Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №585/154/25 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/154/25

Номер провадження 2/585/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Цвєлодуб Г.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Менька Д.Д.,

представника відповідачів – Атаманюк В.І.,

третьої особи – ОСОБА_2 ,

секретаря с/з Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицька Вікторія Миколаївна, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат Менько Д.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицька В.М., в якому просить: стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 борг ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором позики від 31 грудня 2021 року в розмірі по 22500 доларів США; стягнення боргу за договором позики від 31 грудня 2021 року із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проводити в межах вартості одержаного ними у спадщину майна після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з останніх судові витрати по справі.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до розписки від 31 грудня 2021 року ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_1 45000 доларів США, які зобов`язався повернути до 31.12.2024 року, шляхом передачі у власність Позичкодавцю або її спадкоємцю ОСОБА_2 належних йому на праві власності: квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 33481621 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33481869 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 33482240 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_4 , номер запису про право власності 33482516 від 26.09.2019 року. Витрати, пов`язані з переоформленням права власності на квартири, покладаються на Позичкодавця. Згідно вказаної розписки в підтвердження дійсності намірів ОСОБА_6 передає ОСОБА_1 ключі від квартир та надає право їй володіти та користуватися вказаними квартирами до укладення договору купівлі продажу квартир з оплатою передбачених чинним законодавством України податків на нерухоме майно та комунальних послуг. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. До смерті ОСОБА_6 отримані ним у позику від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 45000 доларів США згідно розписки від 31 грудня 2021 року повернуті не були, квартири, що зазначені у вказаній розписці, у власність ОСОБА_1 передані не були, проте ОСОБА_1 використовувала їх у своїй підприємницькій діяльності для ведення готельного бізнесу. Після смерті ОСОБА_6 його спадкоємці, не повернувши суму боргу спадкодавця, самоправно позбавили ОСОБА_1 права володіння та користування отриманими нею згідно розписки від 31 грудня 2021 року від ОСОБА_6 квартирами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 шляхом заміни замків на вказаних квартирах. 18.09.2024 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М. претензію про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_6 перед нею в розмірі 45000 доларів США. Позивачці ОСОБА_1 на даний час відомо, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є правонаступниками спадкодавця та зобов`язані задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині. Однак, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги ОСОБА_1 , як кредитора спадкодавця ОСОБА_6 , не визнають, як ї її право на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що змушує її звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року накладено арешт і заборонено відчужувати спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_8 - до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року по справі відкрито провадження, за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

24 лютого 2025 року до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що станом на даний час, спадкове майно між законними спадкоємцями померлого, його дітьми, не поділене, колишній дружині частку у спільному майні подружжя не виділена, через намагання третіх осіб, зокрема ОСОБА_2 , та її матері ОСОБА_1 незаконно заволодіти належним покійному ОСОБА_6 майном, підтвердженням чого являється ініційоване ОСОБА_1 кримінальне провадження, посилання на яке міститься в позовній заяві та інші протиправні дії вказаних осіб. Відповідачі не можуть бути достовірно впевненими у тому, що на наданій копії розписки, долученої до позовної заяви, міститься підпис їхнього покійного батька, ОСОБА_6 та те, що рукописний текст виконаний безпосередньо їхнім батьком. Таким чином Позивачка має довести, що дана розписка на яку вона посилається, як на підставу виникнення боргових зобов`язань виконана батьком відповідачів, ОСОБА_6 та факт передачі вказаних грошових коштів останньому. Відповідачі також зазначають, що їхній батько був достатньо заможною людиною, що зокрема підтверджується інформаційною довідкою про наявність у останнього значної кількості майна, наданою позивачем. Батько відповідачів за життя займався підприємницькою діяльністю, був самодостатньою людиною та не потребував будь-яких позик від сторонніх осіб, більше того в рахунок належного батькові майна. Також, як зазначають відповідачі батько ніколи не говорив про те, що позичив у ОСОБА_1 досить значну суму коштів (45000.00 тис. доларів), як і не зазначав про необхідність йому такої суми коштів. Крім того, викликає сумнів у достовірності зазначеного у розписці той факт, що протягом строку який зазначений у розписці (до 31.12.2024) умови не були виконані, та вказане майно, не було переоформлене на Позичкодавця.

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18 березня 2025 року строк проведення підготовчого провадження у справі було продовжено на тридцять днів.

14 квітня 2025 року до суду від третьої особи ОСОБА_5 надійшли пояснення по справі, в яких просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повній мірі, вказавши, що не може підтвердити факту позичання коштів її колишнім чоловіком у ОСОБА_1 , колишній чоловік не мав законних прав самостійно розпоряджатися спільно нажитим майном, без її згоди. Разом з тим, просить суд звернути увагу на наступне: як вбачається із наданої позивачем розписки, ОСОБА_6 не мав наміру повертати ОСОБА_1 суму коштів, яка вказана у розписці, а начебто, мав намір відчужити на її користь, чи користь її спадкоємиці ОСОБА_2 , належні йому на праві власності квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_8 , шляхом укладання договорів купівлі-продажу, проте приміщення, де розташовані вказані вище квартири було придбане ще у 2001 році, станом на 2001 рік ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, а відтак вказане майно відноситься до спільного майна подружжя. Після придбання даного приміщення, у ньому проводились ремонтні роботи, було збільшено площу шляхом його добудови. Спочатку приміщення стали використовувати під магазин. Пізніше, із взяттям в оренду сусіднього приміщення, магазин було переміщено в орендоване приміщення, а в добудованому розпочались роботи по створенню приміщень для здавання в оренду та ведення готельного бізнесу. Все це відбувалось за період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Саме, ОСОБА_5 на той час, допомагала ОСОБА_6 в організації та веденні готельного бізнесу, а також підборі персоналу. Після смерті ОСОБА_6 та відкриття спадкової справи, ОСОБА_5 подано до приватного нотаріуса Торчицької В.М., заяву про видачу їй свідоцтва на частку у спільному майні подружжя. Проте станом на даний час, спадкове майно між законними спадкоємцями померлого, його дітьми, не поділене, ОСОБА_5 , як колишній дружині, частку у спільному майні подружжя не виділено. Все це відбувається через намагання третіх осіб, зокрема ОСОБА_2 , та її матері ОСОБА_1 незаконно заволодіти належним покійному ОСОБА_6 майном, підтвердженням чого являється ініційоване ОСОБА_1 кримінальне провадження, посилання на яке міститься в позовній заяві та інші протиправні дії вказаних осіб. Однак, як уже зазначалось і вказано у тексті самої розписки, ОСОБА_6 не мав повернути жодні грошові кошти ні позивачу, ні її спадкоємцеві. Повернення позики мало відбутись виключно за рахунок передачі (відчуження) нерухомого майна, що викликає сумніви у дійсності намірів сторін даного договору позики, оформленого розпискою.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, у зв`язку з чим провадження по справі було зупинено.

02 січня 2026 року до суду надійшов висновок експерта № 695, у зв`язку з чим ухвалою суду від 05 січня 2026 року провадження по справі було відновлено.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, пояснили обставини, викладені в позові, просили вимоги позовної заяви задовольнити.

Представник відповідачів та третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виклавши свої заперечення в промові у судових дебатах.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицька В.М. в заяві до суду просила справу розглядати без її участі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до копії боргової розписки від 31.12.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_6 31.12.2021 року позичив у ОСОБА_1 45000 доларів США, які зобов`язався повернути до 31.12.2024 року, шляхом передачі у власність Позичкодавцю або її спадкоємцю ОСОБА_2 належних йому на праві власності: квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 33481621 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33481869 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 33482240 від 26.09.2019 року; квартири АДРЕСА_4 , номер запису про право власності 33482516 від 26.09.2019 року. Витрати, пов`язані з переоформленням права власності на квартири, покладаються на Позичкодавця. В підтвердження дійсності намірів ОСОБА_6 передає ОСОБА_1 ключі від квартир та надає право їй володіти та користуватися вказаними квартирами до укладення договору купівлі продажу квартир з оплатою передбачених чинним законодавством України податків на нерухоме майно та комунальних послуг. Розписка підписана ОСОБА_6 у присутності двох свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (Том 1, а.с. 7, зворотня сторона).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том 1, а.с. 76).

Факт реєстрації права власності ОСОБА_6 на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_4 на час укладення договору позики від 31 грудня 2021 року та на час смерті ОСОБА_6 підтверджується інформаційною довідкою № 390463538 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.08.2024 (Том 1, а.с. 8-13).

18.09.2024 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М. претензію про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_6 перед нею в розмірі 45000 доларів США.

Згідно з копією спадкової справи № 84/2024 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадкоємцями якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Том 3, а.с. 1-249, Том 4 а.с. 1-103).

18.09.2024 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сумської області Торчицької В.М. претензію про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_6 перед нею в розмірі 45000 доларів США (Том 3, а.с. 3).

З висновку експерта №695 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, складеного 29.12.2025 року Полтавським відділенням ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» МЮ України, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6 у графі «31.12.2021 р. __» у Розписці від 31.12.2021, у якій зазначено, що ОСОБА_6 , позичив у ОСОБА_1 , 45000 (сорок п`ять тисяч) доларів США, - виконано ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 )(Том 2, а.с. 111-123).

Також в матеріалах справи міститься за замовленням ОСОБА_1 висновок експерта №5551 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, складеного 14.05.2025 року ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса» МЮ України, згідно якого рукописний запис: «Е.М.Бондаренко» у розписці від 31.12.2021 від імені ОСОБА_6 – виконано ОСОБА_6 ; підпис від імені ОСОБА_6 у розписці від 31.12.2021 від імені ОСОБА_6 , розташований у рядку «31.12.2021 р», ліворуч від рукописного запису: « ОСОБА_6 » - виконано ОСОБА_6 (Том 1, а.с. 207-242).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду пояснила, що у неї були дружні стосунки з ОСОБА_6 , як із цивільним чоловіком її доньки. У порядку спільного бізнесу, вона орендувала номери у ОСОБА_6 , потім він запропонував придбати у нього номери за 45000 доларів США. Текст розписки складався при ній та ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підписували розписку у її присутності, попередні договори-купівлі продажу не укладались, вона передала гроші, загорнуті у пакеті, ОСОБА_6 повіз їх додому, купюри не перевіряв, бо ми були як родина. Ключі від квартир ОСОБА_6 віддав мені, акт прийому-передачі ми не складали ні на ключі, ні на майно.

Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду пояснила, що він був присутнім, коли ОСОБА_6 підписував розписку про позику коштів у ОСОБА_1 , суму коштів не пам`ятає, квартири були у заставу, при ньому кошти не передавали, ключі також.

Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суду пояснила, що вона була свідком укладення розписки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо позики коштів і майбутні зобов`язання передати нерухоме майно, не пам`ятає чи були кошти вже передані чи повинні передаватись.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення боргу спадкодавця за рахунок спадкового майна.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, а ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Частинами 3, 4 ст. 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Згідно з нормами ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, в тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 виникли правовідносини за договором позики. Позичальник свої зобов`язання за договором від 31.12.2021 року належним чином не виконав, оскільки факт наявності боргу підтверджується оригіналом боргової розписки (Том 2, а.с. 3).

Вказана розписка містить строк повернення кредиту, який сплинув. Також дійсність підпису ОСОБА_6 в розписці підтверджено судовою почеркознавчою експертизою та показами свідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зробив висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставу що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавиці або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З наведеного випливає, що якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20 (провадження № 61-1664св22).

Договір позики від 31.12.2021 року ОСОБА_6 не оспорював, не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином, у зв`язку з чим доводи представника відповідачів про неотримання грошових коштів за договором позики, а також те, що розписка фактично має ознаки попередньої домовленості щодо купівлі-продажу нерухомого майна, а не договору позики є безпідставними.

Оригінал зазначеного договору позики, наданий позивачем до матеріалів справи. Наявність оригіналу договору у позивача свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане і позика не повернута.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 02.09.2020 року (справа № 569/24347/18), від 26.09.2018 року (справа №483/1953/16-ц), від 31.10.2018 року (справа №707/2606/16-ц).

З приводу спадкування боргових зобов`язань, слід відзначити наступне.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України про обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Так, згіно з вимоамиг ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.

У висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 травня 2022 року у справі № 577/650/21, зазначено, що виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту. У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Отже, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заявила свої вимоги до відповідачів саме на підставі норм ст. 1282 ЦК України.

З матеріалів спадкової справи, витребуваної судом, встановлено: коло спадкоємців, якими є відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; обсяг спадкового майна.

Тобто обсяг успадкованого відповідачами майна є значним. Факт прийняття спадщини відповідачами не заперечується, а тому відповідно до статті 1218 ЦК України відповідачі прийняли всі права та обов`язки померлого і відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю. Позивач звертався до відповідачів із вимогою про повернення боргу, проте вимога кредитора згідно з вимогами ст. 1282 ЦК України задоволена не була, тому задоволення судом позовних вимог позивача узгоджується з положеннями ч.1 ст. 1282 ЦК України.

Також, суд враховує, що у рішенні від 16.01.2019 року (справа №373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду визнала можливість визначення грошового зобов`язання в іноземній валюті сторонами цивільно-правових угод, які виконуються на території України. Це дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент угоди в іноземній валюті та укладати договори позики в інших валютних одиницях, забезпечуючи таким чином широкі можливості в укладенні правочинів.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані кошти в іноземній валюті, та за відсутності будь-яких домовленостей між сторонами щодо переведення боргового зобов`язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, то за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов`язання повернути борг у іноземній валюті у визначеній договором / несплаченій сумі, і тому поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов`язання), за самим правовим змістом договору позики і за принципом «поверни те, що взяв».

Висновки Верховного Суду з цього питання, визначаються в контексті сучасного розвитку цивільного законодавства та надають підтримку юридичної впевненості в укладанні та виконанні договорів позики в Україні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 12112 грн. та 484,48 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 24 000 грн.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 24 000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 31.12.2024; рахунком № 1 від 31.12.2024, квитанцією від 02.01.2025 про сплату ОСОБА_1 адвокату Менько Д.Д. 24000 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи зазначені законодавчі приписи, у т.ч. керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі, кількості судових засідань у яких брав участь представник позивача, поведінку сторін під час розгляду справи тощо, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), тому суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 24 000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір.

Щодо стягнення витрат на проведення за замовленням ОСОБА_1 судової почеркознавчої експертизи в розмірі 38167, 20 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5,передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3)у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4)при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи (п. 145 Постанови ВП ВС від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

У пунктах 174-179 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23, зазначено, що «витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат. Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ».

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, 02 січня 2026 року до суду надійшов висновок експерта № 695.

Наданий стороною позивача висновок експерта №5551 не був необхідний для вирішення справи, не визнаний судом належним доказом та не був врахований під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.

За таких обставин, суд приймає до уваги заперечення представника відповідачів та зазначає, що відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (якщо суд не урахував відповідний висновок експерта як доказ), узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Отже, витрати на його виготовлення не підлягають стягненню з відповідачів в порядку розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) борг ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором позики від 31 грудня 2021 року, в розмірі 22500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) борг ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором позики від 31 грудня 2021 року, в розмірі 22500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) доларів США.

Стягнення боргу за договором позики від 31 грудня 2021 року із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проводити в межах вартості одержаного ними у спадщину майна після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6298 (шість тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 24 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 25020 (двадцять п`ять тисяч двадцять) грн. 72 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи та 12000 (дванадцять тисяч) грн. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6298 (шість тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 24 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 25020 (двадцять п`ять тисяч двадцять) грн. 72 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи та 12000 (дванадцять тисяч) грн. в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 21 серпня 2026 року, на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за електронною адресою: https://reyestr.court.gov.ua, за № справи 585/154/25, або у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС у кабінеті користувача.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ