Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №752/8054/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8054/26

Провадження №: 2/752/9488/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Стороженко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду у розмірі 91 120,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/9474/24 від 12 серпня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. Станом на день подання позову, вирок набрав законної сили.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачу необхідно здійснити витрати на лікування зубів, орієнтовна вартість яких становить 91 120,00 грн, що й обумовлює розмір завданих матеріальних збитків. Неправомірні дії відповідача також заподіяли позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінив у 10 000,00 грн.

У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

12 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бутенком Олексієм Андрійовичем подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує, у зв`язку з необґрунтованістю пред`явлених вимог.

Відзив мотивував тим, що згідно вироку від 12 серпня 2024 року Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/9474/24 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою м. Київ, пр-т. Науки, між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту з ОСОБА_1 , наніс останньому удар кулаком лівої руки в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 , тілесне ушкодження у вигляді синців на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів» у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; крововиливи - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру, які згідно висновку експерта № 042-414-2024 від 26 квітня 2024 року, відносяться до легкого тілесного ушкодження. Таким чином, судом встановлено на підставі висновку експерта локалізацію тілесних ушкоджень, спричинених відповідачем позивачу, зокрема у вигляді синців на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів» у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; крововиливи - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру.

Зі змісту вказаного вироку суду не вбачається обставин спричинення тілесних ушкоджень позивачу протиправними діями відповідача, які б полягали у пошкодженні зубів позивача, ротової порожнини, щелепи нижньої або верхньої (або обох щелеп), та які вимагали би подальшого лікування у спосіб, про який зазначається позивачем у позові та відповідно до наданих ним доказів. У відповідності до змісту висновку експерта № 042-414-2024 від 26 квітня 2024 року вбачаються відомості про характер та локалізацію легких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , які викладені внаслідок проведення судово-медичної експертизи. Так зокрема експертом зазначено, що у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: - синці - на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів», у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; - крововиливи - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру.

Разом з цим, експертом було встановлено, що термін відновлення стану здоров`я позивача внаслідок заподіяння йому зазначених у висновку легких тілесних ушкоджень - становить до 6 діб. Тобто після спливу такого терміну, який починав свій перебіг від дати події, вважається, що стан здоров`я позивача в контексті заподіяних йому вказаних вище тілесних ушкоджень, відновлюється в повному обсязі.

Відповідач стверджує і про необґрунтованість пред`явлених вимог до нього про стягнення понесених витрат на відновлення здоров`я у розмірі 800 грн згідно акту виконаних послуг № 10141 від 31 липня 2024 року, оскільки як вбачається зі змісту наданих доказів позивача - такі витрати пов`язані із потребою у його стоматологічному лікуванні, що не може пов`язуватися із подіями, які встановлені у вироку суду від 12 серпня 2024 року.

Відповідач також заперечує проти вимоги про стягнення моральної шкоди та звертає увагу суду на не обґрунтованості та не доведеності таких вимог, оскільки позивачем не надано ані доказів, ані розрахунку на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди на суму в 10000 грн протиправними діями відповідача.

Також, відповідач зазначає, що поніс судові витрати на надання йому правової допомоги у справі на суму 8 500,00 грн, які просить стягнути з позивача на свою користь.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою м. Київ, пр-т. Науки, між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту з ОСОБА_1 , наніс останньому удар кулаком лівої руки в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 , тілесне ушкодження у вигляді синців на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів» у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; крововиливи - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру, які згідно висновку експерта № 042-414-2024 від 26 квітня 2024 року, відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у справі №752/9474/24, який набрав законної сили 12 вересня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Згідно із актом виконаних послуг №10141 від 31 липня 2024 року позивачу ОСОБА_1 . Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проведено аналіз результатів «КТ діагностики», на суму 800,00 грн, за результатами якого у ОСОБА_1 встановлено, зокрема наявність запалення на коренях зубів 12,44, а також наявність зубів, які підлягають видаленню - 11,22,38,48.

Відповідно до попереднього плану втручань та розрахунку вартості стоматологічної допомоги від 31 липня 2024 року, зробленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість майбутнього лікування ОСОБА_1 , а саме видалення зубів та встановлення коронок, з супутніми медичними маніпуляціями та розхідними матеріалами, становить 90 320,00 грн.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, які врегульовано Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

Приписами пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями частини першої статті 22, частини першої статті 23 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до змісту пункту 1 статті 2, частини третьої статті 22 ЦК України збитками, крім іншого, є витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає як у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, так і в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 1166, частини першої статті 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до змісту частини першої статті 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, крім іншого, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Положеннями частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З огляду на вказане, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою м. Київ, пр-т. Науки, між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту з ОСОБА_1 , наніс останньому удар кулаком лівої руки в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 , тілесне ушкодження у вигляді синців на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів» у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; крововиливи - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру, які згідно висновку експерта № 042-414-2024 від 26 квітня 2024 року, відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Водночас суд критично оцінює надані ОСОБА_1 докази щодо розміру заподіяної йому матеріальної шкоди протиправними діями ОСОБА_2 , який він визначив виключно з урахуванням попереднього плану втручань та розрахунку вартості стоматологічної допомоги від 31 липня 2024 року, оскільки відповідно до нього позивач потребує стоматологічного лікування, зокрема видалення 11,22,38,48 зубів та встановлення коронок, хоча внаслідок діяння відповідача він отримав тілесні ушкодження у вигляді: синців - на скатах носа, навколо правого та лівого ока по типу «окулярів», у виличній ділянці справа, у скроневій ділянці справа, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; крововиливів - на слизовій оболонці нижньої губи справа, на слизовій оболонці верхньої губи по центру.

При цьому, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку, який є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності, між заподіянням 17 лютого 2024 року ОСОБА_2 вищевказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та необхідністю видалення 11,22,38,48 зубів та встановлення коронок.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а лише за ту шкоду, яка завдана його діями.

Тож з урахуванням вказаного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 91,120,00 грн, що загалом не позбавляє можливості позивача в подальшому звернутися до суду з новим позовом про стягнення заподіяної матеріальної шкоди з інших підстав.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд, крім вищевказаного, враховує наступне.

Європейським судом з прав людини в Рішенні від 12 липня 2007 року в справі «STANKOV v. BULGARIA» вказано, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.

Водночас національним законодавством не визначено єдиного розміру грошового відшкодування моральної шкоди у випадку відшкодування потерпілій особі моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Відповідно до п. 9 постанови пленуму Верховного Суду Україна від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Безумовним та не потребує доказування той факт, що особа відносно якої вчинено кримінальне правопорушення перебуватиме в стані стресу, а в разі ушкодження її здоров`я також відчуватиме фізичний біль та страждання.

Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди, позивачем вказано, що він зазнав фізичного болю, зумовленого отриманими тілесними ушкодженнями, а також душевних страждань.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказано, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Оцінюючи вказане, суд вважає, що обставини протиправного заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , а також їх фактичний характер та локалізація, були психотравмуючими та спричинили останньому фізичний біль та душевні страждання, не лише в момент їх заподіяння, а також принизили його честь та гідність, та в подальшому зумовили необхідність вжиття додаткових зусиль та заходів для відновлення та організації нормального укладу свого життя.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі суд враховує, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу було завдано моральних страждань, однак позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами розмір заподіяної моральної шкоди, а саме в сумі 10 000 грн.

Враховуючи викладене та обставини вчиненого виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілого, буде достатньою сатисфакцією.

Відповідно до змісту частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції №@ZPL167926 від 02 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,22 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог (4,94%) з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 65,76 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бутенко Олексій Андрійович у відзиві просив стягнути понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано копії договору про надання правової допомоги №09/06/2026 від 09 червня 2026 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЛЕВІАФАН», додаткової угоди від 09 червня 2026 року до договору про надання правової допомоги №09/06/2026 від 09 червня 2026 року; рахунку-фактури №1 від 09 червня 2026 року, платіжної інструкції №Т6Т5-8НС9-М930-АРК9 від 09 червня 2026 року на суму 8 500,00 грн, звіту про надання правової допомоги згідно договору від 12 червня 2026 року.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом установлено, що дійсно між відповідачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

У той же час, суд вважає, що заявлений стороною відповідача до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 8500 грн не є співрозмірним та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд вважає, що покладання на позивача визначеною стороною відповідача розміру витрат на правову допомогу фактично нівелюватиме результат судового захисту позивача, враховуючи конкретні обставини справи, порушувати принцип справедливості та буде надмірним фінансовим тягарем для позивача, порушення прав якого відповідачем було встановлено у рішенні суду.

Судом не встановлено наявності ознак зловживання позивачем процесуальними правами чи неправильності його дій, що могло бути підставою для покладення на нього судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації понесених судових витрат на правничу допомогу 2000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 3, 4, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 65 (шістдесят п`ять) грн 76 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду виготовлено 19 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук