Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №904/3495/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/3495/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Жолудєв А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі (суддя Рудь І.А.), повний текст рішення складено 01.12.2025

за позовом керівника Шахтарської окружної прокуратури, м. Шахтарське, Дніпропетровська обл. в інтересах держави в особі Межівської селищної ради, смт Межова, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2», м. Дніпро

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

30.06.2025 керівник Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Межівської селищної ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки № б/н від 16.12.2019, укладений між Межівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» розташованої на території Межівської селищної ради Синельниківського району (Межівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 68,9504 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» повернути Межівській селищній раді Синельниківського району земельну ділянку, розташовану на території Межівської селищної ради (Межівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 68,9504 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711.

Суть спору полягає у вирішенні питання щодо наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності та її повернення Межівській селищній раді у зв`язку із систематичним порушенням орендарем умов договору щодо сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № б/н від 16.12.2019, укладений між Межівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» розташованої на території Межівської селищної ради Синельниківського району (Межівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 68,9504 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» повернути Межівській селищній раді Синельниківського району земельну ділянку, розташовану на території Межівської селищної ради (Межівська селищна об`єднана територіальна громада), площею 68,9504 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Соларфілд-2» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі – ЦАГС).

Апелянт вважає, що суд безпідставно визнав наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Межівської селищної ради, оскільки прокурором не доведено наявність порушених інтересів держави, бездіяльність органу місцевого самоврядування чи неможливість його самостійного звернення до суду, що, на думку апелянта, суперечить вимогам ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», положенням статей 6, 7, 13, 19, 121, 1311, 143 Конституції України та правовим позиціям Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008.

Крім того, апелянт вважає, що суд помилково визнав допущене порушення умов договору оренди істотним, оскільки не встановив заподіяння орендодавцю значної шкоди, неможливості досягнення мети договору чи інших наслідків, передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 щодо необхідності оцінки істотності порушення з урахуванням реальних наслідків і принципу збереження договірних відносин.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності та вимоги статей 13, 73, 74, 86 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки доказам, які підтверджували вплив воєнного стану, розташування земельної ділянки на території можливих бойових дій, погіршення фінансового стану підприємства та намір відповідача продовжити господарську діяльність після стабілізації фінансового становища.

Крім цього, скаржник вказує, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив фактичний стан земельної ділянки, можливість її використання за цільовим призначенням, відсутність перешкод для орендодавця та не встановив, чи мало прострочення сплати орендної плати будь-які негативні наслідки для останнього. На думку апелянта, позивач не довів заподіяння збитків, втрати економічної вигоди чи інших обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчили б про істотне порушення договору.

У зв`язку з викладеним апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі № 904/3495/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Соларфілд-2» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі № 904/3495/25 – без змін.

Прокурор зазначає, що звернення до суду здійснено в межах повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, оскільки Межівська селищна рада не вжила належних заходів щодо захисту інтересів держави, а ненадходження орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності порушує інтереси держави, територіальної громади та місцевого бюджету.

Також прокурор вказує, що систематична несплата орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), ст. 651 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» та усталеної практики Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 9128/1074/17, від 16.04.2019 у справі № 904/1315/18, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, а доводи апелянта про відсутність істотного порушення є безпідставними.

Крім того, у відзиві зазначено, що обставини воєнного стану та віднесення території до можливих бойових дій не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату, а форс-мажор може бути підставою лише для звільнення від відповідальності, але не від виконання зобов`язань.

На думку прокурора, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 26 сесії VII скликання Межівської селищної ради № 1729-26/VII від 16.12.2019 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «Соларфілд-2» земельної ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, розташованої на території Межівської селищної ради (Райпільської сільської ради) Синельниківського (Межівського) району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711.

На підставі зазначеного рішення 16.12.2019 між Межівською селищною радою та ТОВ «Соларфілд-2» укладено договір оренди земельної ділянки № б/н щодо земельної ділянки площею 68,9504 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п. 6 договору його укладено строком на 49 років, а право оренди ТОВ «Соларфілд-2» зареєстровано 27.12.2019, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 314968592.

Пунктом 4 договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 2 085 818,55 грн, а п. 9 встановлено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця у розмірі 13 905,46 грн.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 25732/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 станом на 30.12.2024 за ТОВ «Соларфілд-2» обліковувалась заборгованість з орендної плати у сумі 264 852,01 грн, яка підлягає стягненню на користь Межівської селищної ради, при цьому у 2025 році орендна плата товариством не сплачувалась, а щодо боржника податковим органом вживались заходи примусового стягнення, зокрема прийнято рішення про стягнення коштів із банківських рахунків та описано майно у податкову заставу.

Водночас відповідно до листа Межівської селищної ради № 579/01-61 від 12.06.2025 заборгованість саме за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1222687700:02:002:0711 за період з листопада 2024 року по травень 2025 року станом на 01.05.2025 становила 99 093,05 грн.

Суд також встановив, що п. 27 договору сторони погодили можливість його дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 14 договору передбачено обов`язок орендаря після припинення договору повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, не гіршому, ніж той, у якому вона була отримана в оренду, а п. 31 визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов договору.

Крім того, судом встановлено, що до звернення з позовом Шахтарська окружна прокуратура, реалізуючи повноваження, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», направила Межівській селищній раді листи № 64/1-505вих-25 від 14.05.2025 та № 64/1-551вих-25 від 23.05.2025 щодо виявлених порушень інтересів держави та необхідності вжиття заходів реагування.

У відповідь Межівська селищна рада листами № 48 від 19.05.2025 та № 579/01-61 від 12.06.2025 повідомила, що заходи щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у судовому порядку не вживалися.

З огляду на невжиття компетентним органом заходів захисту порушених інтересів держави, окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Межівської селищної ради до ТОВ «Соларфілд-2» про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, про що Межівську селищну раду повідомлено листом № 64/1-636вих-25 від 13.06.2025 відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Діючи в інтересах держави прокурор в особі Межівської селищної ради, звернувся до суду з вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 68,9504 га та зобов`язання ТОВ «Соларфілд-2» повернути її власнику, посилаючись на тривалу заборгованість зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням договору.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 269 ГПК України, колегія суддів виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли з договору оренди земельної ділянки комунальної власності, а тому підлягають регулюванню нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Податкового кодексу України, іншими актами законодавства та умовами укладеного між сторонами договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Наслідки такого порушення визначаються договором або законом, зокрема ст. 611 цього Кодексу.

За ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець за плату передає орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а відповідно до ст. 15 цього Закону орендна плата є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки її внесення встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» зокрема передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Водночас ст. 25 цього Закону на орендаря покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Таким чином, своєчасна та повна сплата орендної плати є одним із основних обов`язків орендаря та платою за користування земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2019 між Межівською селищною радою та ТОВ «Соларфілд-2» укладено договір оренди земельної ділянки площею 68,9504 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0711, строком на 49 років.

Пунктом 9 договору передбачено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця у розмірі 13 905,46 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Соларфілд-2» належним чином цей обов`язок не виконувало.

Зокрема, відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 25732/5/04-36-04-05-11 від 29.05.2025 станом на 01.05.2025 за відповідачем обліковувалась заборгованість з орендної плати у сумі 264 852,01 грн, яка виникла 30.12.2024 у результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань.

При цьому контролюючим органом вживались заходи примусового стягнення податкового боргу, у тому числі приймалося рішення про стягнення коштів з банківських рахунків та здійснювався опис майна у податкову заставу (а. с. 23-24 т 1).

Окремо листом Межівської селищної ради № 579/01-61 від 12.06.2025 підтверджено наявність заборгованості відповідача за використання спірної земельної ділянки площею 68,9504 га за договором від 16.12.2019 у сумі 99 093,05 грн (а. с. 27-28 т 1).

Відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, підтверджували своєчасну та повну сплату орендної плати або свідчили про погашення встановленої заборгованості.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, законодавець установив спеціальне правове регулювання наслідків систематичної несплати орендної плати за договором оренди землі.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, відповідно до якого п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є спеціальною нормою, що передбачає самостійну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати.

Отже, за встановлення систематичної повної несплати орендної плати суд не зобов`язаний додатково встановлювати розмір заподіяних орендодавцеві збитків, втрату ним конкретної суми економічної вигоди, неможливість досягнення мети договору чи інші наслідки порушення, оскільки такі обставини не є самостійними юридичними фактами, від яких залежить застосування спеціальної норми п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив значної шкоди, неможливості досягнення мети договору чи інших наслідків, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, не спростовують правильності висновку про наявність підстав для розірвання договору.

Частина 2 ст. 651 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого договір може бути розірваний судом на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Водночас у спірних правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма земельного законодавства, яка безпосередньо визначає систематичну несплату орендної плати як підставу припинення права користування земельною ділянкою.

Тому відсутність окремого встановлення істотності порушення за критеріями ч. 2 ст. 651 ЦК України не є підставою для скасування рішення за умови доведеності передбаченої пунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематичної повної несплати орендної плати.

Крім того, п. 27 укладеного сторонами договору прямо передбачено можливість його дострокового розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у прокурора повноважень на представництво інтересів держави в особі Межівської селищної ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зі змісту ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор зобов`язаний до звернення до суду повідомити відповідний суб`єкт владних повноважень про виявлене порушення та необхідність захисту інтересів держави, надати йому можливість самостійно вжити належних заходів та лише після цього звертатися до суду у разі невжиття таких заходів.

У цій справі наведена процедура прокурором дотримана.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор до пред`явлення позову неодноразово звертався до Межівської селищної ради з повідомленнями про виявлене порушення та необхідність захисту прав та інтересів власника земельної ділянки, зокрема листами № 64/1-505вих-25 від 14.05.2025 та № 64/1-551вих-25 від 23.05.2025.

У відповідях № 48 від 19.05.2025 та № 579/01-61 від 12.06.2025 Межівська селищна рада підтвердила, що заходів щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у судовому порядку не вживала.

Таким чином, уповноважений орган був обізнаний як про факт порушення, так і про необхідність його усунення, мав достатній час та відповідні повноваження для самостійного звернення до суду, однак відповідних заходів не здійснив.

Після цього прокурор листом № 64/1-636вих-25 від 13.06.2025 повідомив Межівську селищну раду про намір звернутися до суду з позовом.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним факт невжиття компетентним органом належних заходів судового захисту порушених інтересів, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є передумовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

При цьому суд звертає увагу, що предметом захисту у даному випадку є не лише майновий інтерес конкретного суб`єкта, а належне здійснення повноважень власника земельної ділянки комунальної власності, забезпечення надходження плати за її використання та збереження земельного ресурсу територіальної громади як складової публічних інтересів. Неналежне виконання орендарем зобов`язання щодо сплати орендної плати безпосередньо впливає на майнову основу місцевого самоврядування та надходження до відповідного місцевого бюджету.

Колегією суддів відхиляє й доводи апелянта щодо впливу воєнного стану, розташування земельної ділянки на території можливих бойових дій та погіршення фінансового стану підприємства.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану не припиняє дії цивільно-правових та господарських зобов`язань та не звільняє сторону договору від необхідності їх належного виконання, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком або непереборною силою.

Отже, погіршення фінансового стану підприємства, зменшення доходів від господарської діяльності або загальні негативні наслідки воєнного стану самі по собі не є доказом об`єктивної неможливості виконання грошового зобов`язання.

Крім того, для звільнення від відповідальності у зв`язку з непереборною силою має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між конкретною надзвичайною та невідворотною обставиною і неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Відповідач не надав доказів того, що конкретні обставини, пов`язані з воєнними діями, об`єктивно унеможливили для нього здійснення платежів за договором оренди саме у відповідні платіжні періоди. Не встановлено також обставин, які б свідчили про наявність законодавчої або договірної підстави для повного припинення обов`язку відповідача щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку у період виникнення заборгованості.

Саме по собі віднесення території, на якій розташована земельна ділянка, до території можливих бойових дій не є безумовною підставою для припинення договірного обов`язку зі сплати орендної плати та не звільняє орендаря від необхідності довести конкретні обставини, які перешкоджали виконанню цього обов`язку.

Водночас посилання відповідача на намір у подальшому продовжувати господарську діяльність та погасити заборгованість не спростовують факту вже допущеного систематичного порушення договірного обов`язку.

Закон не ставить застосування наслідків систематичної несплати орендної плати у залежність від того, чи має орендар намір відновити діяльність у майбутньому. Наявність такого наміру може характеризувати поведінку сторони, однак сама по собі не усуває факту порушення, яке вже відбулося.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про недослідження судом першої інстанції фактичного стану земельної ділянки, можливості її використання та повторної передачі в оренду, оскільки такі обставини не мають визначального значення для вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що Господарський суд Дніпропетровської області повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надав належну оцінку поданим доказам у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ТОВ «Соларфілд-2» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі № 904/3495/25 – без змін.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларфілд-2» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 у справі № 904/3495/25 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.08.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов