Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №924/315/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"19" серпня 2026 р. Справа № 924/315/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., розглянувши матеріали заяви Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селище Теофіполь, Хмельницька область

до Фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича, м. Хмельницький

про стягнення 280 170грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2026 у справі №924/315/26 (не набрало законної сили) позов Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича на користь Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області 147 753,32грн пені, 132 416,68грн збитків та 3362,04грн витрат по оплаті судового збору.

10.08.2026 до суду надійшла заява Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про ухвалення у справі №924/315/26 додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00грн. (вх.№05-08/2880/26 від 10.08.2026).

Ухвалою суду від 11.08.2026 заяву Теофіпольської селищної ради про ухвалення у справі додаткового рішення прийнято до розгляду, запропоновано фізичній особі-підприємцю Лінкевичу Юрію Івановичу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали подати суду письмову позицію щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

14.08.2026 представником фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича - адвокатом Роховим О.В. подано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, зі змісту якого слідує, що заявлена до відшкодування позивачем сума 18000,00 грн оплати послуг адвоката по представництву інтересів позивача у справі в суді першої інстанції, є неспівмірною із визначеними законом критеріями та виходить за межі розумності, що покладає надмірний фінансовий тягар на іншу сторону у справі. Вважає, що дана категорія спорів є стандартною, не належить до складної чи унікальної категорії справ, не потребує дослідження значного обсягу законодавства, великої кількості доказів чи аналізу складної експертизи, а судова практика у таких спорах є сталою та сформованою. Відтак, відповідач вважає, що задоволення явно непропорційних та непідтверджених належним чином заявлених вимог на оплату професійної правничої допомоги у повному обсязі призведе до нераціонального та невиправданого стягнення з відповідача надмірних значних коштів, що за умов воєнного стану негативно вплине на можливість подальшого здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Відтак, просить відмовити у задоволенні заяви Теофіпольської селищної ради в повному обсязі.

Розглянувши заяву Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (вх.№05-08/2880/26 від 10.08.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у даній справі, суд враховує таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку із вирішенням конкретної справи (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

За змістом ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Теофіпольською селищною радою повідомлено суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції вона очікує понести витрати в сумі 18 000 грн на професійну правничу допомогу, а також зроблено заяву в порядку ст.129 ГПК України, що підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду після ухвалення рішення у даній справі.

Заява позивача про розподіл судових витрат сформована та надійшла до суду 10.08.2026, у якій Теофіпольська селищна рада просить стягнути з відповідача 18 000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

До цієї заяви позивачем додано договір №100 про надання правничої допомоги від 19.02.2026, акт наданих послуг №34 від 06.08.2026, рахунок на оплату №29 від 06.08.2026, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000394.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За умовами п.1.1 договору про надання правничої допомоги №100 від 19.02.2026 (далі - Договір), укладеного між Адвокатським бюро "Галини Семченко" та Теофіпольською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, як клієнтом, клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів клієнта в господарській справі щодо стягнення штрафних санкцій та збитків згідно договору поставки №467 від 12.08.2025 укладеного між Теофіпольською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області та фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Юрієм Івановичем.

Клієнт доручає, а адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту всю необхідну без виключень (обмежень) правову допомогу (п.2.4 Договору).

Загальна сума договору становить 18 000,00 грн без ПДВ. Сторони досягли згоди, що розмір, строки та спосіб винагороди Адвокатського бюро визначається Додатком 1 до цього договору. Вартість послуг може обчислюватись у фіксованому розмірі та/або погодинної ставки. Гонорар може оплачуватись, як разовим платежем, так і частково за окремі етапи наданих послуг (п.4.1 Договору).

При визначенні розміру гонорару враховується:

- обсяг, характер і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення;

- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;

- характер і тривалість професійних відносин адвокатського бюро з клієнтом;

- професійний досвід, науково-теоретична, практична підготовка, кваліфікація та професійні навички адвоката, який залучається адвокатським бюро до надання правової допомоги (п.4.2 Договору).

За результатами наданих послуг (виконаних робіт) або їх частини сторонами підписується акт прийому-передачі наданих послуг, який є підставою для оплати клієнтом гонорару або його частини. Акт є невід`ємною частиною цього договору. Обсяги наданих послуг, терміни їх оплати визначаються сторонами з урахуванням складності та характеру справи. адвокатське бюро надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової, допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце) (п.4.7 Договору).

Оплата гонорару клієнтом здійснюється на підставі рахунку (рахунків), виданого (виданих) на ім`я клієнта (п.4.9 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1 Договору).

19.02.2026 сторонами підписано також Додаток 1 до договору №100 від 19.02.2026 (далі - Додаток до Договору), за змістом п.1 якого сторони узгодили вартість послуг адвокатського бюро (ставки гонорару) за послуги передбачені п.1.1 Договору, зокрема: погодинна оплата супроводу судової справи, вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн., в кількості 18 годин - 18000,00 грн.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару (п.3 Додатку до Договору).

Договір та доручення підписані сторонами та скріплені відтисками печаток сторін.

06.08.2026 між Адвокатським бюро "Галини Семченко" та Теофіпольською селищною радою підписано Акт надання послуг №34 від 06.08.2026 за договором про надання правничої допомоги №100 від 19.02.2026, згідно з яким адвокатом надано, а клієнтом прийнято такі послуги:

1. Вивчення та правовий аналіз матеріалів справи щодо невиконання фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Ю.І. умов договору поставки №467 від 12.08.2025; аналіз доказової бази; підготовка та складання позовної заяви; формування пакета додатків; направлення позовної заяви з додатками до господарського суду та відповідача; кількість втрачених годин - 9 год, загальна сума - 9000 грн;

2. Підготовка до судових засідань, участь у судових засіданнях 22.04.2026, 06.05.2026, 25.05.2026, 11.06.2026, 24.06.2026, 10.07.2026 та 06.08.2026, включаючи час, необхідний для прибуття до суду та повернення після судового засідання, у справі №924/315/26; кількість втрачених годин - 9год, загальна сума - 9000 грн.

Загальна вартість робіт за договором згідно з актом склала 18 000 грн.

Акт підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток.

Окрім того, 06.08.2026 Адвокатським бюро "Галини Семченко" виставлено Теофіпольській селищній раді рахунок на оплату послуг за договором №100 від 19.02.2026 на суму 18000 грн.

Представництво інтересів Теофіпольської селищної ради у справі №924/315/26 здійснювала адвокат Семченко Галина Сергіївна на підставі ордеру на надання правничої допомоги Серія ВХ №1121976 від 20.03.2026.

Суд враховує, що відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).

У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 та ін.).

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Як вбачається з матеріалів справи №924/315/26, позовна заява Теофіпольської селищної ради підписана представником позивача - адвокатом Семченко Г.С., також адвокат Семченко Г.С., як представник позивача, була присутня в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області 22.04.2026, 06.05.2026, 25.05.2026, 11.06.2026, 24.06.2026, 10.07.2026 та 05.08.2026.

Відтак, позивачем згідно з вимогами ст.74 ГПК України доведено надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/315/26 у Господарському суді Хмельницької області.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, яку викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

Заразом, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

У частинах 5-7, 9 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У своїй постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд зауважує, що адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд враховує складність спору, обсяг зібраних та наданих суду доказів, час витрачений адвокатом на надання послуг, значенням справи для позивача, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що спір про стягнення збитків та неустойки (пені) за договором поставки є спором незначної складності за відсутності особливостей у такому спорі. При цьому, судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.

Суд, проаналізувавши акт надання послуг №34 від 06.08.2026 зауважує, що дії з вивчення та правового аналізу матеріалів справи щодо невиконання фізичною особою підприємцем Лінкевичем Ю.І. умов договору поставки №467 від 12.08.2025; аналіз доказової бази; формування пакета додатків; направлення позовної заяви з додатками до господарського суду та відповідача, є складовими єдиного процесу підготовки, оформлення та подання позовної заяви до суду.

Обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів, пошук та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 ГПК України.

Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження та підготовку яких адвокат витратив би значний час. Суд звертає увагу, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості додано два договори поставки, розпорядження селищної ради та акт №1 від 12.08.2025, п`ять видаткових накладних та вісім платіжних доручень. Очевидно, що збір таких доказів не потребував значного часу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати в цій частині повинні оцінюватися як послуга з підготовки та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви з додатками, вартість якої суд вважає за необхідне зменшити до 5000 грн.

Щодо решти наданих послуг, а саме: прийняття участі у судових засіданнях під час розгляду справи №924/315/26 про стягнення з боржника на користь клієнта 147 753,32грн пені та 132 416,68грн збитків за невиконання умов договору поставки, то заявлені в цій частині витрати є співмірними із часом, витраченим адвокатом на підготовку до судових засідань та на прибуття в суд для участі у судових засіданнях, а також часом, проведеним в судових засіданнях, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат і розумності їхнього розміру.

Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, врахувавши обсяг послуг, наданих адвокатом, предмет спору та складність справи, що розглядалася господарським судом, а також результат вирішення спору, взявши до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства та наведені вище критерії, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн частково не відповідають критерію пропорційності, розумності та справедливості та є завищеним з огляду на складність цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Теофіпольської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та стягнення з фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича на користь позивача 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру.

В іншій частині заяви Теофіпольської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області суд не покладає такі витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 15, 73, 74, 86, 123, 129, 221, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Теофіпольської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (30602, Хмельницька обл., Хмельницький район, с-ще Теофіполь, вул. Небесної Сотні, буд. 19, ідентифікаційний код 04405774) 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

В задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.08.2026.

Суддя О.І. Шевчук