Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №915/280/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Справа№ 915/280/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Сітайло Л.Г.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Лопатіної Н.О.;

відповідача 1 - Горбача А.М.;

відповідача 2 - Роєнка Є.В.;

відповідача 3 - не з`явилися;

відповідача 4 - Лемешева Р.О.;

третьої особи 1 - не з`явилися;

третьої особи 2 - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026

у справі №915/280/25 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";

2. Акціонерного товариства "Укртрансгаз";

3. Інгульської сільської ради;

4. Кабінету Міністрів України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Міністерство енергетики України;

2. Фонд державного майна України

про визнання права власності за набувальною давністю.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Господарським судом Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Інгульської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка», в склад якої входить: літ. «А» будівля ОПУ (ГЩУ, акумуляторна), загальною площею 363,3 кв.м., літ №1 - огорожа, металева сітка, які розташовані в с. Мар`ївка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл., посилаючись на положення статей 15, 16, 328, 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з жовтня 1985 року ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» перебуває на балансі Акціонерного товариства "Миколаївобленерго". Позивач упродовж більше десяти років добросовісно, відкрито й безперервно володіє, користується та розпоряджається зазначеним нерухомим майном, а тому є його добросовісним набувачем за набувальною давністю.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі №915/280/25.

25.09.2025 матеріали справи №915/280/25 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 відкрито провадження у справі №915/280/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 (повне рішення складене 20.05.2026) у справі №915/280/25 у задоволені позову Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: наявність суб`єкта здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме наданий позивачем масив доказів щодо набуття та володіння спірним нерухомим майном протягом 41 року;

- позивач є оператором системи розподілу, а ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» є частиною системи розподілу електричої енергії, енергооб`єктом, що використовується позивачем при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах закріпленої території Миколаївської області. Будівля ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» використовується позивачем виключно з метою забезпечення споживачів електричною енергією;

- будівля ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» не зареєстрована за жодною юридичною чи фізичною особою;

- ні ст. 344 ЦК України, ні стала судова практика не пов`язують початок спливу установленого строку володіння нерухомим майном (10 років) зі зверненням до будь-якого органу, державної установи чи юридичної особи. Відповідний термін має рахуватися від дня/року коли особа заволоділа цим майном;

- у 1995 році відбулась корпоратизація Державного підприємства "Миколаївобленерго" під час якого вартість ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» увійшла до вартості статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго". Добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу "Миколаївобленерго", а тому законно вважає його своїм.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу у справі №915/280/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу у справі №915/280/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №915/280/25, справу призначено до розгляду на 21.07.2026, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

02.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-1 заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповдіач-1 зауважує, що нежитлова будівля ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» не передавалась та не перебуває ані у власності (господарському віданні), ані на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України". Водночас відповдіач-1 повідомляє, що відчуження основних фондів, що є об`єктами державної власності та акцій Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України» забороняється. При цьому «Харківтрансгаз» було філією управління магістральних газопроводів Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України», відтак об`єкти магістральних трубопроводів не підлягають відчуженню.

03.07.2026 відзив на апеляційну скаргу надійшов від Акціонерного товариства "Укртрансгаз", у відповідності до якого відповідач-2 заперечує проти доводів скарги позивача.

03.07.2026 до суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач-4 заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду, з урахуванням наступних аргументів:

- Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, що стосуються реалізації прав держави як власника щодо державного майна, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій з питань пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним з метою задоволення державних та суспільних потреб. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №833-р від 28.07.2021 визначено Міністерство енергетики України уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. 21.11.12019 між Мінфіном та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" укладено договір №13010-05/197 про передачу на праві господарського відання майна, що перебуває в державній власності та використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними газопроводами. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" набуло право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820683400:02:000:1030 загальною площею 4,7757 га, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, що знаходиться на території Мар`ївської сільської ради (за межами населеного пункту) Баштанського району Миколаївської області. Водночас у південно-східній частині зазначеної земельної ділянки розміщена ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка», яка експлуатується Акціонерним товариством "Миколаївобленерго". Питання користування частиною земельної ділянки між товариствами було врегульовано шляхом укладення договору про встановлення строкового платного земельного сервітуту №4600010706(55001464) від 06.01.2025;

- Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" не зверталося до Кабінету Міністрів України із запитом щодо спірного об`єкту та його приналежності (власності) хоча Уряд України в розумінні Закону України «Про управління об`єктами державної власності» є суб`єктом управління вищезазначених об`єктів. Позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього, на чому наголошено в постанові Верховного Суду у справі №607/521758/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17;

- станом на час винесення наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №170 від 31.08.1995 законодавство містило пряму заборону на приватизацію об`єктів газової та електричної інфраструктури, а отже електрична підстанція ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» не могла бути включена у план корпоратизації та інвентаризації державного майна Акціонерного товариства "Миколаївобленерго";

- позивачем не доведено сукупної наявності усіх передбачених ст. 344 ЦК України необхідних умов для визнання за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Інші представники сторін відзиву на апеляційну скаргу не надали, що в силу приписів ст. 263 ГПК України не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

На електронну адресу суду 16.07.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 17.07.2026 задоволена.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1912/26 від 20.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/280/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 апеляційну скаргу у справі №915/280/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 справу №915/280/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 21.07.2026 у розгляді справи №915/280/25 оголошено перерву до 18.08.2026.

У судове засідання 18.08.2026, яке відбулося в режимі відеоконференції, з`явилися представники позивача та відповідачів-1, 2, 4, натомість представники відповідача-3 та третіх осіб не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також на строки розгляду апеляційної скарги, суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача-3 та третіх осіб за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Присутні представники сторін надали додаткові пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. Представники відповідачів-1, 2, 4 заперечували проти доводів скарги, просили суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з 1975 року на замовлення Виробничого об`єднання "Харківтрансгаз" здійснювалось будівництво газопроводу Щебелинка - Дніпропетровськ - Одеса в с. Мар`ївка Баштанського р-ну Миколаївської обл. при погодженні Міністерства енергетики та електрифікації СРСР, що підтверджується актом приймання в експлуатацію Державної приймальної комісії закінченого будівництва компресорної станції в с. Мар`ївка газопроводу Щебелинка - Дніпропетровськ-Одеса від 28.12.1979, затвердженим наказом Міністерства газової промисловості від 19.01.1980 №30-орг.

Об`єкт електропостачання ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" прийнято в експлуатацію у складі об`єктів компресорної станції Виробничого об`єднання "Харківтрансгаз", яка знаходиться в с. Мар`ївка Баштанського р-ну Миколаївської обл.

Позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго", заснованої у процесі корпоратизації на базі Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" у відповідності до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №170 від 31.08.1995 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" та указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказу Міністерства економіки України №75 від 14.06.1995 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення".

З метою проведення корпоратизації на підприємстві було створено комісію з корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" та на підставі наказу №1 від 19.06.1995 керівника Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" у строк з 01.07.1995 по 15.07.1995 проведено інвентаризацію згідно з Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993 комісія з корпоратизації підготувала акт оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго", що підлягало корпоратизації.

До акту оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго" додано матеріали щодо визначення оціночної вартості майна, згідно передаточного балансу, зокрема відомості, розрахунки та переліки об`єктів, що не підлягають приватизації (перелік об`єктів (основні засоби), які не підлягають приватизації по "Миколаївобленерго" від 15.07.1995; Об`єкти цивільної оборони та культури, що не підлягають приватизації по "Миколаївобленерго" від 15.07.1995), які складено комісією з корпоратизації.

Пунктом 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №170 від 31.08.1995 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго", а пунктом 5 встановлено "вважати Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Миколаївобленерго" правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго".

Поряд з цим, в акті оцінки вартості майнового комплексу конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду (капіталу) позивача, не зазначено.

У подальшому, Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" була перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", а у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" перейменовано в Акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

Позивач у позовній заяві зазнає, що у нього відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача у процесі корпоратизації, та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році. З метою пошуку вказаних документів позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Акціонерного товариства "Одесаобленерго", Державного архіву Одеської області, Відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "НЕК "Укренерго", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України. У відповідях зазначених організацій (від 09.04.2020 №26/1.1-19.3-9266, від 03.03.2020 №101/03/03- 1024, від 02.11.2018 №101/10/03-7080, від 20.03.2020 №709/05-20, від 27.02.2020 №05/8018, від 10.02.2015 №12/02/2516/нк, 26.01.2018 №10-21-1645) вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшло до статутного капіталу позивача та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

Листом №01/16-4272 від 26.07.2017 позивач надав Фонду державного майна України наявні у нього додаткові документи та інформацію, які необхідні для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, крім даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта та просив підтвердити факт передачі державного майна до статутного капіталу товариства шляхом складення та підписання переліку нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу товариства у 1995 році.

Листом №10-21-1645 від 26.01.2018 Фонд державного майна України повідомив позивача, що наданий пакет документів є недостатнім для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, а створення комісії у зв`язку із відсутністю на підприємстві документів Порядком підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) №17 не передбачено.

Згідно з балансовою довідкою бухгалтерії позивача №04.02/01-50-2 від 06.01.2025 на балансі Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" з 01.06.1985 обліковується нерухоме майно ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка", яка знаходиться за адресою: с. Мар`ївка, Баштанський р-н, Миколаївська обл., до складу якої входить: будівля ОПУ (ГЩУ, акумуляторна, допоміжні приміщення); огорожа сітчаста; оливоуловлювач підземний; РУ-10 кВ; РУ-35 кВ; трансформатор силовий 1Т ТДТН-25000; трансформатор силовий 2Т ТДТН-25000; трансформатор власних потреб 21Т ТМ-100; трансформатор власних потреб 22Т ТМ-100; щит постійного струму; щит власних потреб; обладнання ОПУ (на балансі з 29.06.2017).

Позивач є оператором системи розподілу електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та використовує при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії енергооб`єкт - ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка". До вказаного енергооб`єкту приєднані споживачі (юридичні (14 точок) та фізичні особи (106 побутових споживачів), що мають укладені з позивачем договори про постачання електричної енергії, договори про користування електричною енергією, договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Для обслуговування ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" позивачем складено паспорт №1 трансформаторної підстанції 150кВ - ПС 150/35/10 "Мар`ївка", в якому зазначено технічні характеристики та встановленого в ній енергетичного обладнання, а також інформація щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

13.12.2024 на замовлення Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації та експертизи» виготовлено технічний паспорт на нежитловий об`єкт ПС 150/35/10 "Мар`ївка", який позначено: літ. «А» будівля ОПУ (ГЩУ, акумуляторна), загальною площею 363,3 кв.м.; літ №1 - огорожа, металева сітка.

Нерухоме майно ПС 150/35/10 "Мар`ївка" внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 15.12.2024, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, 06.01.2025 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" укладено договір про встановлення строкового платного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки площею 1,0776 га, кадастровий номер 4820683400:02:000:1030, для обслуговування ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка". Строк дії земельного сервітуту до 31.12.2034.

Таким чином, позивач вказує, що він з 1985 року відкрито, без таємниць, добросовісно володіє майном, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння, обслуговує, ремонтує за власні кошти та несе відповідальність за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію енергетичного об`єкту, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом в якому просить визнати за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка", до складу якої входить: літ. "А" будівля ОПУ (ГЩУ, акумуляторна), загальною площею 363,3 кв. м, літ. №1 - огорожа, металева сітка, які розташовані в с. Мар`ївка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.

Відповідачі заперечували проти позову. Кабінет Міністрів України зауважував, що позивачем не доведено, що спірне майно передано останньому в процесі корпоратизації, а не є державним майном. Позивач до звернення до суду з даним позовом не звертався до Кабінету Міністрів України та Міністерства енергетики України з заявами щодо приналежності вказаного майна до державної власності. Відтак, на переконання відповідача-4, позивачем не доведено підстав для визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю;

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено документально шляхом надання належних доказів підстав для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, принаймні до 26.07.2017 - дати звернення до Фонду державного майна України. Врахувавши звернення позивача до Фонду державного майна України 26.07.2017, суд виснував, що станом на момент звернення до суду з даним позовом не сплив установлений строк безперервного володіння майном для потенційно можливого визнання на нього права власності за набувальною давністю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Проте, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні шляхом викладення її у редакції даної постанови, оскільки суд першої інстанції, в порушення приписів ст. 344 ЦК України, безпідставно визнав встановленою обставину, що станом на момент звернення до суду з даним позовом не сплив установлений строк безперервного володіння майном для визнання на нього права власності за набувальною давністю.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є вимога позивача про визнання за ним права власності за набувальною давністю на нерухоме майно нежитлову будівлю ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка», в склад якої входить: літ. «А» будівля ОПУ (ГЩУ, акумуляторна), загальною площею 363,3 кв.м., літ №1 - огорожа, металева сітка, які розташовані в с. Мар`ївка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.

Частинами 1, 4 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Таким чином, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46- 56, 66, 67 постанови від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 сформулювала такі висновки щодо застосування норм ст. 344 ЦК України у подібних правовідносинах:

« 46. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

47. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

48. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

49. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

50. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

51. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

52. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

53. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

54. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

55. У постанові від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

56. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи зазначене про умови набуття права власності за набувальною давністю, не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

67. За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності».

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №922/1574/17, від 05.06.2018 у справі №924/925/17, від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц, від 09.07.2019 у справі №920/999/16, від 06.08.2024 у справі №921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі №927/773/24, від 09.06.2026 у справі №911/2266/24.

У межах цієї справи позивач прагне набути за набувальною давністю право власності на об`єкт нерухомого майна, яким є ПС 150/365/10 кВ "Мар`ївка" загальною площею 363,3 м2 за адресою: с. Марївка, Баштанського р-ну, Миколаївської обл.

Отже, ключовим питанням, яке постало перед судом у цій справі, є достовірне встановлення наявності передбачених конструкцією ст. 344 ЦК України умов у їх сукупності: добросовісне, безтитульне, відкрите та безперервне протягом 10 років володіння Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" спірним об`єктом за вказаною адресою.

У постановах від 22.05.2018 у справі №922/1574/17, від 05.06.2018 у справі №924/925/17, від 15.11.2022 у справі №293/1061/21, від 15.06.2023 у справі №359/8844/20, від 21.02.2024 у справі №756/6953/2017, від 06.08.2024 у справі №921/574/20(921/420/22), від 15.07.2025 у справі №927/773/24 Верховний Суд неодноразово виснував про те, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знала, хто є власником.

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності умов, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Обставини справи свідчать про те, що позивачу був відомий власник майна, яке є предметом спору.

Так, за твердженням позивача, спірне майно побудоване на замовлення Виробничого об`єднання "Харківтрансгаз" при будівництві газопроводу Щебелинка - Дніпропетровськ - Одеса в с. Мар`ївка Баштанського р-ну Миколаївської обл., при погодженні Міністерства енергетики та електрифікації СРСР.

Об`єкт електропостачання ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" прийнято в експлуатацію у складі об`єктів компресорної станції Виробничого об`єднання "Харківтрансгаз", яка знаходиться в с. Мар`ївка Баштанського р-ну Миколаївської обл.

З 1985 року ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" перебуває на балансі Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", яке є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго".

31.08.1995 Міністерством енергетики та електрифікації України було прийнято наказ №170 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго", яким зокрема було вирішено створити на базі державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Миколаївобленерго", що в подальшому була корпоратизована та перетворена у Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", правонаступником якого є позивач.

31.08.1995 Міністерством енергетики та електрифікації України було затверджено статут Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" у п. 4.1 якого зазначено, що засновником компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України, яка володіє 100 % акцій.

09.07.1996 та 17.03.1997 Фондом державного майна України було прийнято накази №14-ДПК і №11-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів", якими вирішено здійснити приватизацію майна Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" шляхом продажу акцій компанії та її перетворення у відкрите акціонерне товариство.

У п. 4.1, пп. 4.2.1 п. 4.2 статуту Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" закріплено, що засновником товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики України. Державна частка акцій товариства входить до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України". Акціонерами товариства може бути, зокрема держава.

Як слідує з матеріалів справи, під час корпоратизації "Миколаївобленерго" його засновником Міністерством енергетики та електрифікації України складено лише акт оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго" із зазначенням загальної вартості майна, яке не внесено до статутного капіталу "Миколаївобленерго", конкретний перелік майна не зазначено.

Крім того, за повідомленням позивача, на теперішній час у нього відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача у процесі корпоратизації та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році, та документів щодо підстав прийняття на баланс Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка".

За наведених обставин, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що спірне майно було передано до статутного фонду позивача в процесі корпоратизації, тоді як засновником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" є держава, наявні підстави вважати, що ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" є державною власністю, про що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" не могло не знати.

Факт обізнаності позивача з обставинами того, що спірне майно, яке не увійшло до статутного капіталу товариства, є державною власністю підтверджується також листом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Фонду державного майна України (№01/16-4272 від 26.07.2017), згідно якого позивач намагався встановити обставини передання державного майна до його статутного капіталу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого прямо або опосередковано належать державі; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Пунктом 16 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизацїї або перетворення державних підприємств у акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі яких належать державі, приймають рішення про подальше використання цього майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), у тому числі об`єктів, що не підлягають приватизації.

З огляду на наведені норми права Кабінет Міністрів України здійснює повноваження, що стосуються реалізації прав держави як власника щодо державного майна, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій з питань пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Доказів звернення позивача до Кабінету Міністрів України щодо правового статусу та обліку спірного майна матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведені вище критерії щодо визнання права власності особи за набувальною давністю, беручи до уваги відсутність доказів передачі спірного майна до статутного фонду позивача, колегія суддів виснує про те, що передача правопопереднику позивача певного майна з балансу Виробничого об`єднання «Харківтрансгаз» на баланс, не є тотожною передачі у власність такого майна. Ототожнення особи із власником майна та усвідомлене розпорядження цим майном у відповідному статусі у правовідносинах із третіми особами (за договорами постачання електричної енергії споживачам та договором про встановлення строкового платного земельного сервітуту) суперечить правовій конструкції ст. 344 ЦК України, яка передбачає саме безтитульне володіння майном, а не володіння, користування і розпорядження, що є складовими елементами права власності, яке виникає з передбачених законом підстав, зокрема за набувальною давністю - за рішенням суду.

При цьому колегія суддів зауважує, що перебування спірного майна на балансі юридичної особи (Акціонерного товариства "Миколаївобленерго") є вирішальним не для визначення наявності чи відсутності у такої особи права власності на майно, а для підтвердження того, що таке майно може мати та має титульного власника, оскільки особа не може отримати майно на баланс і водночас не бути обізнаною та/або не розуміти, хто є власником такого майна. Зокрема, згідно з матеріалів справи, ПС 150/35/10 кВ "Мар`ївка" з 1985 року перебуває не у власності, а саме на балансі Акціонерного товариства "Миколаївобленерго".

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано відмітив, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, а тому баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №911/2531/17, від 06.06.2018 у справі №922/2430/17, від 02.04.2019 у справі №915/1002/16, від 23.06.2020 у cправі №906/516/19, від 18.05.2021 у справі №914/1898/18, від 25.05.2022 у cправі №906/424/20).

Зокрема, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.04.2019 у справі №904/1539/18, перебування спірного майна на балансі не є підставою правомірності (добросовісності) набуття права власності на спірний об`єкт; баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Щодо належного відповідача у справах даної категорії слід відмітити, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.

Цілком очевидно, що наразі відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є Кабінет Міністрів України як особа, яка вважає себе власником спірного майна на підставі Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

З огляду на викладене, а також той факт, що позивач усвідомлював, що спірний об`єкт передано йому на баланс, а не у власність (тобто, майно має титульного власника), в той час, як сам по собі факт користування спірним майном не є підставою для виникнення у Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" права власності, саме за набувальною давністю, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а відтак наявні підстави для відмови в позові.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними аргументи скаржника з приводу того, що строк набувальної давності за ст. 344 ЦК України (10 років) починається з моменту фактичного заволодіння майном, а не з моменту звернення до державних органів чи судів.

Як наслідок, колегія суддів вважає безпідставними висновки місцевого господарського суду з приводу того, що станом на момент звернення до суду з даним позовом не сплив установлений строк безперервного володіння майном для визнання на нього права власності за набувальною давністю, оскільки позивач звернувся до Фонду державного майна лише 26.07.2017.

Щодо посилань скаржника на неврахування місцевим господарським судом обставин того, що право власності на будівлю ПС 150/35/10 кВ «Мар`ївка» не зареєстровано за жодною особою, слід відмітити, що коли мова йде про нерухоме майно державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, достатньо пересвідчитися у факті перебування такого майна у державній або комунальній власності. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2024 року у справі №320/9465/21.

Інші аргументи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

З огляду на усе вищезазначене, апеляційний суд вважає, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом її викладення у редакції цієї постанови, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову є недоведення позивачем обставин, передбачених ст. 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю (зокрема, добросовісності та безтитульності), а не як помилково вказав суд першої інстанції не доведеність безперервного володіння майном протягом 10 років.

Разом з цим, наявність таких висновків суду в цілому не впливає на суть ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в межах наведених доводів та вищевикладених висновків суду не підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №915/280/25 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №915/280/25 змінити у мотивувальній частині та викласти мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №915/280/25 залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 20.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді Л.Г. Сітайло

С.І. Буравльов