Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №204/842/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6726/26 Справа № 204/842/25 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітнього сина з інвалідністю,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Токарєв Валентин Васильович,

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

22.01.2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітнього сина з інвалідністю, в якому позивач просив стягнути з відповідача на його утримання додаткові витрати та аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач по справі є сином відповідача. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишився проживати з матір`ю, є інвалідом ІІ групи з дитинства внаслідок захворювання на цукровий діабет 1 ступеня. У 2021-2024 року хвороба стала загострюватися та дала ускладнення на очі та інші органи. Різко погіршився зір, що наразі практично нічого не бачить і не може обходитися без постійного стороннього догляду. Зазначає, що оскільки ігнорування захворювання може привести до безповоротної повної втрати зору, за рекомендацією лікаря зверталися до медичних закладів, що спеціалізуються на лікуванні хвороб очей, де він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Однак, медикаментозне лікування не дає належних результатів, тому рекомендували проводити оперативне втручання в ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» НАМН України», що територіально знаходиться в м. Одеса. Де перебував на лікуванні, однак суттєвого покращення стану здоров`я не відбулося, що підтверджується висновком ЛКК №302 від 16.07.2024 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування.

Відповідач жодним чином не бажає приймати участі в його утриманні, мотивуючи, це тим що він вже повнолітній, при цьому йому достеменно відомо, про стан його здоров`я. Позивач отримує соціальну допомогу у розмірі 2100 грн, але цих коштів не вистачає. Його мати, отримує зарплату у розмірі 15000 грн та у неї на утриманні перебуває донька від іншого шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якої помер. Відповідач працює та має можливість надавати допомогу. Натомість у період з 2022 по 2025 роки на лікування позивача мамою було витрачено 55552,12 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, які є витрати на стоматолога, проїзд до м. Одеси для лікування у ДУ «Інститут очних хвороб..», придбання медикаментів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини - інваліда задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на його утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3028(три тисячі двадцять вісім) гривень щомісячно, на період встановлення ОСОБА_1 , 2 групи інвалідності починаючи з 22 січня 2025 року.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

16.12.2024 рокувід ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Токарєв Валентин Васильович надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що довідка до акту огляду МСЕК стосовно позивача ОСОБА_1 є строковою та обмеженою у часі (встановлена на строк: до 01.09.2024 року), а суд не може приймати рішення на майбутнє поза межами часу, яким встановлено наявність обставини (в даному випадку ця обставина - інвалідність). Тобто зазначена вимога є незаконною по формі.

Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10/25/1677/В від 03.07.2025 року не свідчить про обмеження позивача в працездатності, роботі. При цьому позивач не надав до суду жодного документа про своє працевлаштування та отримання доходу, а суд зазначену обставину в своєму рішенні не врахував.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 117-120, том 2).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої встановлені наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.06.2001 року (а. с.5).

Відповідно до медичного висновку ЛКК № 302 від 16.07.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має основний діагноз: «цукровий діабет І типу, поліферативна діабетична ретинопатія, ускладнена катарактою правого ока» (а. с. 11), у зв`язку з чим потребує постійного стороннього нагляду, бо не здатний до самообслуговування, що також підтверджується з виписок з медичної картки №1626/598 від 17.06.2024(а.с.22).

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №083173 від 07.11.2024 року (а. с.12) вбачається, що ОСОБА_1 повторно з 01.09.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності по зору на строк до 01.09.2025 року, причина інвалідність з дитинства.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю ІІ групи. (а. с. 7).

З довідки Одеської філії АТ «Укртелеком» № 13-1-432 від 04.03.2025 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно працює на даному підприємстві на посаді начальника відділу та його заробіток з липня 2019 по жовтень 2023 рр. становив 957737,10 грн. З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № Б7-49103ф/о від 05.05.2025 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Окрім цього, представником позивача долучено низку фотокопій фіскальних чеків про придбання медичних препаратів, залізничних квитків, оплати послуг стоматолога та офтальмолога, а також послуг ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» з проживанням та харчуванням (а. с. 26-44).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, та відповідачем не спростовано того, що повнолітній син відповідача ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, страждає на відповідне захворювання та є таким, що через порушення функцій організму не може самостійно самообслуговуватися, у зв`язку із чим потребує догляду, який здійснює за ним його мати. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, має стабільний заробіток, у користуванні його сім`ї є житло та має матеріальну можливість утримувати свого повнолітнього сина ОСОБА_1 . Так, суд першої інстанції зазначає, що наданими медичними висновками відносно ОСОБА_2 передбачається періодичні спостереження останнього у спеціалістів (офтальмолога, нефролога, уролога та хірурга), натомість жодних обмежень, щодо самостійного самообслуговування, через які б він потребував стороннього догляду, вказані довідки/виписки не мають, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про те, що дружина відповідача, яка є здоровою особою працездатного віку, не працює не тому, що дитина потребує стороннього догляду, а виключно через її бажання, адже вона не позбавлена можливості працювати та отримувати доходи, й відповідно утримувати власних дітей. Таким чином, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, того, що на його утриманні перебуває ще і дружина ОСОБА_7 , тому дана обставина є недоведеною.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд першої інстанції зазначив, що тлумачення ст. 201 СК України дозволяє стверджувати, що дія ст. 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року №748/2340/17.

Тобто, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 досяг повноліття, відсутні підстави для стягнення з відповідача на його користь будь-яких додаткових витрат, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Також з огляду на письмові докази — копії медичних документів та документів на оплату медикаментів та медичних послуг, наданих позивачем в обґрунтування позовної вимоги, вбачається, що більша їх частина взагалі не відноситься до захворювання, з приводу якого встановлено позивачу інвалідність (внески в різні благодійні фонди, стоматологічні послуги, тощо).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3028 гривень щомісячно, на період встановлення ОСОБА_1 , 2 групи інвалідності починаючи з 22 січня 2025 року.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 СК України Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з ч. 1 статі 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, закон покладає на батьків обов`язок утримувати свою повнолітню дочку (сина) при наявності одночасно трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сина). Тобто, для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №083173 від 07.11.2024 року ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності по зору на строк з 01.09.2024 року до 01.09.2025 року (т.1 а.с.12), яку було продовжено до 01.09.2030 року (т.1 а.с.169-170).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги (аліментів), а відповідач має можливість надавити матеріальну допомогу у розмірах визначеному судом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Токарєв Валентин Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року та додаткове рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 18.08.2026 року.

Судді: