Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №363/1304/23 — Вишгородський районний суд Київської області

05.08.2026 Справа № 363/1304/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю: секретаря

судового засідання – Воронюк А.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 , в березні 2023 року звернулася до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, обґрунтовуючи тим, що 06.03.1999 року вона та відповідач ОСОБА_4 уклали шлюб. Від шлюбу мають двох спільних дітей: дочку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2022 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 було розірвано. У період шлюбу за рахунок спільних коштів та спільними зусиллями сторонами було набуто майно, що складається з: земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер 11306190;

-земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 487 м2, кадастровий номер не визначено, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 681656, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900458;

-житловий будинок (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2;

-земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235га, кадастровий номер 8000000000:79:093:0012;

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2, реєстраційний номер 564740880000;

-автомобіль марки «Lexus», модель RX 450 Н, 2019 року випуску, загальна вартість якого становить 1682 780 грн.;

-грошові активи: у доларах США 1 101 280; українська гривня – 5322 375; у Євро - 660, а також дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331 грн.; грошові активи розміщені у банківській сейфовій скриньці у розмірі 200 000 доларів США.

-Позивач вважає, що вище перераховане майно придбане сторонами в період проживання в зареєстрованому шлюбі та для потреб сім`ї, тому це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та просить поділити майно по 1/2 частки кожному.

20.02.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про відмову від частини позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що в позовній заяві від 03.03.2023 року вона просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль марки LEXUS; модель: RX 450 Н; 2019 року випуску; зеленого кольору, тип: загальний легковий - загальний універсал - В, та в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_4 перерахувати на її користь частину грошових коштів за автомобіль марки LEXUS; модель: X 450 Н, 2019 року випуску; зеленого кольору, тип: загальний легковий - загальний універсал - В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . В поданій заяві зазначила, що вказаний автомобіль марки LEXUS станом на день подання заяви проданий відповідачем за згодою позивача, що підтверджується розпискою від 27.08.2024 року про отримання своєї частки від продажу автомобіля у розмірі 50% його вартості. З огляду на зазначене вказаний автомобіль не становить предмету позову, а тому необхідно відмовитися від позовних вимог в цій частині.

08.10.2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що дана заява щодо збільшення позовних вимог подається у зв`язку із отриманою інформацією у межах справи, оскільки наданими відповідями від банківських установ підтверджується наявність більшої суми грошових коштів у власності Відповідача у валюті Українська гривня, аніж заявлена до поділу позивачем у позовній заяві від 03.03.2023 року. Позивач зазначила, що різниця між заявленими до поділу й реально встановленими шляхом витребування інформації грошовими активами у Українській гривні становить – 834 053,82 грн.

Крім того, у позовній заяві від 03.03.2023 року позивач просила визнати вищезазначені об`єкти нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнати за кожним право власності на частку кожного об`єкту. Проте за час розгляду даної справи у суді, обставини змінилися, позивач вказує , що вона є опікуном спільної дитини подружжя - ОСОБА_7 , 2005 року народження, яка є дитиною з інвалідністю. Вона з дитиною проживають у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок повністю обладнаний під проживання та здійснення піклування та догляду за спільною дитиною сторін, яка має інвалідність і є важкохворою, що значно спрощує щоденний догляд за нею та її проживання, забезпечує їй комфортне середовище.

Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, позивач вважає за можливе збільшити позовні вимоги в цій частині й просити Суд визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності в цілій частці на вказаний житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, враховуючи рівноцінність поділу, Позивач просить визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на земельну ділянку та житловий будинок розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки вартість будинку та земельної ділянки, яку позивач просить визнати за собою, на 2 715 964,56 грн. дорожча, аніж вартість будинку та земельної ділянки, яку позивач просить визнати за відповідачем, а також, що відповідач з моменту розірвання шлюбу між сторонами станом на сьогоднішній день використовує спільні грошові активи сім`ї на шкоду інтересам сім`ї, без погодження із позивачем, поступово знищуючи спільне майно сторін, тому враховуючи положення ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України просить відступити від засади рівності часток подружжя й стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/2 частку різниці вартості будинків із земельними ділянками, які позивач просить виділити кожному, у розмірі 1 357 982,28 грн.

Також вказує, що на карткових рахунках позивача ОСОБА_1 знаходяться грошові кошти, які належать спільній дитині сторін (соціальні виплати (пенсія)), станом на 21.02.2022 року, у розмірі 598 057,89 грн., а тому їх вважає особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного та з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог від 08.10.2025 року позивач ОСОБА_1 просить суд:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:093:0012 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2 Реєстраційний номер об`єкта 564740880000;

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 470 м2. Кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, Реєстраційний номер об`єкта 11306190;

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 487 м2, кадастровий номер земельної ділянки не визначено та житловий будинок (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2;

- грошові активи, розміщені на банківських рахунках:

- у доларах США – 1 101 280 (один мільйон сто одна тисяча двісті вісімдесят доларів США);

- в Українській гривні - 6 156 428,82 (шість мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім гривень 82 копійки);

- у Євро - 660 (шістсот шістдесят євро).

- дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00грн.

- грошові активи, розміщені у банківській сейфові скриньці, у розмірі 200 000 доларів США.

Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя;

- право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

- право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, Реєстраційний номер об`єкта 11306190;

- право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки не визначено;

- право власності на 1/2 частку житлового будинку (незавершене будівництво), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105,00м2.

Право власності на 1/2 частки грошових активів, розміщених на банківських рахунках:

-у доларах США – 1 101 280 (один мільйон сто одна тисяча двісті вісімдесят доларів США);

-у Українській гривні – 6 156 428,82грн.;

-у Євро - 660 (шістсот шістдесят Євро);

-право власності на 1/2 частки доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00грн.;

-право власності на 1/2 частки грошових активів, розміщених у банківській сейфові скриньці, у розмірі 200 000 доларів США.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

-право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235га, Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:093:0012;

-право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6м2 та житловою площею 114,7м2, реєстраційний номер об`єкта 564740880000;

-право власності на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки не визначено;

-право власності на 1/2 частку житлового будинку (незавершене будівництво), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Загальною площею 105,00 м2;

-право власності на 1/2 частки грошових активів, розміщених на банківських рахунках;

-у доларах США – 1 101 280 (один мільйон сто одна тисяча двісті вісімдесят доларів США);

-у Українській гривні – 6 156 428,82 (шість мільйонів сто п`ятдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім гривень 82 копійки);

-у Євро - 660 (шістсот шістдесят Євро);

-право власності на 1/2 частки доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00 грн.;

-право власності на 1/2 частки грошових активів, розміщених у банківській сейфові скриньці, у розмірі 200 000 доларів США.

Відступити від засади рівності часток подружжя та збільшити частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя й стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/2 частку різниці вартості будинків із земельними ділянками, які позивач просить виділити кожному (житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які позивач просить визнати за ОСОБА_1 та житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 від 10.02.2023 року, право власності на які позивач просить визнати за ОСОБА_4 у розмірі 1 357 982,28грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_4 перерахувати на її користь частину грошових коштів:

-з грошових активів, розміщених на банківських рахунках у розмірі: у доларах США – 550 640 за курсом продажу долару США, встановленого Національним банком України на день винесення рішення суду;

-в Українській гривні – 3 078 214,41 (три мільйони сімдесят вісім тисяч двісті чотирнадцять тисяч сорок одна копійка);

у Євро - 330 (триста тридцять Євро) за курсом продажу Євро, встановленого Національним банком України на день винесення рішення суду;

- з доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 4 093 665,50грн. (чотири мільйони дев`яносто три тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень п`ятдесят копійок);

- з грошових активів, розміщених на банківський сейфовій скриньці, у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США за курсом продажу долару США, встановленого Національним банком України на день винесення рішення суду;

- 1/2 частку різниці вартості будинків із земельними ділянками, які позивач просить виділити кожному (житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які позивач просить визнати за ОСОБА_1 та житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 право власності на які позивач просить визнати за ОСОБА_4 у розмірі 1 357 982,28грн.;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 станом на 21.02.2022 року, у розмірі 598 057,89 грн.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 27.12.2023 року звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про поділ майна подружжя та визнання права особистої приватної власності, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року по справі № 752/17286/20 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Позов про розірвання шлюбу відповідач подав в грудні 2020 року так як фактично позивач і відповідач не проживали однією сім`єю і не вели спільного побуту та фінансових відносин задовго до купівлі будинку. 23.04.2021 року відповідачем було придбано земельну ділянку загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер 8000000000:79:093:001 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 243,6м.кв. Зазначає, що ним вказаний будинок був придбаний не тільки за особисті кошти, а й за позичені кошти на умовах розстрочки та зі сплатою відсотків, відтак за даним будинком у відповідача існує борг, що підтверджується договором позики. Звертає увагу, що на момент придбання будинку рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року про розірвання шлюбу позивача і відповідача набрало законної сили. Натомість, за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Київського апеляційного суду від 28.12.2021 року, було поновлено строк на оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року. Тобто строк поновлений був після придбання будинку та після того, як рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили. Наголошує, що позивач поновлювала строк для оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва штучно для теперішнього поділу майна. Проте, це не підтверджує факт того, що позивач і відповідач в цей період вели спільне господарство та накопичували спільне майно, а також ОСОБА_1 . Вважає, що земельна ділянка та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_4 , а отже поділу не підлягають. Крім того, позивачем ОСОБА_1 також не надано доказів та не спростовано позицію ОСОБА_4 щодо спільного внесення грошових коштів за вказаний будинок та земельну ділянку під час окремого проживання.

Крім того, вказує, загальна сума коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 станом на 2019 рік включно складає 603 788 грн. А тому, вважає, що грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку на ім`я одного з подружжя, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу.

В ході судового розгляду ОСОБА_4 подав до суду 10.11.2025 року заяву про збільшення позовних вимог. На підставі вищенаведеного з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно:

-земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер об`єкта 11306190;

-земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1487 м2, кадастровий номер земельної ділянки не визначено;

-житловий будинок (незавершене будівництво) розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

-право власності на 1/2 частку земельної ділянки розташованої за адресою: масив «Вишгородський», АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-право власності на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254м2 , реєстраційний номер об`єкта 11306190;

-право власності на 1/2 частку земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки не визначено;

-право власності на 1/2 частку житлового будинку (незавершене будівництво) розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105,00 м2.

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

-право власності на 1/2 частку земельної ділянки розташованої за адресою: масив «Вишгородський», АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-право власності на 1/2 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер об`єкта 11306190.

-право власності на 1/2 частку земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки не визначено;

-право власності на 1/2 частку житлового будинку (незавершене будівництво) розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105,00м2.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_3 , житловою площею 243,6 м.кв. та земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235га, кадастровий номер 8000000000:79:093:0012.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 грошові кошти розміщені на банківських рахунках в сумі 598 057,89грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину грошових активів розміщених на банківських рахунках в розмірі 299 028,94 грн.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину грошових активів розміщених на банківських рахунках в розмірі 299 028,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових активів розміщених на банківських рахунках в розмірі 299 028,94 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.03.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

10.07.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Гороховської А.О. надійшов відзив на позовну заяву позивача ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що викладені в ній обставини не відповідають дійсності. Окрім того, відповідач перше, підтверджую наявність наступного спільного майна: земельна ділянка та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; Земельна ділянка та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; - Автомобіль Lexus, модель RX 450 H, 2019 року випуску. Вказане майно є спільно нажитим та підлягає поділу. Натомість земельна ділянка та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , набутий за Договором купівлі-продажу від 23.04.2021 року щодо майна яке не являється спільним сумісним з огляду на те, що воно не було придбане у фактичному шлюбі. Вказує, в цей період позивач і відповідач фактично вже були розлучені, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року про розірвання шлюбу. При цьому сам позов відповідач подав в грудні 2020 року задовго до винесення рішення суду, так як фактично позивач і відповідач не проживали однією сім`єю і не вели спільного побуту та фінансових відносин задовго до купівлі будинку. Факт того, що позивач і відповідач не проживали разом і не мали спільного фінансів, побуту та справ з 2020 року також підтверджується тим, що сама позивач подала позов про розлучення в середині 2020 року, але потім з невідомих причин забрала його - справа №752/17286/20. Зауважує, що на момент придбання будинку рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року про розірвання шлюбу позивача і відповідача вступило в силу. Натомість, за клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою Київського апеляційного суду від 28.12.2021 року, було поновлено строк позивачу на оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року. Тобто строк поновлений був після придбання будинку. Поновлення строку на оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва не підтверджує факт того, що позивач і відповідач в цей період вели спільне господарство. До того ж апеляційна інстанція факт розлучення сторін залишила в силі. Крім іншого, вказує, що відповідачем вказаний будинок був придбаний не за особисті кошти, а за позичені кошти на умовах розстрочки та зі сплатою відсотків, відтак за даним будинком у відповідача існує борг.

Щодо заявленого майна наявність якого не відповідає дійсності, пояснюю, що позивач помилково вказує щодо наявності наступних грошових коштів на депозитах та наявності отриманих коштів від цінних паперів, а саме: на депозитах відсутні наступні кошти в наступних сумах: 1 101 280 дол. США; в гривнях – 5 322 375грн. та 660 євро.

25.12.2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Волошиної Н.А. надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву позивача ОСОБА_1 , в якому відповідач зазначив, що подружжя не проживали разом і не мали спільних фінансів, побуту та справ з 2017 року також підтверджується тим, що сама позивач подавала позов про розлучення в середині 2020 року, де також зазначала про обставини зазначені вище, але потім з невідомих причин відкликала його звертає увагу, що на момент придбання будинку рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року про розірвання шлюбу позивача і відповідача вступило в силу. Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29.10.2022 року вбачається, що підставою розірвання шлюбу є рішення суду від 29.01.2021 року. За період знаходження справи в суді апеляційної інстанції сторона відповідача не надала доказів, що відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 змінились. Як вбачається з матеріалів справи про розірвання шлюбу, з моменту звернення позивача з позовом до суду (грудень 2020 року) до апеляційного розгляду пройшло більше року, проте, відповідач доказів що вона приймала міри для примирення з позивачем та сторони примирилися, останньою до суду апеляційної інстанції надано не було. Укладаючи договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, відповідач надавав заяву, яку перевіряв та підтверджував нотаріус, що посвідчував договори про те, що він на момент укладання договорів в зареєстрованому шлюбі не перебуває(неодружений) ні з ким не проживає однією сім`єю, грошові кошти, що витрачаються ним на купівлю земельної ділянки та будинку є його особистою приватною власністю та земельна ділянка і будинок, набувається в особисту приватну власність.

Щодо депозитних рахунків та цінних паперів ОСОБА_4 зазначив, що згідно п. 1 Декларації від 12.02.2020 року на яку посилається позивач, зазначено тип декларації та звітний період «після звільнення особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2019», тобто коли позивач і відповідач перебували у шлюбі. Проте, доказів того, що на дані рахунки були внесені спільні кошти подружжя, зняті відповідачем після фактичного припинення спільного проживання сторін позивачем не надано, a доказів того, що такі кошти були використані не у інтересах сім`ї позивачем також не надано. Вказав, що походження коштів, що покладені на депозит відповідачем не є спільною власністю подружжя, так як з 01.11.2001 року по 18.11.2014 року (включно) відповідач працював на посаді Генерального директора в ПАТ «ДАТАГРУП». Згідно Довідки про заробітну плату ОСОБА_4 з квітня 2012 року по листопад 2014 року йому було виплачено премій на загальну суму 12 404 550,00 грн, які в подальшому і було покладено на депозитні рахунки. Таким чином, хоч і грошові кошти були покладені на депозитні рахунки у банківських установах під час існування шлюбу між сторонами, але набуті вони в результаті особистих заслуг відповідача, та відповідно до закону є його особистою приватною власністю.

Щодо грошових активів розміщених у банківській скриньці. Позивач зазначає, що у банківській сейфовій скриньці знаходяться 200 000 доларів США і у підтвердження цього факту надає суду скрін-шот листування із ОСОБА_4 у застосунку VIBER. Щодо цього слід звернути увагу, що це листування датоване 27.06.2020 роком, коли сторони по справі перебували ще у зареєстрованому шлюбі, хоча фактично вже шлюбних відносин не підтримували. З самої переписки від 20.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 попереджав ОСОБА_1 про те, що ці кошти незабаром закінчяться. Проте, остання не звернула на це увагу, як і на те, що вони пішли на утримання хворої доньки. Також, ОСОБА_4 неодноразово звертався до позивача та її представника із листами про те, що наразі вже не має такої можливості допомагати в таких розмірах, адже всі заощадження, які були зроблені з його особистих коштів, вже витрачені саме на вказані вище витрати.

Щодо доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00 грн. ОСОБА_8 вказує, що дохід від цінних паперів та корпоративних прав було отримано у шлюбі. Під час шлюбу подружжям його і було частково витрачено, а частка що залишилась була покладена у банківську сейфову скриньку, про яку йшлося вище.

06.11.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Гороховської А.О. надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , в якому відповідач ОСОБА_4 не визнає вимоги викладені в заяві про збільшення позовних вимог та не погоджується з викладеними обставинами в заяві з огляду на наступне.

Щодо визнання спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 , надалі – будинок на АДРЕСА_3 заперечує проти задоволення цих позовних вимог з тих самих підстав, які ним були надані у попередньому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 .

Щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: - право власності на земельну ділянку та житловий будинок розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідач заперечує проти задоволення вище зазначеної вимоги, адже даний будинок та земельна ділянка були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягають поділу в рівних частках. Крім того, позивач в своїй заяві про збільшення позовних вимог не доводить обставини та не надає жодного доказу, які б свідчили про підставу відступити від засади рівності часток подружжя, передбачену законодавством.

Щодо різниці вартості об`єктів майна, що позивач просить визнати за нею та відповідачем зазначає, що дана вимога про стягнення з ОСОБА_4 1/2 частки різниці вартості будинків із земельними ділянками не відповідає нормам чинного законодавства, не обґрунтована позивачем та порушує права відповідача, адже різниця вартості будинку та земельної ділянки, яку позивач просить визнати за собою та вартості будинку і земельної ділянки, яку позивач просить визнати за відповідачем не є об`єктом поділу в розумінні статті 61 Сімейного кодексу України.

Щодо поділу грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках в установах банків відповідач вважає, що збільшення позовних вимог в цій частині не підлягає задоволенню, адже позивач спотворює надану банками інформацію з приводу залишків грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 . Також вказав аналогічні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині у наданому відзиві від 10.11.2023 року.

Щодо визначення грошових коштів ОСОБА_1 її особистою приватною власністю, відповідач не погоджується з твердженнями позивача ОСОБА_1 , що сума грошових коштів, яка наявна у ОСОБА_1 станом на 21.02.2022 року в розмірі 598 057,89 грн. сукупністю грошових коштів, які зараховані як соціальна виплата (пенсія) на картковий рахунок позивача, як особі з інвалідністю, та як законного представника (опікуна) спільної дитини сторін. З усіх вище перелічених рахунків, соціальна виплата (пенсія) перераховувалась Позивачу лише на рахунок відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» НОМЕР_3 , UAN залишок коштів на якому станом на 21.02.2022 року становить 126 953,63. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

14.08.2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Власюк К.П. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву позивача ОСОБА_4 , в якому вона вважає, що зустрічна позовна заява ОСОБА_4 є необґрунтованою та безпідставною, такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, відповідно у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 суд має відмовити, з огляду на наступне.

Щодо визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 та щодо дати розірвання шлюбу між сторонами вважає, що дата розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_8 - «21» лютого 2022 року (дата набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду від «21» лютого 2022 року у справі № 752/25012/20). А тому будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_3 є спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_8 , оскільки таке майно були придбано під час перебування сторін у офіційно зареєстрованому шлюбі, а саме: 23.04.2021 року.

Щодо поділу грошових коштів ОСОБА_1 , вказує, стороною позивача за зустрічним позовом не надано доказів, що ОСОБА_1 використовувала кошти у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї, а також доказів щодо перебування грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 у банківських установах станом на дату розірвання шлюбу. А тому просить відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

29.08.2025 року від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 – адвоката Гороховської А.О. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій вказали, що факт розірвання шлюбу на момент придбання майна є беззаперечним і підтверджується як рішенням суду першої інстанції, так і фактом оформлення договору купівлі-продажу на ОСОБА_4 , як такого, що не перебуває у шлюбі. Вважає, що кошти за які було придбаний будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_3 не належали до спільних коштів подружжя, а є особистими коштами ОСОБА_4 , тому вказане майно поділу не підлягає.

28.11.2025 року до суду надійшли від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Власюк К.П. заперечення проти відзиву ОСОБА_4 , поданого адвокатом Гороховською А.О., від 06.11.2025 року на заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в яких зазначає щодо визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 та щодо дати розірвання шлюбу між сторонами вважає це майно спільною сумісною власністю подружжя , яке підлягає поділу у різних частинах.

Щодо грошових активів розміщених у банківській сейфовій скриньці у розмірі 200 00 доларів США, вказує, що наявність зазначених коштів у банківській сейфовій скриньці підтверджує відповідач особисто у смс повідомленні через мобільний застосунок «VIBER» . Акцентує увагу, що у даному повідомленні відповідач особисто визнає наявність коштів у сейфовій скриньці та підтверджує факт того, що кошти належать саме сім`ї, цитую: «(…) Весь актив нашей семьи, я обращаю внимание, нашей семьи составляет этот дом, недостроенный дом в Луке, 800000 долларов на депозите и 200000 долларов в ячейке.(…)» Таким чином, зазначене листування доводить факт того, що кошти у банківській сейфовій скриньці у розмірі 200 000 доларів США належать на праві спільної сумісної власності сім`ї та підлягають поділу у рівних частинах шляхом виділення у власність позивача їх частини у розмірі – 100 000 доларів США. Доводи відповідача, що дане листування датоване 27.06.2020 роком, коли сторони по справі перебували ще у зареєстрованому шлюбі лише підтверджують факт спільної сумісної власності та факт наявності грошових коштів у такому розмірі.

Щодо доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00 грн. Як зазначав сам відповідач, дохід від цінних паперів та корпоративних прав було отримано у шлюбі. Позивачем не витрачались дані грошові кошти у шлюбі та їй невідомо про такі витрати подружжям. Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Натомість відповідачем у межах даної справи не доведено протилежного (відсутності грошових коштів, а саме: доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00 грн.), а, отже, не спростовано презумпцію спільності майна.

Щодо грошових активів, розміщених на банківських рахунках ОСОБА_4 у доларах США 1 101 280, в українській гривні 6 156 428,82 та у Євро 660 Вважає, що відповідачем не спростовано припущення позивача, що 400 000,00 доларів США було знято відповідачем з рахунку й залишено готівкою. а з інших накопичень - 340 000,00 доларів США та 10 041,62 доларів США було покладено на рахунки відповідача у день розірвання шлюбі між сторонами. Доводи відповідача, що згідно банківських рахунків у нього є заборгованість не заслуговують на увагу, оскільки знак «-» перед сумою 88 902,78 грн. на рахунку IBAN НОМЕР_4 лише підтверджує факт спустошення банківських рахунків відповідачем, на яких були розміщені спільні кошти сторін. Враховуючи, що такі були відповідачем витрачені без згоди позивача й не в інтересах сім`ї, а протилежного відповідачем не доведено, дані грошові кошти є спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_8 .

Щодо визнання грошових коштів ОСОБА_1 її особистою приватною власністю зазначає, що на карткових рахунках ОСОБА_1 знаходяться грошові кошти, які належать спільній дитині сторін (соціальні виплати (пенсія). Отримання ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у період з липня 2016 року по жовтень 2025 року у загальній сумі 232 160,36грн. підтверджується Довідкою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної та ветеранської політики Виконавчого органу Київської міської ради № 40183 від 07.10.2025 року. Відповідно до рішень Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації ОСОБА_1 на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавалась щомісячна адресна соціальна матеріальна допомога на дитину з інвалідністю та адресна соціальна матеріальна допомога з нагоди відзначення державних та релігійних свят по 31.05.2024 року. Вважає, що доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки такі є особистою приватною власністю ОСОБА_1

03.10.2025 року від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 – адвоката Гороховської А.О. надійшла заява про відмову від позовних вимог, а саме: визнання спільним майном подружжя автомобіль LEXUS RX 450 Н, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; припинення право спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль та виділення його у власність ОСОБА_1 ; стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля в сумі 974 350 грн.

В рамках судового розгляду даного спору судом витребовувались докази з АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Укрсиббанк».

Постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2026 року в даній справі накладено арешт на грошові активи, які належать ОСОБА_4 , розміщені на будь-яких банківських рахунках станом на 21.02.2022 року, а саме: грошові активи у валюті Українська гривня у розмірі 3 078 214,44грн. (три мільйони сімдесят вісім тисяч двісті чотирнадцять гривень 44 копійок); грошові активи у валюті долар США у розмірі 375 024,41 (триста сімдесят п`ять тисяч двадцять чотири долари США 41 центів); грошові активи у валюті євро у розмірі 323,09 (триста двадцять три євро 9 євроцентів).

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2025 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Власюк К.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та у відзиві та запереченнях на зустрічний позов ОСОБА_4 та долучених доказів в справі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Гороховська А.О. в судовому засіданні частково заперечила проти задоволення позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 , просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зустрічний позов ОСОБА_4 підтримала та просить задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та долучених доказів у справі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, допитавши відповідача в якості свідка, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторони по справі уклали шлюб 06.03.1999 року, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 214 (а.с. 29 т. 1).

Від шлюбу мають двох дітей: доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30-34 т. 1).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року у цивільній справі № 752/25012/20 шлюб між сторонами по справ було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 01.03.2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.12.2021 року за клопотанням ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року у цивільній справі № 752/25012/20 про розірвання шлюбу.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2022 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 – розірвано. (а.с. 36-43 т. 1).

Сторонами не оспорюється, що за час перебування в шлюбі було придбано майно:

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2. Кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2005 року , зареєстрований в реєстрі 1255;

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, Реєстраційний номер об`єкта 11306190, що був придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2005 року.

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 487 м2, кадастровий номер земельної ділянки не визначено, підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2006 року, дата набуття права власності 28.03.2007 року;

- житловий будинок (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2.

Крім того, на підставі договору купівлі продажу від 23.04.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новак Т.В. за № 773 на ім`я ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:093:0012 та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2, реєстраційний номер об`єкта 564740880000, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235 га, та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2 та житловою площею 114,7 м2, оскільки вказане майно придбано у зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя.

На підтвердження своїх доводів вказує, що шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано на підставі постанови Київського апеляційного суду 21.02.2022 року, а вказане майно придбано на підставі договору купівлі-продажу 23.04.2021 року, тобто під час перебування сторін в шлюбі.

Відповідно до ст. 114 та ст. 57 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про його розірвання, а майно, набуте після припинення шлюбу, є особистою приватною власністю особи, яка його набула.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 у справі № 752/25012/20 шлюб між сторонами розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 01.03.2021 року. В подальшому, ухвалою Київського апеляційного суду від 28.12.2021 року за клопотанням ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року у цивільній справі № 752/25012/20 про розірвання шлюбу та постановою Київського апеляційного суду від 21.02.2022 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - розірвано.

Спірне майно житловий будинок та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3 , було придбано 23.04.2021 року, що підтверджується нотаріальним Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.04.2021 року та Договором купівлі-продажу житлового будинку від 23.04.2021 року, тобто після припинення шлюбу між сторонами.

Таким чином, на момент набуття зазначеного майна сторони не перебували у шлюбі, у зв`язку з чим правовий режим спільної сумісної власності на нього не виникає.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи в апеляційному провадженні, Київським апеляційним судом встановлено та в мотивувальній частині постанови суду від 21.02.2022 року заначено, що позов ОСОБА_4 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач не підтримує з відповідачем сімейно-шлюбних відносин, не веде спільне господарство, втратив до ОСОБА_1 почуття любові. За період знаходження справи в суді апеляційної інстанції сторона відповідача не надала доказів, що відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 змінились... Як вбачається з матеріалів справи, з моменту звернення позивача з позовом до суду (грудень 2020 року) до апеляційного розгляду пройшло більше року, проте, відповідач доказів того, що вона приймала міри для примирення з позивачем та сторони примирилися, останньою до суду апеляційної інстанції надано не було».

Крім того, із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29.10.2022 року вбачається, що підставою розірвання шлюбу є рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021 по справі № 752/17286/20.

Доводи позивача про те, що подальше апеляційне оскарження рішення суду про розірвання шлюбу впливає на правовий режим майна, суд відхиляє, оскільки такі процесуальні дії не мають зворотної сили та не можуть змінювати правові наслідки правочинів, вчинених у період чинності судового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю майно, набуте під час окремого проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Київського апеляційного суду у справі № 752/25012/20 від 21.02.2022 року, відповідно до яких сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства з грудня 2020 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року, майно, набуте після фактичного припинення шлюбних відносин, може бути визнане особистою приватною власністю одного з подружжя.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне майно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235 га, та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2 та житловою площею 114,7 м2 є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .

Що стосується іншого нерухомого майна, судом встановлено, що спірне майно було набуте сторонами у період шлюбу, а тому на нього поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Доказів, які б свідчили про набуття зазначеного майна за особисті кошти одного з подружжя, або існування домовленості щодо іншого порядку поділу, сторонами суду не надано.

Під час розгляду справи не спростовано презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а відтак дане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх частки у спірному майні складають по 1/2 частині.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про відступлення від засади рівності часток подружжя та стягнення з відповідача компенсації різниці вартості майна у розмірі 1 357 982,28 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної норми та задоволення вимоги про стягнення 1 357 982,28 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б дали можливості відступити від рівності часток подружжя відповідно до ч. 2 ст. 70 СКУ.

Крім того, позивач здійснює свій розрахунок компенсації на порівнянні вартості будинку в АДРЕСА_4 . Однак, як вже було встановлено судом раніше, будинок по АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю відповідача, оскільки набутий ним в період припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу. Включення вартості особистого майна відповідача до розрахунку поділу спільного майна є юридично безпідставним.

Твердження позивача ОСОБА_1 , що вона проживає з дитиною з інвалідністю не є автоматичною підставою для збільшення частки у майні, якщо не доведено, що відповідач ухилявся від виконання батьківських обов`язків або що призначені аліменти є недостатніми для забезпечення потреб дитини.

Проте, Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 15.11.2023 року у справі № 521/18825/20) чітко вказує, що «сам по собі факт проживання дитини з матір`ю або батьком, чи наявність боргу за аліментами не є підставою для збільшення частки. Саме позивач має довести недостатність коштів на утримання дітей».

Відповідачем надано докази, які підтверджують, що протягом усього часу шлюбу він забезпечував сім`ю на високому матеріальному рівні та ніс основний тягар витрат на реабілітацію доньки.

Підстав для відступу від принципу рівності часток судом не встановлено. Отже, спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про поділ грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США, розміщених у банківській сейфовій скриньці, суд зазначає наступне.

Єдиним доказом на підтвердження наявності таких коштів позивач надала скріншот листування у застосунку Viber від 2020 року. При цьому вказане листування відбулося у період, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Однак, суд відхиляє дані твердження позивача, оскільки ця інформація з переписки здійснена у період перебування подружжя у шлюбі і відповідач наголошував, що кошти витрачаються на сім`ю і скоро закінчяться.

А відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зазначені грошові кошти існували на момент припинення шлюбу та підлягають поділу.

Натомість відповідачем надано докази того, що під час шлюбу сторони несли значні витрати на забезпечення життєдіяльності сім`ї, зокрема на лікування та догляд за спільною донькою, яка є особою з інвалідністю, утримання житла та інші побутові витрати, що суд визнав такими, що здійснювалися в інтересах сім`ї.

За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про поділ грошових коштів в сумі 200 000 доларів США задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про поділ доходу від відчуження цінних паперів та корпоративних прав у розмірі 8 187 331,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2019 року між ОСОБА_9 (Продавець) та ОСОБА_10 (Покупець) укладено Договір купівлі - продажу акцій.

Згідно п. 3.2. цього Договору ціна купівлі сплачується Покупцем міжбанківським переказом грошових коштів на банківський рахунок Продавця, викладений у розділі 15.1 цього Договору наступним чином:

3.2.1. Сума в гривнях, яка еквівалентна 85 000,00 доларів США (вісімдесят п`ять тисяч доларів США 00центів) за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату платежу («Завдаток») сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дати Договору. Завдаток вважається завдатком відповідно до статей 570, 571 Цивільного кодексу України.

3.2.2. Сума в гривнях еквівалентна 262 280,00 доларів США (двісті шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят доларів США 00 центів), за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату платежу («Платіж»), сплачується на Дату завершення або на наступний робочий день після дати завершення».

З пояснень відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 вбачається, що дохід від цінних паперів та корпоративних прав було отримано у шлюбі, під час шлюбу подружжям його і було частково витрачено, а частка що залишилась була покладена у банківську сейфову скриньку.

Суд зазначає, що сам по собі факт отримання доходу під час шлюбу не є безумовною підставою для його поділу, якщо не доведено існування відповідного активу на час припинення шлюбних відносин.

Зазначені кошти у розмірі 8 187 331,00 грн. були отримані в 2019 році, тобто під час перебування сторін у офіційно зареєстрованому шлюбі, однак доказів їх наявності на момент припинення шлюбу позивачем ОСОБА_1 не надано.

Правова позиція щодо поділу спільних коштів викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 686/29262/18, відповідно до якої у разі використання одним із подружжя спільних коштів не в інтересах сім`ї інший має право на компенсацію, при цьому саме факт використання коштів не в інтересах сім`ї підлягає доведенню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 761/32404/14-ц, згідно з якою у разі, якщо кошти були використані під час шлюбу та відсутні докази їх використання не в інтересах сім`ї, підстави для їх поділу у суду відсутні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довів наявність спірних коштів на момент припинення шлюбу та не спростував доводи відповідача про їх використання в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про поділ грошових активів, розміщених на банківських рахунках відповідача ОСОБА_4 у розмірі 1 101 280 доларів США, 6 156 428,82 грн. та 660 Євро, суд дійшов висновку про наступне.

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження вказаних вимог надано лише відомості про залишок коштів на рахунках станом на дату розірвання шлюбу. Однак, сама по собі наявність коштів на рахунку одного з подружжя не є безумовною підставою для їх поділу, якщо не підтверджено їх набуття за рахунок спільної праці чи спільних доходів.

На підтвердження вимог про поділ коштів, розміщених на банківських рахунках відповідача, позивачем ОСОБА_1 надано довідку про залишки коштів станом на 21.02.2022 року, яка підтверджує лише факт наявності коштів на рахунках, однак сама по собі не підтверджує джерело їх походження, структуру формування цих коштів та набуття саме за рахунок спільного майна подружжя.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_4 надано належні докази того, що значна частина спірних коштів сформована за рахунок премій, отриманих ним за особисті досягнення, які відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України належать до особистої приватної власності. Розмір таких коштів є співмірним із сумою коштів, розміщених на рахунках.

Судом встановлено та підтверджено Довідкою від 06.04.2017 року та від 07.11.2023 року видану ПАТ «Датагруп», що у період 2001-2014 років, відповідач отримував персональні премії за особисті досягнення на загальну суму 12 404 550,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 57 СК України, премії та нагороди за особисті заслуги є особистою приватною власністю одного з подружжя. Суд констатує, що розміщення цих коштів на банківських депозитах є лише зміною форми зберігання особистого майна, що не змінює його правового режиму. Оскільки позивач у вказаний період була працевлаштована та мала власний дохід, суд не вбачає підстав для визнання за нею частки у цих виплатах, оскільки нею не доведено особливого внеску у професійні досягнення чоловіка, що дали можливість отримати вказані премії.

При оцінці походження активів суд також враховує докази, надані сторонами, щодо витрат на потреби сім`ї як під час шлюбу, так і після його припинення. Зокрема, матеріали справи містять докази витрат на утримання житла, лікування, реабілітацію та потреби дитини, тощо. Докази щодо витрат проведених не в інтересах сім`ї в матеріалах справи відсутні.

Тому, суд приходить до висновку, що спільні доходи подружжя та частина особистих доходів відповідача ОСОБА_4 спрямовувалися на забезпечення життєдіяльності сім`ї та інтереси дітей.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи інших джерел походження коштів, що розміщувались на банківських рахунках у відповідача, крім доходів докази про які наявні в матеріалах справи, суд вважає доведеним факт особистого походження коштів відповідача.

Доказів того, що спірні кошти були змішані зі спільними активами подружжя та внаслідок цього втратили режим особистого майна, або що заявлений залишок сформований саме за рахунок спільних доходів подружжя, суду не надано.

Сам факт розміщення особистих коштів на банківських рахунках не змінює їх правового режиму за відсутності доказів іншого.

За таких обставин суд приходить до висновку, що презумпція спільності майна щодо спірних коштів спростована належними та допустимими доказами, а підстави для їх поділу відсутні.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 про поділ грошових коштів ОСОБА_1 розміщених на її банківських рахунках в сумі 598 057,89 грн., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт майна. Обтяження доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.02.2022 року на рахунках ОСОБА_1 в АТ «ОЩАДБАНК» обліковувалися кошти в загальній сумі 449 342,18 грн., в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обліковувалися кошти в загальній сумі 148 715,71 грн.

Позивач стверджує, що ці суми є сукупністю грошових коштів, які зараховані як соціальна виплата (пенсія) на картковий рахунок ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю та як законного представника (опікуна) спільної дитини сторін по справі.

Згідно листа AT «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» від 19.08.2025 № 46/12-11/106874/2025/6Т з інформацією щодо банківських рахунків та суми коштів які на них знаходяться станом на 21.02.2022 року, згідно якої вбачається: - на рахунку НОМЕР_5 , UAN – 322 388,55; - на рахунку НОМЕР_3 , UAN – 126 953,63.

Тобто, станом на 21.02.2025 року на рахунках ОСОБА_1 знаходяться кошти в сумі 449 342,18 грн.

Згідно листа AT КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.08.2025 № 20.1.0.0.0/7-250818/35787-БТ з інформацією щодо банківських рахунків та суми коштів які на них знаходяться станом на 21.02.2022 року, згідно якої вбачається станом на 21.02.2025 року на рахунках ОСОБА_1 знаходяться кошти в сумі 148 715,71 грн.

Проте, згідно з Довідкою Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, встановлено, що зарахування цільової соціальної допомоги протягом 2011–2024 років здійснювалося виключно на рахунок НОМЕР_3 .

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не надала суду доказів, що рахунок НОМЕР_5 використовувався для зарахування соціальних виплат (пенсії).

В Довідці б/н без дати, що видана Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зазначено, що виплата допомоги здійснювалась лише на картковий рахунок в АТ «ОЩАДБАНК» IBAN НОМЕР_3 .

Крім того, позивач ОСОБА_1 до заяви про збільшення позовних вимог долучає виписку по картковому рахунку НОМЕР_5 у період з 01.01.2014 року по 01.01.2023 року, що нібито підтверджують факт зарахування соціальних виплат (пенсії) ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю та як законному представнику (опікуну) спільної дитини сторін.

Проте, з даної виписки не вбачається зарахування соціальних виплат (пенсії), адже суми які надходили на даний рахунок у період з 01.01.2014 року по 01.01.2023 року, не мають призначення платежу «зарахування соціальної виплати/пенсії».

Щодо інших рахунків, на яких розміщено більшу частину коштів, Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів (виписок, довідок), які б підтверджували джерело походження цих коштів як особистих. В матеріалах справи відсутні підтвердження, що інші рахунки використовувались для отримання спецвиплат.

При цьому, відповідачем ОСОБА_4 не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували джерела формування вказаних заощаджень саме за рахунок спільної праці чи спільних доходів подружжя у період шлюбу.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 598 057,89 грн.

Також відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів в сумі 598 057,89 грн., оскільки вони не визнані об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 77, 80, 81, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя – ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне майно:

-земельну ділянку, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер 11306190;

-земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1487 м2, кадастровий номер не визначено, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 681656, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900458;

-житловий будинок (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 :

-право власності на частину земельної ділянки розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-право власності на частину житлового будинку, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер 11306190;

-право власності на частину земельної ділянки розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1487 м2, кадастровий номер не визначено, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 681656, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900458;

-право власності на частину житлового будинку (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 :

-право власності на частину земельної ділянки розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 загальною площею 1470 м2, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010;

-право власності на частину житлового будинку, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, реєстраційний номер 11306190;

-право власності на частину земельної ділянки розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1487 м2, кадастровий номер не визначено, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 681656, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732900458;

-право власності на частину житлового будинку (незавершене будівництво), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235га, кадастровий номер 8000000000:79:093:0012 та на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2, реєстраційний номер 564740880000.

В задоволенні решти позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22.01.2025 року, у вигляді накладення арешту: на земельну ділянку розташовану за адресою, АДРЕСА_3 , загальною площею 0,0235 га, що була придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 773, виданий 23.04.2021 року. Дата набуття права власності 23.04.2021 року. Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:79:093:0012; на житловий будинок розташований за адресою, АДРЕСА_3 , загальною площею 243,6 м2 та житловою площею 114,7 м2, що був придбаний на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку серія та номер АДРЕСА_5 , виданий від 23.04.2021 року. Реєстраційний номер об`єкта 564740880000; на земельну ділянку розташовану за адресою, масив « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АДРЕСА_1 , загальною площею 1470 м2, що була придбана сторонами на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1255 від 25.11.2005 року. Дата набуття права власності 21.11.2005 року. Кадастровий номер земельної ділянки 3221886001012070010; на житловий будинок розташований за адресою, масив «Вишгородський», АДРЕСА_1 , загальною площею 254 м2, що був придбаний на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.11.2005 року. Реєстраційний номер об`єкта: 11306190; на земельну ділянку розташовану за адресою, АДРЕСА_2 , загальною площею 1487 м2, Кадастровий номер земельної ділянки не визначено; на садовий (дачний) будинок (незавершене будівництво) розташований за адресою, АДРЕСА_2 , загальною площею 105 м2. Реєстраційний номер об`єкта не визначено.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 18.02.2026 року, у вигляді накладення арешту на грошові активи, які належать ОСОБА_4 , розміщені на будь-яких банківських рахунках станом на 21.02.2022 року, а саме: грошові активи у валюті Українська гривня у розмірі 3 078 214,44 грн.; грошові активи у валюті долар США у розмірі 375 024,41 долари США; грошові активи у валюті євро у розмірі 323,09 Євро.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_7 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 20.08.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк