Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №461/10625/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/10625/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/733/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

за участю: секретаря Якимчук Л.С;

позивачки ОСОБА_1

та її представника - Паньчишина О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівського комунального підприємства (ЛКП) “Старий Львів” про зобов`язання вчинити дії щодо проведення ремонту спільного майна та відшкодування матеріальної шкоди, у якому просила:

- визнати дії (бездіяльність) ЛКП «Старий Львів» щодо неналежного утримання спільного майна (водостічної системи) будинку за адресою: АДРЕСА_1 та пошкодження майна позивача протиправними;

- зобов`язати ЛКП «Старий Львів» негайно здійснити поточний/капітальний ремонт (залежно від обсягу робіт) водостічної системи (труби, ринв, жолобів, даху) по фасаду будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

- стягнути з відповідача, ЛКП «Старий Львів», на користь позивача, ОСОБА_1 , суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 19 000 грн. (вартість ремонту стіни, виведення грибка та плісняви, переклеювання шпалер) та судові витрати (а.с. 77 – 81).

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення її позову до ЛКП «Старий Львів» про зобов`язання вчинити дії щодо проведення ремонту спільного майна та відшкодування матеріальної шкоди, у якому просила зобов`язання Львівського комунального підприємства «Старий Львів» «негайно провести тимчасові роботи з герметизацією стиків та елементів водостічної системи та відведення від стін води за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішення суду законної сили».

Вимоги заяви обґрунтовуються тим, що зволікання з усуненням протікання елементів водостічної системи призводить до руйнування фасаду, дерев`яних перекриттів та інших конструктивних елементів будинку, який є пам`яткою архітектури, а також до поширення плісняви, що створює загрозу здоров`ю мешканців і порушує санітарно-гігієнічні вимоги (а.с. 1-5).

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову відмовлено за безпідставністю (а.с. 25-26).

Вищезгадану ухвалу оскаржив представник позивачки.

Апелянт просить ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Вважає, що висновок суду про відсутність доказів ризику руйнування пам`ятки не відповідає дійсності. Зазначає, що Актом від 06.02.2026 року зафіксовано сколи та початкове руйнування штукатурного шару фасаду й елементів ліпнини. Актом ЛКП «Старий Львів» від 10.02.2026 року, складеним за результатами обстеження 09.02.2026 року, підтверджено необхідність ремонту дощозливної системи. Подальше намокання дерев`яних перекриттів створює ризик їх руйнування, а поширення плісняви — загрозу здоров`ю мешканців.

Вважає, що «висновок суду про те, що заява «підміняє позовні вимоги», є помилковим. Предметом позову є відновлення майна та стягнення збитків у зв`язку з доведенням до аварійного стану інженерних мереж. Заява «про забезпечення позову» ж просить лише про тимчасову герметизацію (витрати до 0,5 м? сталі та герметика), щоб зупинити активне намокання під час танення снігу та дощу». Вважає, що вказані роботи можуть бути виконанні в найкоротший термін, що і доводить співмірність обраного заходу забезпечення позову (а.с. 103-107).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Відмову у задоволенні заяви позивачки про забезпечення її позову про зобов`язання вчинити дії щодо проведення ремонту спільного майна та відшкодування матеріальної шкоди суд мотивував тим, що у такій не наведено підстав для забезпечення позову, визначених ч. 2 ст.149 ЦПК України, а дане забезпечення позову головним чином підміняє позовні вимоги, що не може слугувати підставою для задоволення заяви.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт складення Акту від 06.02.2026 року, яким зафіксовано сколи та початкове руйнування штукатурного шару фасаду й елементів ліпнини, та Акту ЛКП «Старий Львів» від 10.02.2026 року, складеним за результатами обстеження 09.02.2026 року, яким підтверджено необхідність ремонту дощозливної системи, не свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, оскільки вони лише підтверджують необхідність проведення ремонту, але не доводять, що невжиття тимчасових заходів істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду, а визнання відповідачем необхідності ремонту саме по собі не є визнанням існування обставин, які відповідно до статті 149 ЦПК України обумовлюють необхідність забезпечення позову.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 09 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий : Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.