Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №465/1219/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/1219/25 Головуючий у 1 інстанції: Баран О.І.

Провадження № 22-ц/811/1414/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

за участю: секретаря Якимчук Л.С.;

позивачки ОСОБА_1

та її представниці – адвоката Теглівець Т.Р.;

адвоката Кріль О.М. – представниці Ліцею

імені Василя Симоненка Львівської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 27 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Кріль О.М., та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Ліцею імені Василя Симоненка Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу – з підстав, що передбачені пунктом 3 частини 1 ст. 257 ЦПК України (том 1, а.с. 239-245).

Згадану ухвалу оскаржила представниця позивачки ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права.

Вважає, помилковим висновок суду про «пасивну поведінку» позивачки та відсутність в останньої інтересу до результатів розгляду справи.

Звертає увагу, що «позивачка протягом всього часу перебування справи в провадженні демонструє виключно сумлінну поведінку та бере активну участь у процесі, відвідуючи всі призначені судові засідання. Неявка саме у засідання 27.01.2026 р. та 27.03.2026 р. була викликана не байдужістю до справи, а об`єктивною потребою у забезпеченні присутності свідка ОСОБА_3 , яка перебувала у закордонних відрядженнях. Допит даного свідка має вирішальне значення для встановлення істини у справі про незаконність догани, тому відкладення розгляду було спрямоване на реалізацію принципу всебічності та повноти судового розгляду».

Також звертає увагу на те, що у першому клопотанні про відкладення судового засідання представниця позивачки просила суд узгодити дату наступного засідання в телефонному режимі з огляду на складність планування графіка свідка, яка перебувала за кордоном. Незважаючи на наявність контактних даних адвоката, суд цього не зробив і повторно призначив засідання на час відрядження свідка, що згодом стало підставою для залишення позову без розгляду.

Вважає, що формальне застосування судом процесуальних норм призвело до необґрунтованого обмеження права позивачки на доступ до суду.

Також вважає, що суд не навів належних мотивів, з яких визнав неповажною причину відкладення розгляду справи, та передчасно застосував наслідки, передбачені ЦПК України, чим порушив право позивачки на ефективний судовий захист (том 1, а.с. 249 -256).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і її представниці на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представниці відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (стаття 44);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини 1 статті 257).

Матеріалами справи стверджується і визнається стороною апелянта та обставина, що позивачка та її представник двічі поспіль (а саме: 27.01.2026 року та 27.03.2026 року) в судове засідання не з`явилися, подавши при цьому Клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи на інший день, які мотивовані тим, що один зі свідків зі сторони позивачки перебуває у відрядженні (том 1, а.с. 223-225, 234).

Принагідно слід зауважити, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування свідка ОСОБА_3 у зазначені періоди у відрядженні (накази про відрядження, підтвердження службової поїздки, документи про перетин державного кордону чи інші докази, які б об`єктивно підтверджували неможливість участі свідка у судовому засіданні) до суду подано не було.

В той же час, пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи – без посилання на поважність чи неповажність цієї повторної неявки.

Системний аналіз норм процесуального права дійсно свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 24 квітня 2024 року у справі №552/2497/22 (провадження № 61-18717св23).

Таким чином, згідно із вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із тим, що у даній справі мала місце повторна неявка позивачки ОСОБА_1 та її представниці, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак у відповідні судові засідання не з`явилися, із заявою про розгляд справи без їхньої участі, не зверталися.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними та суб`єктивним трактуванням позивачем таких, тому не виключають можливості суду застосовувати правові наслідки неявки позивача у судові засідання.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Поряд з цим, достовірно знаючи про подану позовну заяву (розгляд справи), позивачка у судові засідання не з`явилась, участь свого представника не забезпечила, відтак свої процесуальні обов`язки не виконала.

Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 522/13429/13-ц (провадження № 61-3848св22).

За наведених вище обставин в їх сукупності суд у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України вправі був постановити ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, що (у відповідності до частини 2 статті 257 ЦПК України) не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з аналогічною позовною заявою.

Оскаржувана ухвала судом постановлена з додержанням норм процесуального прав, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу на неї, доводи якої не спростовують висновків цієї ухвали, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представниці ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.