Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №176/1832/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1832/26

провадження №2/176/1737/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду міста Жовті Води Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Попович О.О., звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина. На момент смерті спадкодавець був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за вказаною адресою були зареєстровані його дружина — позивачка ОСОБА_1 та син — відповідач ОСОБА_2 .

При цьому позивачка зазначає, що фактично на день смерті спадкодавця разом із ним проживала лише вона. Відповідач, хоча і залишався зареєстрованим за вказаною адресою, однак ще з 2018 року постійно проживав окремо від батька, спільного господарства з ним не вів, участі в його утриманні не брав, догляду не здійснював та після смерті батька участі в організації поховання не приймав.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна йому на праві власності 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка посилається на те, що як дружина померлого є спадкоємцем першої черги за законом. З метою реалізації своїх спадкових прав 25 березня 2026 року вона звернулася до державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. На підставі поданої заяви нотаріусом заведено спадкову справу № 94/2026, яку зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 75392405.

Як зазначає позивачка, відповідач, який також є спадкоємцем першої черги за законом, у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав. Будь-яких дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті батька, не вчиняв, наміру оформлювати спадкові права не виявляв.

22 квітня 2026 року позивачка звернулася до державного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті чоловіка, однак отримала письмове роз`яснення про неможливість оформлення спадкових прав на все спадкове майно. Нотаріус зазначив, що окрім позивачки існує інший спадкоємець першої черги — відповідач, який хоча й не звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою на день відкриття спадщини, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину без вирішення відповідного спору судом.

На підтвердження того, що відповідач фактично не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивачка посилається на акт про непроживання від 28 квітня 2026 року, складений та підписаний сусідами, відповідно до якого відповідач за місцем реєстрації тривалий час не проживав.

Позивачка вважає, що оскільки відповідач не проживав постійно зі спадкодавцем на момент його смерті та не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, він спадщину після смерті батька не прийняв. У зв`язку з цим спадкові права на належну спадкодавцю частку квартири виникли у позивачки як у спадкоємця першої черги за законом, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Посилаючись на неможливість оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку та необхідність судового захисту свого права, позивачка просить визнати за нею право власності на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Позивачка у підготовче засідання не з`явилася. При цьому, позивачка та її представник – адвокат Попович О.О. подали клопотання, де просять розглянути справу без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. При цьому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Спір між сторонами відсутній.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, за можливе ухвалити рішення у справі під час підготовчого судового засідання.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради 21 жовтня 2025 року.

Із довідки відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради № 55 від 30 січня 2026 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним за вказаною адресою були зареєстровані його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Факт перебування позивачки у шлюбі зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 19 серпня 1979 року, а родинні відносини відповідача зі спадкодавцем — свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26 серпня 1986 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна йому на праві власності 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності спадкодавця на зазначене майно підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 січня 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачка 25 березня 2026 року звернулася до державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 94/2026.

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Разом із тим, судом встановлено, що сам факт реєстрації відповідача за однією адресою зі спадкодавцем не підтверджує його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підтвердження факту непроживання відповідача за місцем реєстрації позивачкою надано акт про непроживання від 28 квітня 2026 року, складений сусідами та посвідчений головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, відповідно до якого відповідач із 2018 року фактично за вказаною адресою не проживав.

Крім того, матеріали справи містять документи щодо організації поховання спадкодавця, з яких вбачається, що відповідні витрати понесла позивачка. Доказів участі відповідача у похованні, догляді за спадкодавцем або веденні з ним спільного господарства суду не надано.

Відповідач доказів на спростування зазначених обставин не подав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

22 квітня 2026 року позивачка звернулася до державного нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак отримала письмове роз`яснення № 141/02-14 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця першої черги, який був зареєстрований разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтями 1223, 1258, 1261 ЦК України право на спадкування за законом у першу чергу мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268, статей 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї. Інші спадкоємці для прийняття спадщини повинні подати заяву про її прийняття у встановлений законом строк.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка є дружиною спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом, яка у встановлений законом строк звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 94/2026.

Відповідач також є спадкоємцем першої черги за законом. Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що у встановлений статтею 1270 ЦК України строк він із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Крім того, наданими у справі доказами підтверджується, що сам факт його реєстрації за місцем проживання спадкодавця не свідчить про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки відповідач фактично за зазначеною адресою не проживав.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

При цьому зазначені обставини були підставою для відмови нотаріуса у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно та зумовили необхідність звернення до суду за захистом порушеного права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 та від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, відповідно до яких сама по собі реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не свідчить про прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Згідно зі статтями 328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема у порядку спадкування, а особа, право власності якої не визнається, має право звернутися до суду із позовом про його визнання.

Враховуючи, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла належна йому на праві власності 1/2 частка квартири, а предметом позову є визнання за позивачкою права власності на 1/4 частку зазначеної квартири, суд зазначає, що саме в цій частині заявлені вимоги відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню. Право власності позивачки на іншу 1/2 частку квартири, яка належала їй до відкриття спадщини, не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до статей 1261, 1267 ЦК України частки кожного із спадкоємців за законом у спадщині є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між спадкоємцями або законом. Таким чином, з урахуванням того, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , частка позивачки у спадковому майні становить 1/2 від спадкової частки спадкодавця, тобто 1/4 частку квартири в цілому.

З огляду на те, що позивачка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, а спір щодо права позивачки на спадкову частку між сторонами відсутній, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 200, 206, 247, 258–259, 263–265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА