Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №523/17571/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/17571/26

Провадження №1-кп/523/1877/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026164490000097 від 08.04.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рені Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, зі середньою освітою; одруженого та офіційно не працевлаштованого; пенсіонера та особи з інвалідністю ІІ групи; зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не має судимості,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси з Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним вище обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідна заява сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 08.04.2026 року о 16:45 годині, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, використовуючи належний йому мобільний телефон, за допомогою месенджеру «Телеграм», зв`язався з невстановленою особою та замовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, за який сплатив грошові кошти у розмірі 450 гривень, шляхом переказу на банківську картку № НОМЕР_1 .

Після чого, 08.04.2026 року, у невстановлений час, обвинувачений ОСОБА_2 , отримавши від невстановленої особи інформацію, щодо місцезнаходження придбаного ним наркотичного засобу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», не маючи спеціального дозволу, прибув за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Ілічанка, вул.Нова 26Б, вказаною невстановленою особою, де відшукав раніше придбаний 1 (один) згорток з фольги, в середині якого знаходився прозорий полімерний пакет з кристалічною речовиною білого кольору, а саме наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, який обвинувачений поклав до лівої кишені штанів, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі з метою особистого вживання без мети збуту, до 19:00 години 08.04.2026 року включно.

Надалі, 08.04.2026 року, в період часу з 19:00 по 19:13 годину, співробітниками поліції проведено огляд місця події, за адресою: м.Одеса, пр-т Князя Володимира Великого 151/1, під час якого у обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено та вилучено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, кількісний вміст якого згідно з висновком експерта №СЕ-19/116-26/9886-НЗПРАП від 27.04.2026 року становить 0,161г., що перевищує його невеликий розмір, встановлений Таблицею 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), який останній незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Відповідно до означеної вище заяви сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_2 за участю захисника ОСОБА_4 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав в цілому зізнавальні показання про вчинене ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування, та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.309 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним та те, що в силу ст.12 КК України скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, що мало місце під час дії воєнного стану та військової агресії рф проти України, а також судом враховуються характеризуючі обвинуваченого дані.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; одружений та забезпечений місцем реєстрації і проживання на території м.Одеси, де характеризується посередньо; перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та користується відстрочкою від призову за загальною мобілізацією; в силу ст.89 КК України не має судимості, але раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; в період з 16.01.2023 по 26.01.2023 року за самостійним зверненням перебував на лікуванні у спеціалізованому медичному центрі, де на час спостереження йому був поставлений діагноз внаслідок вживання опіоїдів, проте знятий з обліку з причин невідвідування, а з 03.03.2023 по 07.03.2023 року – перебував на програмі ЗПТ в іншому закладі; на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР не перебуває; є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи; офіційно не працевлаштований, проте добровільно перерахував 970 гривень благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України (квитанція від 06.08.2026 року).

Комплексність наведених обставин свідчить про стійку схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправної поведінки у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, про відсутність у нього критичного ставлення до своєї поведінки і осуду вчиненого, про нехтування правилами законослухняної поведінки в суспільстві, про його небажання вставати на шлях виправлення, сукупність чого обумовлюють неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф чи виправні роботи (ст.ст.53, 57 КК України) та одночасно доводять доцільність виправлення обвинуваченого в умовах суспільства.

Разом із тим, стороною обвинувачення у розглядуваному обвинувальному акті в якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено рецидив злочинів, з чим суд погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно зі ст.34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення, а повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом (ст.35 КК).

Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, а судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України (ч.ч.1, 2 ст.88 КК).

Відповідно до ч.1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються, поміж іншого особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Втім, з матеріалів кримінального провадження слідує, що обвинувачений ОСОБА_2 востаннє був засуджений за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 29.04.2022 за ч.1 ст.309 КК до 6 місяців арешту, яке відбув повністю та 20.12.2022 звільнився з Казанківської ВК Миколаївської області за відбуттям строку покарання.

Отже, з огляду на викладені законодавчі приписи та встановлені обставини, інкримінування органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 в якості обставини, що обтяжує його покарання, рецидиву злочинів – свідчить про неправильне застосування кримінального закону та не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а тому є зайвим і підлягає виключенню.

При цьому, при визнанні добровільного перерахування обвинуваченим ОСОБА_2 благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, як пом`якшуючої його покарання обставиною, суд виходить з правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 по справі №442/2407/22 (провадження №51-2963км23), якою підтверджено можливість віднесення добровільного перерахування грошових коштів на підтримку ЗСУ в умовах воєнного стану до обставин, що свідчать про щире каяття обвинуваченого.

Таким чином, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини та добровільне перерахування грошової допомоги на підтримку Збройних Сил України, а обставин, що обтяжують покарання вказаної особи, не встановлено.

На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 та стан його здоров`я, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд у контексті ст.ст.50, 59-1, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення вказаного обвинуваченого має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду у визначених санкцією ч.1 ст.309 цього ж Кодексу межах, з одночасним покладенням на вказаного обвинуваченого низки відповідних обов`язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Положення ст.59-1 КК України встановлюють, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосування наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, з одночасним покладенням відповідних обов`язків (ч.ч.1, 2).

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, - в силу вимог ст.ст.124, 126 цього ж Кодексу.

Керуючись ст.ст.100, 124-126, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.59-1 КК України, впродовж строку пробаційного нагляду покласти на засудженого ОСОБА_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Згідно зі ст.49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку у виді пробаційного нагляду за засудженим ОСОБА_2 , – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.100 КПК України, речовий доказ у кримінальному провадженні - наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, який поміщений до сейф-пакету №6680226 та зберігається у камері сховища ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (упакування ID 3026124394723337, квитанція від 04.05.2026 року), - знищити.

На підставі ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 5776,32 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та начальнику ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області - для виконання, в межах їх відповідних повноважень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1