Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №165/3890/13-ц — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/3890/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/1086/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про визначення частки у майні боржника ОСОБА_1 , якою вона володіє спільно з іншими особами, стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», боржники: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 18 червня 2026 року в складі судді Василюка А. В.,

встановив:

Приватний виконавець Щербаков Ю.С. 28 квітня 2026 року подав до суду подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, мотивуючи тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження №75158127, з примусового виконання виконавчого листа №165/3890/13-ц, виданого 21 березня 2014 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Дебт Форс», заборгованості у розмірі 521 033, 61 грн., з яких: 323 788, 51 грн. заборгованість за кредитом, 197245,10 грн. заборгованість за відсотками. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2024 року у справі 165/3890/13 було замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТзОВ «Дебт Форс». 28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, однак на банківських рахунках боржника відсутні кошти достатні для виконання рішення суду і 28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1334448), співвласниками якої є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначена квартира не перебуває в іпотеці чи іншими обтяженнями, крім арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №75158127. Боржником (боржниками) тривалий час рішення суду не виконується, а тому з метою підготовки до реалізації нерухомого майна, яке належить включно боржнику ОСОБА_1 необхідно визначити її частку у майні - квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Нововолинського міського суду від 18 червня 2026 року відмовлено у задоволенні подання.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу висновком про наявність спору про право,який розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Приватний виконавець подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Покликається на те, що висновок суду про ймовірний спір про право не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки в судове засідання заінтересовані особи не з`явились, заперечень щодо подання приватного виконавця не висловлювали.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 19.08.2026, тобто, дата складення повного судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. знаходиться виконавче провадження №75158127, з примусового виконання виконавчого листа №165/3890/13-ц, виданого 21 березня 2014 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення в солідарньому порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Дебт Форс», заборгованості у розмірі 521 033, 61 грн., з яких: 323 788, 51 грн. заборгованість за кредитом, 197245,10 грн. заборгованість за відсотками (а.с.223).

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2024 року замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТзОВ «Дебт Форс».

28 травня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 .

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , на праві спільної сумісної власності, належить квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1334448), співвласниками якої значаться наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Апеляційним судом при дослідженні наданої приватним виконавцем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у розділі «Право власності» міститься інформація про зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 1334448), співвласниками якої значаться наступні також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у рядку «Форма власності» зазначено «приватна спільна сумісна», а у рядку «Підстава виникнення права власності» вказано «свідоцтво про право власності», 133, орган приватизації ЖКО Нововолинської міської ради".

Мотиви апеляційного суду.

Права і обов`язки виконавця на вчинення виконавчих дій визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі – Закон 1404-VIII ).

Зокрема,частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині третій зазначеної статті визначені права виконавця у виконавчому провадженні, де в пункті 22 вказано, що виконавець може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

У частині шостій статті 48 Закону № 1404-VIII міститься норма про те, що у разі виникнення потреби у зверненні стягнення на майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, регламентовано в розділі VI ЦПК України

Зокрема, статтею 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням виконавця.

У постанові від 10 вересня 2025 року у справі 367/252/24 Велика Палата Верховного підтримала власні висновки, сформульовані у постанові від 06 жовтня 2020 року в справі № 2-24/494-2009, про те, що виконавець може звернутися до суду з вимогою про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від наявності спору про право на таке майно, з урахуванням уточнень, здійснених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, які полягали в тому, що в разі наявності спору щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди по сутті має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору, і така заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI ЦПК України, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції за наявності спору про право, у зв`язку із чим стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню винятково, якщо немає спору про право (пункти 55, 56 постанови від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11).

Водночас у пунктах 70-72 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила про те, що «… саме лише посилання іншого співвласника на невизнання ним належності боржнику прав на частку в праві спільної власності на майно не є безумовним підтвердженням наявності спору про право, адже такий спір має бути реальним, а не гіпотетичним.

Під час дослідження судом матеріалів про визначення частки боржника в спільному майні за поданням виконавця врахуванню підлягають обставини об`єктивної дійсності, які переконливо підтверджують наявність або відсутність спору про право власності на майно, яким володіє боржник спільно з іншими особами, а також поведінка боржника та співвласників такого майна за критерієм її добросовісності.

До прикладу, якщо суд під час розгляду подання виконавця встановить, що боржник володіє майном спільно з іншим із подружжя, продовжує перебувати в шлюбі або після його розірвання не має жодних неврегульованих спорів щодо спільного майна, і обставини придбання такого майна під час перебування у шлюбі є очевидними і неспростовними, то суд, пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні».

Отже, суд при розгляді подання зобов`язаний враховувати конкретні обставини справі.

У справі, що розглядається, встановлено, що боржник є співвласником майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, набутого у зв`язку із приватизацією квартири, а отже згідно із законом, частки співвласників є рівними.

Заінтересовані особи не висловлювали письмових заперечень щодо подання державного виконавця.

Ухвалюючи про залишення подання державного виконавця без розгляду з мотивів наявності спору про право, суд обмежився цитуванням змісту постанов Великої Палати Верховного Суду та норм законів, не навівши в оскарженій ухвалі жодного мотиву з посиланням на докази та обставини справи, якими б можна було обґрунтувати наявність спору про право та не зазначивши, між якими особами такий спір виник.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки суду, викладені в ухвалі про залишення подання без розгляду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали суду про залишення подання приватного виконавця без розгляду за відсутності для цього правових підстав, тому оскаржену ухвалу необхідно скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368,374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» задовольнити.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 18 червня 2026 року в цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді