Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №161/13181/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13181/26

Провадження № 2-о/161/433/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колісник А.І.,

представник заявника - ОСОБА_14,

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

представника Виконавчого комітету Луцької міської ради - Шульгана Ф.П.,

представника Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Луцької міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник через свого представника звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог вказує, що з 09.06.2018 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу вони мають двох спільних дітей, а також виховують сина дружини від першого шлюбу - ОСОБА_3 . Рідний батько хлопчика усунувся від виховання дитини: належним чином не утримує його, не відвідує. Заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів станом на червень 2026 року становить 200 586,45 грн. Відтак, саме заявник здійснює матеріальне забезпечення ОСОБА_6 , забезпечує його харчуванням, одягом, лікуванням та іншими необхідними витратами. Відповідно до наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.06.2026 року №1968 ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період для проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Оскільки заявник проходить військову службу, встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітнього ОСОБА_3 має для нього істотне значення, оскільки надає підстави для реалізації права на звільнення з військової служби відповідно до пп. ґ п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а також надає можливість забезпечення належного виховання ним сімейних обов`язків щодо трьох неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги та просив їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 вимоги підтримала, вказала, що встановлення факту утримання її чоловіком сина від першого шлюбу необхідно для отримання законних підстав щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби.

Представники Виконавчого комітету Луцької міської ради та Військової частини НОМЕР_1 при вирішенні заяви поклались на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду справи є встановлення факту перебування на утриманні заявника неповнолітньої дитини.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

Статтею 293 ЦПК України передбачено, що суд, серед інших, розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до приписів пункту 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У відповідності 315 - 318 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів перебування на утриманні, якщо вони мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що заявник з 09.06.2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.7).

У шлюбі у них народилось двоє спільних дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Зі змісту акту обстеження умов проживання від 23.04.2026 року слідує, що заявник проживає та зареєстрований у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 спільно з дружиною ОСОБА_1 та трьома дітьми ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та сином дркжини від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 7 зворот).

Біологічний батько ОСОБА_11 батьківських прав не позбавлявся, доказів зворотного суду не надано.

Згідно відомостей Горохівського ВДВС у Луцькому районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.06.2026 року №22.14-24/7472 на виконанні органу ДВС перебуває виконавчий лист від 16.04.2018 року про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_12 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі частки від його доходу щомісячно з 13.12.2017 року до досягнення дитиною повноліття. Стяном на 01.06.2026 року заборгованість ОСОБА_5 становить 200 586,45 грн. (а.с.9).

Правовідносини «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

У випадку невиконання батьками обов`язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 КК України.

Окрім того, підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як вітчима у даній справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.

Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім`єю.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов`язків щодо пасинка, падчерки.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім`ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов`язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у разі перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до Додатку 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024року, передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, додають документи, що підтверджують право на відстрочку: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23 вказано, що особа, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Тому обов`язок осіб, у сім`ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер.

Суд зауважує, що факт спільного проживання та реєстрації осіб за однією адресою не може бути автоматичним свідченням того, що ОСОБА_3 перебуває на утриманні заявника без належних доказів вказаного (матеріали справи не містять доказів фактичного та систематичного утримання відчитом дитини (квитанцій, платіжних документів чи виписок з рахунку про здійснення фінансових операції щодо утримання дитини, тощо до матеріалів справи не долучено).

В матеріалах справи міститься лише довідка про наявність заборгованості у ОСОБА_5 по сплаті аліментів. Інших доказів того, що батько дитини не має можливості брати участі в утриманні ОСОБА_3 суду не надано.

Відомості про те, що ОСОБА_5 позбавлений батьківських прав відносно сина в матеріалах справи відсутні, усиновлення дитини заявником не ініціювалось.

Посилання заявника та його представника на те, що біологічний батько дітей ухиляється від виконання батьківських обов`язків та має заборгованість зі сплати аліментів, суд оцінює критично. Наявність заборгованості свідчить про неналежне виконання обов`язків біологічним батьком, однак сама по собі не припиняє його статусу як зобов`язаної особи та не породжує автоматичного обов`язку утримання дітей вітчимом.

Так само не може бути прийнятий довід про необхідність встановлення відповідного факту з метою забезпечення найкращих інтересів дітей. Встановлення факту перебування дітей на утриманні є процесуальною дією, спрямованою на підтвердження конкретного юридичного факту, а не на вирішення питань соціального захисту чи матеріального забезпечення дітей. Саме по собі таке встановлення не створює, не змінює та не припиняє обсяг прав дітей і не впливає безпосередньо на рівень їх матеріального забезпечення, а тому не може розглядатися як захід забезпечення їх найкращих інтересів у розумінні Конвенції про права дитини.

Доказів на підтвердження розміру доходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до позову також не долучено.

Надання заявником матеріальної допомоги дітям за власною ініціативою або за домовленістю з матір`ю дітей є проявом турботи та відповідального ставлення до сім`ї, однак не є тотожним виконанню законодавчо встановленого обов`язку утримання, який є визначальним для застосування підстав, передбачених законодавством про мобілізацію.

Суд також звертає увагу, що відповідно до поданої заяви встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника необхідне йому для реалізації права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Разом із тим, з аналізу статті 268 СК України вбачається, що обов`язок утримання дітей дружини у заявника як у вітчима може виникнути лише за сукупності передбачених законом обставин, доказів наявності яких суду надано не було. Добровільне надання матеріального утримання чужій дитині, навіть у разі доведення такого факту, не свідчить про перебування дитини на утриманні особи у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

З огляду на встановленні обставини, підстави для задоволення заяви відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 166, 180, 268 СК України, ст. ст. 263-265, 268, 293, 315, 319, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Луцької міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк