Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №458/687/26 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/687/26

1-кп/458/95/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

а також сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка кримінальне провадження № 12026142340000028 від 26.05.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Висоцьке, Турківський район, Львівська область, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, працює керівником фізичного виховання у Боринському професійному ліцеї народних промислів і ремесел, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває на військовому обліку, засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025 за ч. 3 ст. 332 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,-

в с т а н о в и в:

25.05.2026 ОСОБА_4 в період з 11:23 год по 11:24 год, перебуваючи на проїзній частині в громадському місці, що за адресою вул. Шептицького, м. Турка, Самбірський район, Львівська область, поблизу закладів харчування та магазинів, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, бажаючи продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, діючи умисно, з метою спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, протиставляючи себе суспільству та байдужим ставленням до законів, в присутності сторонніх осіб, використовуючи малозначний привід, під час розмови, свідомо наніс множинні удари кулаками своїх рук потерпілому ОСОБА_5 в ділянку його обличчя, спричинивши таким чином ОСОБА_5 садно в ділянці зовнішнього кінця правої надбрівної дуги, крововилив в лобно - скроневій ділянці справа, крововилив в ділянці зовнішнього кута правого ока, забій м`яких тканин носа, крововилив та рану на слизовій оболонці верхньої губи, які згідно висновку експерта належать до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України, як грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 296 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що 25.05.2026 в період з 11:23 год по 11:24 год в громадському місці в м. Турка, біля закладу харчування (перед бійкою проходив похорон) побачив ОСОБА_5 , якого знає ще з дитинства, з яким попередньо був конфлікт під час телефонної розмови, не втримав своїх емоцій та почав із ОСОБА_5 суперечку, в процесі якої почалась бійка. Ініціатором бійки був він, удари наносив руками. Кілька днів після того, з ОСОБА_5 зустрілися на заправці, попросив пробачення та помирилися між собою. Про вчинене шкодує, щиро кається.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винувати у вчиненні інкримінованого правопорушення та призначити покарання у виді штрафу 1000 неоподаткованих доходів громадян, вирішити долю речових доказів.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, 31.07.2026 скерував до суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, оскільки перебуває за межами кордону України та не зможе особисто з`являтися до суду. У поданій заяві вказав, що клопочить про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 покарання у вигляді штрафу, претензій до обвинуваченого не має та не буде заявляти цивільний позов.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що він й інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Заслухавши учасників судового провадження та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у діях, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, що кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 296 КК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, класифікуються як кримінальний проступок.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.66 КК України, судом визнається щире каяття, яке полягало в критичному ставленні до своєї протиправної поведінки, її осуді, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що виглядало перед судом правдиво та досить переконливо.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що обвинувачений є особою молодого віку, має місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці, суд вважає дані обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання, передбачене у межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України, а саме у виді штрафу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 був засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025 за ч. 3 ст. 332 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України. Вказаний вирок набрав законної сили 16.05.2025.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 21.04.2026 задоволено подання подання в.о. начальника Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_6 від 15.04.2026 про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання; засудженого ОСОБА_4 звільнено від покарання, призначеного вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Таким чином, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025 в частині призначення основного покарання у виді у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 75 КК України ОСОБА_4 виконаний, останнього в частині виконаного покарання у виді позбавлення волі позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 75 КК України 01.05.2026 знято з обліку Самбірським районним сектором № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області.

Разом з тим, щодо призначеного вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025 ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, останній продовжує перебувати на обліку в Самбірському районному сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, з рахуванням строку відбуття даного виду покарання з 16.05.2025 (моменту набрання вироком суду законної сили), з строком закінченням відбуття покарання 15.05.2028.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив 25.05.2026 інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, після відбуття основного покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025, а тому на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 вважався таким, що відбув призначене вироком суду основне покарання у виді позбавлення волі (із застосуванням ст. 75 К України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої приписами ч. 1 ст. 71 КК України, дає підстави для висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

- друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК України, момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

При цьому на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України вказують і вимоги частини 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, як з`ясовано під час судового розгляду обвинувачений відбув основне покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025, тому, як на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, так і на момент ухвалення нового вироку вже повністю вичерпується виконання цього основного кримінального покарання як відповідна стадія реалізації кримінальної відповідальності. А тому повторне його призначення за правилами ст. 71 КК України суперечитиме не лише загальним засадам призначення покарання (ст. 65 КК України), але й положенням ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й ст. 19 КПК України, якими гарантовано право особи не бути покараним двічі за одне і те саме правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ОП ККС ВС від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому, призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачений ч.1 ст. 296 КК України, після постановлення вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025, але до повного відбуття призначеного зазначеним вироком суду додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, в цій частині, суд вважає за необхідне щодо обвинуваченого ОСОБА_4 застосувати приписи ст. 71 КК України, до новопризначеного за новим вироком основного покарання, повністю приєднати невідбуту частину додаткового покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025, яка на день постановлення вироку становить 1 рік 8 місяців 25 днів.

Суд також враховує досудову доповідь складену Самбірським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, якою встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 .

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок;

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до новопризначеного покарання ОСОБА_4 , повністю приєднати невідбуту ним частину додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати обіймати посади в правоохоронних органах за попереднім вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2025, яка на день постановлення вироку становить 1 рік 8 місяців 25 днів, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік 8 місяців 25 днів

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок виконувати самостійно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речовий доказ CD-R диск, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_7