Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №932/5725/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/5725/25

Провадження № 1-кп/932/765/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025047150000096 від 11 березня 2025 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді провідного спеціаліста відділу підтримки користувачів та електронних сервісів управління інформаційних технологій ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -

в с т а н о в и в :

03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., ОСОБА_7 пересувався пішою ходою поряд з будинком № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпро, де в цей же час проходив раніше знайомий йому ОСОБА_4 , та на ґрунті особистих неприязних відносин ОСОБА_7 умисно зачепив своїм правим ліктем ОСОБА_4 в його правий лікоть, після чого між ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_4 відбувся словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .

Негайно реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_7 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., перебуваючи біля будинку № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади, стоячи в безпосередній близькості навпроти потерпілого ОСОБА_4 , діючи умисно, наніс ОСОБА_4 одночасно два удари обома руками, зжатими в кулак, в область грудної клітини, внаслідок чого потерпілий вдарився поясницею об крило автомобіля та спиною впав на капот автомобіля, який стояв позаду.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден та підшкірного крововиливу м`яких тканин передньої поверхні грудної клітини, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення пішов.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що у березні 2025 року приблизно о 12:40 год. він з двору будинку АДРЕСА_2 йшов за хлібом, та, проходячи через арку, не доходячи близько 5 м до шлагбауму, побачив ОСОБА_8 , який йшов назустріч. Він йшов не змінюючи траєкторії руху, але ОСОБА_8 нахохлився і зачепив його. Він сказав ОСОБА_8 що той робить і відштовхнув останнього, від чого ОСОБА_8 відступив назад, сівши на припаркований автомобіль і став кричати, що загрожують адвокату. Одразу прийшли співробітники поліції і спитали, чи будуть вони писати заяву. Вважає, що потерпілий у тій ситуації був дуже агресивний. Не згоден, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли від його дій. Цивільний позов не визнав.

Суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_7 в об`ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів.

Потерпілий ОСОБА_4 повідомив у судовому засіданні, що 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поверталися з обідньої перерви. Він йшов першим. Для того, щоб пройти до їх офісу, треба перейти через арку, де були припарковані автомобілі. Зайшовши в арку (він йшов ближче до автомобілів, що стояли зліва), він побачив, що назустріч йому йшов ОСОБА_11 . Побачивши його Білоус міг пройти прямо, але навмисно почав йти на нього. Права рука ОСОБА_11 була в кишені, обидві його руки також були в кишенях пальто. Коли вони зближалися, то ОСОБА_11 прийняв ближче до нього і зачепив його лікоть своїм ліктем, на що він зробив зауваження, що так робити не можна, на що був в агресивній формі посланий і майже одразу ОСОБА_11 дістав руку з кишені і наніс обома руками, стиснутими у кулаки, удар в область його грудної клітини спереду, через що він вдарився спиною об автомобіль, перекотився через капот автомобіля та вдарився потилицею. Після чого він підвівся, відштовхнув однією рукою ОСОБА_11 чи виставив руку, бо боявся, що той продовжить наносити удари. ОСОБА_12 почала кричати щоб не билися і покликала співробітників поліції, які перебували поруч. Одразу прийшов співробітник поліції і ОСОБА_11 припинив свої дії. Співробітник поліції спитав, чи будуть вони писати заяви, на що він написав заяву про спричинення йому тілесних ушкоджень. Він телефонував на 103, але не зміг з`єднатися, тому лікувався вдома. На 3-й день після події він звернувся до лікаря-хірурга, бо боліли грудна клітина та шия. У нього через цю подію стався стрес, порушився життєвий ритм, він став відчувати страх, коли бачив ОСОБА_11 . Все це призвело до моральних страждань. Також він, хоч і є адвокатом, але в цій ситуації був змушений звернутися за правовою допомогою до іншого адвоката, так як ця ситуація у нього й досі викликає хвилювання та страх за своє здоров`я та життя. Цивільний позов підтримав та просив також відшкодувати йому понесені витрати на правову допомогу.

Свідок ОСОБА_13 повідомила у судовому засіданні, що на початку березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., вона, ОСОБА_14 і ОСОБА_8 поверталися з обідньої перерви і коли повертали у подвір`я казначейства по вул. 93-ї Холодноярської Бригади, то бачили, що стояли співробітники поліції. Обходили шлагбаум та йшли через арку ОСОБА_8 , потім приблизно через 2 м ОСОБА_15 , а потім вона. Вона побачила, як з двору в напрямку арки йшов ОСОБА_11 назустріч їм і зустрілися вони в арці. Вона бачила, як ОСОБА_11 заніс руки і обома руками вдарив ОСОБА_8 в область грудної клітини спереду, після чого той впав на капот припаркованого автомобіля на спину, аж відірвав ноги від землі. Вона покликала співробітників поліції і ті одразу прийшли. Співробітникам поліції вона сказала, що ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_8 , а ОСОБА_11 казав, що то ОСОБА_8 його вдарив. Співробітник поліції запитав, чи будуть вони писати заяви, на що ОСОБА_8 сказав, що буде. Під час події ОСОБА_11 і ОСОБА_8 були дуже близько один від одного, на відстані менше чим півметра. Все сталося дуже швидко. Вона не чула, щоб хтось щось казав або кричав. Після події ОСОБА_8 приймав ліки від головного болю. Оговорювати ОСОБА_11 підстав у неї немає, але вважає, що ОСОБА_11 навмисно не вперше проходить близько біля них, щоб зачепити, та не ніяк реагує на зауваження.

Свідок ОСОБА_16 повідомив у судовому засіданні, що 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., він, ОСОБА_8 та ОСОБА_17 поверталися з обідньої перерви до місця роботи по вул. 93-ї Холодноярської Бригади і коли повертали в арку, то першим йшов ОСОБА_8 , потім він і позаду ОСОБА_12 . Назустріч їм через арку йшов Білоус, який змістився до центру та штовхнув плечем ОСОБА_8 , від чого той розвернувся обличчям до ОСОБА_11 і останній наніс удар обома руками, стиснутими в кулаки, в грудну клітину ОСОБА_8 . Від удару ОСОБА_8 впав на капот припаркованого автомобіля, який був позаду. ОСОБА_18 був нанесений навмисно. Все було дуже швидко. ОСОБА_12 покликала співробітників поліції, які стояли недалеко від арки, і ОСОБА_11 припинив конфліктну ситуацію і пішов. Він пішов до офісу, а ОСОБА_8 залишився писати заяву. Як у той день, так і в наступні, ОСОБА_8 скаржився на головний біль і біль у грудях. З ним проводився слідчий експеримент, протокол якого був прочитаний і підписаний ним, так як жодних сумнівів не було.

Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази.

Протокол проведення слідчого експерименту від 20 березня 2025 року за участю потерпілого ОСОБА_4 , який відтворив обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., поруч з буд. № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпра.

Висновок судово-медичного експерта № 777е від 24 березня 2025 року, відповідно до якого: У гр. ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: забій грудної клітки, грудини, садна та підшкірна гематома передньої поверхні грудної клітки, забій, перерозтягнення шийного відділу хребта, що спричинені від не менш ніж одного травматичного впливу на ділянку грудної клітки, з послідуючим падінням та ударом головою о тупий твердий предмет, в термін, на який вказує обстежений, тобто 03.03.2025 року. Механізм виникнення встановлених тілесних ушкоджень відповідає механізму їх спричинення, на який вказано в протоколі слідчого експерименту, проведеного 20.03.2025, за участі потерпілого ОСОБА_4 . Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (На підставі: «п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6). Клінічний діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» буде врахований при оцінці ступеню тяжкості, після закінчення лікування та надання медичної документації. Встановлені тілесні ушкодження не відображають на собі конструктивних властивостей травмуючого предмету, тому конкретизувати його неможливо. Травма голови та шиї могла виникнути внаслідок падіння задньою поверхнею тіла на рівну тверду поверхню, після наданого тілу прискорення - удар в передню поверхню грудної клітки.

Протокол проведення слідчого експерименту від 09 квітня 2025 року за участю свідка ОСОБА_16 , який відтворив обставини та механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що мало місце 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., поруч з буд. № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпра.

Відеозапис з назвою «03.03.2025» тривалістю 51 сек. з камери відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1, на CD-R диску, долучений до матеріалів кримінального провадження та визнаний речовим доказом, який містить відеозапис події (нанесення удару та падіння) за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_4 , що мала місце 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., поруч з буд. № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпра.

Протокол перегляду відеозапису від 11 квітня 2025 року, яким зафіксовано результати перегляду відеофайлу з назвою «03.03.2025» тривалістю 51 сек. з камери відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1, на CD-R диску, який містить відеозапис події (нанесення удару та падіння) за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_4 , в присутності свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , що мала місце 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., поруч з буд. № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпра.

Висновок судово-медичного експерта № 1286е від 12 травня 2025 року, відповідно до якого: За даними наданої медичної документації у гр. ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: садна та підшкірного крововиливу м`яких тканин передньої поверхні грудної клітини. За даними наданої медичної документації конкретно встановити термін отримання тілесних ушкоджень не можливо у зв`язку відсутністю судово-медичних експертних даних, оскільки в медичній документації наявна лише констатація наявності тілесних ушкоджень, без зазначення їх характеристик (колір, наявність чи відсутність коринки, тощо), однак не виключена можливість отримання їх і в термін вказаний у постанові. Встановлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження в області грудної клітини не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесенні, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область грудної клітини. За своїм характером встановлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (На підставі пункту 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). За даними наданої медичної документації у гр. ОСОБА_4 був клінічно встановлений діагноз: «закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин голови. Забій, перерозтягнення капсульно-зв`язувального апарату шийного відділу хребта», однак вищевказаний діагноз об`єктивно (наявністю тілесних ушкоджень (синців, саден, крововиливів, тощо) в медичній документації) не підтверджений, на момент проведення судово-медичної експертизи даних за подальше звернення до лікаря невропатолога та проходження у нього лікування не надано, тому вищевказані діагнози оцінці по ступеню тяжкості не підлягають (На підставі пункту 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). Враховуючи характер, локалізацію та кількість встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли бути спричинені і від 1-ї механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область грудної клітини. Встановлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження в області грудної клітини не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесенні, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в область грудної клітини. Враховуючи характер та локалізацію встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вважаю не характерним спричинення їх при падінні з висоти власного зросту, як з наданим тілу прискоренням так і без нього.

Суд вважає вищеописані досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена.

Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, знаряддя кримінального правопорушення (тупі предмети), поведінку обвинуваченого і потерпілого, що передувала події та під час події, а також поведінку обвинуваченого після події, місце вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 у досить короткий проміжок часу, на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження, маючи умисел та бажаючи настання шкідливих наслідків.

Обставин, які б вказували на отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено дослідженими доказами за цим вироком спосіб, під час судового розгляду не встановлено, так як в ході судового розгляду досліджено судом достатньо вищенаведених доказів, які беззаперечно свідчать про пряму причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до умисного спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що у нього був відсутній умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень і він лише відштовхнув потерпілого після того, як той зачепив його, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути обвинуваченим відповідальності за вчинене, оскільки це спростовується висновками досліджених у судовому засіданні судово-медичних експертиз, оглядом відеозапису з камер зовнішнього спостереження, проведеними слідчими експериментами за участю потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_16 , а також поясненнями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , чим було встановлено обставини та механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

З наведеного вбачається, що як до, так і після спричинення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, потерпілий не міг представляти стосовно обвинуваченого будь-якої небезпеки, що мав усвідомлювати обвинувачений, але, незважаючи на цей факт, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 03 березня 2025 року, приблизно о 14:00 год., поряд з будинком № 1 по вул. 93-ї Холодноярської Бригади м. Дніпро, мав реальну можливість уникнути будь-якого конфлікту та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , але умисно, в короткий проміжок часу, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, хоча з боку потерпілого на той час не мало місце вчинення будь-яких неправомірних дій щодо нього.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст. 17 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, оцінивши кожний із доказів, наданих сторонами кримінального провадження з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку щодо обвинуваченого, приходить до висновку про те, що прокурором та потерпілим доведено поза розумним сумнівом вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України, так як останній своїми діями заподіяв умисне легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, за відсутності обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.

ОСОБА_7 раніше не судимий; за місцем проживання характеризується незадовільно; офіційно працевлаштований; на час інкримінованого правопорушення мав на утриманні неповнолітнього сина.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинене кримінальне правопорушення покарання у виді штрафу, оскільки останній має дохід, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи, його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, ставлення до скоєного, можливо без ізоляції від суспільства, і вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, в якому він просить стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 150000,00 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу 37000,00 грн.

Стосовно цивільного позову слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи наведені норми права та конкретні обставини справи, беручи до уваги, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, доведена, що детально викладено у даному вироку, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається, у позові зазначено, що моральна шкода, завдана потерпілому, складає 150000,00 грн., яка полягає у моральних та фізичних стражданнях.

Так, згідно ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положення ч.1 ст. 1168 ЦК України свідчать про те, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність діяння її заподіювача; 3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; 4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань є беззаперечним і вказані обстави дійсно призвели до погіршення психоемоційного стану, морального здоров`я потерпілого, що полягає: у перенесеному болю в момент заподіяння тілесних ушкоджень та пост больовий період; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими, неможливістю займатись улюбленими справами, та й взагалі планів які в нього були за розпорядком. Подія нанесення тілесних ушкоджень суттєво негативно вплинула на потерпілого в моральному сенсі, оскільки події відбулися біля офісу, в якому працює потерпілий, де також поруч проживає обвинувачений ОСОБА_19 , та майже кожного дня вони зустрічаються і це постійно нагадує потерпілому про пережитий стрес та перенесений біль.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 10000,00 грн., що, на думку суду, відповідає заподіяній моральній шкоді і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається, належних та допустимих доказів, а саме Договору про надання правової допомоги № 2502/25 від 25 березня 2025 року, Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2502/25 від 25 березня 2025 року, Акту від 07 травня 2026 року приймання-передачі послуг за Договором № 2502/25 про надання правової допомоги від 25 березня 2025 року з розрахунком витрат на правову допомогу, вартість виконаних адвокатом робіт складає 37000,00 грн.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справ № 826/1216/16).

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні ст. 91 КПК.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд має враховувати на якій стадії процесу надавалася правова допомога, рівень складності справи, затрачений адвокатом час та вид і об`єм наданих послуг або виконаних робіт.

Однак потерпілим ОСОБА_4 на підтвердження вимоги про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_7 понесених ним витрат на правову допомогу в суді в розмірі 37000,00 грн., будь-яких доказів фактичного понесення ним таких витрат на правову допомогу, під час судового розгляду долучено не було.

За таких обставин підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у розмірі 37000,00 грн. суд не вбачає.

Інші процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Процесуальні витрати відсутні.

Речовий доказ - CD-R диск з відеозаписом з назвою «03.03.2025», тривалістю 51 сек., з камери відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської Бригади, буд. 1, який долучено до матеріалів кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя