Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №571/925/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/925/26

Провадження № 2/571/477/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

17 серпня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участі секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., представника позивача - адвоката Панчелюги К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Адвокат Панчелюга Катерина Миколаївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна.

На обгрунтування своїх позовних вимог зазначається, що 11 квітня 1994 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів громадянського стану Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області. 27 травня 2019 року шлюб розірвано. Під час перебування у шлюбі, 04.03.1997 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №245. Відповідно до пункту 1 вказаного договору ОСОБА_2 придбав незакінчений будівництвом житловий будинок (готовність непобудованого будинку складає 61%), що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Будівництво спірного житлового будинку здійснювалося на підставі Паспорта на забудову земельної ділянки, який первісно був виданий ОСОБА_3 . Земельна ділянка під забудову виділена рішенням сесії Масевицької сільської ради народних депутатів №126/3 від 25.10.1996. На титульній сторінці вказаного Паспорту на забудову міститься відмітка про те, що будинок продано ОСОБА_2 .

Отже, після придбання незавершеного будівництвом будинку у 1997 році (в період шлюбу), подальше його добудування та введення в експлуатацію здійснювалося сторонами спільно, як подружжям, за рахунок спільних коштів та зусиль.

Незавершений будівництвом житловий будинок купувався саме в інтересах сім`ї та в подальшому був спільно добудований, що підтверджується, зокрема, реєстрацією місця проживання відповідача та спільних дітей сторін за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Реєстру територіальної громади, позивач зареєстрована за вказаною адресою ще з 06 березня 2000 року.

Крім того, у спірному будинку зареєстровані спільні діти, а саме: донька ОСОБА_4 зареєстрована з 02 липня 2008 року, син ОСОБА_5 зареєстрований з 04 червня 2018 року, донька ОСОБА_6 зареєстрована з 04 червня 2018 року та син ОСОБА_7 зареєстрований з 06 березня 2020 року. Наведені обставини беззаперечно свідчать про те, що об`єкт нерухомості від самого початку призначався для проживання сім`ї, спільно добудовувався та використовувався як єдине сімейне житло.

Однак відповідач не визнає справа спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

При перевірці відомостей щодо власника будинку за адресою: АДРЕСА_1 , стало відомо, що відповідач 23.03.2020 одноосібно зареєстрував право власності на спільний житловий будинок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.03.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 51795348 від 26.03.2020) за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 109,7 кв.м, житлова площа 71,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для такої реєстрації стала виписка із погосподарської книги №957, видана 23.03.2020 Масевицькою сільською радою.

Вказана одноосібна реєстрація права власності поршує права позивача на 1/2 частку спірного будинку, яка належить їй в силу закону.

Щодо земельної ділянки площею 0,1389 га, кадастровий номер 5625085000:01:001:0296, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташований спірний житловий будинок, зазначає, що рішенням Масевицької сільської ради №355 від 15.06.2018 затверджено проект землеустрою та передано вказану земельну ділянку у власність відповідача для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Оскільки вказана земельна ділянка одержана відповідачем у власність шляхом безоплатної приватизації у 2018 році (поза межами періоду з 08.02.2011 по 12.06.2012, коли діяла норма ч.5 ст.61 СК України), така ділянка є його особистою приватною власністю відповідно до положень ст.57 СК України.

Водночас на вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, позивач має право на 1/2 частку спірного житлового будинку як спільного майна подружжя, до неї в силу імперативних вказівок закону (ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України) та сталої судової практики переходить право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5625085000:01:001:0296, необхідної для його обслуговування, пропорційно до її частки у праві власності на будинок, незалежно від того, що первісно така ділянка була одержана відповідачем шляхом безоплатно приватизації.

Посилаючись на норми СК України, ЦК України, ЗК України, правові позиції Верховного Суду, просить:

Ввизнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 109,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційнеий номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2062256356250.

Визанати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1389 га (кадастровий номер: 5625085000:01:001:0296), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.07.2026.

В судове засідання 22.07.2026 відповідач не з`явив. Судова повістка про виклик до суду повернулася до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній». Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судове засідання відкладено на 17.08.2026.

Представник позивача в судовому за сіданні заявлені вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб порталі судової влади України.

Заслухавши пояснення представника поивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, за згодою сторони позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 15 ЦК України вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В порядку, встановленому цим Кодексом, кожна особа має право звернутися до суду, за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.12.1994, шлюб розірвано рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27.05.2019 (а.с. 7).

Згідно договору купівлі-продажу від 04.03.1997, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 незакінчений будівництвом будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,11 га. Готовність недобудованого будинку складає 61%. Будинок належить ОСОБА_3 на підставі рішення №126/3 виданого Масевицькою сільською радою народних депутатів Рокитнівського району 25 жовтня 1996 року (а.с.17).

Відповідно до Паспорту на забудову земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 , незакінчений будівництвом будинок продано ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.18-21).

24.08.2016 виготовлено технічний паспорт садибного (індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.22-24).

Згідно витягів з реєстру територіальної громади, ОСОБА_8 зареєстрована з 06.03.2000 за адресою: АДРЕСА_1 . Також, за даною адресою зареєстровані діти: ОСОБА_9 з 06.03.2020, ОСОБА_10 з 04.06.2018, ОСОБА_11 з 04.06.2018, ОСОБА_12 з 02.07.2008 (а.с.8,10,12,14,16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, у власності ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 109,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2062256356250. Підставою для реєстрації стала виписка із по господарської книги, серія номер: 957, виданий 23.03.2020 Масевицькою сільською радою Рівненської області (а.с.50).

Відповідно до рішення Масевицької сільської ради №355 від 15.06.2018 року, затверджено проект землеустрою що відведення земельної ділянки, кадастровий номер:5625085000:01:001:0296, паспорт НОМЕР_1 у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Передано гр. ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею – 0,1389 га, кадастровий номер: 5625085000:01:001:0296 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, забудовані землі у т.ч. під житловою забудовою одно та двоповерховою по АДРЕСА_2 (а.с.45).

Згідно висновку про ринкову вартість житлового будинку, станом на 24.03.2026 ринкова вартість житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 219 900,00 гривень (а.с.53).

Згідно висновку про ринкову вартість земельної ділянки, кадастровий номер: 5625085000:01:001:0296, станом на 24.03.2026 ринкова вартість житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 0,1389 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 53 000,00 гривень (а.с.63).

Відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Частиною 1 статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону також свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, вирішуючи питання про поділ майна подружжя, встановивши факт набуття цього майна подружжям у період перебування в шлюбі, застосуванню підлягають положення статей 60, 70 СК України з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на майно.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2024 року у справі № 522/3192/21 (провадження № 61-8094св23.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18), від 08 грудня 2021 року у справі №369/10153/16-ц (провадження №61-4121св21).

Частиною 1 ст.69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно частини 2 та 3 статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14), ч. 3 ст. 368 ЦК( 435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК (2768-14) окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК (435-15).

Судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, які знаходяться в АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності шлюбного договору між позивачем та відповідачем або інших домовленостей щодо об`єктів права спільної сумісної власності, то частки майна подружжя щодо даного спору є рівними, а отже кожному з них належить по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 та по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1389 га, за кадастровий номером 5625085000:01:001:0296, що по АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача (а.с.79).

Керуючись ст. ст. 264,265,279,280, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 109, 7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2062256356250.

Визнанати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки площею 0,1389 га кадастровий номер: 5625085000:01:001:0296, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 20.08.2026.

Суддя А.Ф.Комзюк