Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №521/11151/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/11151/26

Номер провадження № 2/521/7786/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Поліщук І.О.

за секретаря Коржеван В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Людмила Василівна; Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Людмила Василівна; Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , внаслідок чого Малиновською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було відкрито спадкову справу №855/2013 щодо спадкового майна батька позивачки, а саме на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

У 2013 році в встановлений законом 6-місячний строк позивачка звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою про прийняття спадщини.

Згідно з листом з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса від 16.06.2026 року №2445/02-14 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»

25.10.2010 за № 10401370 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, В-13/91 від 19.10.2010 року накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_2 .

Тож позивачка звернулась до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою від 05 вересня 2025 року, у якій просила припинити обтяження № 10401370.

Однак, листом від 09.09.2025 року №150420 Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовив у припиненні обтяження № 10401370, у зв`язку з тим, що згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження, неможливо ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, щодо обтяження №10401370 накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-13/91, 19.10.2010, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, та надати більш детальну інформацію не має можливості.

Позивачка повторно звернулась до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою від 03.06.2026 року, у якій просила надати наступну інформацію: 1) Повідомити в рамках, якого виконавчого провадження був накладений арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_2 ., на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження B-13/91 від 19.10.2010 року, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 10401370). 2. Також просила повідомити на виконання якого документа, було відкрито зазначене виконавче провадження, хто був сторонами виконавчого провадження та який стан виконавчого провадження на теперішній час. 3. За можливості надати відповідні копії постанов про відкриття, закінчення виконавчого провадження, постанов про накладення арешту, якщо такі є).

Згідно відповіддю з Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.06.2026 року за №130235 на примусовому виконанні у Відділі щодо ОСОБА_3 перебували наступні виконавчі провадження:

1) № 31398591 з примусового виконання виконавчого листа від 21.09.2009 №1-604/09, що видав Малиновський районний суд м. Одеса про стягнення з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн

2) № 16257608 з примусового виконання виконавчого листа від 21.09.2009 №1-604/09, що видав Малиновський районний суд м. Одеса про стягнення з ОСОБА_3 на користь ДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн

3) № 14087620 з примусового виконання постанови від 17.05.2009 № 131351, виданої ВДАІ м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 255,00 грн.

Також у відповіді зазначено, що неможливо встановити в межах якого виконавчого провадження було внесено запис про обтяження №10401370 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, разом з тим, повідомили, що згідно п.9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, таким чином, матеріали виконавчих проваджень № 31398591, № 16257608, № 14087620 знищені за закінченням терміну їх зберігання.

Позивачка звертає увагу суду, що зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 необхідно позивачці для отримання свідоцтва про право на спадщину, а наявність протягом тривалого часу (майже 17 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, просить суд: скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обтяження: №10401370, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-13/91, 19.10.2010, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції; Припинити обтяження №10401370, накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-13/91, 19.10.2010, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.06.2026 року справу передано на розгляд судді Поліщук І.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 липня 2026 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року задоволено клопотання позивача про заміну відповідача. Замінено цивільного відповідача Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) на належного відповідача Одеський Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС (ЄДРПОУ 25574222), 65005, місто Одеса, вулиця Прохоровська, будинок 35. Залучено Хаджибейський Відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 41405463) до розгляду даної справи як третю особу, що не заявляє власних вимог до предмету спору.

Ухвалою суду від 19.08.2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеський Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Людмила Василівна; Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту з майна закрито та призначено справу до судового розгляду.

05.08.2026 року від представника відповідача Одеський Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС через «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до Положення, Одеський НДЕКЦ МВС - це державна спеціалізована установа судової експертизи, яка є територіальним підрозділом Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України та належить до сфери управління МВС України. Також, відповідно до Положення та ч. 2 ст. 124 КПК України, Одеський НДЕКЦ МВС не наділений повноваженнями виступати в інтересах держави у виконавчих провадженнях про стягнення коштів до Державного бюджету України, зокрема, щодо витрат на залучення експерта. Крім того, відповідача повідомив, що керуючись Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та Переліком документів, що створюються під час діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств та закладів охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом МВС України від 10.01.2014 № 5 дск, документація Одеського НДЕКЦ МВС (НДЕКЦ при УМВС в Одеській області) до 2016 року знищена. З огляду на викладене, керуючись ст.178 ЦПК України, зазначено, що Одеський НДЕКЦ МВС проти задоволення позову не заперечує.

Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були своєчасно повідомлені належним чином відповідно до вимог ЦПК України.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, 05.08.2026 року через «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник третьої особи Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) 14.07.2026 року через «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи Державний нотаріус Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Людмила Василівна у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті Малиновською державною нотаріальною конторою у місті Одесі заведено спадкову справу № 855/2013 щодо належного спадкодавцю майна, до складу якого входить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 .

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Згідно з листом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі від 16.06.2026 № 2445/02-14 оформлення спадкових прав позивачки на зазначене нерухоме майно неможливе у зв`язку з наявністю зареєстрованого обтяження.

Так, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.10.2010 за реєстраційним номером обтяження № 10401370 Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , власником якої зазначений ОСОБА_2 .

Підставою державної реєстрації обтяження зазначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-13/91 від 19.10.2010, винесену Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

З метою усунення перешкод в оформленні спадщини позивачка 05.09.2025 звернулася до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі із заявою про припинення обтяження № 10401370.

Листом від 09.09.2025 № 150420 відділ державної виконавчої служби повідомив про неможливість припинення обтяження, оскільки за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження неможливо ідентифікувати виконавче провадження, у межах якого внесено відомості про зазначене обтяження.

03.06.2026 позивачка повторно звернулася до органу державної виконавчої служби з метою отримання відомостей про виконавче провадження, у межах якого накладено спірний арешт, виконавчий документ, на підставі якого його було відкрито, сторін такого провадження та його стан.

З відповіді Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 29.06.2026 № 130235 установлено, що щодо ОСОБА_3 на примусовому виконанні перебували:

виконавче провадження № 31398591 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 № 1-604/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн;

виконавче провадження № 16257608 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 № 1-604/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн;

виконавче провадження № 14087620 з примусового виконання постанови ВДАІ м. Одеси від 17.05.2009 № 131351 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 255,00 грн.

Водночас орган державної виконавчої служби повідомив, що встановити, у межах якого саме із зазначених виконавчих проваджень внесено запис про обтяження № 10401370, не вбачається можливим. Матеріали виконавчих проваджень № 31398591, № 16257608 та № 14087620 знищені у зв`язку із закінченням установлених строків їх зберігання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено наступне, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 за № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Крім цього, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (у редакції, що діяла на момент завершення виконавчого провадження), а саме ст.50 цього Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п.2 та п.4 ч.1 ст.47 Закону у редакції від 1999 року підставами для повернення виконавчого документа є:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

У Законі України «Про виконавче провадження» (від 2016 року) у ч.1 ст.40 вказано, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно встановлених матеріалів справи, стосовно ОСОБА_3 перебували наступні виконавчі провадження:

виконавче провадження № 31398591 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 № 1-604/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн;

виконавче провадження № 16257608 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 № 1-604/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ДЕКЦ грошових коштів у розмірі 690,36 грн;

виконавче провадження № 14087620 з примусового виконання постанови ВДАІ м. Одеси від 17.05.2009 № 131351 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 255,00 грн.

Разом з тим судом встановлено, що матеріали виконавчих проваджень № 31398591, № 16257608, № 14087620 знищені за закінченням терміну їх зберігання.

Будь-яких доказів того, що на час розгляду справи триває виконавче провадження щодо ОСОБА_3 або його правонаступників, у межах якого необхідно зберігати спірний арешт, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суду не надано доказів наявності на теперішній час невиконаних майнових вимог Одеського НДЕКЦ МВС до спадкодавця або його спадкоємців, для забезпечення яких необхідним є подальше обтяження спірного нерухомого майна.

Суд враховує, що відповідач проти зняття арешту не заперечує.

Судом встановлено, що питання про зняття арешту з майна не було вирішено своєчасно, тому існує необхідність вжиття заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на майно. Державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті зазначеного вище майна. Таким чином, арешт, накладений на майно порушує право власності позивачів, а тому їх право підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК).

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та відсутності заперечень з боку відповідача суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний нотаріус Малиновської державної контори у м. Одесі Мельник Людмила Василівна; Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обтяження №10401370, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-13/91, 19.10.2010, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Припинити обтяження №10401370, накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-13/91, 19.10.2010, Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Поліщук І.О.