Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №911/1919/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. Справа № 911/1919/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28, 4 поверх; код ЄДРПОУ 35234236)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вулиця Садова, будинок №16-Б; код ЄДРПОУ 35679337)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 26 513,18 гривень

без виклику учасників справи

РУХ СПРАВИ

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 26 513,18 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» своїх зобов`язань за кредитним договором № 011/4006/00571805 від 04.06.2019 в частині повного повернення суми кредиту, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідача1 (позичальника) та солідарного з ним на підставі Договору поруки №011/4006/00571805/П від 04.06.2019 боржника - відповідача2.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1919/26. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачам строк протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Також, даною ухвалою встановлено процесуальні строки сторонам для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» та ОСОБА_1 , відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, станом на дату відкриття провадження у справі не мали зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

З метою повідомлення відповідача1 та відповідача2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву та з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідачів був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Садова, буд. 16-Б, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08131, та відповідача2, а саме: вул. Мануїльського, буд. 57А, кВ. 2, м. Житомир, 10012.

Однак зазначені поштові відправлення повернулись на адресу Господарського суду Київської області із відміткою працівника поштової установи про невручення конвертів.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву.

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ

Між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (далі - позичальник) 04.06.2019 укладено кредитний договір № 011/4006/00571805 (далі - кредитний договір) відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 137 000,00 гривень, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з додатком 1 до договору. Під невідновлювальною кредитною лінією сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання Позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів Позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 04.06.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який Позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором).

Умовами п. 2.1 кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник має сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 28 % річних, в т. ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору.

Згідно з п. 5.4 кредитного договору якщо остання дата сплати, зазначена у графіку, наступає раніше, ніж кінцевий термін погашення кредиту позичальником, зазначений в пункті 1.3 договору, сторони визнають, що кінцевим терміном погашення кредиту позичальником є дата сплати останнього чергового платежу суми погашення заборгованості позичальника відповідно до графіку, та позичальник зобов`язаний здійснити остаточне погашення заборгованості за договором в останню дату сплати згідно з графіком.

Відповідно до п. 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Так, у вказаному графіку зазначено, що кінцевою датою повернення кредиту є 04.06.2022. При цьому, графік є орієнтовним в частині нарахування процентів та може змінюватись, суми фактичних нарахувань процентів будуть змінюватись в залежності від кількості днів фактичного користування фактичними коштами та суми залишку заборгованості, дати фактичного погашення поточної заборгованості за кредитом та облікової політики кредитора.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу 1 грошові кошти у сумі 137 000,00 гривень, строком до 04.06.2022, що підтверджується випискою по рахунку.

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 04.06.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 (далі поручитель) укладено договір поруки № 011/4006/00571805/П (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов вищезгаданого кредитного договору.

Згідно з п. 1.5. договору поруки поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання забезпечених зобов`язань правонаступниками позичальника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за забезпеченими зобов`язаннями.

Умовами п. 2.1. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судом встановлено, що 17.11.2022 між АТ «Райффайзен Банк» (далі первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-53 (далі договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною. Відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру боржників, складених за формою, наведеною в додатку № 2 до договору.

Згідно п. 2.3. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до п. 2.8. договору відступлення права вимоги в дату відступлення права вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув усіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору відступлення права вимоги загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 3 788 082,69 гривень. Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 (двох) робочих днів з моменту укладення цього договору.

На підтвердження оплати права вимоги за договором № 114/2-53 від 17.11.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було надано суду платіжну інструкцію № 68984 від 17.11.2022 на суму 3788 082,69 гривень.

З наданого суду витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги вбачається, що до портфелю заборгованості було включено кредитний договір № 011/4006/00571805 від 04.06.2019, укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Жанетт Україна».

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило відповідачам досудову вимогу № 22079967 від 05.06.2026, якою останні повідомлялись про відступлення права вимоги за вищезгаданим кредитним договором та договором забезпечення на користь позивача. За текстом відповідних вимог, позивач вимагав від відповідачів виконати взяті на себе грошові зобов`язання.

На підтвердження направлення зазначених вимог на адресу відповідачем, позивачем надано суду список згрупованих поштових відправлень та фіскальні чеки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1. договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Під поняттям «Погашення заборгованості» сторони розуміють повернення позичальником кредитору суми кредиту, сплати процентів за користування кредиту, сплати комісій, пені, штрафу та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені цим договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору.

Отже, враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» кредитних коштів у загальному розмірі 137 000,00 гривень, однак, доказів повернення у повному обсязі позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами матеріали справи не містять, тож суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо факту існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 23019,10 гривень заборгованості по тілу кредиту та 3494,08 гривень заборгованості по відсоткам за кредитним договором обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Щодо позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як вже встановлено судом, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» за кредитним договором, 04.06.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов вищезгаданого кредитного договору.

Пунктом 1.5. договору поруки передбачено, що поручитель погоджується та зобов`язується солідарно відповідати за виконання забезпечених зобов`язань правонаступниками позичальника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за забезпеченими зобов`язаннями.

У разі повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 2.1 договору поруки).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії відноситься до преклюзивних, як строк існування самого зобов`язання поруки, а його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Пунктом 7.2. договору поруки встановлено, що строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя.

Відтак, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повного повернення кредитних коштів, суд встановив, що станом на дату звернення з позовом до суду порука не припинилась, адже кредитор звернувся з вимогою про стягнення в межах п`ятирічного строку від закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.

Щодо права позивача на вимоги до відповідачів.

Позивач обґрунтовує своє право на звернення до суду із розглядуваним позовом до відповідачів та право вимоги виконання ними умов кредитного договору саме на його користь, посиланням на договір відступлення права вимоги № 114/2-53 від 17.11.2022, укладений між позивачем та банком.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеного вбачається, що законом не заборонено вчинення угод щодо відступлення права вимоги та відсутні обставини, з якими закон пов`язує недопустимість відступлення права вимоги, отже у межах розглядуваної справи договір про відступлення права вимоги вбачається судом належною правовою підставою для виникнення у позивача права вимоги виконання грошових зобов`язань за кредитним договором та договором поруки.

Таким чином, враховуючи наведене та встановлення судом факту порушення позичальником договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем 2 своїх зобов`язань за договором поруки, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» та ОСОБА_1 23019,10 гривень заборгованості за тілом кредиту та 3494,08 гривень заборгованості за відсотками за кредитним договором обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

8 000,00 гривень витрати на праничу допомогу;

2 662,40 гривень судового збору.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності) (частини третя статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається зі змісту Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» (далі, Адвокатське об`єднання) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі, Клієнт), Адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до умов пункту 1.1. Договору надати Клієнту правову допомогу.

Відповідно до пункту 2.2. Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього Договору складає 8 000,00 гривень без ПДВ.

08.06.2026 між Адвокатським об`єднанням та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підписано акт прийому-передачі наданих послуг до Договору №0107 від 01.07.2025, згідно якого Адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу на загальну суму 8 000,00 гривень.

Як зазначає адвокат, встановлений сторонами у договорі розмір гонорару у сумі 8 000,00 гривень є фіксованим та не залежить від обсягу наданих послуг, а тому його обґрунтованість не підлягає доведенню.

Однак, суд наголошує, що саме лише визначення сторонами договору гонорару в певному розмірі, не є безумовною підставою для відшкодування судом цих витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має відповідати критерію розумності та співмірності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалось, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 904/7347/21.

Відтак, чинним законодавством не обмежено право суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Отже, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом враховується ціна позову 26 513,18 гривень.

У Договорі №0107 від 01.07.2025 сторони погодили 8 000,00 гривень гонорар адвоката за підготування та подачу позовної заяви, що становить 30,17% від заявлених вимог та не відповідає критерію пропорційності (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором.

Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договірних зобов`язань. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Тобто, дана справа є звичайним розрахунковим спором, з огляду на що суд вважає, що підготовка позовної заяви до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на зазначене, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, за висновком суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу, розгляду справи без участі представника позивача тощо в розмірі 8 000 гривень не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру у даній категорії спору для кваліфікованого юриста.

Саме лише визначення сторонами фіксованого розмірі не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Оскільки такий розмір не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд не вважає за можливе покладати весь тягар таких витрат на відповідача.

З огляду на відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись правом суду , визначеним частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє в присудженні (розподілі) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши, як зазначалось вище, не доведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в твердій сумі.

Отже, суд дійшов висновку компенсувати судові витрати позивачу на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 гривень поклавши їх на відповідачів.

Суд зауважує, що такі дії не є втручанням суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, оскільки обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідачів не в повній сумі.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ: 35679337) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 011/4006/00571805 від 04.06.2019 року в загальному розмірі 26 513,18 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 23 019,10 грн; заборгованість за відсотками - 3 494,08 грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ: 35679337) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 3 000,00 грн витрати на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4 поверх; код ЄДРПОУ: 35234236).

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, буд. 16-Б; код ЄДРПОУ: 35679337).

Відповідач-2: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя С.М. Фурсова