Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №712/8571/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/8571/25

Провадження № 2/712/295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретарів судового засідання Васильєвої Д.А., Рясик Д.Д.,

представника позивача Дрогомана О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача, відповідачів

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору дарування від 08.08.2017 позивач набув право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на зазначену частку зареєстроване у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 зазначав, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, однак домовленості між співвласниками щодо виділу належної йому частки в натурі не досягнуто. У зв`язку з цим, на думку позивача, він позбавлений можливості оформити належну йому частину домоволодіння як самостійний об`єкт нерухомого майна та повною мірою реалізовувати правомочності власника.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що належна йому 1/3 частка може бути виділена в натурі як відокремлена частина житлового будинку та господарських споруд. З цією метою ним подано висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна, відповідно до якого існує можливість виділу в натурі частини будинку та споруд, що відповідає розміру його частки у праві спільної часткової власності, без непропорційного зменшення чи пошкодження майна.

У зв`язку з наведеним позивач просив виділити йому в натурі 1/3 частину житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою згідно з висновком експерта; визнати за ним право власності на виділену в натурі частину нерухомого майна; припинити право спільної часткової власності позивача на 1/3 частку спірного домоволодіння.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява ОСОБА_1 24.06.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача ОСОБА_6 18.07.2025 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_6 22.05.2026 подав заяву про відмову від частини позовних вимог. Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято відмову позивача від позову в частині вимог про виділ та визнання права власності на прибудови літ. «А4» № 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, а також на приміщення коридору І у прибудові літ. «а5», та закрито провадження у справі в цій частині.

Представник позивача Дрогоман О.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині, щодо якої провадження не було закрито, та просив їх задовольнити з урахуванням висновку експерта за результатами будівельно-технічного дослідження від 26.05.2026 № 16/26-БТ.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не подавали, жодних заяв чи клопотань до суду не направляли, причини неявки суду не відомі.

Суд 12.08.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що 08.08.2017 ОСОБА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за реєстровим № 7039, набув право власності на 1/3 частину зазначеного житлового будинку, що підтверджується копією договору дарування. Право власності позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2017, номер запису про право власності 21775243, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2025, реєстраційний номер об`єкта 1321593171101, об`єкт нерухомого майна, співвласником якого є позивач, зареєстрований як житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», «а», «а1», «а3» загальною площею 134,5 кв. м, житловою площею 75,9 кв. м, а також із надвірними спорудами: вбиральнею літ. «Д», вбиральнею літ. «З», сараєм літ. «И», огорожами № 1-2, 4-6, водоколонкою № 3 та погребом літ. «п/д». Прибудови літ. «А4» і «а5» у складі зареєстрованого об`єкта нерухомого майна не зазначені.

Із тієї ж інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірний житловий будинок перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, а саме: ОСОБА_1 - 1/3 частки; ОСОБА_2 - 1/3 частки; ОСОБА_4 - 1/12 частки; ОСОБА_3 - 1/12 частки; ОСОБА_7 - 1/6 частки.

Отже, на час звернення до суду позивач був власником ідеальної 1/3 частки у праві спільної часткової власності на вказане домоволодіння, а інші частки належали іншим співвласникам, які є відповідачами у справі.

Надана суду інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта з реєстраційним номером 16813002 містить відомості про житлову площу 75,9 кв. м, площу земельної ділянки 596 кв. м, а також про 49,9 кв. м самочинно збудованих приміщень вартістю 54 909 грн. У технічному описі цього реєстру як самовільно побудовані зазначені житловий будинок з прибудовами літ. «В-1», «в», «в», «в2» і гараж літ. «Г», власником яких вказано ОСОБА_4 , а також прибудова літ. «а2» і сарай літ. «Е»; окремо зазначено самозахват земельної ділянки площею 15,0 кв. м.

Отже, відомості Реєстру фіксують наявність у складі домоволодіння самочинно збудованих об`єктів, однак наведений у Реєстрі прав власності перелік не містить прибудов літ. «А4» та «а5». Водночас зазначені прибудови відображені у технічному паспорті, виготовленому станом на 21.07.2021, але не включені до складу об`єкта, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Із технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 21.07.2021, вбачається, що до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , входять житловий будинок літ. «А-1» з прибудовами літ. «а», «а1», «а2», «А4», «а5» загальною площею 188,0 кв. м, житловою площею 88,8 кв. м, житловий будинок літ. «В-1» з прибудовами загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 25,0 кв. м, а також надвірні будівлі та споруди.

За експлікацією приміщень квартира АДРЕСА_2 складається з приміщень прибудови літ. «А4»: коридору 3-1 площею 7,2 кв. м, передпокою 3-2 площею 11,1 кв. м, санвузла 3-3 площею 4,2 кв. м, передпокою 3-4 площею 21,6 кв. м, житлової кімнати 3-5 площею 15,5 кв. м, коридору 3-6 площею 4,5 кв. м, гардеробної 3-7 площею 6,6 кв. м, житлових кімнат 3-8 площею 13,2 кв. м та 3-9 площею 18,3 кв. м, а також коридору І у прибудові літ. «а5» площею 1,4 кв. м. Загальна площа квартири за даними технічного паспорта становить 103,6 кв. м, житлова - 47,0 кв. м.

Відповідно до інформації щодо визначення частки співвласника ОСОБА_1 до його 1/3 частки віднесено приміщення квартири АДРЕСА_2 та надвірні споруди: вбиральню літ. «З», огорожі № 6, № 7, ворота з хвірткою № 4 і вигрібну яму № 8. Зазначені приміщення та споруди розміщені на відокремленій огорожею частині земельної ділянки, якою фактично користується позивач.

Судом досліджено висновок № 21/25-БТ за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, складений 23.05.2025 судовим експертом Гнатюком В.Г. на звернення ОСОБА_1 . У висновку наведено варіант виділу позивачу квартири АДРЕСА_2 загальною площею 103,6 кв. м разом із вбиральнею літ. «З», огорожами № 6, № 7, воротами з хвірткою № 4 та вигрібною ямою № 8.

Водночас у дослідницькій частині висновку № 21/25-БТ зазначено, що приміщення другого поверху двоповерхової прибудови літ. «А4» - коридор 3-6, гардеробна 3-7 та житлові кімнати 3-8, 3-9 загальною площею 42,6 кв. м - не введені в експлуатацію, а тому не можуть бути враховані при виділенні належної ОСОБА_1 частки.

У заяві про часткову відмову від позову представник позивача вказав, що зазначені приміщення були надбудовані ОСОБА_1 після його повернення з полону з метою поліпшення житлових умов, без отримання дозвільних документів, та в майбутньому мають бути прийняті в експлуатацію. Саме з цих підстав позивач відмовився від вимог щодо виділу відповідної частини нерухомого майна.

Після закриття провадження в частині позовних вимог позивач подав висновок № 16/26-БТ за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, складений 26.05.2026 судовим експертом Гнатюком В.Г. На вирішення експерта поставлено питання про наявність технічної можливості виділити зі спільного домоволодіння належну ОСОБА_1 1/3 частку у вигляді окремої квартири АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд.

За висновком експерта технічно можливим є виділ квартири АДРЕСА_2 загальною площею 61,0 кв. м, до складу якої входять приміщення першого поверху прибудови літ. «А4»: коридор 3-1 площею 7,2 кв. м, передпокій 3-2 площею 11,1 кв. м, санвузол 3-3 площею 4,2 кв. м, передпокій 3-4 площею 21,6 кв. м, житлова кімната 3-5 площею 15,5 кв. м, а також коридор І у прибудові літ. «а5» площею 1,4 кв. м. До цієї частки експертом також віднесено вбиральню літ. «З», огорожі № 6, № 7, ворота з хвірткою № 4 і вигрібну яму № 8.

Експерт окремо зазначив, що приміщення другого поверху прибудови літ. «А4» загальною площею 42,6 кв. м не введені в експлуатацію, тому можуть бути враховані при виділенні лише після їх прийняття в експлуатацію.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтями 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права або інтересу в разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати ефективне поновлення права.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. За змістом частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (частини перша - третя статті 358 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється, а така особа набуває право власності на виділене майно.

Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 545/3753/16-ц, від 25.09.2019 у справі № 205/9065/15-ц, від 27.05.2020 у справі № 173/1607/15, від 11.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). За змістом частини другої статті 331 ЦК України, якщо законом передбачено прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нього виникає з моменту такого прийняття.

У постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 та від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15, постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21 та від 14.06.2023 у справі № 215/4928/20 сформульовано висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу або виділу відповідно до статей 364, 367 ЦК України. Питання про поділ чи виділ об`єкта, до складу якого входить самочинно збудована частина, може вирішуватися після прийняття такого будівництва в експлуатацію та набуття права власності на нього в установленому законом порядку.

При цьому виключення самочинно збудованих приміщень із запропонованого варіанта виділу саме по собі не усуває цієї перешкоди, якщо такі приміщення фактично залишаються у складі єдиного об`єкта нерухомого майна. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 14.06.2023 у справі № 215/4928/20.

Оцінюючи реєстраційні та технічні документи в сукупності, суд звертає увагу, що зареєстрований склад спірного об`єкта охоплює житловий будинок з прибудовами літ. «А-1», «а», «а1», «а3» загальною площею 134,5 кв. м. Натомість приміщення, які позивач просить виділити та на які просить визнати право власності, за технічним паспортом належать до прибудови літ. «А4», а у висновку № 16/26-БТ до складу квартири додатково включено коридор у прибудові літ. «а5». Обидві ці прибудови у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про склад спірного об`єкта відсутні.

Технічний паспорт є документом, у якому відображаються фактичні технічні характеристики об`єкта, проте сам по собі не підтверджує виникнення права власності на новозбудовану або реконструйовану частину нерухомого майна. Матеріали справи не містять документів про прийняття прибудов літ. «А4» та «а5» в експлуатацію, державну реєстрацію права на них у складі домоволодіння або внесення до Державного реєстру речових прав змін щодо складу та площі об`єкта з 134,5 кв. м до 188,0 кв. м. Не подано й документів, які б пояснювали правову підставу появи цих прибудов та їх літерування у технічному паспорті.

Відомості старого Реєстру прав власності про 49,9 кв. м самочинно збудованих приміщень не усувають зазначеної розбіжності. За їх змістом самовільно побудованими названо інші об`єкти - житловий будинок з прибудовами літ. «В-1», «в», «в», «в2», гараж літ. «Г», прибудову літ. «а2» та сарай літ. «Е». Тому ці відомості не є доказом державної реєстрації або введення в експлуатацію прибудов літ. «А4» і «а5».

У справі, що розглядається, позивач визнав, що приміщення другого поверху прибудови літ. «А4» № 3-6, 3-7, 3-8, 3-9 загальною площею 42,6 кв. м надбудовані ним без дозвільних документів та не прийняті в експлуатацію. Здійснення будівельних робіт без дозвільних документів визнано у заяві про часткову відмову від позову, а факт неприйняття другого поверху в експлуатацію відображено в обох висновках експертного будівельно-технічного дослідження.

Матеріали справи не містять декларації або сертифіката про прийняття зазначеної надбудови в експлуатацію, документа про присвоєння їй статусу законно створеного нерухомого майна чи відомостей про державну реєстрацію права власності на відповідні приміщення. Отже, на час розгляду справи приміщення другого поверху залишаються самочинно збудованою частиною спірного домоволодіння.

Часткова відмова від позовних вимог не змінює фактичного складу домоволодіння та не надає самочинній надбудові правового статусу об`єкта нерухомого майна. Тому саме лише виключення приміщень другого поверху з переліку майна, яке позивач просить виділити, не усуває правової перешкоди для припинення режиму спільної часткової власності на об`єкт, до складу якого входить така надбудова.

Суд також враховує, що ухвалою від 25.05.2026 провадження закрито, зокрема, щодо вимоги про виділ коридору І площею 1,4 кв. м у прибудові літ. «а5». Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України після закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас висновок № 16/26-БТ визначає технічно можливим утворення квартири АДРЕСА_2 площею 61,0 кв. м лише за умови включення до її складу коридору І площею 1,4 кв. м у прибудові літ. «а5». Щодо технічної можливості утворення самостійної квартири лише з приміщень 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 загальною площею 59,6 кв. м, які залишилися предметом розгляду, висновок експерта відповіді не містить.

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами. Наведений у висновку № 16/26-БТ висновок про технічну можливість виділу квартири площею 61,0 кв. м не може бути покладений в основу задоволення позову, оскільки стосується іншого складу приміщень, ніж той, що залишився предметом судового розгляду, та не усуває наявності у складі домоволодіння самочинно збудованого другого поверху.

Крім того, висновок № 16/26-БТ не містить розрахунку вартості приміщень і надвірних споруд, які залишилися предметом позову, та їх співвідношення з ідеальною 1/3 часткою позивача. Інших доказів, які б давали змогу встановити відповідність запропонованого виділу розміру і вартості частки позивача та, за потреби, визначити розмір компенсації іншим співвласникам, матеріали справи не містять.

Неявка відповідачів та неподання ними відзиву не звільняють позивача від установленого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування обраного способу захисту.

Отже, на час ухвалення рішення позивачем не доведено одночасної наявності всіх передбачених законом умов для виділу належної йому частки в натурі, визнання права власності на новоутворений об`єкт та припинення права спільної часткової власності. Зокрема, не доведено належного введення в експлуатацію та державної реєстрації прибудови літ. «А4», у якій розміщені приміщення, що залишилися предметом позову. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у частині, що залишилася після закриття провадження ухвалою суду від 25.05.2026, потрібно відмовити.

2.3. Розподіл судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 49, 76-81, 89, 110, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, в частині вимог, щодо яких провадження не закрито ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.05.2026, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, залишити за ним.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.08.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 3: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 4: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар