Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №308/11007/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/11007/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., за участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомий, про притягнення її до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 року о 00 год. 45 хв. гр. ОСОБА_1 , неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де останній систематично не ночує вдома, з ним немає зв`язку та мати не володіє інформацією чим займається її син чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Гр. ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнала. Зазначила що вона здійснює належне виховання свого сина, однак син має психологічні розлади, систематично нею вживаються всі заходи щодо лікування та виховання сина. Подала до суду письмові пояснення та просила закрити провадження у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, що визначено ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За частиною 1 статті 184 КУпАП особа несе відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статтею 184 КУпАП, полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.

З наявних в матеріалах справи пояснень та пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1 слідує, що остання не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відтак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних достовірних даних, які б вказували на факт ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини.

Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Беручи до уваги вищенаведене, виходячи з фактичних обставин справи та вимог п. 1 ст. 247 КпАП України, приходжу до висновку, що адміністративна справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 247 п.1, ст.ст.283-284,287,291,294 КУпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та ідентифікаційний номер платника податку – суду не відомий закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова