Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №908/1509/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1509/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради - Скворцова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради

на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026, суддя суду першої інстанції Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026

по справі № 908/1509/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (м. Запоріжжя)

до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (м. Запоріжжя)

про стягнення 15 683 490,06 грн.

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 11 015 595 грн 87 коп. заборгованості за договором № 254/11/20 про постачання електричної енергії споживачу від 16.11.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022, укладеного між ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (первісний кредитор) та ТОВ "СЕМЬ ЛТД" (новий кредитор), позивач набув право вимоги до відповідача щодо оплати заборгованості за поставлену електричну енергію за період листопад 2021 року - лютий 2022 року. Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 у справі № 908/1509/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" заборгованість за договором № 254/11/20 про постачання електричної енергії споживачу від 16.11.2020 та договору про відступлення прав вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 в сумі 11 015 595 грн 87 коп, судовий збір в сумі 165 233 грн 94 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовідносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020, укладеним між КП "Облводоканал" ЗОР (споживач) та ТОВ "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (постачальник). На підставі договору про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 ТОВ "СЕМЬ ЛТД" набуло право вимоги до відповідача, дійсність якого підтверджена постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій у справах № 908/2289/23 та № 908/2289/23 (908/442/25).

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25), яке набрало законної сили 10.03.2026, визнані недійсними додаткові угоди номер 8- 12 до договору, а сума перевищення вартості за цими угодами становить 4 667 894 грн 19 коп. Місцевий господарський суд застосував частину четверту статті 75 ГПК України щодо преюдиціальності зазначених обставин. Факт постачання електричної енергії та її обсяг підтверджено сукупністю доказів - актами купівлі-продажу, даними акту ревізії Держаудитслужби, контррозрахунками відповідача та його відзивом. Водночас, суд відхилив доводи відповідача про застосування ціни 3,14 грн/кВт·год, зазначивши, що правомірне підвищення ціни в межах 10 % залишається чинним.

Суд першої інстанції критично оцінив заперечення відповідача щодо неналежності актів купівлі-продажу, зазначивши, що заперечення ґрунтуються виключно на оформленні первинних документів, що не спростовує факту постачання. Суд також відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначивши відсутність причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Місцевий господарський суд також звернув увагу на процесуальну непослідовність позиції відповідача, який протягом розгляду справи неодноразово змінював свою позицію щодо розміру заборгованості.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник вважає безпідставним застосування судом першої інстанції частини четвертої статті 75 ГПК України та визнання обставин, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25), преюдиціальними для визначення розміру заборгованості за електричну енергію. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, згідно з якими преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом. Предметом позову у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) було визнання недійсними додаткових угод номер 8- 12, а не визначення розміру заборгованості за електричну енергію; суд у тій справі не досліджував акти купівлі-продажу електроенергії, всі додаткові угоди, платіжні документи, не встановлював правомірність застосування певної ціни за 1 кВт·год у кожний період, а тому не міг встановити обставини щодо розміру заборгованості.

Апелянт також зазначає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру заборгованості: відсутній розрахунок заборгованості як при подачі позову, так і після зменшення позовних вимог; не зазначено, яка ціна (тариф) застосовується при розрахунку заборгованості за кожний календарний місяць; не розраховано суму переплати за попередні періоди з урахуванням визнання додаткових угод недійсними.

Додатково скаржник звертає увагу на наданий контррозрахунок заборгованості за ціною 3,14 грн/кВт·год відповідно до п. 5.1 договору, за яким зайво нарахована сума становить 8 834 590,28 грн, а залишок боргу - 6 848 899,80 грн. Скаржник зазначає, що визнані недійсними додаткові угоди номер 8- 12 не породжують юридичних наслідків у частині зміни ціни, тому ціна відпущеної електроенергії повинна визначатися відповідно до п. 5.1 договору - 3,14 грн/кВт·год з ПДВ.

З приводу непослідовної поведінки відповідача відносно розміру заборгованості скаржник зазначає, що зміна його правової позиції порівняно з 2023 роком була викликана зміною керівництва підприємства, виявленням нових обставин та наявністю кримінальних проваджень щодо колишнього генерального директора ОСОБА_1 . У ході службового розслідування виявлено крадіжку оригіналів первинних документів, у тому числі актів купівлі-продажу електроенергії, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12026087060000056. Суд першої інстанції залишив ці обставини поза увагою.

Апелянт вказує, що суд не надав оцінки невідповідності первинних документів, наданих позивачем, вимогам законодавства. Акти купівлі-продажу електроенергії за грудень 2021 - лютий 2022 року є дублікатами, не підписаними з боку відповідача та навіть посадовою особою постачальника, яка обіймала посаду на момент їх складання. Дублікати підписані директором ТОВ "ВЕК "Палівенерго" Свєташовою Т.В., яка обіймала посаду з 04.08.2023, тоді як у період складання актів директором був Логійко І.С. Позивач не пояснив причину складання дублікатів та не надав рахунків на оплату, передбачених п. 5.3 договору.

Скаржник також вважає безпідставною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі № 335/6283/25 (1-кп/335/749/2025), оскільки у цій справі досліджуються обставини зловживання при укладенні та виконанні договору, зокрема щодо завищення ціни електроенергії та оплати за цінами, не погодженими сторонами на дату складання актів.

Короткий зміст відзиву та пояснень на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на наступне.

Позивач зазначає, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25), яке набрало законної сили 10.03.2026, є преюдиціальними відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки у тій справі брали участь ті самі сторони - КП "Облводоканал" ЗОР (позивач), ТОВ "ВЕК "Палівенерго" (відповідач - 1) та ТОВ "СЕМЬ ЛТД" (відповідач - 2). Судом у тій справі встановлено розмір перевищення вартості електроенергії - 4 667 894,19 грн, що підтверджується актом Держаудитслужби та розрахунком завищеної суми кредиторської заборгованості. Отже, обставини щодо розміру заборгованості не підлягають доказуванню у справі № 908/1509/23.

Позивач звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, який мінімум тричі змінював розмір заборгованості, яку фактично визнавав: 27.01.2025 - 11 440 263,91 грн (додаткові пояснення за підписом директора ОСОБА_2 ); 02.02.2026 - 11 015 595,87 грн (контррозрахунок); 27.05.2026 - 6 848 899,80 грн (контррозрахунок). Позивач вважає такі дії проявом недобросовісної, суперечливої поведінки та посилається на доктрину естопелю та принцип venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), практику ЄСПЛ (справи «Хохліч проти України», «Рефаг парті зі проти Туреччини»), постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, постанову КГС ВС від 29.04.2026 у справі № 922/593/25.

Позивач зазначає, що відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, а заборгованість у розмірі 11 015 595 грн 87 коп. була визнана відповідачем у заявах по суті справи. Також позивач посилається на частину четверту статті 165 ГПК України, згідно з якою відповідач, який у відзиві не зазначив незгоду з обставинами позову, позбавляється права заперечувати проти них під час розгляду справи по суті.

Позивач просить суд критично сприйняти доводи відповідача щодо невизнання заборгованості та стягнути з КП "Облводоканал" ЗОР витрати на правничу допомогу.

Відповідач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає наступне.

Скаржник повторює доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування преюдиції рішення у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) для визначення розміру заборгованості, оскільки предметом того позову було визнання недійсними додаткових угод, а не дослідження актів купівлі-продажу, платіжних документів та правомірності застосування ціни.

Щодо доктрини естопелю скаржник зазначає, що зміна правової позиції була викликана зміною керівництва, виявленням нових обставин та кримінальними провадженнями щодо колишнього керівника. Скаржник зазначає, що заява від 27.01.2025 подавалася до визнання недійсними додаткових угод №№ 8- 12, а після прийняття рішення від 13.01.2026 ціна, зазначена в цих угодах, вже не мала застосовуватися. Відповідач вказує, що подання декількох контррозрахунків не свідчить про суперечливу позицію, а правові позиції, на які посилається позивач, стосуються зміни позиції на стадії апеляційного або касаційного оскарження, а не в суді першої інстанції. Скаржник також зазначає, що позивач сам допустив суперечливу поведінку, подавши заяву про зменшення позовних вимог з порушенням вимог пп. 2 частини другої статті 46 ГПК України після початку розгляду справи по суті.

Апелянт наголошує, що саме позивач повинен доводити розмір суми заборгованості та ціну за 1 кВт електроенергії, а суд при розгляді справи, незважаючи на визнання або невизнання відповідачем суми боргу, повинен був дослідити всі докази та переконатися в правомірності нарахованої суми.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

25.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 908/1509/23 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 у справі № 908/1509/23 залишено без руху, скаржнику встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 у справі № 908/1509/23; розгляд справи № 908/1509/23 призначено у судовому засіданні на 11.08.2026 о 11 год. 30 хв.; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань; витребувано матеріали справи № 908/1509/23 з Господарського суду Запорізької області.

21.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/1509/23.

11.08.2026 у судовому засіданні взяв участь представник Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради - Скворцова О.О.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до частин другої-третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини шостої стаття 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026, якою призначено справу № 908/1509/23 до розгляду на 11.08.2026 о 11 год 30 хв, була отримана в електронному кабінеті Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальності "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" - 14.07.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 11.08.2026, не визнавалася апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні в матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 по справі № 908/1509/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 по справі № 908/1509/23, незважаючи на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у цьому випадку не повинна перешкоджати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини справи

16.11.2020 між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі-споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі-постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 (далі-договір).

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заявах-приєднання, які є додатком 1 та додатком 2 до цього договору.

Сума цього договору становить 50 240 000,00 по 3,14 з ПДВ (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Згідно п. 5.3 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що визначені в договорі.

За змістом п. 13.1 договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з 01.01.2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" поставлено електричну енергію Комунальному підприємству "Облводоканал" Запорізької обласної ради, відповідно до актів-рахунків купівлі-продажу електричної енергії:

- за листопад 2021 року - № 254/11/20/5142 від 30.11.2021 на загальну суму 4 348 109,10 ПДВ 724 684,85 грн;

- за грудень 2021 року - № 254/11/20/5221 від 31.12.2021 на загальну суму 4 711 457,31 грн, в т.ч. ПДВ 785 242,89 грн;

- за січень 2022 року - № 254/11/20/90 від 31.01.2022 на загальну суму 4 984 704,90 гри, в т.ч. ПДВ 830 784,15 грн;

- за лютий 2022 року № 254/11/20/1324 від 28.02.2022 на загальну суму 715 023,54 грн, в т.ч. ПДВ 715 023,54 грн;

- за лютий 2022 року - № 254/11/20/949 від 28.02.2022 на загальну суму 3 515 293,32 грн, т.ч. ПДВ 585 882,22 грн.

18.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" (далі-первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/08/22 від 18.08.2022 (далі - договір про відступлення прав вимоги).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) позивач - КП "Облводоканал" ЗОР, відповідач 1 - ТОВ "ВЕК "Палівенерго", відповідач 2 - ТОВ "СЕМЬ ЛТД" визнано недійсними додаткові угоди, якими змінювалась ціна (тариф) електричної енергії з підстав перевищення визначеної ціни(тарифу) понад 10% від первісної ціни(тарифу), а саме:

- додаткову угоду № 8 від 02.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020, укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго";

- додаткову угоду № 9 від 03.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020;

- додаткову угоду № 10 від 04.11.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020;

- додаткову угоду № 11 від 20.12.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020;

- додаткову угоду № 12 від 20.12.2021 до договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020;

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) набрало законної сили 10.03.2026.

З урахуванням вищевказаного рішення розмір позовних вимог був зменшений до 11 015 595 грн 87 коп. Сума зазначеної заборгованості стало предметом розгляду в цій справі.

Мотивувальна частина

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта).

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою-другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу. Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини шоста, сьома, одинадцята статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної - затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ) розрахунок між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу. Функції адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) з врахуванням положень п. 9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" покладаються на оператора системи передачі/оператора системи розподілу (далі - ОСП/ОСР).

За вимогами п. 9.1.1 розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку (третя особа) та затверджуються Регулятором.

Позивач вказує, що на підставі договору про постачання електричної енергії від 16.11.2020 № 254/11/20 у відповідача виникла заборгованість внаслідок споживання електричної енергії за період з листопада 2021 по лютий 2022 року в сумі 15 683 490,08 грн.

В подальшому 27.05.2026, позивач зменшив розмір заборгованості і урахуванням фактів, встановлених в рішенні суду та просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 11 015 595,87 грн.

Щодо преюдиційного значення рішення у справі № 908/2289/23 (908/1944/25)

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" задоволено. Визнано недійними:

- додаткову угоду № 8 від 02.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035);

- додаткову угоду № 9 від 03.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035);

- додаткову угоду № 10 від 04.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035);

- додаткову угоду № 11 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035);

- додаткову угоду № 12 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.01.2026 у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) набрало законної сили 10.03.2026.

Рішенням суду у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) встановлено (дослівно):

"Виходячи з первісної ціни у договорі № 254/11/20 від 16.11.2020 за 1 кВт*год - 3,14 грн. (з ПДВ) та з урахуванням вартості за 1 кВт*год, визначених у вищезазначених додаткових угодах позивач (замовник) за спожиту електричну енергію за жовтень 2021 - лютий 2022 повинен сплатити 44 781 740, 88 грн.

Фактично, за договором № 254/11/20 від 16.11.2020 передано КП "Облводоканал" ЗОР електроенергії в обсязі 13 103 473 кВт*год на загальну суму 49 448 635, 06 грн. (з ПДВ) відповідно до цін, зафіксованих у вищевказаних додаткових угодах.

Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично повинні були бути сплачені відповідачу 1 за електроенергію по ціні відповідно до додаткових угод, які визнаються недійсними за цим позовом та сумою за електроенергію по ціні відповідно до договору № 254/11/20 від 16.11.2020 з урахуванням додаткових угод № № 8 - 12 становить 4 667 894, 19 грн. (49 449 635, 06 грн. - 44 781 740, 88 грн.). З цих грошових коштів фактично сплачено 1 046 837, 53 грн, решта відноситься до кредиторської заборгованості перед відповідачем 1 у розмірі 3 621 056, 66 грн.

Вказане підтверджується актом Східного офісу Держаудитслужби Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 03.06.2024 № 040806- 20/10 та розрахунком завищеної суми кредиторської заборгованості по бухгалтерському обліку КП "Облводоканал" ЗОР та зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію, яка поставлялася ТОВ "ВЕК "Палівенерго" за договором № 254/11/20 від 16.11.2020.

Також у вимозі Східного офісу Держаудитслужби Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 14.06.2024 № 040806-15/1671-2024 зазначено, що під час перевірки виявлено наступне порушення: в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі внаслідок внесення змін до договору № 254/11/20, укладеного КП "Облводоканал" ЗОР з ТОВ "ВЕК "Палівенерго" в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від початкової ціни та зменшення його кількості у жовтні - грудні 2021 року завищена вартість електроенергії на загальну суму 3 621 056, 66 грн., внаслідок чого завищено кредиторську заборгованість КП "Облводоканал" ЗОР перед постачальником на вказану суму. У вимозі зазначено, що КП "Облводвоканал" ЗОР повинно забезпечити зменшення кредиторської заборгованості по розрахункам з ТОВ "ВЕК Палівенерго".

Частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 7 частини 5).

В обґрунтування необхідності укладання додаткових угод відповідачем 1 (постачальником) надавалися цінові довідки з Торгово-промислової палати.

Обов`язковою умовою при застосуванні пункту 2 частини 5 статті 41 цього ж Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Висновки торгово-промисловою палати, якими обґрунтовано укладання вищевказаних додаткових угод та внесення змін до договору, не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки у вказаних цінових довідках не зазначено, якою є середня ціна на території окремих регіонів України. Також, відсутній аналіз вартості ціни станом на дату підписання додаткових угод. Більш того, у самих висновках зазначено, що вони містять довідково - інформаційний характер.

В свою чергу, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено.

Таким чином, зазначені додаткові угоди укладені в порушення пункту 7 частини 5 статті 41 вищевказаного Закону, в частині збільшення ціни за 1 кВт*год у жовтні 2021 року - лютому 2022 року внаслідок змін регульованих цін (тарифів) і нормативів, які не змінювались протягом періоду з дати укладання договору до дат укладання додаткових угод, що є підставою для визнання їх недійсними.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин, укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".

Верховний Суд неодноразово висновував про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі).

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (підпункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у cправі № 5023/3214/11 (підпункт 5.24), від 07.11.2024 у cправі № 910/5925/15-г (підпункт 6.28), від 08.10.2025 у справі № 2-1478/11.

Правила про преюдицію викладені у статті 75 ГПК України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили (постанова від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21).

Учасниками справи № 908/2289/23 (908/1944/25) були ті самі особи, що й у цій справі: Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "Палівенерго" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД".

Доводи апелянта про те, що зазначене рішення не встановлює обставин щодо розміру заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки в мотивувальній частині цього рішення прямо зазначено обсяг фактично поставленої електроенергії (13 103 473 кВт·год), її вартість за цінами додаткових угод № 8- 12 (49 448 635,06 грн), вартість, яка мала бути сплачена з урахуванням визнання цих угод недійсними (44 781 740,88 грн), та розмір різниці (4 667 894,19 грн), з визначенням частини цієї різниці, яка є кредиторською заборгованістю перед постачальником (3 621 056,66 грн). Ці обставини безпосередньо досліджувалися та встановлювалися судом у мотивувальній частині судового акту, а отже, за визначенням Верховного Суду у постановах від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, є такими, що набувають властивості преюдиційності.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що преюдиція не має абсолютного характеру, і господарський суд, який розглядає справу, повинен самостійно дослідити та оцінити ті обставини, що не охоплюються преюдиційно встановленими фактами, зокрема застосовну до спірного періоду методологію визначення граничної ціни. У цій частині суд першої інстанції правомірно виходив із встановленого рішенням у справі № 908/2289/23 (908/1944/25) підходу, за яким гранично допустима ціна електроенергії визначається на рівні 10% від первісної договірної ціни (3,14 грн/кВт·год), тобто 3,454 грн/кВт·год, а не із запропонованої апелянтом ціни 3,14 грн/кВт·год, яка ігнорує чинність додаткових угод № 1- 7, якими ціну електроенергії було правомірно підвищено в межах встановленого законом обмеження і які апелянтом не оскаржувалися та недійсними не визнавалися.

Щодо суперечливої поведінки відповідача (апелянта)

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, про недобросовісну та суперечливу поведінку відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач послідовно визнавав заборгованість у розмірі, який перевищує суму, заявлену в апеляційній скарзі: у додаткових поясненнях від 27.01.2025, підписаних директором підприємства Власюком О.О., визнано заборгованість у розмірі 11 440 263,91 грн; у заяві від 02.02.2026 надано контррозрахунок на суму 11 015 595,87 грн - тобто на суму, яка згодом і була стягнута оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. Лише 27.05.2026, безпосередньо перед закінченням розгляду справи по суті, відповідач відкликав свої попередні пояснення та надав новий контррозрахунок на суму 6 848 899,80 грн, на якій наполягає і в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Жодних доказів того, що визнання відповідачем суми заборгованості 11 015 595,87 грн було вчинене під примусом чи є недостовірним, матеріали справи не містять.

Доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та принцип естопель, на які обґрунтовано посилається позивач з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, Касаційного господарського суду від 29.04.2026 у справі № 922/593/25 та практику Європейського суду з прав людини, унеможливлюють отримання стороною процесуальної переваги від власної непослідовної поведінки. Відповідач, який протягом тривалого часу визнавав заборгованість у розмірі, що відповідає сумі, стягнутій оскаржуваним рішенням, і лише напередодні ухвалення рішення та в апеляційній скарзі змінив свою позицію без переконливого обґрунтування такої зміни, діє всупереч зазначеним принципам, що є самостійною підставою для відхилення доводів апеляційної скарги щодо розміру заборгованості.

Зміна керівника відповідача не може бути підставою для зміни позиції, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суду першої інстанції, під час розгляду справи, не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт перевищення керівником Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради меж наданих йому повноважень.

Щодо належності первинних документів та доведеності факту постачання

Доводи апелянта про неналежність акту купівлі-продажу електроенергії як первинного документа (у зв`язку з тим, що дублікати підписані особою, яка не обіймала посаду директора постачальника на дату складання оригіналу) колегія суддів відхиляє, оскільки факт постачання електроенергії та її обсяг підтверджується не одним цим доказом, а сукупністю доказів у справі: актом ревізії Східного офісу Держаудитслужби від 03.06.2024 № 040806-20/10, контррозрахунками, наданими самим відповідачем (які визнають факт та обсяг постачання, оспорюючи лише ціну), та власними поясненнями відповідача, що не заперечував факту споживання електроенергії. Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність сукупності таких доказів дозволяє встановити обставину постачання електроенергії з вірогідністю, достатньою для ухвалення рішення, а окремі недоліки оформлення одного з первинних документів цього висновку не спростовують.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи № 335/6283/25 (1-кп/335/749/2025). Предметом зазначеного кримінального провадження є оцінка протиправності дій колишнього генерального директора підприємства за статтею 364 КК України, тоді як предметом цієї справи є цивільно-правові наслідки невиконання грошового зобов`язання за договором поставки електричної енергії юридичною особою. Апелянтом не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення кримінального провадження, а саме по собі існування кримінального провадження щодо посадової особи сторони не є безумовною підставою для зупинення розгляду господарської справи в порядку статті 227 ГПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 по справі № 908/1509/23, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 по справі № 908/1509/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 у справі № 908/1509/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 у справі № 908/1509/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2026

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Вінніков С.В.