Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №293/431/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/431/26

Провадження №1-кп/293/136/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026060610000127 від 21.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

ОСОБА_5 у період часу з 28.07.2025 по 19.02.2026 ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, ігноруючи факти притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", на ґрунті побутових сімейних конфліктів, систематично вчиняє домашнє насильство над своєю матір`ю ОСОБА_6 , що призвело до її психологічних страждань.

Так, ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, будучи раніше судимим, систематично вчиняє домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_6 , яке виразилось у погіршені самопочуття, появи відчуття внутрішньої тривоги, нервування, напруженості потерпілої, тим самим завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

Так, 28.07.2025 близько о 09 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_6 , а саме погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю матері ОСОБА_6 .

За вказані дії ОСОБА_5 , постановою Черняхівського районного суду Житомирської області, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У подальшому, 07.10.2025 близько о 05 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_6 , а саме виражався в її сторону словами брутальної лайки, погрожував фізичною розправою.

За вказані дії ОСОБА_5 , постановою Житомирського районного суду Житомирської області, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також, 28.10.2025 близько о 15 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно матері ОСОБА_6 , а саме ображав словами нецензурної лайки, погрожував фізичною розправою.

За вказані дії ОСОБА_5 , постановою Черняхівського районного суду Житомирської області, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В подальшому, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, 19.02.2026 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вчинення домашнього насильства відносно свої матері ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, діючи умисно та з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття у сім`ї, на ґрунті неприязних відносин, в цей же день, час та місці, ОСОБА_5 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_6 дії, психологічного насильства, що виразились у словесних образах нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи.

Вчинене ОСОБА_5 систематичне домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_6 , призвело до погіршення самопочуття, появи відчуття внутрішньої тривоги, нервування, напруженості потерпілої, тим самим завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо матері, що призвело до психологічних страждань та погіршення самопочуття потерпілої особи.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.

Вказав, що дійсно він проживає з матір`ю ОСОБА_6 . Під час спільного проживання у них часто виникали сварки та непорозуміння, внаслідок чого матір викликала поліцію і він був притягнутий до адміністративної відповідальності. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання з`явилась. Всі вищевикладені обставини підтвердила, налягає на призначенні обвинуваченому суворого покарання.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги показання обвинуваченого, а також те, що він не оспорює фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, при роз`ясненні судом щодо позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вказав, що розуміє неможливість в подальшому оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, наданих прокурором, які характеризують його особу.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочинів, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

За таких обставин, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями, які виразились в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо матері, що призвело до психологічних страждань, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого належними, допустимими та достовірними.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не убачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІІІ. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілих, так і суспільства.

За змістом статей 50,65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ст.126-1 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 згідно ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та обставину, яка обтяжує його покарання, особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; в силу ст. 89 КПК України не судимого, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, схильний до агресії, скандалів, вчинення психологічного та фізичного тиску до своє матері ОСОБА_6 .

Отже, приймаючи до уваги зазначені обставини у їх сукупності, позицію прокурора та потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання, суд вважає, що необхідним покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, буде покарання у виді обмеження волі.

За встановлених обставин, суд уважає, що саме така міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Визначене обвинуваченому покарання у виді обмеження волі буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання в порядку передбаченому ст.69,69-1 КК України, судом не встановлено.

IV. Вирішення питання щодо запобіжного заходу

У даному кримінальному провадженні заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому будь-якого іншого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

V. Рішення щодо речових доказів

Арешт на майно не накладався.

Речові докази у справі відсутні.

VІ. Процесуальні витрати

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 100,124,349,368-370,373,374,376,394,395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік .

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку

Головуюча суддя ОСОБА_7