Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №491/693/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/693/26

Провадження № 1-кп/491/44/26

ВИРОК

іменем України

20 серпня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162360000299, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 серпня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець м. Котовськ Одеської області; українець; громадянин України; зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ; перебуває у фактичних шлюбних відносинах; має на утриманні одну неповнолітню дитину; працює директором ФОП « ОСОБА_5 »; раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 березня 2021 року № 122-К ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26 березня 2021 року призначено на посаду директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В подальшому, наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 січня 2024 року № 16-К, ОСОБА_6 звільнено з посади директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 26 січня 2024 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України).

Відповідно до статті 81 ЦК України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статтей 167 та 169 ЦК України, держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно пункту 1.1 Статуту Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_3 », затвердженого президентом ІНФОРМАЦІЯ_2 16 липня 2021 року (далі - Статут), та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) засноване на основі державної власності, перебуває у віданні ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їй підпорядковане.

Згідно пункту 3.4 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », визначено, що підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Таким чином, за вищевказаними ознаками, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є юридичною особою публічного права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» посадовою особою юридичної особи публічного права є голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права.

Відповідно до пункту 7.6 Статуту, управління підприємством ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » здійснює його директор, який організовує і здійснює керівництво науково-дослідною і виробничо-господарською діяльністю підприємства; представляє підприємство у всіх установах, організаціях та підприємствах; укладає господарські договори, видає довіреності, відкриває рахунки в установах банків; розпоряджається майном та коштами підприємства; у межах своєї компетенції видає накази та розпорядження, тощо.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи у період з 26 березня 2021 року по 26 січня 2024 року посаду директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» мав статус особи публічного права, тобто особи, яка для цілей цього Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Частиною першою статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Також, частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національного агентства з питань запобігання корупціїдекларацію за минулий рік за формою, що визначається ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.

Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

В подальшому, 03 серпня 2022 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2022 року № 2381-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», яким Розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону доповнено пунктом 2-7, згідно з яким встановлено, що суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період воєнного стану, введеного Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20 вересня 2023 року № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені статтею 45 Закону та встановлено,що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію відповідно до статті 45 Закону, кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи у строк з 26 березня 2021 року по 26 січня 2024 року посаду юридичної особи публічного права,- директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи згідно із вимогами підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і, відповідно, суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до статтей 45, 46, пункту 2-7 Розділу 13 «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язаний був подати не пізніше 31 січня 2024 року шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_6 щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки.

Однак, ОСОБА_4 умисно порушуючи вищевказані вимоги законодавства, з якими був достовірно обізнаний, маючи як обов`язок, так і реальну можливість не пізніше 31 січня 2024 року подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, всупереч абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у вказаний термін щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не подав, і жодних дій для такої подачі не вжив.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, а саме умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

Також, абзацом першим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені пунктом 1, підпунктами «а», «в» - «т» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, декларація при звільненні подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи у строк з 26 березня 2021 року по 26 січня 2024 року посаду юридичної особи публічного права, - директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи згідно із вимогами підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і, відповідно, суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до статтей 45, 46, пункту 2-7 Розділу 13 «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», будучи звільненим із займаної посади 26 січня 2024 року, зобов`язаний був не пізніше 25 лютого 2024 року подати шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_6 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а саме: за період з 01 січня 2024 року по 26 січня 2024 року.

Однак, ОСОБА_4 умисно порушуючи вищевказані вимоги законодавства, з якими був достовірно обізнаний, маючи як обов`язок, так і реальну можливість не пізніше 25 лютого 2024 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а саме: за період з 01 січня 2024 року по 26 січня 2024 року, всупереч абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у вказаний термін декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), а саме: за період з 01 січня 2024 року по 26 січня 2024 року, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не подав, і жодних дій для такої подачі не вжив.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, а саме умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

Частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національного агентства з питань запобігання корупціїдекларацію за минулий рік за формою, що визначається ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.

Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи у строк з 26 березня 2021 року по 26 січня 2024 року посаду юридичної особи публічного права, - директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи згідно із вимогами підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і, відповідно, суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до статтей 45, 46, пункту 2-7 Розділу 13 «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язаний був подати шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національного агентства з питань запобігання корупції не пізніше 31 березня 2024 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Однак, ОСОБА_4 умисно порушуючи вищевказані вимоги законодавства, з якими був достовірно обізнаний, маючи як обов`язок, так і реальну можливість не пізніше 31 березня 2024 року подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, всупереч абзацу другому частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у вказаний термін щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не подав, і жодних дій для такої подачі не вжив.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, а саме умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

Також, абзацом другим частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (про припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Отже, ОСОБА_4 , обіймаючи у строк з 26 березня 2021 року по 26 січня 2024 року посаду юридичної особи публічного права, - директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та будучи згідно із вимогами підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та обов`язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і, відповідно, суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до статтей 45, 46, пункту 2-7 Розділу 13 «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язаний був подати шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Національного агентства з питань запобігання корупції не пізніше 31.03.2025 щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (після припинення діяльності).

Однак, ОСОБА_4 умисно порушуючи вищевказані вимоги законодавства, з якими був достовірно обізнаний, маючи як обов`язок, так і реальну можливість не пізніше 31 березня 2025 року подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, всупереч абзацу другому частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у вказаний термін щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (після припинення діяльності) шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_6 не подав, і жодних дій для такої подачі не вжив.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, а саме умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

За сукупністю вчиненого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-3 КК України, - в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 25 червня 2026 року призначено проведення підготовчого судового засідання у вказаній справі (а.с.27).

В подальшому, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 27 липня 2026 року справу призначено до розгляду по суті та доручено органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 (а.с.40-41).

В судовому засіданні 06 серпня 2026 рокупрокурором оголошено короткий виклад обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначені питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень частини першої статті 349 КПК України судом було запропоновано сторонам судового провадження проголосити вступні промови. На означене сторонами було повідомлено про відсутність вступних промов.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та дослідженням досудової доповіді.

Обвинувачений ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодився.

Судом у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин другої та третьої статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та дослідження досудової доповіді. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання (а.с.48 зворотний).

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, та відмовився розповідати про обставини справи, так як зазначив, що визнає свою вину в повному об`ємі.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази,що характеризують особу обвинуваченого.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від обвинуваченого не надходило, за його згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника ІНФОРМАЦІЯ_10 надійшли матеріали досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням орган пробації рекомендує покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України обов`язок – не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с.55-57).

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор зазначив, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочинів, передбачених ст. 366-3 КК України, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням його права обіймати певні посади на два роки.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів він визнає.

В останньому слові обвинувачений визнав себе винним, розкаявся.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочинів, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ст. 366-3 КК України- умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції».

Вирішуючи питання щодо покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною першою статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 12 КК України інкриміноване обвинуваченому діяння відноситься до нетяжкого злочину.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно пункту 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

Обираючи вид і розмір покарання, суд виходить з таких міркувань.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к)

Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к та від 18 вересня 2019 року у справі № 166/1065/18.)

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений впродовж судового розгляду не приховував суттєві обставини вчиненого злочину, усвідомив протиправність своєї поведінки, визнав свою вину, розкаявся.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 згідно з статті 67 КК України, суд відносить вчинення злочину повторно.

Суд з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення йому покарання за вчинення кримінальних правопорушень за ст. 366-3 КК Україниу виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням його права обіймати певні посади на два роки.

Призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до статті 65 КК України, та з врахуванням наведених судом обставин, що пом`якшують покарання, які суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, зокрема, що останній до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаявся. Також суд бере до уваги наведені відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, повністю визнав свою вину, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не переховувався від суду.

Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Згідно частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Згідно частини дев`ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно частини першої статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні цивільний позов не подавався, процесуальні витрати відсутні, арешт майна не накладався, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались

Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 124, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 ч. 15 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-3 КК України, тобто умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Закону України «Про запобігання корупції», та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 коп., з позбавленням його права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, строком на два роки.

У відповідності до положень частини першої статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Роз`яснити засудженому, що відповідно до положень частини третьої статті 26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у кримінальному провадженні СD-R диск 700 МБ, отриманий в НСЗУ, на якому міститься інформація щодо пацієнта ОСОБА_4 , отримана під час виконання ухвали слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області № 507/1028/26 від 14.05.2026 року на тимчасовий доступ до речей і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12025162360000299 протягом всього часу їх зберігання.

Цивільний позов не подавався, процесуальні витрати відсутні, арешт майна не накладався, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

У відповідності до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку.

Копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1