Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №686/15015/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15015/24

Провадження № 22-ц/820/1515/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Сурник В.О.,

з участю відповідача та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій, з урахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 130275,86 грн майнової шкоди, 10000 грн моральної шкоди, 2600 грн франшизи та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначав, що 22 грудня 2023 року, на перехресті вулиць Озерної та Панаса Мирного у м. Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та належного позивачу автомобіля «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТзДВ СК «Альфа-Гарант», яке виплатило позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 157400 грн.

Згідно з висновком судового експерта Кізіми Р.Л. №94 від 31 січня 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП визначена у 656127,90 грн, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача різницю між виплаченим розміром матеріального збитку, невиплаченою франшизою, а також відшкодувати моральну шкоду, заподіяну йому пошкодженням майна.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року про виправлення описки позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 83316 грн майнової шкоди, 2600 грн франшизи, 7000 грн моральної шкоди, 1605,01 грн судового збору, 3251,50 грн витрат на проведення експертизи та 13006 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього — 110778,51 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з факту доведеності розміру матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 ОСОБА_1 в сумі 340716 грн висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи. За вирахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування невідшкодована частина майнової шкоди становитиме 83316 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд взяв до уваги характер та глибину душевних страждань потерпілого.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги зазначив, що оскільки судова транспортно-товарознавча експертиза в даній справі була проведена без особистого огляду автомобіля позивача, який на той час уже був відремонтований, на підставі акта огляду від 15 січня 2024 року, ремонтної калькуляції та фотознімків, тому він не може бути визнаний належним доказом, оскільки вихідні дані для експертного дослідження є суперечливими, а перелік зафіксованих пошкоджень не повністю співпадає з пошкодженнями, фактично спричиненими транспортному засобу внаслідок ДТП.

Крім того, він не був присутнім під час огляду автомобіля експертом 15 січня 2024 року, позивач після відновлення транспортного засобу не надав актів виконаних робіт, рахунків та платіжних документів на підтвердження фактичної вартості ремонту.

У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в суд не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 22 грудня 2023 року в м. Хмельницькому, на перехресті вулиць Озерної – Панаса Мирного сталася дорожньо – транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3

16 лютого 2024 року постановою Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/695/24 було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП, яка в подальшому залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року в частині визначення винуватості ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ТзДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом страхування №216498306 від 28 серпня 2023 року, з передбаченим розміром франшизи в 2600 грн.

Пошкоджений транспортний засіб «AUDI A4» належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 29 листопада 2023 року.

05 січня 2024 року в м. Хмельницькому, по вул. Гарнізонна, 24/1 представником ТзДВ СК «Альфа-Гарант», за участі ОСОБА_2 , було проведено огляд автомобіля «AUDI A4» та зафіксовано пошкодження внаслідок ДТП у відповідному протоколі огляду.

05 січня 2024 року позивач звернувся до судового експерта Кізіми Р.Л. для проведення транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля «AUDI A4», д.р.н. НОМЕР_2 , з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, яка мала місце 22 грудня 2023 року, для подальшого звернення до суду.

05 січня 2024 року, на адресу ОСОБА_1 та ТзДВ СК «Альфа-Гарант» були направлені рекомендовані повідомлення-запрошення на огляд пошкодженого автомобіля «AUDI A4», д.р.н. НОМЕР_2 та для фіксації його пошкоджень внаслідок ДТП.

15 січня 2024 року було проведено огляд пошкодженого автомобіля за участі судового експерта Кізіми Р.Л. ОСОБА_1 та представник ТзДВ Альфа-Гарант на огляд не з`явилися. Складено акт огляду за місцем огляду - АДРЕСА_1 , з відповідними фототаблицями.

Згідно з висновком судового експерта №94 від 31 січня 2024 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТ3 «AudiA4», реєстрацій номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП, враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 15 січня 2024 року, станом на 22 грудня 2023 року, складає 656127,90 грн, вартість (залишків) пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «AudiA4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , на 22 грудня 2023 року складає 265852,04 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 390275,86 грн. Експертом зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ж вартість без врахування пошкоджень і проводити таке відновлення економічно недоцільно, у зв`язку з чим матеріальний збиток визначено у розмірі ринкової вартості автомобіля без урахування пошкоджень та інших наслідків ДТП.

23 березня 2024 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 157400 грн за мінусом 2600 грн розміру франшизи, встановленого договором страхування, з урахуванням ліміту за шкоду, заподіяну майну третім особам, в розмірі 160000 грн.

Згідно з угодою 2024 року (без дати), укладеною між ТзДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 , сторони погодилися, що 100000 грн страхового відшкодування буде сплачено потерпілому додатково за рахунок договору додаткової цивільної відповідальності №12-ДЦВ/ЕР-216498306.

За платіжною інструкцією від 25 вересня 2024 року, страховиком на користь ОСОБА_2 сплачено 100000 грн страхового відшкодування на підставі страхового акту №СМ/24/0030, за договором страхування №12-ДЦВ/ЕР-216498306 від 28 серпня 2023 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 листопада 2024 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

Яка вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «AUDI А42, р.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 22 грудня 2023 року на момент вчинення ДТП із врахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, без нарахування ПДВ і без вартості правого блоку фар автомобіля? Проведення експертизи доручено ТОВ «Український експертний центр ДП «Експерт-Сервіс Авто» в м. Хмельницькому.

Згідно листа директора ТОВ «Український експертний центр ДП «Експерт-Сервіс Авто» С.П. Бурдаша в ході огляду автомобіля 07 лютого 2025 року встановлено, що автомобіль пошкоджений автомобіль «AUDI А4», р.н. НОМЕР_2 відновлено, д.н.з. змінено на НОМЕР_5 .

Згідно з висновком судової транспортно – товарознавчої експертизи, проведеної експертом ОСОБА_4 за №182/24 від 25 липня 2025 року, розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 22 грудня 2023 року, враховуючи пошкодження, зазначені в протоколі огляду від 15 січня 2024 року, з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, без урахування ПДВ і без вартості правого блоку фар, складає 340716 грн. У висновку експерт зазначив, що ремонт автомобіля є економічно доцільним, оскільки ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 656139,89 грн та перевищує вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП – 621113,09 грн, в тому числі вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 340716 грн. При проведенні дослідження експертом було використано акт огляду транспортного засобу від 15 січня 2024 року, складений судовим експертом Кізімою Р.Л.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП).

Одночасно, за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження №14-27цс21) зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі №641/10491/15-ц (провадження №61-12709св21).

У частині другій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

До шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, у разі встановлення судом, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищує його вартість на момент ДТП, тобто ремонт є економічно необґрунтованим, то стягненню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, за мінусом страхового відшкодування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20), зокрема, зазначено: «Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц (провадження №61-9687св18).

Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок ДТП, яка відбулася 22 грудня 2023 року, неправомірними діями ОСОБА_1 було заподіяно майнової шкоди ОСОБА_2 у вигляді пошкодження належного йому автомобіля «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ТзДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом страхування №216498306 від 28 серпня 2023 року з передбаченим розміром франшизи в 2600 грн, на користь ОСОБА_2 страховиком у зв`язку із пошкодженням автомобіля «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_2 , виплачено страхове відшкодування в сумі 257400 грн, що визнано сторонами та не оспорюється.

В процесі проведення на замовлення позивача автотоварознавчого дослідження, судовим експертом Кізімою Р.Л. 05 січня 2024 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про проведення 15 січня 2024 року огляду пошкодженого транспортного засобу, тому відсутність останнього під час огляду сама по собі не свідчить про недостовірність результатів такого огляду.

Опис пошкоджень автомобіля, наведений в акті огляду від 15 січня 2024 року, підтверджено фотознімками, та узгоджується з пошкодженнями, зафіксованими 03 січня 2024 року під час огляду транспортного засобу представником ТзДВ СК «Альфа-Гарант».

За відсутності доказів щодо фактично понесених позивачем витрат на ремонт, обґрунтованим є визначення розміру збитків на підставі висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної судом, яким вартість матеріального збитку визначено в сумі 340716 грн, з урахуванням фізичного зносу та без ПДВ.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що автомобіль «Audi A4», номерний знак НОМЕР_2 , на час розгляду справи відремонтований.

Суд першої інстанції, врахувавши, що позивач здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, не надавши при цьому доказів фактично понесених ним витрат на його ремонт, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення розміру збитків у вигляді вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, без урахуванням ПДВ, зазначеного у висновку судової автотоварознавчої експертизи, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 червня 2022 року у справі №638/10072/17.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, належним чином оцінених судом першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта