Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №734/1089/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/1089/26 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/690/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційнийсуд у складі: судді Мазура С.А.,

за участі: представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальностізахисника Максименко Ю.П. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника Максименко Ю.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 30червня 2026 року,

встановив:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,військовослужбовця,проживаючого по АДРЕСА_1 ,притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2026 року о 14:26 год ОСОБА_1 на 98 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі у с. Кіпті, керував транспортним засобом марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження в установленому законом порядку огляду на визначення стану наркотичного сп`янінняв медичному закладі відмовився,чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившисьіз рішенням суду, захисник подалаапеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про поверховість дослідження доказів судом першої інстанції, що на їх переконання, вплинуло на правильність висновків. Вказує на відсутність доказів законності зупинки транспортного засобу, яку не було названо водієві, що робить всі наступні дії працівників поліції незаконними. Так само зазначає про порушення процедури огляду, оскільки названі водієві ознаки наркотичного сп`яніння викликані довготривалою хворобою серця, крім того, 09.03.2026 ОСОБА_1 отримав висновок медичної клініки «Мед Лаб», яким підтверджено відсутність наркотичних речовин в його організмі. Звертають увагу, що до медичного закладу він звернувся на наступний день після його зупинки, що викликано тим, що останній зміг добратися до Черкаської області вже надвечір. Тому вважає, що вказаний медичний висновок є належним доказом того, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння. Також вказує, що запропонований йому огляд проведено з порушенням Інструкції, оскільки у разі незгоди водія з результатом огляду на місці, йому пропонується огляд у медичному закладі, тоді як на місці йому взагалі не було запропоновано огляду, і від проходження огляду на місці від не відмовлявся. Крім того, вказує, що викладена у протоколі суть правопорушення заключалася у складенні протоколу за відмову від проходження огляду, а не за керування з ознаками наркотичного сп`яніння, тому вважає, що у протоколі мало бути вказано коли саме поліцейський отримав відмову від огляду, тоді як ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд, але його безпідставно не було доставлено до лікарні. Також посилається на неповне відображення подій на відео та наявність розриву у записі д 14:37 по 14:56, внаслідок чого протокол не може бути належним доказом, бо не було забезпечено на цей час двох свідків.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявою про відкладення не звертався, хоча про день та час апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, що підтвердив захисник у судовому засіданні та не заперечував проти розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисника, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити із викладених підстав,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху(далі – ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 606947 від 05.03.2026 ОСОБА_1 05.03.2026 року о 14:26 год в с. Кіпті, керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження в установленому законом порядку огляду у медичному закладі відмовився.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом.

Зокрема відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, яким зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія, про які йому було повідомлено та на підставі чого висловлено вимогу про проходження огляду у лікаря-нарколога, відмову останнього, роз`яснення поліцейським наслідків відмови, після чого послідувала повторна відмова водія, мотивована небажанням гаяти час, оскільки направлявся у відпустку додому, зазначивши, що потім сам пройде огляд. У подальшому оформлено адміністративні матеріали, роз`яснено водієві їх суть та порядок направлення для розгляду до суду.

Даними направлення водія на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним із джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними у даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно встановив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та його відмови від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку, який у разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння, проводиться виключно лікарем-наркологом у закладі охорони здоров`я, а не на місці зупинки, як хибно вважає захисник, посилаючись на те, що працівником поліції не було такого запропоновано.

Доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення у його діях, не підтвердились і причина зупинки водія працівником поліції не може вплинути на суть виявленого правопорушення.

А посилання захисника на відсутність об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння непереконливі, оскільки такі ознаки встановлюються поліцейським у межах його повноважень, який, керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння. Внаслідок чого була висунута вимога пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я та зафіксована відмова водія від його проходження.

Єдиною підставою для підтвердження відсутності ознак наркотичного сп`яніння, стали б результати пройденого відповідно до встановленого Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду та відповідного висновку, від якого водій свідомо відмовився, розуміючи наслідки такої відмови.

А результати наданих ним лабораторних досліджень на наркотичні речовини після самостійного звернення були предметом оцінки суду першої інстанції, який обґрунтовано не взяв такі до уваги через сплив часу, відведеного для огляду та проведення такого у відсутність поліцейського у порушення вимог п.9 розділу ІІ Інструкції.

Більше того, відмова водія від проходження огляду є порушенням п. 2.5 ПДР та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, на противагу доводам апеляційної скарги про те, що працівники поліції не доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, апеляційний суд звертає увагу, що Законом не передбачено примусового доставлення водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння та надано повноваження поліцейським доставити до лікарні у разі згоди водія або ж скласти відповідні матеріали у разі відмови водія від огляду.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що ставиться у вину ОСОБА_1 , дослідженими доказами доведена.

Апеляційні вимоги щодо накладення стягнення без позбавлення права керування, шляхом застосування аналогії ст. 69 КК України не підлягають до задоволення, оскільки аналогія закону застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, однак, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини у даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону.

Більше того, законодавцем окремо передбачено неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначністю, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність.

За наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України та накласти стягнення більш м`яке, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і яка є безальтернативною.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Максименко Ю.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 червня 2026 року про ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур