Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №548/1247/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1247/26

Провадження №1-кп/548/194/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Хорольський районний суду Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засіданя - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол Полтавської області кримінальне провадження № 12026170590000083 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, непрацюючого, неодруженого, такого, що утриманців, інвалідності, пільгових статусів не має, військовослужбовця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 вчинив умисні, в тому числі і корисливі кримінальні правопорушення за таких обставин.

Так, наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової часини НОМЕР_1 №42 від 07.10.2025 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї 1 самохідної артилерійської батареї та поставлений на всі види забезпечення.

08.03.2026 о 10 год 40 хв обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час спільного відпочинку зі потерпілим ОСОБА_5 , маючи доступ до належного цьому потерпілому мобільного телефону марки «REDMI», модель «A3» із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , з підключенням до мережі Інтернет, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння коштами останнього, увійшов в обліковий запис потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «Приват24», з прив`язкою до його банківської картки № НОМЕР_3 , (база даних - програмно-апаратний комплекс банку, що забезпечує здійснення клієнтом операцій порахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та автентифікації відповідно до договору), яка згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, використовуючи мобільний додаток «Приват24», чим здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, у вигляді незаконного отримання доступ до персональних даних та банківської картки № НОМЕР_3 потерпілого ОСОБА_5 .

Крім того, 08.03.2026 о 10 год 42 хв ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, порушуючи встановлений діючим законодавством України порядок функціонування банківської системи України, як складової частини кредитно-фінансової системи держави, маючи умисел на заволодіння грошових коштів потерпілого ОСОБА_5 , використовуючи раніше взятий мобільний телефон марки «марки «REDMI», модель «A3» із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , маючи доступ до облікового запису потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «Приват24» з прив`язкою до його банківської картки № НОМЕР_3 та паролю доступу, без дозволу та відома потерпілого, з корисливих спонукань, виконав підробку документа на переказ, який існує в електронній формі (Р24A5600388021D8259), а саме заявку на переказ грошових коштів у сумі 6000 грн від імені ОСОБА_5 з належної йому банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 , яка належить співмешканці ОСОБА_4 - ОСОБА_6 .

Крім того, 08.03.2026 о 10 год 46 хв ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, порушуючи встановлений діючим законодавством України порядок функціонування банківської системи України, як складової частини кредитно-фінансової системи держави, маючи умисел на заволодіння грошових коштів потерпілого ОСОБА_5 , використовуючи раніше взятий мобільний телефон марки «марки «REDMI», модель «A3» із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , маючи доступ до облікового запису потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «Приват24» з прив`язкою до його банківської картки № НОМЕР_3 та паролю доступу, без дозволу та відома потерпілого, з корисливих спонукань, виконав підробку документа на переказ, який існує в електронній формі (Р24А5600412503D1330), а саме заявку на переказ грошових коштів у сумі 2000 грн від імені ОСОБА_5 з належної йому банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 на банківську картку на банківську картку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 , яка належить співмешканці ОСОБА_4 - ОСОБА_6 .

Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи умисел на заволодіння грошових коштів потерпілого ОСОБА_5 , використовуючи раніше взятий мобільний телефон марки «марки «REDMI», модель «A3» із сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_2 , маючи доступ до облікового запису потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «Приват24» з прив`язкою до його банківської картки № НОМЕР_3 та паролю доступу, діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, дію якого продовжено Указом Президента від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженого Законом України від 14.01.2026 № 4757-IX, з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб, без згоди власника, двома транзакціями о 10:42 год у сумі 6000 грн та о 10:46 год у сумі 2000 грн таємно викрав грошові кошти, шляхом здійснення банківських операцій по їх переказу із банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 на банківську картку АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_4 , яка належить його співмешканці ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, чим задав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду у загальній сумі 8000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, надав пояснення, які повністю узгоджуються із фактичними обставинами зазначеними в обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся просив суворо не карати.

Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у суді заявив, що сумнівів у достовірності доказів по справі, зібраних під час досудового розслідування кримінального провадження він не має, ніякі обставини не оспорює, тому як обвинувачений, так і прокурор вважали недоцільним дослідження судом доказів, які ніким не оспорюються. За таких обставин, після роз`яснень цьому обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судове слідство по справі було обмежене допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження стосовно речових доказів, проведених експертиз, а також відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 361 ч.1 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Також є правильною кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 і за ч. 1 ст. 200 КК України, як підробка документа на переказ.

Є правильною кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 і за ч. 2 ст. 200 КК України, як підробка документа на переказ вчинена повторно.

Також є провильною кваліфікація дій ОСОБА_4 за ст. 185 ч. 4 КК України, як таємне викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненних ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд враховує його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185 КК України є тяжким злочином, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 361 та ч.ч. 1, 2 ст. 200 КК України, є нетяжкими злочинами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючих покарання обставин та дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, є працездатним, не має інвалідності, раніше не судимий.

Так як обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 185 КК України, за жоден з яких засуджений не був, покарання за цим вироком йому слід визнати за сукупністю злочинів відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкцій ч.ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України без обрання запобіжного заходу.

Підстав застосування відносно ОСОБА_4 ст. 69 КК України суд не вбачає.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судових витрат по справі немає.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 394, 395 КПК України суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 гривень;

- за ч. 2 ст. 200 КК України у виді у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000,00 гривень;

- за ч.1 ст. 361 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляції до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення за виключення оскарження обставин, які ніким не оспорювалися та не досліджувалися в суді.

Повний текст вироку виготовлено 19.08.2026.

Головуючий