Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №914/1508/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 Справа № 914/1508/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,

розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” за вх. № 3646/26 від 07.08.2026, с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/1508/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД”, с. Дроговиж Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЗАХІД НЕО БУД”, м. Львів

про: стягнення 59654,00 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЗАХІД НЕО БУД” про стягнення 59654,00 грн. заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026, справу № 914/1508/26 розподілено для розгляду судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2026 у справі № 914/1508/26 (суддя Яворський Б.І.) вирішено закрити провадження у справі щодо стягнення 24803,20 грн.; решта позовних вимог задоволено повністю та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ЗАХІД НЕО БУД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” 30 000,00 грн. основного боргу, 1417,69 грн. 3% річних, 3433,11 грн інфляційних втрат та 2'662,40 грн. судового збору.

06.08.2026 на адресу суду в систему “Електронний суд” від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” адвоката Васечка Ю.А. надійшла заява з додатками за вх. № 3646/26 про стягнення витрат на професійну-правничу допомогу у справі № 914/1508/26. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” за вх. № 3646/26 про стягнення витрат на професійну-правничу допомогу у справі № 914/1508/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2026 вирішено прийняти до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3646/26 від 07.08.2026; здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 14.08.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 11.08.2026 у справі № 914/1508/26 направлена в електронні кабінети позивача, представника позивача та відповідача (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач письмових заперечень на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3646/26 від 07.08.2026, на адресу суду не подав.

Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви позивача без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у cправі №910/13813/21).

Зважаючи на це, враховуючи, що розгляд справи № 914/1508/26 проводився у порядку спрощеного позовного провадження, а заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу подано до суду після ухвалення рішення, суд доходить висновку, що позивач подав заяву у встановлений процесуальним законом строк. Відтак, наявні підстави для її розгляду по суті.

При вирішенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3646/26 від 07.08.2026, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., долучено до матеріалів справи наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1465761 від 21.05.2026, виданий Адвокатським об`єднанням “ВЕСТЛЕКС” адвокату Васечко Ю.А.; Договір про надання правничої допомоги № 65/2026 від 11.05.2026; Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 65/2026 від 11.05.2026; платіжна інструкція № 870 від 11.05.2026 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” на користь Адвокатського об`єднання “ВЕСТЛЕКС” 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2026 між Адвокатським об`єднанням “Вестлекс" (АО “Вестлекс") та Товариством з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” (клієнт) укладеного договір про надання правничої допомоги № 65/2026 з додатком (надалі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, за цим договором АО «ВЕСТЛЕКС» зобов`язується надавати правничу допомогу здійснюючи представництво Клієнта у господарській справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЗАХІД НЕО БУД» у розмірі 54 803, 20 грн відповідно до видаткової накладної №14 від 20 червня 2025 року, акту наданих послуг №4 від 20 червня 2025 року, а також 3% річний та інфляційних втрат в судах усіх інстанцій, а також в усіх необхідних для цього підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, органах державної влади та місцевого самоврядування, об`єднань громадян, медіа, перед фізичними особами, а Клієнт зобов`язується оплатити гонорар і фактичні витрати, дотримуючись умов даного договору.

Згідно п. 4.1 Договору, дія договору про надання правничої допомоги припиняється його належним виконанням.

Гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги Клієнту. Порядок обчислення гонорару здійснюється в фіксованому розмірі, або погодинній оплаті. Гонорар визначається у додатку до даного договору, який є його невід`ємною частиною (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору).

У Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 65/2026 від 11.05.2026 сторони погодили, що оплата за надання АО «ВЕСТЛЕКС» правничої допомоги становить 10 000,00 грн. за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції. Суму гонорару, визначену у п. 1 цього додатку, Клієнт сплачує протягом трьох робочих днів з дня підписання цього Додатку (п.п. 1, 2 Додатку).

Послуги за надання правової допомоги у справі № 914/1508/26, які надавались Адвокатським об`єднанням “ВЕСТЛЕКС” були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” платіжною інструкцією № 870 від 11.05.2026 Адвокатському об`єднанню “Вестлекс" на суму 10 000,00 грн., копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Верховний Суд зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 відзначив, зокрема, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що у подальшому спричинять необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін, а позивач фактично подав лише позовну заяву з долученими до неї документами та заяву про зменшення позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою основної заборгованості відповідачем після звернення позивача до суду із позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3646/26 від 07.08.2026 та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” необхідно відмовити.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 6 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КР-БУД” про ухвалення додаткового рішення за вх. № 3646/26 від 07.08.2026 задоволити частково в сумі 6 000,00 грн.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (79020, м.Львів, вул.Панча, 7а, офіс 27; ідентифікаційний код 40452418) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КР-БУД» (81632, Львівська область, с. Дроговиж, вул. Лесі Українки, 27; ідентифікаційний код 43476997) 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Додаткове рішення складено і підписано 19.08.2026.

Суддя Долінська О.З.