Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №911/618/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/618/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49017, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБАЛ ОРІДЖІНАЛ» (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 148)

про стягнення 46917,85 грн. заборгованості,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - позивач, АТ «Ощадбанк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБАЛ ОРІДЖІНАЛ» (далі - відповідач, ТОВ «СТІЛ ГЛОБАЛ ОРІДЖІНАЛ») про стягнення 46917,85 грн. заборгованості, у тому числі - 29302,00 грн. основного боргу, 8948,20 грн. пені, 6336,67 грн. інфляційних втрат, 2330,98 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором банківського рахунку № 11/02-1810 від 03.11.2014 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 29302,00 грн. основного боргу, 8948,20 грн. пені, 6336,67 грн. інфляційних втрат, 2330,98 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 р. було відкрито провадження у справі № 911/618/26 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 09.03.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 09.03.2026 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення поштового відправлення 067120277593 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Згідно з п. 83 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. (далі - Правила) у разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід також зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі - ГПК України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема, позивача з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Поряд з тим, суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20.

Водночас, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 р. у справі № 911/618/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.11.2014 р. між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЛАДІС ГРУП» (яке в подальшому відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБАЛ ОРІДЖІНАЛ») (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 11/02-1810 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов`язався надати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватись тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Згідно із п. 2.1 договору банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - тарифи).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.

Пунктом 3.2 договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з обслуговування рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта відкритих в AT «Ощадбанк» або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору. Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числа місяця, наступного за звітним, відповідно до додатку 1 до цього договору.

Згідно із п. 4.2.6 договору банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно тарифів.

Клієнт зобов`язується виконувати умови договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (п. 4.3.3 договору).

Клієнт зобов`язується сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами та в порядку, визначеному розділом 3 цього договору (п. 4.3.10 договору).

Клієнт зобов`язується своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах), з метою належного виконання свої обов`язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів) (п. 4.3.11 договору).

Клієнт зобов`язується щорічно до 15 січня наступного за звітним року підтверджувати в письмовій формі залишок коштів на рахунку(ах) станом на 1 січня. У випадку неотримання банком підтвердження залишків коштів на рахунку(ах) клієнта протягом зазначеного строку, залишок коштів вважається підтвердженим (п. 4.3.12 договору).

У відповідності до п. 6.4 договору за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11 цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору.

Додатком № 1 до даного договору встановлено тарифи за послуги банку, зокрема, згідно п. 2.1.2.1 тарифу, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. у місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

На виконання умов договору банком було відкрито клієнту відповідний рахунок, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача.

Позивачем нараховано відповідачу плату за обслуговування тарифного пакету за період з 03.11.2014 р. по 06.06.2025 р., яка відповідачем була сплачена частково, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Неоплаченою залишилась плата за обслуговування тарифного пакету у розмірі 29302,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором банківського рахунку в частині сплати за обслуговування тарифного пакету, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 29302,00 грн. основного боргу, 8948,20 грн. пені, 6336,67 грн. інфляційних втрат, 2330,98 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1067 Цивільного кодексу України визначає, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, додатком № 1 до договору встановлено тарифи за послуги банку. Зокрема, згідно з п. 2.1.2.1 тарифу щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. у місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за договором, а саме - надавав послуги з відкриття та обслуговування рахунку відповідача, однак, останній не виконав зобов`язання щодо оплати в повному обсязі послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку за період з 03.11.2014 р. по 06.06.2025 р., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 29302,00 грн.

Враховуючи викладене вище та те, що матеріали справи не містять доказів закриття відповідачем рахунку, а також доказів припинення дії договору та внесення плати за надання послуг з обслуговування рахунку у повному обсязі, суд вважає обґрунтованим нарахування та заявлення до стягнення банком плати за розрахунково-касове обслуговування рахунку. Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 29302,00 грн. плати за обслуговування тарифного пакету є доведеними, обгрунтованими, не спростованими відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8948,20 грн. пені, нарахованої на суму 27807,00 грн. за період з 01.02.2025 р. по 05.02.2025 р., на суму 28106,00 грн. за період з 06.02.2025 р. по 05.03.2025 р., на суму 28405,00 грн. за період з 06.03.2025 р. по 05.04.2025 р., на суму 28704,00 грн. за період з 06.04.2025 р. по 05.05.2025 р., на суму 29003,00 грн. за період з 06.05.2025 р. по 05.06.2025 р., на суму 29302,00 грн. за період з 06.06.2025 р. по 31.01.2026 р.

У відповідності до п. 6.4 договору за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11 цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши поданий розрахунок пені суд встановив, що він виконаний невірно.

Так, позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (яка була чинною до 28.08.2025 р.), відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, строк нарахування пені за зобов`язанням, що має бути виконане 5 числа місяця, припиняється через шість місяців 5 числа шостого місяця.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість в розмірі 29302,00 грн. утворилася за період з липня 2015 року по червень 2025 р.

При цьому, нарахування пені за зобов`язанням, що мало бути виконане 05.07.2015 р., припиняється 05.01.2016 р. і так далі.

Однак, позивач здійснює нарахування пені на всю суму заборгованості, яка виникла з липня 2015 року по лютий 2025 року у розмірі 27807,00 грн., із наступним нарахуванням кожного 5 числа місяця 299,00 грн. комісії до 05.06.2025 р., і в подальшому нараховує пеню на всю суму заборгованості, яка виникла за весь період разом.

При цьому, період нарахування позивачем пені виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що розмір нарахованої пені залежить від облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення. А отже, для правильного нарахування пені позивачем мали були визначені 6-ти місячні періоди прострочення за кожним новим зобов`язанням окремо.

Чітке виокремлення сум заборгованостей за кожним фактом виникнення зобов`язань, за якими така заборгованість утворилась, та періодів нарахування за кожним розрахунковим періодом є основоположними вихідними даними для розрахунків штрафних санкцій. За відсутності сум заборгованості, на які здійснено нарахування штрафних санкцій, та періодів нарахування, перевірити правильність нарахованих позивачем сум пені є неможливим.

Поряд з цим, згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Окрім того, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування сум штрафних санкцій, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких штрафних санкцій.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунок штрафних санкцій, зокрема, визначати розмір суми боргу, на яку мають бути нараховані штрафні санкції, період нарахування таких штрафних санкцій тощо.

Різниця між коригуванням наданого розрахунку та складанням судом власного розрахунку полягає в тому, що у першому випадку суми боргу, дати виникнення сум боргу/накладні, за якими виникла заборгованість, періоди нарахування штрафних санкцій за кожною сумою заборгованості (як у даному випадку, коли у відповідача з нарахуванням кожного 5 числа суми комісії виникло нове грошове зобов`язання з окремим строком виконання), розмір штрафних санкцій на кожну суму боргу тощо вже визначені позивачем. Суд коригує такі суми/дати, не збільшуючи їх.

У даному випадку, зобов`язання відповідача з оплати послуг банку є щомісячним, тобто, має різний строк виконання. А отже, періоди прострочення відповідача для нарахування пені за кожним розрахунковим місяцем не є тотожними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 8948,20 грн. є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6336,67 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2023 р. по 31.01.2026 р. та 2330,98 грн. 3% річних за період з 01.02.2023 р. по 31.01.2026 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які, за висновком суду, є арифметично вірними та обґрунтованими.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ГЛОБАЛ ОРІДЖІНАЛ» (08703, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 148, код 38984104) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (49017, м. Дніпро, пр. Науки, буд. 115, код 09305480) 29302 (двадцять дев`ять тисяч триста дві) грн. 00 коп. основного боргу, 6336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн. 98 коп. 3% річних, 2693 (дві тисячі шістсот дев`яносто три) грн. 28 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.08.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна