані докази понесення витрат на оплату комунальних послуг як життя померлої ОСОБА_2 ,так і після її смерті (а.с. 93-98).

Позивачем у обгрунтування позову також надані докази понесення витрат на купівлю елекрорушникосушника, холодильника (а.с. 88,92).

Позивачем у обгрунтування позову також надані докази понесення витрат на документацію на оформлення техдокументації для електромережи, на оформлення збільшення потужності , акт виконаних робіт на елекромережі у квартирі ОСОБА_2 (а.с. 89,90,91).

Позивачем у обгрунтування позову також надані фотокартки ,де зафіксовані два свята ,де зафіксований позивач з бабкою та сім`єю, та одна фотокартка , де позивач цілує бабку

Інших доказів , окрім зазначених вище , позивачем суду не надано .

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Суд критично оцінює покази свідків, оскільки вони носять у цілому загальний характер і не містять посилань на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у цих правовідносинах. Твердження цих свідків, які викликані за клопотанням позивача, про «проживання однією сім`єю» без конкретного пояснення і розуміння такого викликають сумніви в їх достовірності та об`єктивності, та не підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

Суд зазначає, що позивачем не додано доказів понесення витрат з спільного бюджету на облаштування електрообладнання у квартирі померлої ОСОБА_2 , придбання саме для спільного користування з померлою холодильника, сплату комунальних послуг саме за кошти сімейного бюджету .

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю б є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних сім`ї.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19 (провадження № 61-5847св21).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання осіб та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) , фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Суд, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не довів належними, допустимими та достатніми доказами факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю, спільний побут і взаємні права й обов`язки .

Жоден досліджений судом доказ не зміг підтвердити факту спільного постійного проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства та наявності спільного бюджету, а також за яких саме обставин та за які саме грошові кошти було придбано майно та сплачено послуги .

Суд вважає, що вказані позивачем обставини на обґрунтування позовних вимог, а саме спільний відпочинок, спільні світлини зі свят , поховання померлої , самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не можуть свідчити про те, що між позивачем та ОСОБА_2 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які сім`ї.

Суд також зазначає, що наявність документів, пов`язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, не є доказом спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків із померлим.

Аналогічна позиція висунута у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

Крім того , суд враховує наявність у позивача дружини та дитини, які проживають за іншою адресою, ніж спадкодавець та той факт , що позивач зазначає , що протягом більше 6 років проживав з бабкою, маючи свою родину.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що він із ОСОБА_2 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Інших доказів в обґрунтування позову, які б вказували на наявність у позивача зі спадкодавцем сталих відносин притаманних членам сім`ї, підтверджували ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суду не було надано.

Щодо позовної вимоги про визнання права на квартиру в порядку спадкування за законом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні

Так, постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 644/4646/23, від 22 травня 2024 року в справі № 127/3108/23, від 26 липня 2023 року в справі № 641/3893/20, від 07 червня 2023 року в справі № 227/5018/21, від 14 грудня 2022 року в справі № 198/132/21, на які, зокрема, послався апеляційний суд, сформульовано правовий висновок про застосування частини третьої статті 1268 ЦК України, зазначено, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи , що судом не встановлено факту постійного проживання однією сім`єю позивача та померлої ОСОБА_2 , позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини , суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі .

Відносно вимог позивача про встановлення факту прийняття спадщини суд зазначає наступне .

Згідно з ч.3 ст.5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

На відміну від норм ЦК УРСР, який передбачав можливість встановлення факту прийняття спадщини до 01.01.2004 року , за змістом норм статей 1268, 1269 ЦК України, факт прийняття спадщини тісно пов`язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте чинне законодавство не передбачає можливості окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі викладеного , суд приходить до висновку про відмову позивачу й в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 84, 263, 265, 268, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області , третя особа: приватний нотаріус Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Красношлик Віктор Вікторович, про встановлення факту прийняття спадщини та проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва