Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №487/414/26 — Миколаївський апеляційний суд

20.08.26

22-ц/812/1864/26

Провадження №22-ц/812/1864/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 487/414/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання – Шурмою Є.М..,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Акціонерного товариства «Ідея Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма факторинг»,

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не відповідає виконанню

за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Ідея Банк»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Скоринчук К.М., 17 червня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначала, що 05 січня 2026 року із застосунку «Дія» їй стало відомо про те, що 12 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67117394 про стягнення з ОСОБА_1 як боржника, на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 134 580 грн 43 коп. на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. У виконавчому написі зазначено, що відповідно до укладеного договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» заборгованість позивача перед відповідачем складає 134 580 грн 43 коп. Однак ОСОБА_1 зазначала, що виплатила відповідачу усі кошти відповідно до графіку погашень, тому вона не погоджується з наявною заборгованістю. Жодних претензій чи повідомлень від нотаріуса чи відповідача вона не отримувала. Оскільки приватний нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, не повідомив позивача не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та вчинив напис на договорі, який нотаріально не посвідчений, вона вважає його таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис №4405 від 19 серпня 2021 року, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість у розмірі 134 580 грн 43 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» відповідачем у справі.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис №4405 від 19 серпня 2021 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 134 580 грн 43 коп., таким, що не підлягає виконанню. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі АТ «Ідея Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до АТ «Ідея Банк» та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок щодо залучення у справі відповідачем ТОВ «Оптіма Факторинг» - правонаступника АТ «Ідея Банк», а не здійснено заміну відповідача належним.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосував норми процесуального права. Зокрема, на підставі поданих АТ «Ідея Банк» доказів, судом встановлено, що 19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Оптіма Факторинг» (фактор) було укладено договір факторингу № 19/12-2023. Внаслідок відступлення права вимоги, до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшли права первісного кредитора - АТ «Ідея Банк», зокрема у зобов`язанні ОСОБА_1 . Тобто, суд встановив що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, але всупереч своїм висновкам не замінив відповідача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника ТОВ «Оптіма Факторинг», а залучив до справи ТОВ «Оптіма Факторинг» співвідповідачем, що призвело до помилкового рішення у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ( а.с. 25,27 т.3). У зв`язку з чим, апеляційний суд розглядав справу у відсутність сторін відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67117394 про стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість у розмірі 134 580 грн 43 коп на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.

У виконавчому написі зазначено, що відповідно до укладеного договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 заборгованість останньої перед відповідачем складає 134 580 грн. 43 коп.

Як вбачається із матеріалів справи стягувачем у виконавчому провадженні №67117394 від 12 жовтня 2021 року , в якому боржником є ОСОБА_1 , вказано АТ «Ідея Банк».

Відповідачем АТ «ІДЕЯ БАНК» надано докази у підтвердження укладення 19 грудня 2023 року договору факторингу з ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та виконання сторонами усіх вимог такого договору. Тобто, внаслідок відступлення права вимоги до ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» перейшли права первісного кредитора - АТ «Ідея Банк», зокрема, у зобов`язанні з ОСОБА_1 .

Як зазначила позивачка, сплативши кошти відповідно до графіку погашень, жодних претензій чи повідомлень від нотаріуса чи від АТ «ІДЕЯ БАНК» вона не отримувала.

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності) з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Отже, згідно матеріалів даної справи, виконавчий напис було вчинено 19 серпня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 та до набрання постановою Кабінету Міністрів України №480 від 19.04.2022.

Крім того, позивачка наявність заборгованості заперечує, посилаючись погашення боргу.

Матеріали справи не містять копій документів у підтвердження безспірності суми заборгованості, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Крім того, як установлено судом, підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису став договір №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року про надання кредиту, укладений між ОСОБА_1 та АТ «ІДЕЯ БАНК». Однак, цей договір не був посвідчений нотаріально.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та задовольнив позов.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого таким, що не підлягає виконанню сторонами не оскаржувалось, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядалось.

Разом з цим, під час розгляду справи у суді першої інстанції, представник відповідача АТ «Ідея Банк» неодноразово заявляло клопотання про заміну відповідача у справі на належного – правонаступника, яким є ТОВ «Оптіма Факторинг».

Це питання судом першої інстанції вирішувалось неоднаразово.

Так, ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2026 року у задоволенні заяви АТ «Ідея Банк» про заміну правонаступником було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що жоден з кредиторів ні АТ «Ідея Банк», ні ТОВ «Оптіма Факторинг» не вживали заходів щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 травня 2026 року ,

ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2026 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Мотивуючи постанову, колегія суддів дійшла висновку про те, що АТ «Ідея Банк» на довело належними, допустимими доказами, які б суд міг вважати достатніми, що на день розгляду його заяві у справі № 487/414/26 про заміну сторони у справі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року перейшли до іншої особи, тобто що відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Оптіма Факторинг».

Колегія суддів зазначила про хибність висновку суду першої інстанції, який вважав, що не вчинення дій щодо заміни сторони (стягувача) у виконавчому провадженні №67117394 про стягнення на користь АТ «Ідея Банк» з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 134580 грн 43 коп. на підставі виконавчого напису №4405 від 19 серпня 2021 року є перешкодою для задоволення заяви АТ «Ідея Банк» про заміну банка на належного відповідача у справі, тому що зазначені судом першої інстанції обставини (невжиття заходів щодо заміни стягувача у виконавчому провадження) не виключають можливість за наявності достатніх та належних доказів заміни сторони у спірних правовідносинах вирішити питання заміни сторони у цивільній справі, що розглядається.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правонаступництва ТОВ «Оптіма Факторинг» та переходу до останнього прав та обов`язків кредитора за кредитним договором №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1 , представник АТ «Ідея Банк» надав суду копію договору факторингу № 19/12-2023 (надалі – Договір факторингу), укладеного 19 грудня 2023 року АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Фактор), згідно якого Клієнт відступає Фактору свої права вимоги, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору (пункти 2.1 та 2.2 Договору факторингу).

Згідно з додатком №1 до договору факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023 року - реєстру боржників №3 від 19 грудня 2023 року Клієнт передав, а Фактор прийняв на умовах, визначених Договором, право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору №Z62.24195.004988959 від 04 березня 2019 року.

Натомість пунктом 5.1 Договору факторингу передбачено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора, саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» за умови виконання Фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1 цього договору.

Згідно із пунктом 4.1 Договору факторингу Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування шляхом перерахування на рахунки Клієнта протягом трьох робочих днів після отримання реєстру Боржників в електронному вигляді та підписання акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді та друкованому виді за допомогою сервісу електронного документообігу вчасно.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2026 року, частково задоволено заяву АТ «Ідея Банк» та залучено ТОВ «Оптіма факторинг» відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Залучаючи ТОВ «Оптіма факторинг» в якості відповідача до участі у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем АТ «Ідея Банк» надані докази на підтвердження укладання 19 грудня 2023 року договору факторингу з ТОВ «Оптіма факторинг» та виконання сторонами усіх вимог такого договору.

Тобто , внаслідок відступлення права вимоги до ТОВ «Оптіма факторинг» перейшло право первісного кредитора - АТ «Ідея Банк» , зокрема у зобов`язанні з ОСОБА_1 .

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосував норми процесуального права. Тобто, суд встановив що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, але всупереч своїм висновкам не замінив відповідача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника ТОВ «Оптіма факторинг», а залучив до справи ТОВ «Оптіма факторинг» співвідповідачем, що призвело до помилкового рішення у цій справі.

За такого, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до АТ «Ідея Банк» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог до відповідача АТ «Ідея Банк» відмовлено, то рішення суду в частині стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судового збору також підлягає скасуванню, а судові витрати, понесені позивачкою у розмірі 1064 грн. 96 коп. підлягають стягненню з ТОВ «Оптіма факторинг».

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року в частині задоволених позовних вимог до Акціонерного товариства «Ідея Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судового збору скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма факторинг» на користь ОСОБА_1 1064 грн 96 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.