Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №904/7314/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/7314/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Мельник К.О.;

від відповідача (апелянта): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАРІЙНА СЕРВІСНА СЛУЖБА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 (суддя Іванова Т.В.)

у справі № 904/7314/25

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аварійна сервісна служба", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за необліковану електричну енергію у загальному розмірі 35 402,23 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аварійна сервісна служба", м. Дніпро,

до відповідача Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про скасування рішення комісії по розгляду акта про порушення, яке оформлено протоколом № 8-17 від 07.08.2025, прийняте на підставі акту про порушення № Дн009212 від 18.06.2025,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» про стягнення 35 402, 23 грн, з яких: 34 676, 58 грн - вартості необлікованої електричної енергії, 273, 61 грн - трьох процентів річних та 452, 04 грн - інфляційних втрат. Розмір заявлених до стягнення сум та склад позовних вимог підтверджуються матеріалами справи.

В обґрунтування первісних позовних вимог АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилалося на те, що 18.06.2025 під час перевірки об`єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Олекси Повстенка, буд. 28, представниками оператора системи розподілу виявлено порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, у зв`язку з чим складено акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025.

За твердженням позивача за первісним позовом, виявлене самовільне підключення було виконано алюмінієвим проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ від ВА 25 А в ЗПШ під`їзду житлового будинку - Т1 по вул. Олекси Повстенка, 28.

07.08.2025 комісією Дніпровського розрахункового центру АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ розглянуто акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 8-17, на підставі якого здійснено розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії в сумі 34 676,58 грн. Факт прийняття комісією відповідного рішення на підставі зазначеного акта сторонами не заперечується та відображений у процесуальних документах учасників справи.

Посилаючись на несплату ТОВ «Аварійна сервісна служба» визначеної рішенням комісії вартості необлікованої електричної енергії, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», крім суми основної заборгованості в розмірі 34 676,58 грн, нарахувало та заявило до стягнення 273,61 грн трьох процентів річних та 452,04 грн інфляційних втрат.

У свою чергу, ТОВ «Аварійна сервісна служба» звернулося до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» із зустрічним позовом про скасування рішення комісії Дніпровського розрахункового центру АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформленого протоколом від 07.08.2025 № 8-17, прийнятого на підставі акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Аварійна сервісна служба» вважало складений оператором системи розподілу акт про порушення та прийняте на його підставі рішення комісії неправомірними. Зокрема, товариство заперечувало належність оформлення акта про порушення вимогам ПРРЕЕ, наявність у нього статусу належного суб`єкта відповідальності за зафіксоване порушення та вчинення ним самовільного підключення, у зв`язку з чим вважало відсутніми правові підстави для визначення йому обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Зокрема, одним із заявлених у зустрічному позові зауважень була невідповідність акта вимогам пункту 8.2.5 ПРРЕЕ щодо однозначності його змісту.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/7314/25 первісний позов Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Аварійна сервісна служба» на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 34 676,58 грн вартості необлікованої електричної енергії, 273,61 грн трьох процентів річних, 452,04 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Аварійна сервісна служба» до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025, відмовлено повністю.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд виходив із доведеності факту порушення ТОВ «Аварійна сервісна служба» Правил роздрібного ринку електричної енергії, яке кваліфіковано за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.

Суд першої інстанції врахував, що ТОВ «Аварійна сервісна служба» на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25-014028 від 16.07.2020 є управителем багатоквартирного будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка у м. Дніпрі. При визначенні обсягу обов`язків товариства суд, зокрема, виходив зі змісту договору управління та кошторису витрат, яким передбачено технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність складання щодо ТОВ «Аварійна сервісна служба» акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 та відсутність порушень установленої ПРРЕЕ процедури його оформлення.

Щодо участі під час перевірки Дідура О.О. суд виходив із відомостей, безпосередньо зафіксованих в акті про порушення, а саме зазначення його як «допускаючої особи», внесення до акта паспортних даних та підписання ним акта без зауважень.

Наданій ТОВ «Аварійна сервісна служба» заяві свідка ОСОБА_1 суд першої інстанції не надав доказового значення для спростування відомостей акта, зазначивши, що обставини допуску особою представників оператора системи на об`єкт перевірки, її участі під час проведення перевірки та виявлення порушення, а також ознайомлення зі змістом акта встановлюються відповідно до даних акта про порушення.

Врахувавши встановлені обставини, місцевий господарський суд визнав акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 належною підставою для розгляду питання комісією оператора системи розподілу та здійснення розрахунку необлікованої електричної енергії.

Суд погодився з прийнятим 07.08.2025 комісією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» рішенням, оформленим протоколом № 8-17, згідно з яким обсяг необлікованої електричної енергії визначено у розмірі 3 382,24 кВт·год, а її вартість - 34 676,58 грн, та визнав нарахування здійсненим відповідно до положень ПРРЕЕ.

З огляду на несплату ТОВ «Аварійна сервісна служба» вартості необлікованої електричної енергії у встановлений строк суд дійшов висновку про наявність простроченого грошового зобов`язання та підстав для стягнення, поряд із сумою основного боргу, 273,61 грн трьох процентів річних і 452,04 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Аварійна сервісна служба» не довело наявності таких порушень під час проведення перевірки, складання акта № Дн 009212 від 18.06.2025 та його розгляду комісією оператора системи, які б зумовлювали неправомірність рішення, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025.

Окрім основного рішення, у цій справі оскаржується додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026.

Додатковим рішенням від 03.07.2026 заяву АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Аварійна сервісна служба» на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Повний текст додаткового рішення складено 03.07.2026.

З матеріалів, поданих АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на підтвердження таких витрат, убачається, що відповідно до звіту № 41/904/7314/25-ДнЕМ від 24.06.2026 загальна вартість наданої Адвокатським об`єднанням «Перший Радник» правничої допомоги в суді першої інстанції становила 10 000 грн. До складу наданих послуг включено, зокрема, підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, заперечень на клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення документів, заперечень на додаткові пояснення, а також участь адвоката у судових засіданнях.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат, суд першої інстанції виходив із доведеності факту надання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» професійної правничої допомоги та документального підтвердження її обсягу і вартості. Водночас, врахувавши критерії необхідності, розумності та співмірності витрат із характером і складністю спору, обсягом виконаних адвокатом робіт та іншими обставинами справи, місцевий господарський суд не поклав на ТОВ «Аварійна сервісна служба» всю заявлену суму у 10 000 грн, визначивши суму, що підлягає відшкодуванню, у розмірі 8 000 грн.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі є як рішення від 23.06.2026, яким вирішено первісний та зустрічний позови, так і додаткове рішення від 03.07.2026 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 та додатковим рішенням цього ж суду від 03.07.2026 у справі № 904/7314/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аварійна сервісна служба» просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 у справі № 904/7314/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким: у задоволенні первісного позову АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ТОВ «Аварійна сервісна служба» про стягнення 34 676,58 грн вартості необлікованої електричної енергії, 273,61 грн трьох процентів річних та 452,04 грн інфляційних втрат відмовити повністю; зустрічний позов ТОВ «Аварійна сервісна служба» до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про скасування рішення комісії Дніпровського розрахункового центру АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформленого протоколом від 07.08.2025 № 8-17 та прийнятого на підставі акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025, задовольнити повністю.

Крім того, скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 у справі № 904/7314/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку скаржника, зазначені порушення призвели як до помилкового задоволення первісного позову АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Аварійна сервісна служба», так і до безпідставного часткового задоволення заяви АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Насамперед апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про вчинення ТОВ «Аварійна сервісна служба» порушення, передбаченого підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, у вигляді самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.

Скаржник, посилаючись на визначення понять «самовільне підключення з порушенням схеми обліку» та «підключення», наведені у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ, зазначає, що підключення передбачає виконання операцій комутації у місцях контактних з`єднань з метою подачі напруги на електроустановку. Звідси, на думку апелянта, для кваліфікації порушення за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ необхідною є наявність активних дій відповідної особи, яка втрутилася в електричну мережу та здійснила комутаційні операції. ТОВ «АСС» стверджує, що жодних таких дій не вчиняло, а матеріали справи не містять доказів того, що саме працівники або представники товариства виконували фізичне підключення електропроводки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» посилається на історію управління та електропостачання багатоквартирного будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка (раніше - вул. Дунаєвського) у м. Дніпрі. Зазначає, що до набуття ТОВ «АСС» статусу управителя будинок перебував на балансі відповідних комунальних підприємств, зокрема КП «ЖЕП № 34», КП «Жилсервіс-2», КП «Жилсервіс-5», а управління ним здійснювалося комунальними підприємствами. На переконання скаржника, наведені обставини підтверджують, що електричні мережі та електропостачання місць загального користування існували задовго до початку здійснення ТОВ «АСС» функцій управителя.

Апелянт вважає принципово важливим те, що після припинення договірних відносин із попереднім споживачем оператор системи розподілу не здійснив фізичного відключення та від`єднання електроустановок будинку від електричних мереж.

У цьому контексті скаржник посилається на частину четверту статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункти 2.1.1, 2.1.2, 7.5 ПРРЕЕ, пункти 4.1.26, 11.5.14, 11.5.16 Кодексу систем розподілу та наголошує, що розподіл електричної енергії за відсутності чинного договору не допускається, а у разі припинення договору саме на оператора системи розподілу покладається здійснення технічних заходів щодо відключення та фактичного від`єднання електроустановок від мережі.

За твердженням ТОВ «АСС», ДТЕК таких дій не вчинив. У справі, як зазначає апелянт, відсутні докази фактичного від`єднання попереднього користувача із складанням передбачених законодавством документів, а також подальшого повторного підключення об`єкта вже силами ТОВ «АСС». Отже, на думку скаржника, наявність напруги у внутрішньобудинкових мережах була наслідком невиконання самим оператором системи розподілу обов`язку щодо припинення розподілу, а не результатом активних дій ТОВ «АСС».

У зв`язку із цим апелянт також посилається на статтю 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та наголошує, що законодавець окремо визначає такі правопорушення, як самовільне підключення та неукладення договору. За позицією скаржника, сама лише відсутність у ТОВ «АСС» договору з оператором системи розподілу не доводить факту здійснення товариством самовільного підключення та не дає підстав автоматично кваліфікувати його дії за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ. На думку апелянта, суд першої інстанції фактично ототожнив бездоговірне споживання із самовільним підключенням, не встановивши факту виконання ТОВ «АСС» будь-яких комутаційних операцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» вважає, помилкове ототожнення судом першої інстанції статусу управителя багатоквартирного будинку зі статусом споживача електричної енергії та власника або балансоутримувача внутрішньобудинкових електричних мереж.

Посилаючись на пункт 2.2.5 ПРРЕЕ, частину другу статті 382 ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги», скаржник зазначає, що внутрішньобудинкові електричні мережі є спільним майном багатоквартирного будинку та належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир і нежитлових приміщень. Управитель, за доводами апелянта, права власності на це майно не набуває та не стає його балансоутримувачем лише у зв`язку з укладенням договору управління. Відтак ТОВ «АСС» стверджує, що воно не є особою, яка відповідно до пункту 2.2.5 ПРРЕЕ відповідає як власник чи балансоутримувач за стан внутрішньобудинкових електричних мереж.

Апелянт вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25-014028 від 16.07.2020 та передбачену кошторисом статтю «технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж».

За позицією скаржника, обов`язок із технічного обслуговування електромереж означає виконання експлуатаційних робіт, зокрема їх огляд, усунення аварій та ремонт, однак сам по собі не перетворює управителя на споживача електричної енергії та не покладає на нього відповідальність за будь-яке безоблікове споживання або самовільне підключення, виявлене у будинку.

ТОВ «АСС» окремо наголошує, що відповідно до договору управління № 25-014028 від 16.07.2020 та додатка № 5 до нього на товариство не покладено обов`язку із забезпечення електропостачання місць загального користування. За твердженням скаржника, вартість відповідної складової послуги у кошторисі становить 0 грн, товариство не отримує від співвласників коштів на придбання такої електричної енергії та фактично її для власних господарських потреб не закуповує.

На підставі цього апелянт стверджує, що ТОВ «АСС» не відповідає визначенню «споживача електричної енергії», наведеному у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ, оскільки не купує електричну енергію для власного споживання. Електроенергія, яка використовується для освітлення місць загального користування, за позицією скаржника, фактично споживається в інтересах співвласників багатоквартирного будинку, а тому саме вони є кінцевими користувачами відповідної послуги.

Посилаючись на принцип свободи договору, закріплений статтями 3, 627 ЦК України, та презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України, ТОВ «АСС» зазначає, що співвласники і управитель самостійно визначили перелік та вартість послуг за договором управління. Встановлення у додатку № 5 вартості електропостачання місць загального користування на рівні 0 грн скаржник розцінює як волевиявлення співвласників не доручати управителю закупівлю електроенергії та не фінансувати відповідні витрати через нього. Договір управління у цій частині недійсним не визнавався.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» також зазначає, що управитель здійснює діяльність за рахунок коштів та в інтересах співвласників, а тому покладення на нього обов`язку придбавати електричну енергію за відсутності відповідного фінансування та передбачених договором повноважень, на думку скаржника, суперечить умовам договору та економічній суті діяльності управителя. Відсутність передбаченого кошторисом фінансування, як стверджує ТОВ «АСС», унеможливлювала виконання ним функцій споживача у спірних правовідносинах.

ТОВ «АСС» вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 був належною особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт для проведення перевірки. За твердженням скаржника, ОСОБА_1 не є працівником, представником чи іншою особою, яка перебуває у трудових або цивільно-правових відносинах із ТОВ «АСС», а сама наявність у складеному представниками ДТЕК акті запису «допускаюча особа», паспортних даних та підпису ОСОБА_1 не доводить його зв`язку з товариством.

Апелянт звертає увагу на вимоги пункту 8.2.5 ПРРЕЕ та зазначає, що акт про порушення має складатися у присутності споживача, його представника або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт, а його текст повинен бути однозначним і не допускати подвійного тлумачення.

Водночас в акті № Дн 009212 зазначено: «допускаюча особа ОСОБА_1 ТОВ «Аварійна сервісна служба», тоді як у пункті 5 акта використано формулювання «споживач, допускаюча особа», що, на переконання скаржника, необґрунтовано змішує різні за своїм правовим статусом категорії осіб - споживача та іншу особу, яка допустила перевіряючих.

ТОВ «АСС» наголошує, що його уповноважений представник під час складання акта присутнім не був, про сам факт складання акта товариство дізналося пізніше з повідомлення ДТЕК, а Дідур О.О. не мав повноважень представляти ТОВ «АСС». У зв`язку з цим скаржник вважає акт складеним із порушенням пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, таким, що містить недостовірні та неоднозначні відомості щодо участі споживача у перевірці, а тому - неналежним і недопустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України.

На підтвердження цих доводів апелянт посилається на долучену до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_1 , відповідно до якої останній стверджує, що підписав акт після повідомлення представників ДТЕК про необхідність підписати його як свідок; доступу до місця проведення перевірки представникам ДТЕК не надавав, оскільки місце перевірки було загальнодоступним; участі у перевірці не брав, а зміст підписаного документа йому не роз`яснювався.

При цьому ТОВ «АСС» окремо оскаржує підхід суду першої інстанції до оцінки зазначеної заяви свідка.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд помилково застосував частину другу статті 87 ГПК України, дійшовши висновку про неможливість встановлення показаннями свідка обставин допуску до перевірки, участі особи у ній та ознайомлення зі змістом акта. Скаржник наголошує, що заява ОСОБА_1 подавалася не для встановлення технічних параметрів безоблікового споживання, які повинні фіксуватися відповідними документами, а для підтвердження обставин процедури складання акта: відсутності у Дідура статусу представника ТОВ «АСС», ненадання ним доступу до об`єкта та обставин, за яких він поставив свій підпис.

На думку скаржника, такі факти, як місце зустрічі з перевіряючими, зміст розмови, розуміння особою підписуваного документа, наявність або відсутність наміру діяти як представник певного суб`єкта, не належать до фактів, які за законом повинні відображатися виключно у певному документі, а тому можуть підтверджуватися показаннями свідка. Скаржник вважає, що суд, формально надавши перевагу самому акту, фактично позбавив ТОВ «АСС» можливості спростовувати зафіксовані в ньому відомості іншими доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» звертає увагу, що рішенням комісії ТОВ «АСС» визнано причетним до порушення, передбаченого підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, тобто самовільного підключення з порушенням схеми обліку. Водночас у пункті 1 акта про порушення самим оператором системи зазначено: «прилад обліку електричної енергії відсутній».

Посилаючись на Кодекс комерційного обліку електричної енергії та положення ПРРЕЕ, скаржник стверджує, що комерційний облік здійснюється із застосуванням відповідних засобів обліку, а лічильник є центральним елементом схеми обліку. На цій підставі ТОВ «АСС» вважає юридично та технічно неможливим порушення «схеми обліку» за умови, коли самого вузла обліку та приладу обліку на об`єкті не існувало.

Крім того, апелянт зазначає, що пункт 8.2.5 ПРРЕЕ вимагає при оформленні акта про порушення зазначення, серед іншого, фазування лічильника на дату складання акта. За відсутності приладу обліку виконати цю вимогу об`єктивно неможливо. Скаржник розцінює це як додаткове підтвердження того, що застосована ДТЕК кваліфікація порушення є неправильною, а акт не відповідає обов`язковим вимогам ПРРЕЕ і не може бути належною підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

Підсумовуючи доводи щодо рішення від 23.06.2026, ТОВ «АСС» посилається на статті 236, 277 ГПК України та вважає, що місцевий господарський суд не з`ясував усіх обставин справи, не надав належної оцінки аргументам щодо відсутності в діях товариства самовільного підключення, невиконання ДТЕК обов`язку щодо від`єднання попереднього споживача, правового статусу ТОВ «АСС» як управителя, процедури складання акта, статусу Дідура О.О. та технічних дефектів акта, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 апелянт наводить окремі підстави для його скасування.

Передусім ТОВ «АСС» вважає порушеним установлений процесуальним законом порядок заявлення та підтвердження витрат АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на професійну правничу допомогу.

Посилаючись на частину восьму статті 129 та статтю 221 ГПК України, скаржник зазначає, що сторона, яка має намір подати докази розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення, повинна до закінчення судових дебатів зробити відповідну заяву, а в разі неможливості своєчасно подати вже існуючі докази - обґрунтувати поважність причин такого неподання.

На думку апелянта, зазначення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у процесуальному документі лише попереднього орієнтовного розміру витрат із формулюванням про те, що їх остаточний розмір буде надано додатково, не є належною заявою у розумінні частини восьмої статті 129 ГПК України про намір подати докази після ухвалення рішення.

Крім того, скаржник звертає увагу, що разом із заявою від 25.06.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» подало не лише звіт від 24.06.2026, але й договір про надання правничої допомоги від 01.01.2026, документи щодо його підписання, а також довіреності на представників, які існували ще до завершення судових дебатів. Причини неподання цих документів до завершення дебатів, як стверджує апелянт, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не пояснило та не просило визнати їх поважними.

На підтвердження зазначеної позиції ТОВ «АСС» посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі № 904/5254/24, які, за твердженням скаржника, підтверджують необхідність обґрунтування поважності причин неподання до закінчення судових дебатів доказів, що існували на цей момент.

Окремо апелянт заперечує проти розміру присуджених витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «АСС» вважає 8 000 грн завищеною та неспівмірною сумою з огляду на складність спору, обсяг виконаних адвокатом робіт та ціну первісного позову - 35 402,23 грн. Скаржник наголошує, що присуджені 8 000 грн становлять приблизно 22,6 % від ціни первісного позову, що, на його переконання, є непропорційним фінансовим навантаженням на сторону.

На підтвердження цього доводу апелянт посилається на частину четверту статті 126 ГПК України, практику Верховного Суду, зокрема постанову від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, та практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв фактичності, необхідності та розумності судових витрат. За позицією скаржника, сам факт погодження між клієнтом та адвокатом певного розміру гонорару не зобов`язує суд покладати всю цю суму на іншу сторону, якщо вона не відповідає критеріям розумності та пропорційності.

З огляду на наведене ТОВ «АСС» вважає, що додаткове рішення від 03.07.2026 прийняте з порушенням статей 126, 129, 221, 236 ГПК України та має бути скасоване з ухваленням нового рішення про відмову АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Також в апеляційній скарзі наведено окремі міркування щодо сплати судового збору. Оскільки рішення від 23.06.2026 оскаржується в частині результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, скаржник виходив із необхідності обчислення судового збору з урахуванням ставок за обома позовами та, з урахуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням скарги в електронній формі, визначив його в сумі 7 987,20 грн.

Водночас ТОВ «АСС» вважає, що оскарження додаткового рішення виключно щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу окремим судовим збором не оплачується, оскільки такі витрати не є самостійною позовною вимогою та не входять до ціни позову. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 910/20422/21, № 910/15191/19, № 922/3439/19, № 240/6150/18 та додаткову постанову Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 та додаткове рішення від 03.07.2026 законними й обґрунтованими та просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Аварійна сервісна служба» без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо відсутності в діях ТОВ «АСС» самовільного підключення, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що твердження про необхідність обов`язкового встановлення конкретних активних дій споживача у вигляді фізичного виконання ним операцій комутації є, на його думку, надмірно звужувальним тлумаченням положень ПРРЕЕ.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» виходить із того, що визначальним для застосування підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ є встановлення факту несанкціонованого приєднання електроустановок, струмоприймачів або електропроводки та фактичного використання електричної енергії без належних правових підстав і належного комерційного обліку, а не встановлення конкретної особи, яка безпосередньо здійснила технічні маніпуляції з проводами. За позицією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ПРРЕЕ не ставлять можливість визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії у залежність від доведення конкретного способу технічної реалізації підключення чи факту виконання операцій комутації саме особою, якій здійснено донарахування.

На підтвердження своєї позиції АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається, зокрема, на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2026 у справі № 904/5556/24. За твердженням відповідача за зустрічним позовом, у цій справі апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, який відмовив у стягненні вартості необлікованої електроенергії з огляду на відсутність доказів зміни ОСББ існуючої схеми підключення, та виходив із того, що використання електричної енергії без укладення договору з оператором системи охоплюється визначенням самовільного підключення з порушенням схеми обліку.

Також АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на постанову Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 915/313/21 та зазначає, що, за його розумінням цієї правової позиції, при виявленні самовільного підключення можливість визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії не залежить від встановлення того, ким саме фізично здійснено відповідні операції комутації. Крім того, у відзиві наведено посилання на низку інших справ, у тому числі № 904/174/26 та № 904/7302/25, у яких, як зазначає АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», судами оцінювалися подібні правовідносини за участю ТОВ «АСС» як управителя багатоквартирних будинків.

Щодо посилань апелянта на те, що підключення місць загального користування існувало ще до набуття ТОВ «АСС» статусу управителя, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що така обставина сама по собі не спростовує самовільного характеру підключення станом на дату проведення перевірки - 18.06.2025.

За твердженням АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», на дату складання акта № Дн 009212 місця загального користування будинку по вул. Олекси Повстенка, 28 були підключені до електричної мережі за відсутності чинних договорів на розподіл та постачання електричної енергії та за відсутності належним чином улаштованого вузла комерційного обліку. Відповідач за зустрічним позовом посилається на пункти 1.2.1, 2.3.3, 3.1.9 ПРРЕЕ та наголошує, що споживання електроенергії без укладення відповідних договорів не допускається, а підключення електроустановки, не забезпеченої передбаченими законодавством засобами обліку, за загальним правилом забороняється.

При цьому АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» характеризує самовільне підключення як порушення, що має триваючий характер: на його думку, воно продовжується доти, доки триває фактичне несанкціоноване використання електричної енергії, а тому для кожного періоду такого використання не вимагається вчинення нових комутаційних дій. За позицією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», усвідомлене користування електроенергією за відсутності договору, погодженої схеми та належного вузла обліку не перестає бути неправомірним лише через те, що первісні технічні дії з приєднання могли бути здійснені раніше або іншою особою.

Заперечуючи проти аргументу про невиконання самим оператором системи розподілу обов`язку щодо відключення попереднього споживача, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що навіть за умови, якщо ТОВ «АСС» самостійно не здійснювало первісних операцій комутації після припинення відносин із попереднім користувачем, це не звільняло його як управителя від обов`язків, які, за позицією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», покладені на управителя законодавством щодо належного утримання внутрішньобудинкових мереж, усунення наявних порушень, належного оформлення договірних відносин для придбання електроенергії для місць загального користування та організації її комерційного обліку.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» наголошує, що з моменту набуття ТОВ «АСС» 16.07.2020 статусу управителя спірного будинку останнє мало вжити заходів до приведення відносин із розподілу та постачання електричної енергії до місць загального користування у відповідність до вимог законодавства, однак цього не зробило. На переконання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», невчинення ТОВ «АСС» первісного фізичного підключення не легалізує подальше використання його результату протягом тривалого часу без оформлення договірних відносин та вузла обліку.

Окремо АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» заперечує проти проведеного апелянтом розмежування правопорушень, передбачених статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», та підстав визначення вартості необлікованої електричної енергії за ПРРЕЕ.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що здійснене ним нарахування не є застосуванням каральної санкції, а являє собою визначення вартості фактично поставленої, однак необлікованої електричної енергії. На підтвердження цього АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 906/513/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17. За позицією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», у справі здійснено саме донарахування вартості необлікованої електроенергії за період з 18.06.2024 по 18.06.2025, а не застосовано санкцію до ТОВ «АСС».

У зв`язку із цим АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вважає безпідставним твердження апелянта про необхідність доведення всіх елементів складу правопорушення, притаманного юридичній відповідальності, та наполягає, що для визначення вартості необлікованої електроенергії відповідно до глави 8.4 ПРРЕЕ визначальним є належним чином зафіксований факт порушення ПРРЕЕ.

Щодо доводів ТОВ «АСС» про відсутність у нього статусу власника або балансоутримувача внутрішньобудинкових електромереж АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не заперечує, що відповідні мережі належать на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень будинку.

Водночас АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вважає, що зазначена обставина не виключає відповідальності управителя за належну організацію експлуатації відповідного спільного майна та правомірне придбання електричної енергії для забезпечення його функціонування. За позицією відповідача за зустрічним позовом, обсяг обов`язків управителя визначається не правом власності на внутрішньобудинкові мережі, а положеннями законодавства про житлово-комунальні послуги та умовами управління будинком.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712, та відповідні нормативні акти у сфері утримання багатоквартирних будинків і зазначає, що функції управителя охоплюють належне утримання та ремонт спільного майна, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а також придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів і функціонування іншого спільного майна та укладення необхідних для цього договорів.

Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що поняття споживача при вирішенні спорів щодо фактичного бездоговірного використання електричної енергії, на його думку, не може тлумачитися виключно як особа, яка вже має належно укладений договір. На підтвердження цього у відзиві наведено посилання на постанову Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 3-38гс11. Також відповідач за зустрічним позовом посилається на положення ПРРЕЕ про обов`язок користуватися електричною енергією виключно на договірних засадах, не допускати її безоблікового використання та не здійснювати несанкціонованого відбору.

Заперечуючи проти доводу апелянта щодо відсутності в договорі управління обов`язку із забезпечення електропостачання місць загального користування та зазначення відповідної складової кошторису у розмірі 0 грн, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» виходить із того, що умови договору не можуть виключати імперативні обов`язки управителя, встановлені законодавством.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на статті 628, 630 ЦК України, законодавство про житлово-комунальні послуги та Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком і зазначає, що сторони договору управління не вправі відступати від обов`язкових умов типового договору. За твердженням АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», до таких умов належать придбання електричної енергії для функціонування спільного майна та укладення договору на електропостачання місць загального користування.

Відповідач за зустрічним позовом звертає увагу й на те, що ТОВ «АСС» не надало доказів існування у спірному будинку іншої особи, на яку було б покладено функцію придбання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна. Тому, на думку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», визначення в кошторисі відповідної позиції у розмірі 0 грн або відсутність у фактично укладеному договорі прямого відтворення такого обов`язку не звільняє управителя від виконання вимог законодавства.

Щодо порушення порядку складання акта № Дн 009212 від 18.06.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що пункт 8.2.5 ПРРЕЕ допускає складання та підписання акта не лише в присутності самого споживача або його представника, але й у присутності іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт для проведення перевірки. Тому відсутність працівника чи уповноваженого представника ТОВ «АСС» сама по собі, за позицією відповідача за зустрічним позовом, не свідчить про недійсність акта.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» заперечує проти твердження, що Дідур О.О. був ототожнений у акті з представником ТОВ «АСС». За його позицією, у тексті акта Дідур О.О. зазначений саме як «допускаюча особа», а не як представник товариства; до акта внесені його паспортні дані, що дозволяють однозначно встановити особу, яка брала участь у його оформленні.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 910/18902/20, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що іншою особою у розумінні пункту 8.2.5 ПРРЕЕ може бути особа, яка має доступ до відповідного об`єкта або території, має можливість допустити представників оператора системи до нього та належним чином ідентифікована. За твердженням АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», Дідур О.О. є мешканцем будинку по вул. Олекси Повстенка, 28, а тому мав доступ до місць загального користування; його особу було встановлено за паспортом, у зв`язку із чим він відповідав критеріям «іншої особи», передбаченої пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ.

Щодо заяви свідка Дідура О.О. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що матеріали справи, за його твердженням, не містять доказів введення ОСОБА_1 в оману, застосування до нього примусу або інших обставин, які могли б ставити під сумнів добровільність підписання ним акта. Відповідач за зустрічним позовом звертає увагу, що Дідур О.О. власноруч зазначив паспортні дані та підписав акт без зауважень. На цій підставі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не погоджується з подальшими твердженнями свідка про те, що він не розумів змісту підписуваного документа та не брав участі у перевірці.

Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на відеозапис, долучений ним до відзиву на зустрічний позов, та стверджує, що ним підтверджується відмова ТОВ «АСС» забезпечити представникам оператора системи доступ для проведення перевірки. На думку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», за таких обставин воно мало право здійснити перевірку та скласти акт за участю іншої особи, яка забезпечила доступ до відповідного об`єкта.

Водночас АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» наголошує, що визначальним у цій частині спору є не формальне заперечення окремих реквізитів акта, а встановлення факту самого порушення ПРРЕЕ у сукупності з усіма доказами справи. За його твердженням, ТОВ «АСС» не надало договору про розподіл електричної енергії, договору про її постачання, акта технічної перевірки чи акта про пломбування належного вузла обліку за адресою спірного будинку, а тому не спростувало факт безоблікового використання електричної енергії, зафіксований під час перевірки.

Щодо аргументу апелянта про неможливість кваліфікації порушення за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ через відсутність приладу обліку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що такий довід ґрунтується на неправильному, на його думку, тлумаченні змісту визначення «самовільне підключення з порушенням схеми обліку».

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» акцентує, що у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ відповідні ознаки сформульовані через конструкцію «та/або»: підключення за схемою, не передбаченою проектними рішеннями, та/або договором із оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи. Тому, за позицією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», для відповідної кваліфікації не є обов`язковим існування належно встановленого лічильника, схему якого надалі було змінено.

Посилаючись на Кодекс комерційного обліку електричної енергії, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що експлуатація електроустановок, призначених для споживання електричної енергії, без організації приладового комерційного обліку за загальним правилом забороняється. За його доводами, відсутність належно влаштованого, повіреного, введеного в експлуатацію та прийнятого до розрахунків вузла обліку не виключає порушення, а навпаки є однією з обставин, що характеризує невідповідність фактичної схеми використання електроенергії установленому порядку.

Таким чином, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» наполягає, що встановлене 18.06.2025 підключення місць загального користування до електромережі за відсутності договорів на розподіл і постачання електроенергії та належно організованого вузла обліку правомірно кваліфіковано за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а прийняте за результатами розгляду акта рішення комісії, оформлене протоколом № 8-17 від 07.08.2025, відповідає вимогам ПРРЕЕ.

В частині оскарження додаткового рішення від 03.07.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» також заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Зокрема, щодо твердження ТОВ «АСС» про неподання до закінчення судових дебатів належної заяви про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» зазначає, що ще у відзиві на зустрічну позовну заяву було повідомлено про очікувані витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15 000 грн та прямо зазначено, що докази їх понесення будуть надані додатково.

На думку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ГПК України не містить вимоги про те, що таке повідомлення обов`язково має бути оформлене як окрема заява чи самостійне клопотання. Визначальним відповідач за зустрічним позовом вважає сам факт того, що до закінчення дебатів суд та інша сторона були повідомлені про наявність відповідних витрат, їх орієнтовний розмір та намір подати підтвердні документи додатково.

Заперечуючи проти доводу про неспівмірність присуджених 8 000 грн, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається на статті 126, 129 ГПК України та зазначає, що ціна позову є лише одним із критеріїв визначення співмірності витрат на професійну правничу допомогу поряд зі складністю справи, обсягом і часом виконаних адвокатом робіт, значенням справи для сторони та іншими обставинами.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» наголошує на значному обсязі роботи його представника в суді першої інстанції: підготовці відзиву на зустрічну позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, заперечень проти клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення документів, заперечень на додаткові пояснення, а також участі адвоката у судових засіданнях 10.03.2026, 26.03.2026, 21.04.2026, 18.05.2026 та 23.06.2026. За його твердженням, зазначений обсяг правничої допомоги був врахований місцевим господарським судом при визначенні суми відшкодування.

Також АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вважає, що справа має для нього значення, яке не обмежується розміром первісної майнової вимоги, оскільки стосується кваліфікації правовідносин, які виникають у значній кількості подібних випадків безоблікового використання електроенергії в багатоквартирних будинках.

Крім того, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» звертає увагу на те, що саме ТОВ «АСС», подаючи зустрічний позов, у власному попередньому розрахунку судових витрат визначило очікувані витрати на професійну правничу допомогу в сумі 39 200 грн. На думку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», це робить непослідовними заперечення апелянта щодо неспівмірності присуджених на користь протилежної сторони 8 000 грн виключно через співвідношення цієї суми з ціною первісного позову.

З огляду на викладене АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вважає відсутніми передбачені ГПК України підстави для скасування як рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026, так і додаткового рішення від 03.07.2026 та просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Аварійна сервісна служба» - без задоволення.

У відзиві АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» також зазначило попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 10 000 грн, вказавши, що остаточний розмір та відповідні докази будуть надані додатково.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. (доповідач), суддів Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аварійна сервісна служба» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 у справі № 904/7314/25, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 19.08.2026.

28.07.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» через підсистему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство заперечило проти доводів ТОВ «Аварійна сервісна служба» та просило залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 і додаткове рішення від 03.07.2026 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також 28.07.2026 представник АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» адвокат Мельник К.О. звернулася із заявою про участь у судових засіданнях у справі № 904/7314/25, у тому числі в судовому засіданні, призначеному на 19.08.2026 об 11:00 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 19.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

19.08.2026 після закінчення судового засідання у справі до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Аварійна сервісна служба» адвоката Борисенка В.А. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У зазначеному клопотанні представник ТОВ «Аварійна сервісна служба» повідомив про неможливість його участі у судовому засіданні, призначеному на 19.08.2026 об 11:00, у зв`язку з участю цього ж дня о 10:30 в іншому судовому засіданні у справі № 183/4763/22, яка перебуває на розгляді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, та просив відкласти розгляд справи № 904/7314/25 на іншу дату. До клопотання додано, зокрема, інформацію про стан розгляду справи № 183/4763/22.

Оскільки вказане клопотання надійшло до суду після завершення судового засідання 19.08.2026, суд апеляційної інстанції об`єктивно не мав можливості розглянути його до початку або під час відповідного судового засідання та вирішити питання про відкладення розгляду справи на підставі зазначеного клопотання.

Встановлені судом обставини справи.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила такі обставини.

Спірні правовідносини пов`язані з використанням електричної енергії для забезпечення місць загального користування багатоквартирного житлового будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка у м. Дніпрі, попередня назва вулиці - Дунаєвського.

З наданої Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради відповіді від 17.02.2026 № 3/12-7197 убачається, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 15.11.2017 № 33/26 зазначений житловий будинок було передано з балансу КП «ЖЕП № 34» на баланс КП «Жилсервіс-2», а відповідно до рішення міської ради від 20.05.2020 № 59/57 - на баланс КП «Жилсервіс-5». Управління житловими будинками Новокодацького району у відповідні попередні періоди здійснювало, зокрема, КП «Жилсервіс-2».

Таким чином, до передачі будинку в управління ТОВ «Аварійна сервісна служба» цей об`єкт перебував у системі управління комунальними підприємствами та його електричні мережі фактично експлуатувалися до виникнення правовідносин із ТОВ «АСС».

Матеріалами справи також підтверджується існування у попередні періоди договірних відносин щодо електропостачання та розподілу електричної енергії для зазначеного будинку. На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 20.03.2026 надало, серед іншого, копію договору про постачання електричної енергії № 5082 від 02.12.2005 з КЖЕП «Центральний», перелік будинків до цього договору, заяву-приєднання КП «Жилсервіс-5» від 27.04.2020, повідомлення оператора системи розподілу до КП «Жилсервіс-5» від 29.04.2020 № 19473/1001 про укладення договору, інформацію до договору, додаток до договору Дніпровської міської ради з управителем КП «Жилсервіс-5» та довідку про режим роботи електроустановок КП «Жилсервіс-5».

16.07.2020 між ТОВ «Аварійна сервісна служба» та співвласниками багатоквартирного будинку № 28 по вул. Дунаєвського, нині - вул. Олекси Повстенка, у м. Дніпрі укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25-014028. Факт набуття ТОВ «АСС» статусу управителя цього будинку сторонами не заперечується.

За змістом додатка № 5 до договору управління до структури витрат включено, зокрема, технічне обслуговування внутрішньобудинкових електричних мереж. Водночас вартість позиції, пов`язаної з електропостачанням місць загального користування, у зазначеному додатку визначена у розмірі 0 грн.

Матеріали справи містять також акт приймання-передачі об`єкта в управління від 01.10.2020, який у подальшому було надано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» разом із документами щодо припинення договірних відносин із попереднім споживачем.

Зокрема, листом від 21.12.2020 № 887 «Щодо розірвання договору (виключення об`єкту з договору) про надання послуг з розподілу електричної енергії» КП «Жилсервіс-5» повідомило АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про зміну управителя будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка та просило виключити цей будинок з умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. До листа було додано акт приймання-передачі об`єкта в управління від 01.10.2020.

Зазначені лист № 887 від 21.12.2020 та акт приймання-передачі від 01.10.2020 були подані АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до суду першої інстанції 09.04.2026 як докази припинення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з КП «Жилсервіс-5».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише існування попередніх договірних відносин щодо розподілу електричної енергії за адресою спірного будинку, а й їх припинення у зв`язку зі зміною управителя.

Водночас матеріали справи не містять акта про відключення, акта про фактичне від`єднання електроустановок будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка від електричних мереж після припинення договірних відносин з КП «Жилсервіс-5» або іншого документа, який би підтверджував здійснення оператором системи відповідних технічних заходів. Так само матеріали справи не містять документів, якими було б зафіксовано наступне повторне приєднання електроустановок цього будинку до електричної мережі саме ТОВ «Аварійна сервісна служба» чи його працівниками після набуття товариством статусу управителя. При цьому актом № Дн 009212 від 18.06.2025 зафіксовано фактичний спосіб виявленого підключення - алюмінієвим проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ від ВА-25А у ЗПЩ під`їзду житлового будинку - Т1, однак сам акт не встановлює дати виконання цього підключення та конкретної фізичної особи, яка виконала відповідні монтажні або комутаційні дії.

Разом із тим доказів укладення ТОВ «Аварійна сервісна служба» після набуття ним статусу управителя окремого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та договору про постачання електричної енергії для забезпечення місць загального користування будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка матеріали справи не містять. Так само на дату перевірки 18.06.2025 на об`єкті не було належним чином улаштованого, введеного в експлуатацію та прийнятого до розрахунків вузла комерційного обліку електричної енергії.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «АСС» порушило питання про історичну схему електропостачання будинку та про те, чи здійснювалося після припинення договору з попереднім користувачем фактичне від`єднання електроустановок від мережі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 було витребувано в АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» інформацію щодо договорів, які укладалися для електропостачання та розподілу електричної енергії за спірною адресою до 16.07.2020, а також відповідні документи. На виконання цієї ухвали АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надало наявні у нього документи із супровідним листом начальника відділу по роботі з договорами від 18.03.2026.

Із матеріалів справи вбачається також, що однолінійна схема електропостачання, яка б відображала історичну проектну схему забезпечення електричною енергією місць загального користування будинку № 28 по вул. Олекси Повстенка, станом на час розгляду справи у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не збереглася. На цю обставину ТОВ «АСС» посилалося, аналізуючи зміст наданого оператором системи листа від 18.03.2026.

Відтак у матеріалах справи відсутня збережена проектна однолінійна схема електропостачання місць загального користування цього будинку, за якою можливо було б безпосередньо зіставити схему електропостачання, що існувала у період договірних відносин із попередніми споживачами, із фактичним підключенням, зафіксованим представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 18.06.2025. ТОВ «АСС» під час розгляду справи посилалося на зазначену обставину як на таку, що, на його думку, унеможливлює встановлення факту зміни ним раніше існуючої схеми підключення.

18.06.2025 представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» проведено перевірку дотримання вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії у житловому будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Олекси Повстенка, 28.

За результатами перевірки складено акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025.

В акті зазначено про виявлення порушення, кваліфікованого представниками оператора системи за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме самовільного підключення струмоприймачів та електропроводки без відповідних договорів про розподіл/передачу та постачання електричної енергії до електричної мережі, що не є власністю АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», з порушенням схеми обліку. У акті зафіксовано, що підключення виконано алюмінієвим проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ від ВА-25А у ЗПЩ під`їзду житлового будинку - Т1 по вул. О. Повстенка, 28.

У пункті 1 акта, що містить відомості про засоби вимірювання електричної енергії на дату його складання, зазначено: «прилад обліку електричної енергії - відсутній».

У пункті 5 акта зазначено, що «споживач, допускаюча особа» не надав інформації щодо паспортних даних усіх наявних струмоприймачів, проте забезпечив їх включення на повну потужність для вимірювання струмового навантаження; зафіксовано величину Iz = 3,9 А.

При складанні акта № Дн 009212 від 18.06.2025 як особу, за участю якої оформлювався акт, зазначено ОСОБА_1 . У вступній частині акта міститься запис «допускаюча особа ОСОБА_1 ТОВ «Аварійна сервісна служба».

До акта внесено паспортні дані ОСОБА_1 ; акт ним підписаний. Безпосередньо в акті письмових зауважень чи заперечень ОСОБА_1 щодо його змісту не зафіксовано. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» під час розгляду справи також зазначало, що ОСОБА_1 є мешканцем відповідного будинку.

Водночас у матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 , у якій останній виклав інші обставини своєї участі під час проведення перевірки.

Згідно з цією заявою ОСОБА_1 зазначив, що акт підписав після повідомлення представників АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про необхідність його підписання як свідком; доступу представникам оператора системи до місця проведення перевірки не надавав, оскільки відповідне місце є місцем загального користування та було доступним без його дозволу; безпосередньої участі у перевірці не брав, а зміст документа, який він підписував, йому не роз`яснювали.

Таким чином, у матеріалах справи одночасно містяться акт № Дн 009212 від 18.06.2025 із зазначенням ОСОБА_1 як «допускаючої особи» та його подальша заява свідка, в якій він заперечує фактичне надання ним доступу представникам оператора системи та свою участь у перевірці в такій якості. Правова та доказова оцінка цієї суперечності підлягає наданню судом у наступному розділі постанови.

Матеріали справи також містять подані АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» фото- та відеоматеріали, пов`язані з проведенням перевірки. Оцінка змісту цих доказів у сукупності з актом та заявою свідка також має бути здійснена при оцінці доводів сторін.

25.06.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» направило на адресу ТОВ «Аварійна сервісна служба» лист № 29026/1001 із повідомленням про проведення 07.08.2025 о 13:00 засідання комісії з розгляду акта № Дн 009212 від 18.06.2025.

07.08.2025 відбулося засідання комісії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з розгляду акта про порушення. Представник ТОВ «АСС» на засідання комісії не з`явився. За результатами розгляду акта комісією прийнято рішення про проведення нарахування відповідно до пункту 8.4.12 ПРРЕЕ за формулою 8, що оформлено протоколом № 8-17 від 07.08.2025.

Комісією період розрахунку визначено з 18.06.2024 по 18.06.2025.

За здійсненим АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» розрахунком обсяг необлікованої електричної енергії становить 3 382,24 кВт·год, а її вартість - 34 676,58 грн.

11.08.2025 копію протоколу № 8-17 від 07.08.2025, розрахунок за актом № Дн 009212 від 18.06.2025 та рахунок від 07.08.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» направило на адресу ТОВ «АСС» разом із листом № 35756/1001 від 11.08.2025. Відповідне поштове відправлення отримано ТОВ «АСС» 19.08.2025.

Рахунок на суму 34 676,58 грн ТОВ «Аварійна сервісна служба» не оплатило.

У зв`язку з несплатою зазначеної суми АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за період з 19.09.2025 по 23.12.2025 нарахувало 273,61 грн трьох процентів річних та 452,04 грн інфляційних втрат. Розрахунок трьох процентів річних здійснено за 96 днів прострочення, а інфляційних втрат - із застосуванням відповідних індексів інфляції.

Наведені обставини стали підставою для звернення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з первісним позовом про стягнення вартості необлікованої електроенергії та похідних нарахувань, тоді як незгода ТОВ «АСС» із правомірністю складання акта № Дн 009212 та рішенням комісії зумовила подання зустрічного позову про скасування рішення, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025.

У відзиві на зустрічну позовну заяву АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до закінчення розгляду справи по суті зазначило попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу 15 000 грн, вказавши, що остаточний розмір та розрахунок відповідних витрат залежатиме від складності справи і трудовитрат та буде наданий додатково.

23.06.2026 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення по суті спору.

24.06.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та Адвокатським об`єднанням «Перший Радник» складено та підписано звіт про надання правничої допомоги № 41/904/7314/25-ДнЕМ за договором про надання правничої допомоги № 624-ДнЕМ-РП від 01.01.2026.

Згідно зі звітом адвокатом Мельник К.О. здійснено підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву - 3 години, заперечень на відповідь на відзив - 2 години, заперечень на клопотання про витребування доказів - 1 година, клопотання про долучення документів - 1 година, заперечень на додаткові пояснення - 2 години, а також забезпечено участь у судових засіданнях 10.03.2026, 26.03.2026, 21.04.2026, 18.05.2026 та 23.06.2026 загальною тривалістю 2 години 44 хвилини. Загальний розмір винагороди за звітом визначено у фіксованій сумі 10 000 грн.

Звіт № 41/904/7314/25-ДнЕМ підписано сторонами в електронній формі 24.06.2026.

25.06.2026 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення та клопотанням про долучення відповідних доказів, заявивши до відшкодування 10 000 грн.

На підтвердження заявлених витрат до заяви було долучено, зокрема, договір про надання правничої допомоги, звіт від 24.06.2026, документи щодо повноважень представників та докази підписання договору електронними підписами.

01.07.2026 ТОВ «Аварійна сервісна служба» подало клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, заперечивши як проти дотримання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» процесуального порядку подання доказів судових витрат, так і проти співмірності заявленої суми.

При цьому з матеріалів справи також убачається, що саме ТОВ «Аварійна сервісна служба», подаючи зустрічну позовну заяву, у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат визначало очікуваний розмір власних витрат на професійну правничу допомогу у сумі 39 200 грн. На зазначену обставину АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилається, заперечуючи проти доводу про неспівмірність присуджених на його користь 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду відповідної заяви Господарським судом Дніпропетровської області 03.07.2026 ухвалено додаткове рішення, яким із заявлених АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу на ТОВ «АСС» покладено 8 000 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; при цьому досліджуються докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги у разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права або такого порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином, з огляду на зміст апеляційної скарги ТОВ «Аварійна сервісна служба» та відзиву АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», предметом перевірки суду апеляційної інстанції є не лише формальна наявність акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 та рішення комісії, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025, а й сукупність обставин, від яких залежить правомірність здійсненого нарахування: належність ТОВ «АСС» як суб`єкта спірних правовідносин; наявність у фактичних обставинах саме того порушення, за яке проведено нарахування; дотримання встановленого ПРРЕЕ порядку виявлення та фіксації такого порушення; належність і достовірність доказів, на яких ґрунтується акт; правильність правової кваліфікації виявленої схеми електропостачання; а за умови підтвердження самого порушення - правомірність визначення періоду, обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

За приписами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Частина перша статті 79 ГПК України закріплює стандарт вірогідності доказів: обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 ГПК України жодний доказ не має для суду заздалегідь установленої сили. Суд повинен оцінити належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та мотивувати врахування або відхилення кожного доказу чи групи однотипних доказів.

З наведеного випливає, що акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 не має для суду наперед установленої доказової сили лише внаслідок факту його складання працівниками оператора системи розподілу. Водночас і подальші заперечення ТОВ «АСС», у тому числі заява свідка ОСОБА_1 , самі по собі не спростовують відомостей акта без їх оцінки у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи. Тому правильність висновків місцевого господарського суду має бути перевірена саме шляхом зіставлення акта, матеріалів фото- та відеофіксації, заяви свідка, документів щодо управління будинком, попередніх договірних відносин з розподілу електричної енергії та інших наявних доказів, а не шляхом надання будь-якому з них формального пріоритету. Це безпосередньо випливає із закріпленого статтею 86 ГПК України принципу вільної оцінки доказів.

У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що одним із доводів апеляційної скарги є саме неналежна, на переконання скаржника, оцінка судом першої інстанції заяви свідка ОСОБА_1 . Матеріали справи дійсно містять, з одного боку, акт, у якому ОСОБА_1 зазначений як «допускаюча особа», його паспортні дані та підпис, а з іншого - заяву цього ж свідка, в якій він заперечує факт надання ним доступу представникам ДТЕК та стверджує, що підписував документ як свідок. Відтак така суперечність підлягає оцінці судом за правилами статті 86 ГПК України; її не можна вирішити виключно посиланням на те, який із двох документів складений раніше. Детальну оцінку цього питання колегія суддів надасть у самостійному блоці цієї постанови, щоб не дублювати відповідні висновки.

При застосуванні спеціального законодавства колегія суддів виходить із нормативного регулювання, чинного на момент виявлення та фіксації спірного порушення - 18.06.2025, а щодо процедури розгляду акта комісією - також із положень, чинних на дату прийняття рішення комісії 07.08.2025, якщо відповідні норми за цей період змінювалися.

За даними офіційної бази законодавства Верховної Ради України, станом на 18.06.2025 діяла редакція Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, від 01.04.2025; наступну редакцію ПРРЕЕ зафіксовано вже від 26.06.2025. Тому наступні зміни до ПРРЕЕ не можуть використовуватися для ретроспективної зміни змісту прав та обов`язків сторін або складу порушення, який підлягає оцінці станом на 18.06.2025. Аналогічно при оцінці обов`язків оператора системи розподілу колегія враховує Кодекс систем розподілу у редакції, чинній у відповідний період; офіційний ресурс фіксує редакцію КСР від 08.05.2025, тобто до дати проведення перевірки.

Такий підхід має істотне значення у цій справі, оскільки сторони надають різне тлумачення понять «підключення», «самовільне підключення з порушенням схеми обліку» та правових наслідків відсутності договору з оператором системи. Вирішувати ці питання необхідно саме на підставі тексту нормативних актів, чинного в момент виникнення відповідних правовідносин, а не виходячи з їх пізніших редакцій.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ поняття «підключення» визначено як виконання операцій комутації в місцях контактних з`єднань з метою подачі напруги на електроустановку (електроустановки) окремого користувача системи передачі/розподілу.

Водночас «самовільне підключення з порушенням схеми обліку» ПРРЕЕ визначають як несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі за схемою, не передбаченою проєктними рішеннями та/або договором з оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи. Відповідне визначення було введено до ПРРЕЕ постановою НКРЕКП від 18.07.2019 № 1525 і збережено в подальшому нормативному регулюванні.

Підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ до порушень, у разі виявлення яких оператор системи визначає обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на підставі належним чином складеного акта про порушення, віднесено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку. Саме за цією нормою кваліфіковано порушення в акті № Дн 009212 від 18.06.2025.

Таким чином, правовою передумовою застосування механізму глави 8.4 ПРРЕЕ є не абстрактне припущення про можливе порушення правил користування електричною енергією, а встановлення конкретного порушення з переліку пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та його належна фіксація актом, складеним у передбаченому Правилами порядку. Лише після цього виникає нормативна підстава для визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії. Така конструкція безпосередньо закріплена пунктами 8.4.1- 8.4.2 ПРРЕЕ.

Водночас колегія суддів звертає увагу на необхідність розмежування двох питань, які певною мірою змішуються у доводах сторін. Перше - чи мало місце порушення ПРРЕЕ, яке відповідає саме правовій кваліфікації, зазначеній в акті та протоколі комісії. Друге - якою особою та за яких обставин має відшкодовуватися вартість необлікованої електричної енергії, якщо таке порушення належним чином встановлене. Наявність фактичного використання електричної енергії не звільняє оператора системи від обов`язку довести передбачені ПРРЕЕ підстави саме для того виду нарахування, який він застосував; водночас відсутність доказів того, що конкретний працівник споживача власноруч змонтував електропроводку, сама по собі ще не вирішує питання про правомірність чи неправомірність нарахування без дослідження змісту спеціальних норм та всіх фактичних обставин. Остаточну відповідь на ці взаємопов`язані питання колегія надасть при оцінці доводів щодо історичного підключення та невідключення об`єкта оператором системи.

Окреме значення має правова природа рішення комісії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 сформулювала висновок, відповідно до якого вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації щодо визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є належним способом судового захисту, оскільки таке рішення, оформлене протоколом розгляду акта про порушення, безпосередньо впливає на права й обов`язки суб`єкта господарювання, визначає обсяг та вартість недоврахованої електроенергії та породжує для нього відповідні несприятливі правові наслідки. На офіційному ресурсі Верховного Суду зазначена постанова характеризується як фундаментальна для цієї категорії енергетичних спорів.

Таким чином, заявлений ТОВ «Аварійна сервісна служба» зустрічний позов про скасування рішення комісії, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025, є належним способом захисту, а тому суд повинен перевірити це рішення по суті - як щодо правомірності вихідного акта про порушення, так і щодо наявності фактичних та нормативних передумов для здійсненого за ним нарахування. Сам по собі факт прийняття рішення внутрішньою комісією оператора системи не створює для суду презумпції його законності та не усуває необхідності повного судового контролю за підставами такого нарахування. Такий висновок узгоджується як із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17955/17, так і з приписами статті 86 ГПК України про відсутність у будь-якого доказу наперед установленої сили.

У спірному випадку актом № Дн 009212 зафіксовано конкретне підключення алюмінієвим проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ від ВА-25А у ЗПЩ під`їзду будинку, а комісією на підставі цього акта визначено 3 382,24 кВт·год необлікованої електричної енергії вартістю 34 676,58 грн за період з 18.06.2024 по 18.06.2025. Водночас ТОВ «АСС» заперечує як свою належність до суб`єктів, на яких можуть бути покладені наслідки виявленого порушення, так і саму відповідність зафіксованої ситуації складу порушення за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а також дотримання порядку оформлення акта. Саме тому кожна із зазначених складових потребує окремої перевірки.

При цьому колегія суддів вважає передчасним оцінювати правомірність нарахованих 34 676,58 грн лише виходячи з установленого факту відсутності укладених ТОВ «АСС» договорів та належного вузла комерційного обліку. Зазначені обставини безумовно мають правове значення, однак для правильного вирішення спору їх необхідно співвіднести із конкретною правовою кваліфікацією, обраною оператором системи, змістом поняття «підключення», обов`язками попереднього та нового управителів, а також обов`язками самого оператора системи після припинення договору з попереднім споживачем. Саме на цьому ґрунтується основна суперечність між сторонами, яка не може бути вирішена одним лише посиланням на відсутність у ТОВ «АСС» чинного договору.

Щодо статусу ТОВ «Аварійна сервісна служба» як управителя, належності внутрішньобудинкових електричних мереж та обов`язку організувати електропостачання спільного майна

Однією з основних підстав апеляційної скарги ТОВ «Аварійна сервісна служба» є твердження про те, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив правовий статус управителя багатоквартирного будинку зі статусом власника (балансоутримувача) внутрішньобудинкових електричних мереж та споживача електричної енергії.

Скаржник наголошує, що внутрішньобудинкові електричні мережі є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, ТОВ «АСС» не набувало права власності на них та не є їх балансоутримувачем, а отже, на думку скаржника, до нього не можуть застосовуватися наслідки, пов`язані з порушеннями у цих мережах. Крім того, апелянт посилається на пункт 2.2.5 ПРРЕЕ, відповідно до якого за стан внутрішньобудинкових електричних мереж відповідає їх власник (балансоутримувач), та вважає, що наведена норма виключає покладення відповідних обов`язків на управителя.

Оцінюючи ці аргументи, колегія суддів насамперед вважає необхідним розмежувати право власності на спільне майно та функції з управління таким майном, оскільки зазначені правові категорії не є тотожними.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. До такого майна належать, серед іншого, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. Аналогічне визначення спільного майна міститься у Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Тому в цій частині доводи апелянта є обґрунтованими: саме по собі набуття ТОВ «АСС» статусу управителя будинку не означало переходу до нього права власності на внутрішньобудинкові електричні мережі. Власниками відповідного спільного майна залишаються співвласники квартир і нежитлових приміщень.

Такий підхід узгоджується і з правовою конструкцією, наведеною Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18: управління багатоквартирним будинком здійснюється співвласниками, які можуть передати всі або частину функцій з управління управителю, причому сама передача функцій управління не тотожна передачі права власності на спільне майно.

Разом з тим із правильного твердження про відсутність у ТОВ «АСС» права власності на внутрішньобудинкові електричні мережі апелянт робить, на переконання колегії суддів, надмірно широкий правовий висновок про відсутність у нього будь-яких обов`язків стосовно належної експлуатації цих мереж та забезпечення правомірного використання електричної енергії для функціонування спільного майна.

Право власності на спільне майно та передані управителю функції з його управління є різними юридичними підставами виникнення прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управителем є фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Аналогічне визначення управителя містить Закон України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому Верховний Суд у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/2697/24 звернув увагу, що споживачі, управитель та виконавці комунальних послуг є самостійними учасниками правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг. Отже, управитель не набуває правового статусу співвласника лише через здійснення управління, але водночас виступає самостійним суб`єктом правовідносин, якому законом можуть бути надані спеціальні права та покладені спеціальні обов`язки.

Саме з урахуванням такого розмежування, на переконання колегії суддів, необхідно оцінювати й посилання ТОВ «АСС» на пункт 2.2.5 ПРРЕЕ.

Положення про відповідальність власника (балансоутримувача) за стан внутрішньобудинкових електричних мереж регулює насамперед питання належності та технічного стану відповідного майна. Проте воно не може тлумачитися як спеціальна норма, яка виключає всі передбачені іншими нормативно-правовими актами обов`язки особи, якій співвласники передали функції управління будинком. Інакше правовий інститут управління спільним майном фактично втрачав би свій зміст: управитель здійснював би експлуатацію і технічне обслуговування майна, але міг би посилатися на відсутність права власності для заперечення будь-яких покладених законом на управителя організаційних обов`язків.

У цій справі зазначене має не абстрактне, а безпосереднє фактичне значення.

Із договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 25-014028 від 16.07.2020 вбачається, що ТОВ «Аварійна сервісна служба» прийняло на себе обов`язок надавати співвласникам будинку № 28 по вул. Дунаєвського послугу з управління. Пунктом 3 договору визначено, що послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання та задоволення господарсько-побутових потреб мешканців шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та включає, зокрема, обслуговування внутрішньобудинкових систем, а також поточний ремонт спільного майна.

Більше того, додатком № 5 до цього договору - кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території - безпосередньо передбачена складова «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж» із визначеною вартістю 939,75 грн на рік та 0,21 грн у розрахунку на 1 кв. м.

Таким чином, твердження апелянта про те, що ТОВ «АСС» взагалі не має відношення до внутрішньобудинкових електричних мереж через відсутність у нього права власності на них, не узгоджується навіть із безпосереднім змістом договору управління. Саме товариство на договірній підставі здійснює технічне обслуговування цих мереж як складової спільного майна.

Водночас колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж саме по собі ще не означає автоматичного доведення причетності управителя до будь-якого самовільного підключення, яке може бути виявлене у таких мережах.

Інакше кажучи, наявність у договорі обов`язку з технічного обслуговування мереж не звільняє АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від необхідності довести фактичні та юридичні передумови застосування саме підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Тому якщо мотиви рішення суду першої інстанції розуміти таким чином, що сам факт технічного обслуговування електромереж управителем уже достатній для висновку про вчинення ним самовільного підключення, така аргументація потребує уточнення. Статус управителя визначає коло його функціональних обов`язків, але не замінює доказування конкретного порушення ПРРЕЕ. Питання про доведеність саме такого порушення буде перевірено колегією окремо.

Разом з тим правове становище ТОВ «АСС» не вичерпується його договірним обов`язком із технічного обслуговування мереж.

Законодавство, чинне на момент складання акта про порушення 18.06.2025, прямо включало до змісту послуги з управління багатоквартирним будинком купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідні зміни до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесені Законом України від 03.12.2020 № 1060-IX, який набрав чинності 01.05.2021. Отже, на спірний період 2024- 2025 років така складова послуги з управління вже була прямо визначена законом.

Таким чином, починаючи принаймні з набрання чинності відповідними законодавчими змінами, закупівля електричної енергії, необхідної саме для функціонування спільного майна, не могла розглядатися як діяльність, що взагалі перебуває поза сферою управління багатоквартирним будинком.

Цей висновок додатково підтверджується Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типовим договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712. Постанова № 712 та затверджені нею Правила і Типовий договір були чинними у спірний період; їх нормативне регулювання передбачає організацію управителем відносин, необхідних для належного функціонування спільного майна.

Більше того, законодавча модель спеціально передбачає можливість укладення договору про надання комунальної послуги безпосередньо з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна. Така конструкція закріплена статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, аргумент апелянта про те, що договір із постачальником електричної енергії в принципі могли або мали укладати лише безпосередні співвласники будинку, не відповідає спеціальній моделі нормативного регулювання. Законодавець прямо виокремив управителя як можливу сторону відповідних відносин саме щодо електричної енергії, яка використовується для функціонування спільного, а не індивідуального майна співвласників.

Особливо важливими для цієї справи є зміни до ПРРЕЕ, внесені постановою НКРЕКП від 19.06.2024 № 1142, яка набрала чинності 01.07.2024, тобто майже за рік до проведення перевірки 18.06.2025.

Цими змінами пункт 2.1.8 ПРРЕЕ доповнено спеціальними положеннями саме щодо укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому НКРЕКП прямо передбачила, що коли управління будинком здійснює юридична особа або фізична особа-підприємець - управитель, для укладення такого договору заявник подає оператору системи копію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком або рішення про обрання управителя. Аналогічний підхід установлено щодо укладення договору постачання електричної енергії для відповідних загальнобудинкових потреб.

Більше того, у пункті 2.1.8 ПРРЕЕ законодавець спеціально зробив виняток із загальної вимоги щодо подання правовстановлюючого документа на об`єкт для випадку укладення договору розподілу електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та функціонування іншого спільного майна. Натомість для управителя достатньою правовою підставою для входження у відповідні договірні відносини визначено саме договір управління або рішення про його призначення.

Ця нормативна зміна має принципове значення для оцінки доводу ТОВ «АСС» про відсутність у нього права власності на електромережі.

Якби право управителя укладати договори розподілу та постачання електричної енергії для спільного майна залежало від набуття ним права власності або статусу балансоутримувача внутрішньобудинкових мереж, наведене спеціальне регулювання ПРРЕЕ було б позбавлене практичного змісту. Навпаки, НКРЕКП безпосередньо розмежувала 910/2697/24

Правильність такого розуміння спеціального законодавства підтверджується і практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.04.2025 у справі № 910/2697/24 Верховний Суд, аналізуючи Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зазначив, що управитель є окремим учасником відповідних правовідносин, а положення загального та спеціального законодавства, за умови дотримання встановлених процедур, передбачають можливість управителя укласти з виконавцем договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому колегія суддів враховує, що справа № 910/2697/24 не стосувалася донарахування вартості необлікованої електричної енергії за актом про порушення ПРРЕЕ. Тому висновки Верховного Суду з цієї справи не можуть механічно переноситися на питання доведеності порушення за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ. Разом з тим вони є релевантними саме для того вузького правового питання, яке розглядається у цьому блоці: чи виключає статус управителя можливість його участі у правовідносинах з постачання електричної енергії для спільного майна через те, що управитель не є власником самого майна. Верховний Суд такого виключення не встановлює, а виходить із протилежної нормативної конструкції.

За таких обставин колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що відсутність у ТОВ «АСС» права власності або статусу балансоутримувача внутрішньобудинкових електричних мереж сама по собі виключає можливість оформлення щодо нього правовідносин, пов`язаних з електропостачанням спільного майна.

Окремої оцінки потребує посилання апелянта на додаток № 5 до договору № 25-014028.

Апелянт стверджує, що відповідною складовою кошторису сторонами встановлена вартість електропостачання місць загального користування у розмірі 0 грн, а тому співвласники нібито прямо висловили волю не доручати управителю придбання електричної енергії та не фінансувати такі витрати.

Разом з тим дослідження безпосередньо договору та додатка № 5 свідчить, що формулювання документа є дещо іншим, ніж воно подається апелянтом.

У додатку № 5 міститься окрема позиція «Освітлення місць загального користування», щодо якої справді зазначено 0 грн річної суми та 0 грн у розрахунку на квадратний метр. Водночас цей же кошторис містить окрему оплачувану позицію «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж» - 939,75 грн.

Таким чином, додаток № 5 не містить прямого положення на кшталт «управитель не здійснює закупівлю електричної енергії» або «обов`язок із укладення договорів постачання та розподілу електричної енергії покладається на іншу визначену особу».

У ньому лише зафіксовано нульову кошторисну величину конкретної складової - освітлення місць загального користування.

Тому з самого значення « 0 грн» неможливо зробити безумовний висновок про повне усунення управителя зі сфери відповідних правовідносин із третіми особами, тим більше - про надання управителю права використовувати електричну енергію для функціонування спільного майна без належного договірного врегулювання.

При цьому апелянт обґрунтовано звертає увагу на статті 204, 627, 629 ЦК України та на те, що договір № 25-014028 недійсним не визнавався. Колегія суддів не ставить під сумнів ні чинність цього договору, ні презумпцію правомірності правочину.

Однак принцип свободи договору не є абсолютним.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в таких актах прямо передбачена обов`язковість відповідних положень або якщо вона випливає з їх змісту чи із суті відносин сторін.

У такий спосіб, чинність договору не означає можливості приватною домовленістю усунути вимоги імперативного нормативного регулювання ринку електричної енергії.

Якщо після укладення договору управління законодавством на управителя покладено або за ним нормативно закріплено функцію щодо організації придбання електричної енергії для функціонування спільного майна та передбачено спеціальну процедуру укладення відповідних договорів, нульова кошторисна величина сама по собі не може легалізувати подальше використання електроенергії без договорів.

Питання про те, за рахунок яких коштів управитель повинен виконувати відповідні обов`язки, яким чином має коригуватися кошторис, чи повинні співвласники додатково компенсувати фактично понесені витрати та чи порушили вони свої зобов`язання перед управителем, стосується внутрішніх майнових відносин між співвласниками та управителем. Такі обставини можуть мати значення у відповідних розрахунках між ними, однак не змінюють встановлених спеціальним законодавством правил допуску до споживання та розподілу електричної енергії.

Тому довід апелянта про те, що відсутність передбаченого кошторисом джерела фінансування сама по собі звільняла ТОВ «АСС» від необхідності врегулювати питання електропостачання спільного майна, колегія суддів відхиляє.

Не змінює цього висновку й аргумент ТОВ «АСС» про те, що електрична енергія для освітлення місць загального користування фактично використовується не самим управителем для його офісу чи власного виробничого процесу, а в інтересах співвласників будинку.

Це твердження фактично є правильним щодо кінцевої мети використання електричної енергії, однак не веде до того юридичного наслідку, на якому наполягає апелянт.

Саме тому спеціальне законодавство окремо врегулювало постачання електроенергії для забезпечення функціонування спільного майна та прямо передбачило участь управителя в таких правовідносинах. Після змін, внесених постановою НКРЕКП № 1142 від 19.06.2024, ПРРЕЕ прямо називають договір управління достатнім документом для оформлення договорів розподілу та постачання електроенергії для місць загального користування, ліфтів та іншого спільного майна.

Тому поняття «для власного споживання», на яке посилається апелянт, не може застосовуватися ізольовано від спеціальних положень, що регулюють багатоквартирний будинок, і тлумачитися так, що управитель у принципі юридично неспроможний бути стороною договорів з розподілу та постачання електроенергії, необхідної для спільного майна.

Наведене, однак, потребує важливого застереження.

Встановлення того, що ТОВ «АСС» є належним суб`єктом для організації договірних відносин щодо електропостачання спільного майна, ще не означає автоматичного встановлення його причетності до самовільного підключення, передбаченого підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Це два різні питання.

Перше стосується правового статусу управителя та його функцій. За наведених вище норм законодавства доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «АСС» в принципі не могло бути суб`єктом відносин щодо розподілу і постачання електричної енергії для місць загального користування через відсутність права власності на мережі та через використання електроенергії в інтересах співвласників, є необґрунтованими.

Друге питання полягає у тому, чи доведено в конкретних фактичних обставинах справи саме самовільне підключення, яке може бути поставлене у зв`язок із ТОВ «АСС», а не лише відсутність укладеного ним договору.

І саме при вирішенні другого питання набувають визначального значення обставини, на яких наполягає апелянт: існування договірних відносин з КП «Жилсервіс-5» до зміни управителя; припинення цих відносин у грудні 2020 року; передбачений Кодексом систем розподілу обов`язок оператора системи здійснити відключення та фактичне від`єднання об`єкта; відсутність у справі акта такого від`єднання; відсутність доказів подальшого повторного фізичного підключення саме ТОВ «АСС»; а також зміст визначення поняття «підключення» у ПРРЕЕ.

Щодо припинення договору з попереднім споживачем, обов`язку оператора системи здійснити відключення та доводів про нездійснення ТОВ «Аварійна сервісна служба» самовільного підключення

Одним із центральних доводів апеляційної скарги є твердження ТОВ «Аварійна сервісна служба» про те, що фактичне електроживлення місць загального користування багатоквартирного будинку існувало ще до набуття товариством статусу управителя, а після припинення договору з попереднім споживачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не виконало покладеного на оператора системи обов`язку щодо фізичного від`єднання електроустановок. Звідси апелянт робить висновок, що товариство не здійснювало комутаційних операцій із підключення електроустановок, а тому в його діях відсутнє порушення, передбачене підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Оцінюючи зазначені доводи, колегія суддів насамперед вважає необхідним уточнити встановлені судом першої інстанції фактичні обставини щодо історії договірних відносин.

Матеріалами справи дійсно підтверджується, що електропостачання місць загального користування спірного будинку існувало до набуття ТОВ «АСС» статусу управителя. На виконання ухвали місцевого господарського суду АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» подало, зокрема, документи щодо попередніх відносин з КП «Жилсервіс-5», у тому числі заяву-приєднання від 27.04.2020, повідомлення ОСР від 29.04.2020 та інші документи щодо розподілу електричної енергії за відповідним об`єктом.

Так само матеріали справи містять лист КП «Жилсервіс-5» від 21.12.2020 № 887, яким оператору системи повідомлено про зміну управителя та поставлено питання про виключення будинку з договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Саме на цей лист та акт приймання-передачі об`єкта в управління від 01.10.2020 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» посилалося як на докази припинення договірних відносин із попереднім споживачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що попередні договірні відносини щодо електропостачання спірного будинку існували, а тому відповідний мотив рішення суду першої інстанції про непідтвердження існування такого договору не повною мірою відповідає матеріалам справи.

Разом із тим зазначена неточність місцевого господарського суду не впливає на правильність кінцевого вирішення спору, оскільки для спірних правовідносин визначальним є не те, чи існувало правомірне електропостачання будинку в минулому, а те, на яких правових та технічних підставах електрична енергія споживалася місцями загального користування станом на 18.06.2025, тобто на дату складання акта № Дн 009212.

Колегія суддів також погоджується з апелянтом щодо змісту обов`язків оператора системи після припинення договору.

Пункт 4.1.26 Кодексу систем розподілу передбачає, що у разі розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР здійснює технічні заходи щодо відключення та фактичного від`єднання електроустановок об`єкта в цілому від електричних мереж.

Крім того, пункт 11.5.16 Кодексу систем розподілу передбачає припинення ОСР розподілу електричної енергії без додаткового попередження протягом п`яти робочих днів із дати закінчення строку дії або розірвання відповідного договору. На зміст цієї норми звертав увагу Касаційний господарський суд у постанові від 11.06.2020 у справі № 924/433/19.

Разом із тим із наведених положень не випливає того правового наслідку, на якому наполягає апелянт.

Кодекс систем розподілу визначає обов`язок ОСР припинити розподіл після припинення відповідного договору, однак не містить положення, за яким невиконання або неналежне виконання оператором цього обов`язку надає іншій особі, яка надалі користується об`єктом, право необмежено в часі споживати електричну енергію без укладення власних договорів та без належного комерційного обліку.

Іншими словами, обов`язок оператора системи щодо відключення та обов`язок нового управителя забезпечити правомірне споживання електроенергії є самостійними та не поглинають один одного.

Можливе невиконання ОСР свого обов`язку щодо відключення не створює для нового управителя договору про розподіл чи постачання електричної енергії, не погоджує з оператором системи існуючу схему підключення та не замінює передбаченої законодавством процедури організації комерційного обліку.

Саме тому посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 924/433/19 не є достатнім для висновку про відсутність спірного порушення.

Предмет та фактичні обставини справи № 924/433/19 були іншими. Верховний Суд перевіряв правовідносини сторін у контексті припинення договору та обов`язку ОСР припинити розподіл після закінчення його дії. Суд не формулював висновку, відповідно до якого невідключення електроустановки після припинення договору автоматично виключає можливість у майбутньому констатувати безоблікове чи самовільне підключення іншої особи, яка користується об`єктом без власного договору.

Більше того, при оцінці цього аргументу необхідно враховувати постанову Касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 923/671/20, фактичні обставини якої дозволяють чітко провести межу між двома різними ситуаціями.

У справі № 923/671/20 Верховний Суд залишив у силі рішення про скасування нарахування, оскільки судами було встановлено, що договірні відносини з тим самим споживачем фактично не припинилися, електроенергія продовжувала обліковуватися встановленим та опломбованим оператором приладом обліку, в акті зазначались відомості про чинний прилад обліку, пломби та дозволену потужність, а поведінка самого оператора протягом тривалого часу свідчила про фактичне продовження відповідних договірних відносин. Саме в такій сукупності Верховний Суд погодився, що споживач не здійснював самовільного підключення.

Обставини справи № 904/7314/25 є принципово іншими.

Договір із КП «Жилсервіс-5» припинився; ТОВ «Аварійна сервісна служба» не є стороною цього договору; власного договору про розподіл електричної енергії щодо місць загального користування товариство не уклало; договору постачання електричної енергії також не укладено; засіб комерційного обліку на відповідне споживання відсутній; погоджена з оператором системи схема підключення щодо ТОВ «АСС» відсутня.

Таким чином, на відміну від справи № 923/671/20, у цій справі немає ні чинного чи фактично продовженого договору з ТОВ «АСС», ні обліку електричної енергії встановленим та опломбованим оператором засобом обліку, ні будь-якої поведінки ДТЕК, яку можна було б об`єктивно розцінити як погодження бездоговірного споживання ТОВ «АСС» протягом спірного періоду.

Саме ця різниця є визначальною.

Пункт 3.1.9 ПРРЕЕ встановлює загальну заборону споживання електричної енергії без укладення договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених Правилами.

Водночас пункт 1.1.2 ПРРЕЕ визначає самовільне підключення з порушенням схеми обліку як несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі за схемою, не передбаченою проєктними рішеннями та/або договором з оператором системи, та/або без укладення договору з оператором системи.

Підпункт 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ прямо відносить до порушень самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, яка не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.

При цьому системне порівняння двох нормативних понять - «самовільне підключення без порушення схеми обліку» та «самовільне підключення з порушенням схеми обліку» - спростовує тезу апелянта про те, що для застосування підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ оператор у кожному випадку зобов`язаний спочатку довести попереднє фізичне відключення, а потім конкретну повторну комутаційну операцію споживача.

Так, у визначенні самовільного підключення без порушення схеми обліку законодавець прямо вказує на підключення «після їх відключення оператором системи в установленому законодавством порядку» та за умови наявності договору з оператором системи.

Натомість визначення самовільного підключення з порушенням схеми обліку, за яким кваліфіковано порушення у цій справі, такої обов`язкової ознаки, як попереднє відключення оператором системи, не містить. Воно охоплює непогоджене підключення, зокрема, без укладення договору з оператором системи.

Тому відсутність у матеріалах справи окремого акта про попереднє фізичне від`єднання будинку від мережі не виключає сама по собі застосування підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Так само колегія суддів не погоджується з доводом апелянта, що оператор системи повинен був довести, яка саме фізична особа та в який конкретний момент виконала монтаж чи комутацію проводу АППВ 2Ч2,5 ммІ.

Безумовно, поняття «підключення» у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ пов`язане з виконанням комутаційних операцій. Однак при вирішенні спору про наслідки безоблікового споживання доказуванню підлягає насамперед факт існування непогодженого електричного з`єднання та його зв`язок з електроустановкою відповідного споживача, а не обов`язкове встановлення прізвища монтажника або працівника, який фізично здійснив з`єднання.

Такий підхід простежується у постанові Касаційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 915/313/21. Верховний Суд оцінював сукупність технічних доказів щодо місця врізки, проходження безоблікового кабелю та його зв`язку з електроустановками споживача, а також те, що місце врізки знаходилося на ділянці мереж, за яку споживач ніс експлуатаційну відповідальність. Вирішальним був доказовий зв`язок виявленої схеми зі споживачем, а не встановлення конкретної фізичної особи, яка власноруч здійснила монтаж.

У справі, що переглядається, відповідний доказовий зв`язок наявний.

Актом № Дн 009212 від 18.06.2025 безпосередньо за місцем споживання зафіксовано підключення алюмінієвим проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ від ВА-25А у ЗПЩ під`їзду житлового будинку - Т1, тобто електропроводки, що забезпечувала електроживлення місць загального користування будинку, управителем якого є ТОВ «Аварійна сервісна служба».

Прилад комерційного обліку щодо відповідного споживання був відсутній, а в акті зафіксовано струмове навантаження Iz = 3,9 А.

На дату перевірки ТОВ «АСС» уже протягом кількох років здійснювало управління відповідним багатоквартирним будинком, технічне обслуговування його внутрішньобудинкових електричних мереж входило до переліку послуг управителя, однак товариство не уклало ні договору розподілу, ні договору постачання електричної енергії щодо місць загального користування.

Таким чином, йдеться не про короткочасний перехідний період безпосередньо після зміни управителя, а про фактичне споживання електричної енергії спільним майном будинку під час здійснення ТОВ «АСС» функцій управителя за відсутності передбаченого законодавством договірного та облікового оформлення.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин неможливо покласти на оператора системи обов`язок доводити авторство фізичного монтажу проводу як необхідну умову відповідальності управителя.

Протилежний підхід фактично означав би, що особа, яка протягом тривалого часу здійснює управління об`єктом, забезпечує функціонування його внутрішніх мереж та фактично користується електричною енергією без договору і без комерційного обліку, могла б уникнути наслідків такого використання лише через неможливість через кілька років установити конкретну особу, яка фізично змонтувала відповідний провід.

Таке тлумачення не узгоджується ні з метою ПРРЕЕ щодо забезпечення договірного та облікованого споживання електричної енергії, ні з нормативним визначенням самовільного підключення з порушенням схеми обліку.

Не змінює цього висновку і відсутність у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» історичної однолінійної схеми електропостачання будинку.

Дійсно, матеріали справи не дозволяють шляхом прямого графічного зіставлення визначити, чи мав провід АППВ 2Ч2,5 ммІ ідентичне технічне розташування у період дії договору з КП «Жилсервіс-5». На цю обставину ТОВ «АСС» послідовно посилається.

Однак відсутність старої схеми не є доказом того, що виявлений 18.06.2025 провід був саме тим самим проводом, який раніше використовувався на законних договірних підставах.

Це лише унеможливлює пряме документальне порівняння двох схем.

Натомість установленими залишаються інші обставини: станом на 18.06.2025 чинного договору з оператором системи щодо такого споживання не існувало; погодженої з оператором системи схеми для ТОВ «АСС» не існувало; засіб комерційного обліку був відсутній; фактичне електричне з`єднання існувало та використовувалось для живлення спільного майна.

З огляду на використання у визначенні самовільного підключення з порушенням схеми обліку сполучника «та/або», відсутність можливості довести невідповідність підключення саме старій проєктній схемі не усуває іншої альтернативної ознаки - здійснення непогодженого підключення без укладення договору з оператором системи.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що у достатньо близькій за характером правовідносин справі № 904/174/26 Господарський суд Дніпропетровської області відхилив аналогічну позицію ТОВ «АСС» про те, що фактичне живлення місць загального користування є виключно наслідком невиконання ДТЕК обов`язку відключити попереднього споживача, та виходив із того, що управитель зобов`язаний забезпечити правомірне придбання і споживання електроенергії для спільного майна, а виявлення підключення без договорів та належного вузла обліку допускає його кваліфікацію як самовільного.

Колегія усвідомлює, що рішення суду першої інстанції в іншій справі не є обов`язковим прецедентом і фактичні обставини справи № 904/174/26 не повністю тотожні цій справі. Тому наведене рішення враховується лише як додаткова ілюстрація підходу, а висновок у справі № 904/7314/25 ґрунтується насамперед на безпосередніх нормах ПРРЕЕ, Кодексу систем розподілу та конкретній сукупності доказів цієї справи.

Таким чином, колегія суддів визнає слушним довід апелянта лише в тій частині, що після припинення договору з КП «Жилсервіс-5» на оператора системи покладався нормативний обов`язок щодо припинення розподілу та фактичного від`єднання об`єкта.

Проте з цього не випливає відсутність у ТОВ «АСС» самостійного обов`язку забезпечити правомірне, договірне та обліковане використання електричної енергії протягом періоду управління будинком.

Так само відсутність у матеріалах справи окремого документа про фізичне від`єднання попереднього споживача не є доказом того, що виявлене 18.06.2025 непогоджене та безоблікове підключення існувало в незмінному вигляді ще за попереднього споживача, а тим більше не є нормативною підставою для звільнення нового управителя від наслідків фактичного використання такого підключення без власних договорів.

За стандартом вірогідності доказів колегія суддів враховує в сукупності конкретно зафіксоване актом електричне з`єднання, його функціональне призначення для місць загального користування, відсутність засобу комерційного обліку, відсутність договорів розподілу та постачання з ТОВ «АСС», тривалий період здійснення товариством функцій управителя та покладені на нього законодавством і договором управління обов`язки щодо належного функціонування спільного майна.

За такої сукупності обставин доводи ТОВ «Аварійна сервісна служба» про те, що самовільне підключення не може бути поставлене йому у правовий зв`язок виключно через відсутність доказу конкретної комутаційної операції його працівника та через недоведення попереднього фізичного відключення КП «Жилсервіс-5», не спростовують зафіксованого актом порушення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для кваліфікації виявленого 18.06.2025 підключення за підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, хоча уточнює мотиви такого висновку в частині історії попередніх договірних відносин.

Щодо дотримання порядку складання акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025, участі ОСОБА_1 як іншої особи, яка допустила представників оператора системи, та оцінки його заяви свідка

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аварійна сервісна служба» заперечує належність акта про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 як доказу, посилаючись на те, що уповноважений представник товариства під час перевірки був відсутній, а ОСОБА_1 , який підписав акт, не перебував із ТОВ «АСС» у трудових чи цивільно-правових відносинах, не мав довіреності на представництво інтересів товариства та, за твердженням самого ОСОБА_1 , не здійснював фактичного допуску представників оператора системи до місця перевірки.

Апелянт також наголошує, що в акті ОСОБА_1 одночасно зазначений як «допускаюча особа», поряд із його прізвищем наведене найменування ТОВ «Аварійна сервісна служба», а в пункті 5 акта використано формулювання «споживач, допускаюча особа», що, на думку скаржника, створює подвійне тлумачення щодо статусу особи, яка була присутня при перевірці.

Колегія суддів зазначені доводи вважає такими, що не спростовують належності акта № Дн 009212.

Насамперед відсутність під час перевірки працівника або уповноваженого представника юридичної особи, щодо якої складається акт, сама по собі не свідчить про порушення пункту 8.2.5 ПРРЕЕ.

За змістом пункту 8.2.5 ПРРЕЕ акт про порушення оформлюється на місці виявлення порушення у присутності споживача, представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки. Після змін, внесених постановою НКРЕКП від 31.01.2023 № 203, така інша особа повинна пред`явити документ, що посвідчує її особу, а відповідні ідентифікаційні дані зазначаються в акті.

У такий спосіб, ПРРЕЕ прямо передбачають три альтернативні категорії осіб, за участю яких може бути складено акт: сам споживач, його представник або інша особа, яка здійснила допуск.

Тому довід апеляційної скарги, побудований на тому, що ОСОБА_1 не є працівником ТОВ «АСС», не отримував від товариства довіреності та не мав повноважень представляти його інтереси, не є достатнім для висновку про порушення порядку складання акта.

Правова природа «представника споживача» та «іншої особи, яка допустила представників оператора системи» є різною.

Це питання отримало усталене вирішення у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у постанові від 17.05.2022 у справі № 910/18902/20 Верховний Суд, аналізуючи саме пункт 8.2.5 ПРРЕЕ, зазначив, що іншою особою, яка допустила представників оператора системи, слід вважати особу, яка має доступ до відповідного електрифікованого об`єкта або території, має можливість допустити представників оператора системи до такого об`єкта чи території та особу якої встановлено за документами, що унеможливлюють сумніви щодо її ідентифікації. При цьому Верховний Суд не поставив можливість участі такої особи у залежність від існування між нею та споживачем трудових відносин, довіреності чи інших представницьких повноважень.

Цей висновок надалі прямо відтворено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 903/750/22, у якій Суд знову підтвердив, що для «іншої особи» визначальними є доступ до об`єкта, можливість допуску та належна ідентифікація, а не формальне представництво споживача.

Аналогічний підхід міститься і в постанові КГС ВС від 21.06.2022 у справі № 912/1133/21, де Верховний Суд окремо розмежував представника споживача та іншу особу, яка допускає перевіряючих, та підтвердив ті самі критерії для визначення статусу такої особи.

Відтак позиція ТОВ «АСС» про те, що належне складання акта було можливим виключно за участю працівника або уповноваженого представника товариства, суперечить змісту пункту 8.2.5 ПРРЕЕ та наведеній практиці Верховного Суду.

Щодо конкретно Дідура О.О. матеріалами справи підтверджується, що в акті № Дн 009212 він не позначений як представник ТОВ «Аварійна сервісна служба», а зазначений саме як «допускаюча особа».

На першій сторінці акта у графі щодо участі споживача, представника споживача або іншої особи внесено відомості про ОСОБА_1 саме як про допускаючу особу. На другій сторінці акта у графі про ознайомлення з актом його статус повторно визначено як «допускаюча особа», внесено паспортні дані та проставлено підпис Дідура О.О. При цьому графа «Зауваження до складеного акта» залишена без зауважень.

Таким чином, безпосередній зміст первинного документа не дає підстав вважати, що Дідур О.О. був оформлений оператором системи як представник ТОВ «АСС».

Те, що у відповідному рядку першої сторінки поряд із даними Дідура О.О. зазначено найменування ТОВ «Аварійна сервісна служба», не змінює його прямо визначеного в тому самому рядку статусу «допускаюча особа» та не підтверджує надання йому представницьких повноважень від товариства.

Колегія суддів враховує передбачену пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ вимогу, відповідно до якої текст акта повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.

Проте оцінювати дотримання цієї вимоги необхідно виходячи зі змісту документа в цілому, а не з ізольованого прочитання окремих словосполучень.

У спірному акті статус Дідура О.О. двічі прямо визначено як «допускаюча особа»; його паспортні дані зазначені окремо; документ містить його особистий підпис. Водночас акт не містить запису про наявність у Дідура О.О. довіреності, посади в ТОВ «АСС» чи іншої підстави представництва товариства.

Тому наведення поряд із прізвищем допускаючої особи найменування суб`єкта, щодо об`єкта якого проводилася перевірка, є певною недосконалістю способу заповнення відповідного рядка, але не створює такої змістовної невизначеності, яка унеможливлює встановлення статусу ОСОБА_1 та робить акт недійсним.

Не свідчить про протилежне й використане у пункті 5 акта формулювання «споживач, допускаюча особа - не надав інформацію щодо паспортних даних всіх наявних струмоприймачів, але забезпечив включення всіх наявних струмоприймачів на повну потужність для виміру струмового навантаження», після чого зафіксовано Iz = 3,9 А. Саме таке формулювання акта наводить і апелянт.

Зазначений запис описує фактичні дії особи, присутньої під час визначення параметрів навантаження, однак не містить твердження про те, що ОСОБА_1 є працівником чи представником ТОВ «АСС». Більше того, використання поряд двох слів - «споживач, допускаюча особа» - з урахуванням форми акта не спростовує зробленого в інших його графах безпосереднього визначення ОСОБА_1 саме як допускаючої особи.

Окремо колегія оцінює довід про те, що ОСОБА_1 не міг здійснити допуск представників ДТЕК, оскільки місце загального користування було відкритим і працівники оператора системи могли потрапити до нього без його дозволу.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є мешканцем відповідного будинку. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» послідовно посилалося на те, що як мешканець будинку він мав доступ до його місць загального користування та можливість допуску представників ОСР, а його особу було встановлено за паспортом.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду у справі № 910/18902/20 для застосування поняття «інша особа» істотними є доступ цієї особи до об`єкта або території, можливість допуску та належна ідентифікація. Верховний Суд не встановлює додаткової вимоги, за якою така особа повинна бути єдиним власником ключа, здійснювати охорону об`єкта чи мати виключний контроль над доступом до нього.

Тому сам по собі характер спірного приміщення як місця загального користування не виключає можливості участі мешканця будинку як іншої особи у розумінні пункту 8.2.5 ПРРЕЕ.

Водночас колегія погоджується з апелянтом у тому, що сама лише теоретична можливість доступу особи до об`єкта не була б достатньою, якби матеріалами справи не підтверджувалася її фактична участь під час перевірки.

Однак у цій справі така участь підтверджується не тільки твердженнями працівників ДТЕК.

Насамперед її підтверджує сам акт, складений безпосередньо в момент виявлення порушення, в якому ОСОБА_1 зазначений як допускаюча особа, внесені його ідентифікаційні дані, зафіксована участь допускаючої особи при проведенні вимірювання та міститься його підпис без зауважень.

Саме сукупність цих відомостей, а не лише зроблений працівником ОСР напис «допускаюча особа», має оцінюватися судом.

За таких обставин довід апелянта про те, що ОСОБА_1 є «випадковою сторонньою особою», підпис якої жодним чином не пов`язаний із проведенням перевірки, не узгоджується із змістом первинного документа, складеного в день проведення відповідних дій.

Щодо заяви свідка ОСОБА_1

ТОВ «АСС» окремо заперечує висновок суду першої інстанції щодо заяви свідка ОСОБА_1 .

У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що акт підписав після повідомлення представників ДТЕК про необхідність його підписання як свідком; доступу до місця перевірки він не надавав, оскільки місце загального користування було доступним без його дозволу; участі у перевірці не брав, а зміст документа йому належним чином не роз`яснювався. Саме ці твердження покладені апелянтом в основу відповідної частини апеляційної скарги.

Апелянт також обґрунтовано звертає увагу на те, що частина друга статті 87 ГПК України не встановлює абсолютної заборони на використання показань свідка щодо будь-яких обставин, які певним чином відображені у письмовому доказі.

Відповідно до частини першої статті 87 ГПК України показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Частина друга цієї статті встановлює, що на підставі показань свідків не можуть установлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Тому колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 не може бути повністю усунена з доказової оцінки лише з посиланням на частину другу статті 87 ГПК України.

У частині, в якій свідок повідомляє про особисто сприйняті ним обставини - у якій якості йому запропоновано підписати документ, чи надавав він особисто доступ, чи здійснював певні дії під час перевірки, - такі показання можуть бути предметом оцінки суду відповідно до статей 86- 89 ГПК України.

Водночас із цього не випливає, що пізніше складена заява свідка автоматично має більшу доказову силу порівняно з актом, підписаним ним безпосередньо в день перевірки.

Стаття 86 ГПК України прямо встановлює, що жодний доказ не має для суду заздалегідь установленої сили; суд повинен оцінити достовірність кожного доказу та їх взаємний зв`язок у сукупності.

Саме з цієї позиції колегія оцінює суперечність між заявою свідка та актом від 18.06.2025.

Акт був складений безпосередньо під час перевірки, тобто одночасно з подією, обставини якої у подальшому стали предметом спору.

У ньому ОСОБА_1 двічі позначений у конкретному процесуальному статусі - як допускаюча особа; його особу ідентифіковано; акт ним підписано; письмових зауважень до акта не внесено. Крім того, у самому акті зафіксовано не лише його перебування на місці, а й участь допускаючої особи при проведенні вимірювання струмового навантаження.

Натомість заява свідка була складена після виникнення спору і містить твердження, які істотно суперечать змісту документа, власноруч підписаного ОСОБА_1 у день проведення перевірки.

При цьому матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що підпис ОСОБА_1 було отримано шляхом примусу, що його було введено в оману щодо характеру документа або що відомості про його статус як допускаючої особи були внесені до акта вже після його підписання. АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» також послідовно звертало увагу на відсутність таких доказів.

Колегія суддів при цьому не приймає як самостійний доказ міркування ДТЕК про освіту, професію чи інтелектуальний рівень ОСОБА_1 . Освітній рівень особи не визначає правових наслідків її підпису і сам по собі не може свідчити про достовірність або недостовірність показань.

Визначальним є інше: зміст самого акта, час його складання, характер внесених до нього ідентифікаційних відомостей, підпис ОСОБА_1 , відсутність у документі зауважень та відсутність інших об`єктивних доказів, які б підтверджували викладену ним пізніше версію про те, що він був залучений виключно як випадковий свідок і жодної участі у перевірці не мав.

За правилами статті 79 ГПК України питання про наявність обставини вирішується з огляду на те, чи є докази, подані на її підтвердження, більш вірогідними, ніж докази на її спростування. У взаємозв`язку зі статтею 86 ГПК України це вимагає оцінювати не кількість доказів, а їх переконливість, походження, узгодженість між собою та з іншими установленими обставинами.

За такого стандарту колегія суддів вважає більш вірогідними відомості акта № Дн 009212, складеного безпосередньо 18.06.2025 та підписаного ОСОБА_1 без зауважень, ніж його подальше твердження про повну відсутність участі у перевірці.

Цей висновок узгоджується і з підходом Верховного Суду до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ.

У справі № 910/18902/20 Верховний Суд прямо наголосив, що акт може бути підписаний не лише представником споживача, а й іншою особою, яка мала доступ до об`єкта, можливість допуску та була належно ідентифікована.

У справі № 903/750/22 Верховний Суд, застосувавши ті самі критерії, погодився з висновками судів про правомірність участі іншої особи при складанні акта та відповідність акта вимогам ПРРЕЕ.

Таким чином, обставина, що ОСОБА_1 не був уповноваженим представником ТОВ «АСС», не дискваліфікує складений за його участю акт, оскільки ПРРЕЕ прямо передбачають можливість участі іншої особи.

Так само його пізніша заява свідка, хоча й підлягає оцінці як доказ у частині особисто сприйнятих ним обставин, не спростовує сукупності первинних відомостей, зафіксованих у день проведення перевірки.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне уточнити, але не спростувати відповідний мотив суду першої інстанції.

Місцевий господарський суд надто категорично пов`язав неможливість установлення частини обставин показаннями ОСОБА_1 з частиною другою статті 87 ГПК України. Заява свідка могла й повинна була бути оцінена у тій частині, в якій вона стосується особисто сприйнятих ним обставин участі у перевірці.

Однак така неточність у мотивуванні не призвела до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки навіть за умови врахування заяви ОСОБА_1 та її зіставлення з іншими доказами вона не спростовує більш вірогідної сукупності відомостей, що містяться у підписаному ним без зауважень акті від 18.06.2025.

Колегія суддів також не вбачає підстав для висновку, що незначні особливості формулювання окремих граф акта позбавили ТОВ «АСС» можливості зрозуміти зміст пред`явленого йому порушення або ефективно його оскаржити. Навпаки, зі змісту зустрічного позову, подальших пояснень та апеляційної скарги вбачається, що товариство чітко розуміло як правову кваліфікацію виявленого порушення, так і статус ОСОБА_1 , зазначений оператором системи в акті, та надало детальні заперечення з обох питань.

Відтак твердження про те, що окреме зазначення найменування ТОВ «АСС» поряд із прізвищем ОСОБА_1 перетворює акт на документ із невизначеним змістом, колегія відхиляє.

Таким чином, оцінюючи відповідну групу доводів у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що акт про порушення № Дн 009212 від 18.06.2025 складено за участю особи, участь якої допускається пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ; особу ОСОБА_1 було належним чином ідентифіковано; його неперебування у трудових чи представницьких відносинах із ТОВ «АСС» не свідчить про недійсність акта; а подана надалі заява свідка не спростовує відомостей первинного документа за стандартом вірогідності доказів.

Тому доводи апеляційної скарги про неналежність акта № Дн 009212 внаслідок відсутності представника ТОВ «АСС», участі ОСОБА_1 та подальшого заперечення ним факту допуску не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

При цьому такий висновок не ґрунтується на наданні акту про порушення наперед установленої сили. Колегія доходить його саме за результатами співставлення акта, заяви свідка, доводів обох сторін та правового регулювання пункту 8.2.5 ПРРЕЕ відповідно до статті 86 ГПК України.

Щодо правильності визначення періоду, обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, а також нарахування 3 % річних та інфляційних втрат

Встановивши у попередніх блоках, що зафіксовані актом № Дн 009212 від 18.06.2025 обставини відповідають порушенню, передбаченому підпунктом 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а доводи ТОВ «Аварійна сервісна служба» не спростовують належності самого акта як підстави для визначення необлікованої електричної енергії, колегія суддів переходить до перевірки правильності періоду та безпосереднього розрахунку здійсненого нарахування.

За результатами розгляду акта № Дн 009212 комісією АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 07.08.2025 прийнято рішення, оформлене протоколом № 8-17, відповідно до якого розрахунок здійснено за пунктом 8.4.12 ПРРЕЕ за формулою 8; величину розрахункового добового обсягу визначено виходячи із зафіксованого в акті струмового навантаження I = 3,9 А, тривалість роботи струмоприймачів прийнято 12 годин на добу, 7 днів на тиждень, а період нарахування визначено з 18.06.2024 по 18.06.2025.

За результатами такого розрахунку обсяг необлікованої електричної енергії становив 3 382,24 кВт·год, а її вартість - 34 676,58 грн.

Щодо періоду нарахування

Відповідно до пункту 8.4.8 ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням Правил, визначається диференційовано залежно від конкретного виду порушення.

Для випадку самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, застосовується підпункт 3 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ. Він передбачає визначення відповідного періоду від останньої технічної перевірки, допуску електроустановки в експлуатацію або набуття права власності чи користування об`єктом за встановлених цією нормою умов до дня виявлення порушення, але в будь-якому разі не більше загальної кількості робочих днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

Колегія суддів при цьому звертає увагу на те, що в позовній заяві АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», обґрунтовуючи дванадцятимісячний період, послалося на підпункт 4 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ. Саме таке посилання міститься у матеріалах справи.

Однак зазначене посилання є неточністю у нумерації застосованої норми.

Підпункт 4 пункту 8.4.8 стосується самовільного підключення до електричної мережі оператора системи, тоді як у спірному акті порушення кваліфіковане як підключення до електричної мережі, що не є власністю АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Саме остання ситуація передбачена підпунктом 3 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ. Водночас обидві норми встановлюють для відповідних випадків максимальну межу в дванадцять календарних місяців.

Тому неправильне зазначення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» номера підпункту не призвело ані до застосування більш тривалого періоду, ані до збільшення обсягу нарахування, оскільки фактичні обставини порушення відповідають підпункту 3 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ, а обраний оператором системи період не перевищує передбаченої цією нормою граничної тривалості.

При цьому ТОВ «АСС» набуло функцій управителя спірного будинку ще у 2020 році, тобто значно раніше ніж за дванадцять місяців до складання акта, а матеріали спору не підтверджують обставин, з якими пункт 8.4.8 ПРРЕЕ пов`язував би необхідність скоротити застосований оператором дванадцятимісячний період.

Таким чином, визначення періоду з 18.06.2024 по 18.06.2025 відповідає граничному періоду, встановленому підпунктом 3 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ.

Колегія суддів також враховує, що доводи апелянта про існування електричного підключення ще до початку зазначеного періоду не є підставою для його скорочення. Пункт 8.4.8 ПРРЕЕ встановлює саме максимальну нормативну межу розрахункового періоду, яка застосовується незалежно від того, що фактичний стан порушення міг існувати й раніше.

Щодо визначення обсягу 3 382,24 кВт·год

Пункт 8.4.12 ПРРЕЕ спеціально регулює порядок визначення розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії у непобутового споживача в разі виявлення порушень, передбачених підпунктами 6- 8 пункту 8.4.2 Правил.

За цією нормою величина розрахункового добового обсягу визначається через проводи або кабелі, якими здійснене самовільне підключення, за формулою 8. Потужність самовільного підключення визначається з урахуванням сили струму, номінальної фазної напруги та коефіцієнта cos ц, а час використання самовільного підключення для непобутового споживача приймається рівним 12 годин на добу.

У цьому випадку в акті № Дн 009212 зафіксовано підключення проводом АППВ 2Ч2,5 ммІ, комутаційний апарат ВА-25А та результат вимірювання струмового навантаження I = 3,9 А. Сам акт також містить запис про забезпечення включення наявних струмоприймачів для проведення відповідного вимірювання.

Пункт 8.4.12 ПРРЕЕ допускає визначення сили струму виходячи із сили струму навантаження електроустановки при включенні наявних струмоприймачів на максимальну потужність або з максимальної сили струму навантаження струмоприймачів, підключених до схеми самовільного підключення, на підставі показів належних засобів вимірювальної техніки.

У спірному розрахунку оператор системи використав саме фактично виміряне значення 3,9 А, а не більшу величину допустимого тривалого струму проводу чи номінал комутаційного апарата.

Застосовані вихідні величини дають такий результат: 0,22 кВ Ч 3,9 А Ч 0,9 Ч 12 год Ч 365 днів = 3 382,236 кВт·год, що після округлення становить 3 382,24 кВт·год.

Таким чином, визначений комісією обсяг необлікованої електричної енергії арифметично відповідає формулі 8 пункту 8.4.12 ПРРЕЕ та параметрам, зафіксованим у матеріалах перевірки.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що апеляційна скарга не містить самостійного альтернативного розрахунку, за яким при тих самих вихідних технічних параметрах обсяг необлікованої електричної енергії мав би становити іншу величину. Основні заперечення ТОВ «АСС» спрямовані на саме існування правової підстави для проведення розрахунку - статус товариства, відсутність, на його думку, самовільного підключення, недоліки акта та відсутність лічильника, - і ці аргументи вже отримали оцінку в попередніх блоках.

Щодо вартості необлікованої електричної енергії, глава 8.4 ПРРЕЕ передбачає визначення її вартості з урахуванням обсягу, що припадає на відповідний календарний місяць, та визначеної Правилами ціни електричної енергії для відповідного періоду.

За проведеним АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» розрахунком вартість 3 382,24 кВт·год за відповідні місяці періоду 18.06.2024- 18.06.2025 становить 34 676,58 грн.

Конкретних заперечень щодо застосованих оператором системи помісячних цін, математичних операцій при визначенні 34 676,58 грн або власного контррозрахунку цієї суми апелянт не навів.

За таких обставин, ураховуючи підтвердження самої підстави для застосування глави 8.4 ПРРЕЕ та відсутність установлених помилок у визначенні періоду й обсягу необлікованої електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість основної вимоги АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у сумі 34 676,58 грн.

Щодо строку оплати та 3 % річних

Матеріалами справи підтверджується, що копію протоколу № 8-17 від 07.08.2025, розрахунок до акта та рахунок від 07.08.2025 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» направило ТОВ «АСС» 11.08.2025, а відповідне поштове відправлення отримане товариством 19.08.2025.

Пунктом 8.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що розрахункові документи за необліковану електричну енергію мають бути оплачені споживачем протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Отже, строк добровільної сплати 34 676,58 грн закінчився 18.09.2025, а з 19.09.2025 ТОВ «АСС» є таким, що прострочило виконання відповідного грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 зазначила, що наслідки частини другої статті 625 ЦК України застосовуються до прострочення грошового зобов`язання як договірного, так і позадоговірного характеру. Аналогічний підхід щодо поширення статті 625 ЦК України на різні види грошових зобов`язань підтверджено Об`єднаною палатою КГС ВС.

Тому відсутність між ТОВ «АСС» та ДТЕК договору про розподіл електричної енергії не виключає застосування статті 625 ЦК України до вже виниклого внаслідок рішення комісії та приписів ПРРЕЕ грошового обов`язку з оплати правомірно визначеної вартості необлікованої електричної енергії.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» нарахувало 3 % річних за період з 19.09.2025 по 23.12.2025, тобто за 96 днів, у сумі 273,61 грн.

Перевірка цього розрахунку свідчить про його арифметичну правильність: 34 676,58 грн Ч 3 % Ч 96 / 365 = 273,61 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «АСС» 273,61 грн трьох процентів річних є правильним.

Щодо інфляційних втрат

За частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати компенсують знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за час прострочення.

Об`єднана палата КГС ВС у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначила, що інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права кредитора; інфляційні втрати визначаються з використанням офіційно встановлених індексів за відповідні періоди прострочення.

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» при розрахунку застосувало індекси інфляції 100,9 % за жовтень 2025 року та 100,4 % за листопад 2025 року, у результаті чого заявило до стягнення 452,04 грн.

Використані індекси відповідають офіційним даним Державної служби статистики України: інфляція у жовтні 2025 року порівняно з вереснем становила 0,9 %, а у листопаді порівняно з жовтнем - 0,4 %.

Перевірка арифметики також підтверджує заявлену суму: 34 676,58 грн Ч (19 Ч 14 - 1) = 452,04 грн.

У такий спосіб, заявлені АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 452,04 грн інфляційних втрат розраховані правильно.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що після встановлення правомірності акта № Дн 009212 та рішення комісії, оформленого протоколом № 8-17 від 07.08.2025, доводи апеляційної скарги не спростовують ані визначеного оператором системи дванадцятимісячного періоду, ані обсягу 3 382,24 кВт·год, ані вартості необлікованої електричної енергії 34 676,58 грн.

Так само суд першої інстанції обґрунтовано встановив прострочення виконання ТОВ «АСС» грошового зобов`язання з 19.09.2025 та правильно стягнув 273,61 грн 3 % річних і 452,04 грн інфляційних втрат.

Отже, висновки місцевого господарського суду щодо задоволення первісного позову АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у повному обсязі є правильними та апеляційною скаргою не спростовані.

Єдине уточнення, яке апеляційний суд вважає необхідним, стосується помилкового посилання в обґрунтуванні розрахунку на підпункт 4 пункту 8.4.8 ПРРЕЕ замість належного підпункту 3 цього пункту. Проте така помилка в нумерації норми не вплинула на визначений Правилами дванадцятимісячний максимальний період, на арифметику розрахунку та, відповідно, не є підставою для скасування чи зміни правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно додаткового рішення від 03.07.2026, дотримання порядку заявлення витрат на професійну правничу допомогу та співмірності присуджених 8 000 грн

Окремим предметом апеляційного перегляду є додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026, яким заяву АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Аварійна сервісна служба» 8 000 грн таких витрат із заявлених 10 000 грн.

ТОВ «АСС» заперечує законність додаткового рішення з двох основних підстав.

По-перше, апелянт вважає, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до закінчення судових дебатів не зробило належної заяви про намір подати докази судових витрат після ухвалення рішення у розумінні частини восьмої статті 129 ГПК України. На думку скаржника, зазначення в процесуальних документах попередньої суми витрат та формулювання про подальше надання остаточного розрахунку не замінює окремої процесуальної заяви.

По-друге, ТОВ «АСС» посилається на неспівмірність присуджених 8 000 грн зі складністю справи та ціною первісного позову 35 402,23 грн, наголошуючи, що така сума становить 22,60 % від розміру заявлених ДТЕК майнових вимог.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначених доводів.

Щодо дотримання порядку заявлення та подання доказів судових витрат

Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено два альтернативні строки подання доказів розміру судових витрат: вони можуть бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення дебатів сторона зробила відповідну заяву.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, системно аналізуючи статті 124, 126, 129 та 221 ГПК України, прямо зазначила, що докази розміру витрат можуть бути подані: 1) до закінчення судових дебатів; або 2) протягом п`яти днів після ухвалення рішення, якщо сторона до закінчення дебатів зробила відповідну заяву. Верховний Суд при цьому наголосив, що законом установлено граничний момент для такої заяви - до закінчення судових дебатів, а у разі дотримання цього порядку питання може бути вирішене додатковим рішенням.

Матеріали справи не підтверджують твердження апелянта про відсутність такої заяви з боку АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».

Ще у первісній позовній заяві ДТЕК зазначило попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу - 10 000 грн, вказавши, що остаточний розмір залежатиме від складності справи та трудовитрат.

Після пред`явлення ТОВ «АСС» зустрічного позову, що об`єктивно збільшило обсяг роботи представника, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у відзиві на зустрічну позовну заяву вже визначило попередній розмір відповідних витрат у сумі 15 000 грн та прямо зазначило, що остаточний розмір і розрахунок витрат залежатимуть від складності справи та трудозатрат на підготовку процесуальних документів і будуть надані додатково.

Таким чином, ще до завершення розгляду справи по суті суд і ТОВ «АСС» були належним чином повідомлені одночасно про три обставини: АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» претендує на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; їх попередній розмір визначений; остаточний розрахунок та підтвердні докази будуть подані додатково.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для висновку, що частина восьма статті 129 ГПК України вимагає у такій ситуації подання ще одного окремого документа, який обов`язково мав би називатися «заява про подання доказів судових витрат після ухвалення рішення».

Визначальним є зміст процесуального волевиявлення сторони, а не найменування документа, в якому таке волевиявлення міститься.

Саме такий зміст підходу Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 910/9714/22: процесуальне значення має те, чи заявила сторона до закінчення дебатів про відшкодування відповідних витрат та подальше подання доказів їх остаточного розміру.

У цій справі така умова виконана.

Рішення по суті спору ухвалено 23.06.2026, а заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» подало вже 25.06.2026, тобто очевидно в межах установленого частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденного строку. До заяви було додано, серед іншого, звіт № 41/904/7314/25-ДнЕМ від 24.06.2026, договір про надання правничої допомоги та документи щодо повноважень представників.

Особливе значення має дата складення основного документа, яким остаточно визначено обсяг наданих у цій справі послуг та їх вартість.

Звіт № 41/904/7314/25-ДнЕМ складений 24.06.2026, тобто наступного дня після ухвалення основного рішення. У звіті конкретизовано всі надані у справі послуги, час, витрачений на їх виконання, участь адвоката у судових засіданнях та остаточну загальну вартість правничої допомоги 10 000 грн.

Таким чином, цей документ фізично не існував до закінчення судових дебатів та ухвалення рішення, а тому не міг бути поданий раніше.

Зазначена обставина одночасно спростовує довід апелянта про відсутність поважної причини для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті в порядку статті 221 ГПК України.

Дійсно, частина перша статті 221 ГПК України пов`язує вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення з неможливістю сторони з поважних причин подати докази їх розміру до закінчення дебатів. Об`єднана палата КГС ВС у справі № 910/9714/22 роз`яснила співвідношення цієї норми з частиною восьмою статті 129 ГПК України: за наявності відповідної заяви до дебатів та подання доказів у п`ятиденний строк питання про витрати може бути вирішено додатковим рішенням.

У цій справі остаточний звіт про фактично надані протягом усього розгляду послуги закономірно міг бути сформований лише після завершення такого розгляду.

Колегія суддів не залишає поза увагою аргумент ТОВ «АСС», що окремі документи, долучені до заяви 25.06.2026, - зокрема договір про надання правничої допомоги від 01.01.2026 та довіреності - існували ще до завершення дебатів. Саме на цій обставині апелянт будує висновок про неналежне дотримання процесуального порядку.

Проте така обставина не змінює висновку колегії.

Договір та документи про повноваження адвоката підтверджують правову основу надання професійної правничої допомоги, однак самі по собі не визначають її остаточного обсягу та розміру у конкретній завершеній справі. Остаточні обсяг і вартість послуг були зафіксовані саме звітом від 24.06.2026.

Більше того, частина восьма статті 129 ГПК України прямо передбачає можливість подання доказів судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови попередньої заяви. Об`єднана палата КГС ВС виходить саме з альтернативності цих двох способів подання доказів - до дебатів або протягом п`яти днів після рішення.

Тому саме по собі існування частини доданих документів до ухвалення рішення не означає, що після своєчасної заяви сторона позбавляється передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України права подати весь комплект доказів остаточного розміру витрат у п`ятиденний строк.

Інше тлумачення фактично нівелювало б саму передбачену законом можливість після ухвалення рішення надати підтвердні документи щодо судових витрат.

Щодо посилання апелянта на постанову у справі № 346/2744/21

Колегія суддів окремо перевірила наведене ТОВ «АСС» посилання на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21.

Зазначене судове рішення дійсно існує. Проте воно не стосується порядку заявлення чи доказування витрат на професійну правничу допомогу.

Офіційні матеріали Верховного Суду підтверджують, що у справі № 346/2744/21 Об`єднана палата КЦС ВС вирішувала питання спадкування права на обов`язкову частку у спадщині, яка була прийнята спадкоємцем, але не оформлена за його життя.

Таким чином, посилання на зазначену постанову як на джерело правового висновку щодо застосування частини восьмої статті 129 або статті 221 ГПК України є нерелевантним предмету спору про судові витрати і не може підтверджувати доводи апеляційної скарги в цій частині.

Це важливо зазначити у постанові окремо, оскільки апеляційний суд не може відтворювати як правову позицію Верховного Суду висновок, якого відповідне судове рішення фактично не містить.

Таким чином, доводи ТОВ «АСС» про процесуальну неможливість ухвалення додаткового рішення у зв`язку з нібито несвоєчасним заявленням та доказуванням витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.

Щодо підтвердженості обсягу та вартості наданої правничої допомоги

За змістом статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.

Таким чином, для вирішення питання про розподіл витрат у цій справі відсутність доказу фактичного перерахування АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 10 000 грн адвокатському об`єднанню до моменту розгляду заяви не є самостійною підставою для відмови в її задоволенні.

Матеріалами справи підтверджується реальне надання правничої допомоги.

Згідно зі звітом № 41/904/7314/25-ДнЕМ адвокатом Мельник К.О. здійснено: підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву - 3 години; підготовку заперечень на відповідь на відзив - 2 години; підготовку заперечень на клопотання ТОВ «АСС» про витребування доказів - 1 година; підготовку клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду - 1 година; підготовку заперечень на додаткові пояснення ТОВ «АСС» - 2 години; участь у судових засіданнях 10.03.2026, 26.03.2026, 21.04.2026, 18.05.2026 та 23.06.2026 загальною тривалістю 2 години 44 хвилини. Загальну винагороду сторони договору визначили у розмірі 10 000 грн.

Фактичне вчинення відповідних процесуальних дій підтверджується і матеріалами самої справи: відзив, заперечення, клопотання були подані до суду, а адвокат брала участь у п`яти судових засіданнях.

У такий спосіб, заявлена правнича допомога безпосередньо пов`язана з розглядом справи, її зміст конкретизований, а реальність виконання відповідних робіт підтверджена не лише звітом сторін договору, а й процесуальними матеріалами справи.

Щодо співмірності 8 000 грн та доводу про співвідношення з ціною позову

Частина четверта статті 126 ГПК України пов`язує співмірність витрат на професійну правничу допомогу не з одним, а з сукупністю критеріїв: складністю справи та виконаної адвокатом роботи, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Верховний Суд послідовно розмежовує два механізми перевірки таких витрат. Суд може зменшити їх розмір за клопотанням іншої сторони за критеріями частини четвертої статті 126 ГПК України; крім того, при їх розподілі суд оцінює пов`язаність, обґрунтованість і пропорційність відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21 та Об`єднаної палати КГС ВС від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Тому довід ТОВ «АСС», побудований переважно на арифметичному співвідношенні між 8 000 грн та ціною первісного позову, не може бути достатнім для висновку про неспівмірність витрат.

Дійсно, ціна первісного позову становить 35 402,23 грн, а присуджені 8 000 грн - 22,60 % цієї суми.

Однак предмет і фактичний обсяг цієї справи не обмежувалися розглядом звичайної вимоги про стягнення 35 402,23 грн.

ТОВ «АСС» пред`явило зустрічний немайновий позов про скасування рішення комісії оператора системи; сторони дискутували щодо правового статусу управителя багатоквартирного будинку, правового режиму внутрішньобудинкових мереж, історії попередніх договірних відносин, припинення договору з попереднім споживачем, вимог Кодексу систем розподілу, змісту та належності акта про порушення, статусу особи, яка його підписала, заяви свідка, технічної схеми підключення та порядку визначення необлікованої електроенергії.

Розгляд справи потребував подання сторонами додаткових доказів, вирішення клопотань про їх витребування та проведення п`яти судових засідань, у яких представник ДТЕК брав участь.

Таким чином, орієнтуватися виключно на суму первісного майнового позову без урахування зустрічного позову та фактичного обсягу процесуальної роботи було б надмірно формальним.

Додатково колегія враховує, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» заявило до відшкодування 10 000 грн, однак суд першої інстанції не поклав усю погоджену сторонами договору суму на ТОВ «АСС», а обмежив відшкодування 8 000 грн, тобто зменшив суму, яка фактично покладається на іншу сторону, на 20 %.

Таким чином, місцевий господарський суд не обмежився формальним перенесенням погодженого клієнтом та адвокатським об`єднанням гонорару на ТОВ «АСС», а здійснив власну оцінку тієї його частини, яка є розумною та пропорційною для покладення на сторону, яка програла спір.

Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд при розподілі витрат повинен оцінювати не лише факт їх узгодження сторонами договору, а й реальність, розумність, пропорційність і зв`язок із конкретною справою.

При цьому саме погодження гонорару у фіксованому розмірі не є порушенням. Об`єднана палата КГС ВС у додатковій постанові від 15.03.2024 у справі № 910/10009/22 підтвердила, що гонорар адвоката може визначатися як у фіксованому розмірі, так і погодинно; при фіксованому гонорарі конкретний склад окремих дій не визначає сам розмір договірної винагороди, хоча для розподілу витрат суд усе одно перевіряє її обґрунтованість і пропорційність.

ТОВ «АСС» не навело таких конкретних обставин, які дозволяли б дійти висновку, що присуджені судом 8 000 грн не відповідають фактичному обсягу роботи або містять оплату послуг, які не пов`язані з розглядом цієї справи.

Самого твердження, що правова позиція ДТЕК була не надмірно складною або що ціна первісного позову є відносно невеликою, для такого висновку недостатньо.

Крім того, колегія враховує ще одну обставину, проте не надає їй самостійного визначального значення.

Саме ТОВ «АСС» у власному попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу у цій справі зазначало очікувану суму 39 200 грн. ДТЕК звернуло на це увагу у відзиві на апеляційну скаргу.

Безумовно, попередній розрахунок власних витрат ТОВ «АСС» не позбавляє його права заперечувати проти витрат процесуального опонента і не створює презумпції розумності будь-якої заявленої ДТЕК суми.

Водночас така обставина додатково показує, що сама сторона-апелянт оцінювала необхідний для ведення цієї справи обсяг професійної правничої допомоги як такий, що потенційно потребує значно більших витрат, ніж фактично присуджені на користь ДТЕК 8 000 грн. Тому твердження про очевидну надмірність останньої суми лише через її співвідношення з ціною первісного позову не є переконливим.

Колегія суддів також враховує правову позицію Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 922/445/19, відповідно до якої обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У цій справі суд першої інстанції вже частково врахував заперечення ТОВ «АСС», зменшивши суму з 10 000 грн до 8 000 грн, а апеляційна скарга не містить достатніх конкретних аргументів і доказів, які б свідчили про необхідність подальшого зменшення цієї суми або повної відмови в її відшкодуванні.