Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №751/5036/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/5036/25

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1148/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУДу складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретарі: Хілик М.О., Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України

Особи, які подали апеляційні скарги: Головне управління Національної поліції України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями і рішеннями органів досудового розслідування (суддя Яременко І.В.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з Державного бюджету України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, 111 282 грн, а також 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що в грудні 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12021270000000570 було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. У рамках досудового розслідування на належний позивачці автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 108D», д.н.з. НОМЕР_1 , накладено арешт, автомобіль вилучено та поміщено на зберігання на спеціальний майданчик ГУНП в Чернігівській області. На початку травня 2022 року позивачка разом зі своїм чоловіком приїхала в м.Чернігів і під час відвідування спецмайданчика ГУ НП в Чернігівській області виявила відсутність автомобіля. За її заявою 03 травня 2022 року до ЄРДР внесено відомості №12022270340001946 щодо зникнення автомобіля. У зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення 31 січня 2023 року кримінальне провадження №12021270000000570 було закрито. За доводами ОСОБА_1 , після скасування 01 березня 2023 року арешту на автомобіль орган дізнання та слідства не здійснив жодних дій, направлених на пошук та повернення власнику вилученого у неї майна, чим порушено майнові права позивачки, а також заподіяно моральної шкоди.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 грудня 2025 року позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 111 282 грн 00 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, понесені судові витрати у розмірі 13 612 грн 82 коп., що складаються з судового збору у розмірі 1 612 грн 82 коп. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 12 000 грн 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вимоги про відшкодування шкоди, оскільки відповідальними особами органу досудового розслідування не було вжито достатніх заходів для збереження тимчасово вилученого майна. Унаслідок втрати та неповернення єдиного належного їй автомобіля, позивач була змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, була позбавлена змоги утримувати свою сім`ю, вимушена витрачати кошти на юридичну допомогу, тобто була змушена докладати значних зусиль для їх відновлення та поновлення своїх порушених прав. Враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, її можливості з приводу відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, розмір моральної шкоди у 50 000 грн відповідатиме вимогам розумності та справедливості. У відповідності до ст. 133, 137, 141 ЦПК України, з урахуванням складності справи, обсягу наданих та виконаних робіт, принципу розумності та справедливості, відсутності клопотань про зменшення розміру судових витрат від відповідачів, суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн, оскільки вони підтверджені належними документами.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що дії (бездіяльність) ЧРУП ГУНП в Чернігівській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки. Звертає увагу, що СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проводить досудове розслідування кримінального провадження №12022270340002955 від 17 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, отже невідповідність вимогам закону дій працівників поліції в цій справі судом не встановлена, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органу поліції у виді відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат відповідно до вимог ч.2 ст.137 та ч.2 ст.141 ЦПК України. Відповідач звертає увагу, що суд на сторінці 12 рішення дійшов висновку, що понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідачів, при цьому в резолютивній частині рішення без жодного обґрунтування стягнув їх з Державного бюджету України. Вважає, що розподіл судових витрат повинен здійснюватися у відповідності до вимог ч.1 ст.137 ЦПК України, оскільки правнича допомога надавалась позивачу не за рахунок держави. Державна казначейська служба України ставить під сумнів сплату грошових коштів за представлення інтересів позивачки саме по даній справі, оскільки в платіжній інструкції зазначено про сплату ОСОБА_2 12 000 грн за послуги адвоката згідно з договором №1/02-2025 від 08 лютого 2025 року, а долучений до матеріалів справи договір не містить номеру. За доводами відповідача, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а тому, відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Також Державна казначейська служба України стверджує, що Державний бюджет України (за жодною бюджетною програмою) не передбачає асигнувань для виплати витрат на правничу допомогу адвоката в цивільній справі, а судове рішення про стягнення коштів без встановлення бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік не може бути виконане.

У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Державна казначейська служба України просить задовольнити апеляційну скаргу та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач вказує, що невідповідність вимогам закону дій працівників поліції в цій справі судом не встановлена, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органу поліції у виді відшкодування моральної та матеріальної шкоди. За доводами Державної казначейської служби України, позивачкою не наведено жодних доказів в обґрунтування моральної шкоди та не надано її розрахунку, не зрозуміло, з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

По справі встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Чернігівській області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021270000000570 від 04 грудня 2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 04 грудня 2021 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.1 Травня в с.Волосківці Менської ОТГ, Корюківського району Чернігівської області зі сторони м.Чернігова в напрямку м.Мена, приблизно о 14 год. 00 хв. біля будинку №8 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці.

Під час огляду 04 грудня 2021 року місця дорожньо-транспортної пригоди виявлено та вилучено автомобіль «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2021 року накладено арешт на автомобіль «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , з забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним майном (а.с.17).

Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту від 31 січня 2023 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021270000000570 від 04 грудня 2021 року, закрито; постановлено речові докази: автомобіль «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику ОСОБА_1 після зняття арешту у встановленому законом порядку при його розшуку (а.с.18-20).

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 березня 2023 року скасовано арешт, накладений на автомобіль марки «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2021 року (а.с.21).

Згідно з довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 22 квітня 2025 року власником автомобіля «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до звіту суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Бюро оцінки та технічної інвентаризації ПРА ВЕКС» №13/04/025 від 23 квітня 2025 року вартість колісного транспортного засобу , спеціалізованого вантажного фургону «Mercedes-BensVito 108D», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки складає 111 282 грн без ПДВ (а.с.23-25).

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб такого органу.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України висловлено Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 461/303/15-ц, 10 жовтня 2019 року у справі № 641/2390/17.

Також положеннями п.1 ч.1, ч.2 ст.1, п.2 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

За змістом ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 6 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після винесення слідчим суддею відповідної постанови прямо передбачено чинним законодавством.

Відповідно сторона обвинувачення повинна була забезпечити схоронність речових доказів до вирішення питання про їх долю згідно з вимогами КПК України.

Належний позивачці автомобіль «Mercedes-BensVito 108D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди було вилучено і поміщено на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП в Чернігівській області, а згодом – накладено арешт на вказаний автомобіль.

Після скасування арешту автомобіль власниці повернуто не було, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, ОСОБА_1 посилалася на ч.4 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до якої вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди обгрунтовано виходив із ринкової вартості колісного транспортного засобу, визначеної у Звіті №13/04/025 про оцінку колісного транспортного засобу від 23 квітня 2025 року, у розмірі 111 282 грн, яку не спростовано відповідачами.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Урахувавши наведені норми, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок втрати та неповернення єдиного належного їй автомобіля позивачка була змушена докладати значних зусиль для відновлення та поновлення своїх порушених прав і грошова сума відшкодування моральної шкоди, яка відповідатиме вимогам розумності та справедливості, становить 50 000 грн.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про те, що невідповідність вимогам закону дій працівників поліції не встановлена, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наявність кримінального провадження, в рамках якого розслідується факт заволодіння автомобілем позивачки, не спростовує факту спричиненої неправомірними діями органу досудового розслідування ОСОБА_1 матеріальної шкоди та її право на відшкодування такої шкоди, яка завдана саме внаслідок незабезпечення державою в особі відповідного органу належного збереження ввіреного йому майна, та не може перебувати в залежності від встановлення державою в особі того ж слідчого органу винних осіб, що призвели до таких наслідків.

При цьому, у разі встановлення слідчим органом винних осіб, держава не обмежена у можливості відшкодувати свої витрати, що понесені з метою відшкодування шкоди позивачці, за рахунок таких винних осіб.

Зважаючи на встановлені у справі обставини (факт завданої позивачці шкоди, неправомірні дії щодо незабезпечення належного збереження тимчасово вилученого майна, що призвели до негативних наслідків, пов`язаних із зникненням автомобіля), наявний прямий наслідковий зв`язок між незаконними діями органу досудового розслідування та негативними наслідками, яких зазнала позивачка ОСОБА_1 , а відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, наявні законодавчо визначені підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, є Державна казначейська служба України (Казначейство).

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

З урахуванням викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди саме з Державного бюджету України.

Проте, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України в частині способу стягнення судових витрат.

Так, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просила судові витрати стягнути з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Головного Управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області.

При зверненні з позовною заявою позивачкою сплачено 1612,82 грн судового збору (а.с.1). Також нею сплачено 12 000 грн витрат на послуги адвоката (а.с.27).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відтак, заявлені позивачкою до стягнення 13 612,82 грн є судовими витратами, які підлягають стягненню в порядку розподілу судових витрат за ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки, тому суд першої інстанції безпідставно стягнув їх з Державного бюджету України, оскільки їх належить стягнути з відповідача, а саме: з Головного управління Національної поліції України, як відповідальної особи за заподіяння позивачці матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, позивачка звільнена від сплати судового збору. У зв`язку з викладеним, на користь позивачки належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1612,82 грн, сплачений нею за подання позовної заяви.

У той же час у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на користь держави підлягає стягненню 1612,82 грн судового збору.

Також з Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 грудня 2025 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на користь держави судовий збір у розмірі 1612 грн 82 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 12 000 грн.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1612 грн 82 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий: Судді: