Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №587/4686/25 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4686/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника позивачки - адвоката Петрищева О.О., представника відповідача - адвоката Казака М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою мотивуючи її тим, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 з січня 2019 року, як дружина та чоловік, однак через необачність шлюб між ними не був зареєстрований. Вони проживали у будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. ОСОБА_4 неодноразово перераховував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти для потреб сім`ї, що а ОСОБА_1 , неодноразово сплачувала комунальні рахунки. За період спільного життя в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було придбано побутову техніку, автомобіль ВАЗ 21093, автомобіль - SEAT та колісний трактор, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Кошти за які придбавались транспортні засоби були спільними, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обоє працювали та мали відповідний дохід, який розподіляли за взаємною згодою для потреб сім`ї. ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок отримання поранень від обстрілу російськими військами с. В. Чернеччина ОСОБА_4 помер. ОСОБА_1 приймала участь у похованні ОСОБА_4 , як його дружина та несла витрати на його поховання. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно. З метою оформлення спадкових справ на майно ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову в зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують родинний зв`язок із ОСОБА_4 . Просив встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати майно, набуте у цей період, спільною сумісною власністю та здійснити його поділ.

У судовому засідання позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Казак М.В. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, 11 листопада 2025 року подав відзив на позовну заяву ( а.с.116).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, належним чинм був повіломлений про час розгляду справи у суді.

Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

У суді встановлено, що відповідно до довідки № 08.2-49 від 29.05.2025 року виданої В.Чернеччинським старостинським округом виконкому Сумської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживали разом з нею за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання з січня місяця 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_4. Вони проживали разом і вели спільне господарство ( а.с.44)

Згідно акту-підтвердження про фактичне проживання на території В.Чернеччинського старостинського округу Сумського району Сумської області без реєстрації від 17.09.2025 року ОСОБА_4 дійсно проживав на території В.Чернеччинського старостинського округу за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації з січня 2019 року по 06 травня 2025 року. ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_1 однією сім`єю та були пов`язані спільним побутом ( а.с.43)

За період спільного життя в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було придбано побутову техніку, автомобіль ВАЗ 21093, автомобіль - SEAT та колісний трактор ( ас.49, 51-54). Транспортними засобами користувалися спільно, зокрема, автомобілем марки SEAT CORDOBA постійно користувалась та по сьогоднішній день користується ОСОБА_1 , а автомобілем марки ВАЗ2109 користувався ОСОБА_4 . ОСОБА_5 трактор використовували у господарстві за місцем проживання за прямим призначенням (обробка городу, перевезення будівельних матеріалів, дров та ін.).

Також, ОСОБА_4 неодноразово перераховував на картковий рахунок позивачки грошові кошти для потреб сім`ї, що підтверджується виписками з банківського рахунку ( а.с.55-58), а ОСОБА_1 неодноразово сплачувала комунальні рахунки за адресою АДРЕСА_2 , фактичний платник ОСОБА_4 ( а.с.59 - 64)

ІНФОРМАЦІЯ_1 в наслідок отримання поранень від обстрілу російськими військами с. В. Чернеччина ОСОБА_4 помер, ( а.с.40-42).

Відповідно до договору-замовлення про надання ритуальних послуг, передбачених Мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, необхідних при організації поховання ОСОБА_4 замовником є ОСОБА_1 ( а.с.45-47, 48.)

Допитана в якості свідка, за клопотанням адвоката Петрищева О.О. позивач ОСОБА_1 суду пояснила, що з ОСОБА_6 вони проживали разом однією сім`єю з 2019 року, обоє працювали, зароблені гроші витрачали на сім`ю, не рахували хто скільки заробляв, а просто домовлялися між собою що купити, що відремонтувати. Коли ОСОБА_7 пішов служити у листопаді 2023 року, він пересилав кошти, а вона платила за комунальні послуги двох домоволодінь. Вони мали велике господарство, завжди порались вдвох. З ОСОБА_2 у них були гарні стосунки, вона називали її мамою, а та її називала дочкою, вітала зі святами, допомагала вести господарство, так само і вона їй допомагала. Її син від першого шлюбу їздив до ОСОБА_2 як до бабусі . Вона возила її до лікарів, листувалася з медсестрою щодо записів до того чи іншого лікаря. За час сумісного проживання вони купили автомобілі, трактор, які були записані на ОСОБА_7 , оскільки вона не хотіла втрачати субсидію.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , сусідка позивачки, пояснила, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прожили разом 6 років. Вони тримали велике господарство, обробляли город, бичків тримали, інкубатор був, вони не були розписані, але з 2019 року вони разом проживали в АДРЕСА_1 . Раніше ОСОБА_7 жива в ОСОБА_11 у матері, а з 2019 році прийшов до ОСОБА_12 на АДРЕСА_1 і там жили однією сім`єю. Вони постійно ходили разом, разом були і на заходах, бувало, що вони вдвох до неї заходили. ОСОБА_12 неодноразово казала, що це її чоловік. В них була машина, трактор, і ОСОБА_12 і ОСОБА_7 обоє їздили на тракторі. Коли ОСОБА_7 помер похованням займалась ОСОБА_12 , поминки ОСОБА_12 організовувала, поминальний обід був у Сумах.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила , що знає ОСОБА_14 зі школи, зараз вони сусіди. Вона переїхала на ОСОБА_15 , 10 років п`ять назад, то ОСОБА_9 і ОСОБА_16 вже жили разом на АДРЕСА_1 . Вона бачила ОСОБА_7 кожного дня, що о 5 ранку, що о 22 годині вечора. Вони постійно були разом, обробляли два городи: свій і сусідський, тримали господарство, у них був свій інкубатор. Транспортні засоби у них з`явились в ті роки, коли вона там проживала, ОСОБА_7 їздив на старенькому зеленому авто, ОСОБА_12 на червоному. ОСОБА_7 коли і з армії повернувся, він повернувся жити до ОСОБА_12 . Син ОСОБА_12 від першого шлюбу тягнувся до ОСОБА_7 , як до батька, постійно питав «коли я вже буду ОСОБА_16 ?». ОСОБА_12 та її рідня допомагали в організації похорон ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи виселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтво про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 надала суду фото спільного відпочинку, як і з ОСОБА_4 , так і з відповідачами датовані 202-2025 роками, як на відпочинку, так і з дитиною, так і з родичами, зі святкувань, фото з домашніми улюбленцями, виписку по картці/рахунку про перерахування ОСОБА_4 коштів на її рахунок, квитанції про сплату нею рахунків за комунальні послуги надані ОСОБА_4 . Також заслуговує на увагу той факт, що офіційні документи померлого ОСОБА_4 і досі знаходяться у позивачки в її домоволодінні. Крім того позивач надала суду листівки від відповідача ОСОБА_2 датовані 11.03.2021 та 11.03.2021, де стоїть підпис «мама», що вочевидь свідчить про те, що у відповідачки ОСОБА_2 були теплі відносини з позивачкою( а.с.167-168).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843 це 17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сукупність вказаних обставин надають достатньо підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_17 у повному обсязі.

Суд не бере до уваги мотиви представника відповідача викладені, як у відзиві на позовну заяву, так і у судовому засіданні, оскільки окрім як незгоди з позовними вимогами, представник відпвідача не надав жодних доказів, того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і що майно було придбане ОСОБА_4 за власні кошти.Крім того, дані обставини повністю оспарюються матеріалами справи дослідженими у суді.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 908 гривень 90 копійок повернення судового збору з кожного .

При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 20 000 грн. суд виходить з такого.

У матеріалах справи міститься копії договору № 18/09 про надання правової допомоги від 18.09.2025 рок, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_1 згідно з яким розмір гонорару є фіксованим, складає 20 000 гривень.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розміріпо 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу з кожного відповідача.

Керуючись ст.263-265, 268, 294, 319 ЦПК України, ст. 60, 70, 74 , 372ЦК України суд,

В И Р І Ш И В:

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у період з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ 21093, зеленого кольору, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; автомобіль марки SEAT CORDOBA, червоного кольору, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 ; трактор колісний марки DW 160SKL, 2021 року випуску, заводський номер № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 21093, зеленого кольору, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 ; автомобіля марки SEAT CORDOBA, червоного кольору, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 ; трактора колісного марки DW 160SKL, 2021 року випуску, заводський номер № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_6 , шасі № НОМЕР_7 .

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) по 908 гривень 90 копійок повернення судового збору з кожного та стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко