Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №643/4723/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4723/26

Провадження № 3/643/1687/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Пасічник О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603282 від 01.03.2026, 01.03.2026 о 00 год 41 хв за адресою м. Харків, проспект Героїв Харкова, 50, водій керував транспортним засобом Huyndai Accent без номерів vin НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння. а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, у лікаря нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 у судовому засідання вину не визнав, пояснив, що того дня його дядько який є військовослужбовцем попросив перегнати автомобіль на інше місце. Керувати авто його навчив дідусь. Переганяючи автомобіль він був зупинений працівниками поліції. При перевірці документів працівники поліції засумнівались у вірності даних у застосунку ДІЯ. Зазначив що не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння, а розгубився оскільки вперше мав справи з поліцією.

Законний представник ОСОБА_1 його мати ОСОБА_2 пояснила, що про вказану подію дізналася лише у квітні 2026 року коли до неї завітали працівники поліції, ОСОБА_3 не узгоджував з нею питання щодо її згоди на те, щоб ОСОБА_4 переганяв авто.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Селезень Світлана Володимирівна просила провадження у справі закрити, оскільки працівниками поліції було допущено порушення при оформленні матеріалів та складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який є неповнолітнім, зокрема було грубо порушено його право на захист. Окрім того протокол містить багато неточностей.

Зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент вчинення правопорушення (01.03.2026) виповнилось повних 17 років.

В порушення норм законодавства, поліцейський, встановивши що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, був неповнолітнім, не забезпечив участь його законного представника чи захисника, під час складання відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення, хоча в цьому випадку зобов`язані були такі дії вчинити, шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або його батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Отже, в даному випадку, складання матеріалів про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень відбувся без присутності батьків порушника чи захисника, з грубим порушенням норм Конституції та міжнародного права.

Заявлено клопотання про долучення письмових доказів, яке було задоволено судом.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його законного представника та захисника, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, до адміністративної відповідальності притягається ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на момент вчинення правопорушення(01.03.2026) виповнилось повних 17 років.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603282 від 01.03.2026; довідка про не отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапорт ОСОБА_5 від 01.03.2026 р., рапорт ОСОБА_5 від 01.03.2026 р.,диски з відеозаписами, довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області І. Григоренко; рапорт ОСОБА_5 від 27.03.2026 р., пояснення ОСОБА_2 від 25.04.2026; довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області І. Григоренко.

Жоден із вищезазначених документів не містить відомостей про присутність законного представника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також про повідомлення щодо захисту прав та інтересів неповнолітнього до відповідних органів у справах дітей. Дана інформація також не міститься на відеозаписах.

З наданої довідки інспектора ВАП УПП в Харківської області ДПП Ігоря Гриненко вбачається, що представником неповнолітнього є його дядько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було повідомлено про подію та необхідність прибути для проведення процесуальних дій, який не з`явився для проведення процесуальних дій.

Законний представник неповнолітнього, його мати - ОСОБА_2 дізналася про те, що відносно її сина був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №603282 від 01.03.2026 лише 25.04.2026 року від працівників поліції, які з`явилися до неї додому.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Своєрідність неповнолітніх, як спеціального суб`єкта адміністративної відповідальності, передусім, полягає у тому фізичному (календарному) віці, який обумовлює психічний та фізіологічний розвиток особистості, набуття нею певних знань, навичок та вмінь, що дає змогу усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій та керувати ними.

Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у визначенні процедури залучення батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника або інших осіб в якості його законних представників та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст. 270 КУпАП, що також відображено у частині 2 статті 33 Закону України «Про Національну поліцію».

Частиною 2 статті 33 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

В порушення вимог ст. 270 КУпАП та ч.2 ст.33 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, встановивши що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, був неповнолітнім, не забезпечив участь його законного представника чи захисника, під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, надання пояснень, хоча в цьому випадку зобов`язані були такі дії вчинити, шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або його батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Відтак, докази по справі відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобуті поліцейським з порушенням вимог ст.ст.251, 270 КУпАП, а саме: під час збирання доказів не залучено законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, а тому, є недопустимими.

Оскільки всі докази у даній справі були здобуті працівниками поліції з порушенням вимог ст. ст. 251, 270 КУпАП, а саме без участі законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_1 , тобто з порушенням права на захист останнього, то всі зібрані по справі докази в обґрунтування винуватості неповнолітнього у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - є недопустимими.

Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів у п. 24 Постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішенні ЄСПЛ «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, серія А, №25, с.6465, п. 161 в кінці; та «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.121, ECHR 2000-IV).

Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У зв`язку з наведеним, провадження по справі щодо неповнолітнього ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП через недопустимість доказів в обґрунтування його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 256 КУпАП, суддя,

постановив:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Суддя Пасічник О.М.