Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №547/19/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/19/26 Номер провадження 22-ц/814/2428/26Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянувши у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на заочне рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року, постановлене суддею Харченко В.Ф.,

у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

29.12.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування вимог позову зазначає, що на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області перебував ОСОБА_1 , як отримувач пенсії по ІІІ групі інвалідності від загального захворювання на підстав довідки МСЕК серії 12ААВ №465391 від 23.08.2022, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була продовжена 01.09.2023 на підставі довідки МСЕК серії 12 ААГ №099828 від 05.09.2023 на строк до 01.10.2026.

Згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ від 27.04.2025 №В1757, ОСОБА_1 не визнаний особою з інвалідністю із 23.08.2022.

ГУ ПФУ в Полтавській області за розпорядженням №1647500005139 від 08.09.2025 ОСОБА_1 призупинена виплата пенсії по інвалідності у зв`язку із невизнанням його особою з інвалідністю.

Внаслідок невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, виникла переплата пенсії за період із 23.08.2022 по 31.08.2025 у розмірі 103 765,69 грн, заявлена позивачем до стягнення включно із витратами зі сплати судового збору, які склали 3 028,00 грн.

Заочним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 16.02.2026 у задоволенні позову ГУ ПФУ в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії – відмовлено.

Витрати позивача зі сплати 3 028,00 грн судового збору покладено на позивача – ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недобросовісності дій відповідача, його зловживань чи подання недостовірний відомостей. Тоді як можлива переплата зумовлена виключно адміністративним рішенням органу ПФУ, який не вправі оцінювати стан здоров`я відповідача.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, раніше детально викладених у позовній заяві, доводить, що сумв надмірно виплаченої пенсії в розмірі 103765,69 грн на підставі ч.1 ст.1212, ст.1215 ЦК України підлягає безумовному поверненню відповідачем. При цьому скаржник наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий відповідачу, як особі, яка її отримує. Тоді як факт не бажання добровільного повернення надмірно виплаченої пенсійної виплати, фактична поведінка відповідача, на думку сторони позивача, свідчить про недобросовісність дій отримувача коштів.

Висновки районного суду на те, що з боку відповідача відсутні надання завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи, а також зловживань з боку відповідача при призначенні і отриманні пенсії до прийняття рішення про її скасування, вважає помилковими. Оскільки Управлінню також невідомі причини та підстави, з яких відповідачу скасували виписку з акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 465391 від 23.08.2022, яким ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи із 23.08.2022.

Стосовно оскарження відповідачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного Фонду України, згідно якого 27.03.2025 експертна команда прийняла рішення про не встановлення групи інвалідності відповідача з 23.08.2022, зазначає, що до Управління така інформація не надавалася. Також витяг не відображає підставу і порядок ухвалення такого рішення (фактична, медична, правова підстава тощо).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.05.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням учасників справи, про що постановлена ухвала суду від 12.05.2026.

19.05.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача – адвоката Гончаренка О.В. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що обставини, на які посилається ГУ ПФУ в Полтавській області, як на підставу свої вимог, а саме на наявність рішення Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії від 27.03.2025 №В1757, що є підставою для припинення отримання ОСОБА_1 пенсії та повернення нарахованих сум, є скасованим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026, яке набрало законної сили 11.04.2026.

Тоді як у відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. Таким чином, повернення надмірно сплачених ОСОБА_1 сум пенсії передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, що в даному випадку не підтверджено позивачем.

17.08.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі представника управління.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Глобинського об`єднаного управління ПФУ із заявою за призначенням пенсії по інвалідності, указавши на відсутність утриманців, пенсії на іншій підстав, державної допомоги, виплати на дитину та страхових виплат; зазначив, що на день подачі заяви він не працює; із 23.08.2022 по 31.08.2023 є інвалідом ІІІ групи./а.с.17, 18/

До указаної заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт НОМЕР_1 ; виписку з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності (№465391); військовий квиток № НОМЕР_2 ; диплом № НОМЕР_3 ; довідку про зміну назви організації №45; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ніц, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 №44; заяву про спосіб виплати пенсії; трудову книжку або документи про стаж. Факт отримання додатків до заяви підтверджено розпискою-повідомленням, складеною 07.09.2022 Глобинським об`єднаним управлінням ПФУ, прийнятою і зареєстрованою за №1097./а.с.19/

15.09.2022 Глобинським об`єднаним управлінням ПФУ прийнято рішення 164750005139 про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; група інвалідності ІІІ, загальне захворювання, виписка з акту огляду МСЕК до довідки серії 12ААВ №465391 від 23.08.2022 строком дії до 01.09.2023; період встановлення інвалідності з 23.08.2022 по 31.08.2023; пенсія призначена за період із 23.08.2022 по 30.11.2022 у розмірі 2 300,00 грн/місяць, а за період із 01.12.2022 по 31.08.2023 у розмірі 2 500,00 грн./а.с.20-21, 24-25/

19.09.2023 Глобинським об`єднаним управлінням ПФУ здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що прийнято рішення 1647500005139, яким призначено пенсію за період із 01.10.2023 по 30.09.2026 у розмірі 2 760,00 грн/місяць./а.с.22-23/

Згідно із випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 12ААГ №099828 від 05.09.2023 ОСОБА_1 установлено ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання; інвалідність установлена строком до 01.10.2026./а.с.26-27/

Згідно із Витягом з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ від 27.04.2025 ОСОБА_1 із 23.08.2022 не встановлено групу інвалідності./а.с.28/

08.09.2025 Глобинським об`єднаним управлінням ПФУ прийнято рішення 164750005139 про перерахунок пенсії, яким призначено за період із 01.04.2025 по 30.09.2026 суму пенсії 3 323,00 грн./а.с.29/

16.10.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області складено довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період із серпня 2022 року по серпень 2025 року, яка сукупно склала 103 765,69 грн./а.с.30-31/

12.09.2025 та 27.10.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області сформовано претензії на ім`я ОСОБА_1 , якими повідомлено про наявність переплати пенсії в розмірі 103 765,69 грн./а.с.32, 33/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, а також надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення і продовження призначення йому пенсії, як особі з інвалідністю ІІІ групи, чи інших зловживань з боку відповідача при призначенні і отриманні та продовженні отримання пенсії до прийняття рішення про її скасування.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб. Застрахована особа має право у встановленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи та результати оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (стаття 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

У розділі ІІ Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії; Згідно із п.2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).

За змістом положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або те, що така підстава відпала, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №910/9072/17 від 26.06.2018.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення наведеної норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17).

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність, а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15.05.2003 №374/7695 (із змінами).

Згідно із пунктом 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така переплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано, оскільки на підтвердження наявності переплати пенсії позивач обмежився загальним посиланням на витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ датованим 27.04.2025 №В1757, яким із 23.08.2022 ОСОБА_1 не визнаний особою з інвалідністю. Між тим, наявність такого рішення сама по собі не є доказом протиправності дій відповідача, як отримувача пенсії, який діючи добросовісно надав органу ПФУ повний перелік чинних документів, як того вимагає розділ ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Належних та допустимих доказів наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії позивачем не надано, як і не доведено вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання незаконно збільшеного розміру пенсії. Тоді як за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум пенсії не допускається.

Крім того колегія суддів ураховує, що у §71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Установивши відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до положень статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, сформованій у справі №530/95/17 від 26.06.2019, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для врахування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тоді як наведені в апеляційній скарзі твердження сторони позивача становили предмет дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області – залишити без задоволення.

Заочне рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов