Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №209/1560/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/1560/26

Провадження № 2/209/1764/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини,-

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 09 травня 2021 року вона разом з відповідачем проживали однією сім`єю та між ними були фактичні шлюбні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Варшава Республіки Польща в них народилась донька ОСОБА_3 . 26 лютого 2026 року вона повернулась до України в м. Кам`янське разом з донькою, оскільки сімейні відносини між нею та відповідачем стали дуже важкими, та впливали на її емоційний, психологічний та фізичний стан, та стан дитини. Оскільки донька дуже мала, вона має скрутне матеріальне становище, отримуючи лише 860,00 грн. допомоги при народженні дитини, інших доходів вона не має. З цих підстав, вона вимушена звернутись до суду, для стягнення аліментів на її утримання, оскільки батько дитини не надає матеріальної допомоги, а вона не має можливості для працевлаштування, так як дитина проживає з нею та потребує постійного догляду. Відповідач жодної матеріальної допомоги на її утримання не надає, офіційно працює в Республіці Польща в компанії «SG TECHNOLOGIES SP. Z O. O.», на посаді бригадира та має постійний дохід у розмірі 9051 Польських злотих, що за курсом НБУ України (12,0835грн) складає 109336 грн. Наскільки їй відомо, аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться. Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, вона змушена звертатися до суду. Просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти, на її утримання в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 березня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

03 червня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатової Ю.В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . На обґрунтування відзиву зазначає, що відповідач неодноразово виявляв ініціативу щодо надання матеріальної допомоги на утримання доньки, зокрема пропонував здійснювати безготівкові перекази грошових коштів на банківський рахунок (картку) позивача, а ОСОБА_1 неодноразово ігнорувала прохання відповідача надати банківський рахунок для переказу грошових коштів. Надалі відповідач самостійно та з власної ініціативи здійснював добровільне перерахування грошових коштів на утримання малолітньої дитини, що свідчить про належне виконання ним свого батьківського обов`язку. Від виконання обов`язку щодо утримання дитини відповідач не відмовлявся та не має наміру ухилятися в подальшому. Зазначає, що доводи позивачки щодо нібито наявності у відповідача стабільного та значного доходу, а також додаткових неофіційних джерел прибутку, є необґрунтованими, припущеннями та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Сума доходу, зазначена у трудовому договорі включає податки і обов`язкові соціальні внески (ZUS), які фактично стягуються та не отримуються відповідачем. Таким чином, реальний дохід, який отримує відповідач, є суттєво меншим. Крім того, проживання за кордоном пов`язане зі значними витратами, зокрема на оренду житла. Відповідач просить суд врахувати витрати, які він несе на власне проживання, зокрема оплату оренди житла у розмірі 1300 злотих щомісячно, адміністративних витрат у розмірі 970 злотих щомісячно, а також комунальних послуг (вода, електроенергія, газ, інтернет) у середньому 150 злотих щомісячно, що в сукупності становить 2420 злотих на місяць та є регулярними і обов`язковими витратами, які істотно впливають на його матеріальний стан і мають бути враховані при визначенні розміру аліментів. Крім того, відповідач має інші фінансові зобов`язання, зокрема надає матеріальну допомогу дитині від іншого шлюбу - доньці ОСОБА_4 , яка має хронічне захворювання (цукровий діабет) та потребує постійних витрат на лікування, є особою з інвалідністю ІІІ групи та навчається за денною формою. Зазначена обставина має істотне значення для визначення справедливого розміру аліментів та розподілу доходу відповідача між двома дітьми. Наголошує, що виїзд малолітньої доньки Авелії на територію України відбувся без його згоди. Під час перебування сторін у Республіці Польща сторони проживали однією сім`ю, відповідач матеріально забезпечував доньку та позивачку, фактично утримуючи їх /а.с. 57-59/.

22 червня 2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач просить не враховувати відзив на позовну заяву та задовільнити її позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що право на утримання матері, з якою проживає дитина, виникає незалежно від того, чи спроможна вона самостійно забезпечувати себе, та є окремим матеріальним зобов`язанням батька, що існує паралельно з обов`язком утримувати саму дитину, тому посилання відповідача на вже наявне рішення суду про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходу не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено самим відповідачем, він офіційно працевлаштований у Республіці Польща в компанії «SG TECHNOLOGIES SP. Z O.O.» на посаді бригадира із заробітною платою у розмірі 9051 польських злотих (що еквівалентно понад 109 000 гривень щомісячно). Відповідач є повністю працездатною особою, не надав суду жодних належних та допустимих доказів наявності у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків чи інших осіб, перед якими він має аналогічні законодавчі обов`язки з утримання, в тому числі визначені у судовому порядку. Крім того, позивач посилається на витрати на оренду трикімнатної квартири та комунальні послуги в Польщі ,як на аргумент для звільнення його від аліментних зобов`язань або зменшення їх розміру, але позивач вважає такі доводи цинічними та правова неспроможними. Вважає, що батько зобов`язаний організувати своє життя та оптимізувати власні витрати (у тому числі на оренду нерухомості за кордоном) таким чином, щоб у першу чергу забезпечити виконання своїх законодавчих обов`язків перед дитиною та її матір`ю. Якщо офіційний дохід відповідача не покриває його особисті потреби через оренду завеликого трикімнатного житла для однієї особи за кордоном, то саме він має оптимізувати свої витрати (знайти дешевше або менше за площею житло). Мати та спільна дитина, які перебувають в Україні в умовах воєнного стану, не повинні страждати від недофінансування через небажання відповідача раціонально розподіляти свої кошти. Наголошує також, що вона наразі проживає разом із малолітньою донькою в Україні, донька потребує постійного цілодобового догляду, тому вона позбавлена будь-якої об`єктивної можливості працевлаштуватися чи отримувати дохід від трудової діяльності /а.с. 116-118/.

26 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатової Ю.В. через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких представник просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського у цивільній справі № 209/1559/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини вже вирішено спір щодо утримання малолітньої дитини. Зазначеним рішенням на ОСОБА_2 покладено обов`язок сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, старшою донькою відповідача - ОСОБА_4 , 15.06.2026 року до Заліщицького районного суду Тернопільської області подано позовну заяву про стягнення аліментів на неї, як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання (цивільна справа № 597/891/26), яка визнана відповідачем. Тому доводи, викладені у відповіді на відзив, не враховують фактичного матеріального стану відповідача, його вже існуючих аліментних зобов`язань. Вважає, що наявність таких обставин підтверджує підвищене фінансове навантаження на відповідача та необхідність врахування судом принципу пропорційності при визначенні будь-яких додаткових аліментних зобов`язань /а.с.121-122/.

16 липня 2026 року від позивача ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких позивач просить визнати дії відповідача зловживанням процесуальними правами та задовільнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає, що на момент звернення відповідача із клопотанням від 25 червня 2026 року жодного чинного судового провадження за позовом повнолітньої ОСОБА_3 не існувало. Відповідач штучно використав неіснуючий процес як хибну підставу для затягування розгляду справи ОСОБА_1 , що є прямим порушенням принципу процесуальної добросовісності. Вважає, що відповідач намагається штучно закрити ліміт стягнень у 50% заробітку, миттєво погодившись на позов дорослої доньки (25% на користь повнолітньої ОСОБА_5 + 25% на користь малолітньої Авелії), проте Сімейний кодекс України чітко розмежовує ці зобов`язання. Безумовні зобов`язання першої черги (позов ОСОБА_1 ): обов`язок утримувати матір до досягнення дитиною 3-річного віку (ст. 84 СК України) та малолітню дитину (ст. 180 СК України) є безумовними. Закон вимагає їх виконання першочергово. Умовні зобов`язання другої черги (позов ОСОБА_3 ): стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка навчається (ст. 199 СК України), виникає виключно за умови, «якщо батьки можуть надавати матеріальну допомогу». Якщо загальний розмір відрахувань перевищить ліміт у 50%, за законом, саме утримання повнолітнього студента має бути зменшене, оскільки за наявності безумовних аліментів на малолітню ОСОБА_6 та її матір у відповідача зникає фінансова «можливість» (у розумінні ст. 199 СК України) допомагати дорослій доньці в колишньому обсязі /а.с.145-146/.

22 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шатової Ю.В. через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі /а.с. 149-150/. Представник відповідача зазначає, що провадження у цивільній справі №597/891/26 відкрито Борщівським районним судом Тернопільської області, а та обставина, що первинно позов було подано до суду, який визнав справу непідсудною, є звичайною процесуальною ситуацією, передбаченою процесуальним законодавством, та жодним чином не свідчить про штучність спору чи недобросовісність учасників процесу. При цьому звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про стягнення аліментів є реалізацією її конституційного права на судовий захист та подання такого позову не може розцінюватися як недобросовісна поведінка відповідача чи використовуватися як доказ зловживання ним процесуальними правами. Окрім вищенаведеного, позивачка у своїй заяві наводить твердження про існування так званої «першої» та «другої» черги аліментних зобов`язань, проте, приписи СК України не містить норм, які встановлювали б черговість виконання аліментних обов`язків або визначали пріоритет вимог. Фактично позивачка просить суд наперед визначити перевагу одного виду аліментних вимог над іншим, хоча при вирішенні спору суд зобов`язаний оцінити всі обставини справи у їх сукупності, зокрема матеріальне становище сторін, наявність інших осіб, яких відповідач зобов`язаний утримувати відповідно до закону, та забезпечити справедливий баланс прав усіх учасників сімейних правовідносин. Таким чином вважає, що доводи позивачки про нібито зловживання відповідачем процесуальними правами, введення суду в оману та штучне затягування розгляду справи є необґрунтованими, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні позивачкою.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином згідно з вимогами ст.128, 131 ЦПК України, у додаткових пояснення у справі просила позов задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Шатова Ю.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з вимогами ст.128, 131 ЦПК України, у додаткових пояснення у справі просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача адвокат Шатова Ю.В. не підтвердила належними доказами причини відкладення судового засідання.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 09 травня 2021 року.

Від фактичних шлюбних відносин сторони мають доньку ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Варшава Республіки Польща, що підтверджується копією повного витягу свідоцтва про народження №1465011/00/АU/2024/841293 від 28 червня 2024 року виданого Мазовецьким воєводством відділу реєстрації актів цивільного стану столичного міста Варшава з перекладом з польської мови на українську /а.с.3-6/.

Згідно акту №57 про проживання від 26 лютого 2026 року КП КМР «Добробут», на даний час ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає без реєстрації донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з січня 2026 року по теперішній час, про що підтверджують сусіди кв. АДРЕСА_2 /а.с.7/.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 на даний час позбавлена будь-якої можливості працевлаштуватися та отримувати дохід від трудової діяльності, оскільки цілодобово доглядає за малолітньою донькою ОСОБА_3 , 2024 року народження. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору № НОМЕР_1 станом на 27 квітня 2026 року, ОСОБА_1 за період з січня 2026 року по березень 2026 року отримує дохід в розмірі 860,00 грн. на місяць від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (соціальні виплати з відповідних бюджетів) /а.с.31/. Інших доходів ОСОБА_1 не має, що також підтверджується довідкою форми ОК-7 Пенсійного фонду України, довідкою ОК-7 Пенсійного фонду України та довідкою про отримання допомоги відділу обслуговування громадян №9 (Сервісний центр) від 27 квітня 2025 року /а.с.32, 33, 34/.

Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , є працездатним, з 23 вересня 2024 року працює на невизначений термін в компанії «SG TECHNOLOGIES SP. Z O.O.» на посаді бригадира із середньомісячною заробітною платою у розмірі 9334,14 злотих, з яких не обтяжені судовими або адміністративними провадженнями 6653,19 злотих, що підтверджується довідкою про працевлаштування та заробітну плату №35/2026 від 07 квітня 2026 року з перекладом з польської мови на українську /а.с.71-72/.

26 травня 2026 року рішенням Дніпровського районного суду міста Кам`янського у справі №209/1559/26, яке набрало законної сили 26 червня 2026 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, тобто з 24 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року у справі №597/891/26, яке не набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на її утримання, починаючи з 16 червня 2026 року та до досягнення нею 23-х річного віку на період навчання у Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича /а.с.158/.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст.75, 84 СК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19).

Відповідно до ч.2 ст.91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст.84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі №750/9224/16-ц (провадження №61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачем ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з наступного.

Відповідач є особою працездатного віку.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання дружини, оскільки він орендує квартиру у м.Варшава за 1300 злотих щомісячно /а.с.83-93/, сплачує адміністративні витрати у розмірі 970 злотих щомісячно, а також комунальні послуги (вода, електроенергія, газ, інтернет) у середньому 150 злотих щомісячно, що в сукупності становить 2420 злотих на місяць. Крім того відповідач вказує, що має повнолітню доньку від першого шлюбу ОСОБА_4 , яка має хронічне захворювання (цукровий діабет) та потребує постійних витрат на лікування та навчається за денною формою /а.с.68, 69, 70, 95/.

Суд критично ставиться до вказаних вище тверджень відповідача, що він не має фінансової можливості щодо сплати аліментів на утримання позивача до досягнення їх спільної дитини трьохрічного віку, оскільки відповідач є працездатним, з 23 вересня 2024 року працює на невизначений термін в компанії «SG TECHNOLOGIES SP. Z O.O.» на посаді бригадира із середньомісячною заробітною платою у розмірі 9334,14 злотих, з яких не обтяжені судовими або адміністративними провадженнями 6653,19 злотих.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до положень ч.1 ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справу, суд враховує, що позивачка при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому, враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) про стягнення аліментів на утримання матері дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ) аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 березня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку дитиною, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.430 ЦПК України, рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 18 серпня 2026 року.

Суддя А.Б. Ковальова-Писарева