Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №943/1042/26 — Буський районний суд Львівської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер №943/1042/26

Провадження №3/943/405/2026

18 серпня 2026 року м. Буськ

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судових засідань Дутки С.І., за участю захисника Буй Б.В., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

28 травня 2026 року о 16 год. 56 хв. на площі 900-річчя у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz S350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук), а від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, направивши до суду свої письмові пояснення, у яких свою вину в скоєному правопорушенні заперечив. При цьому, він визнає законність його зупинки працівниками поліції через те, що він дійсно не подав світловий сигнал під час зміни напрямку руху. Однак, ОСОБА_1 категорично заперечує інкриміноване йому правопорушення за ст. 130 КУпАП через те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та не мав ознак такого сп`яніння, а складений працівниками поліції відносно нього адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП вважає надуманим і таким, що складений з метою помсти йому за відмову проїхати у ТЦК.

Захисник Буй Б.В. у судовому засіданні (в режимі ВКЗ) вину свого підзахисного категорично заперечив, звернувши увагу на те, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом був повністю тверезим, не мав жодних ознак наркотичного чи іншого сп`яніння та не відмовлявся від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння, про що неодноразово вказував поліцейським. Однак поліцейські вдавали вигляд що цього не чують, вигукували за нього, що він відмовляється проїхати в медичний заклад, після чого склали протокол. Крім того, захисник покликається на те, що на відеозаписі не вбачається жодної відмови ОСОБА_1 щодо проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що суперечить тому, що його притягнули до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України. Однак фактично, поліцейські склавши протокол на останнього, не виписали акту відсторонення від керуванням транспортного засобу, дозволивши йому поїхати з місця події на тому ж автомобілі, достеменно знаючи що такий тверезий. Також у матеріалах справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачаться на його користь. Оскільки у ОСОБА_1 не було ознак наркотичного чи будь-якого іншого сп`яніння, на медичний огляд його направили незаконно та не у встановленому законом порядку, через його відмову слідувати у ТЦК, та в подальшому поліцейські самі ствердили що останній відмовляється проїхатив медичний заклад, незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , а інших доказів вини такого в інкримінованому йому правопорушенні не має у матеріалах справи, тому протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений без наявних для того підстав, який захисник вважає недопустимим доказом. Відтак, захисник просив закрити провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №677970 від 28.05.2026, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук) та подальшу його відмову від проходження такого огляду в медичному закладі під відеозапис на відеокамеру; письмовим направленням поліцейської Маєвської І.І. від 28.05.2026 до КНП «Буська ЦРЛ» для визначення стану наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 згідно виявлених поліцейським ознак такого сп`яніння (зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук), що мало місце 28.05.2026 року о 17:20 годин. Крім того, вина ОСОБА_1 в скоєному правопорушенні доводиться неоспореною ним постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7274108 від 28.05.2026, якою підтверджено те, що 28 травня 2026 року на майдані Незалежності, 3 у місті Буську Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz S350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги п. 9.2 «б» ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Окрім вищенаведеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться також долученими до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами відеофіксації правопорушення (диск DVD-R), із яких слідує, що ОСОБА_1 було зупинено на автодорозі в місті Буську Золочівського району Львівської області, оскільки він не подав сигнал світлим покажчиком відповідного напрямку при повороті праворуч, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz S350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що об`єктивно вбачається із відеозапису події та проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Крім того, в ході спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції виявлено в нього ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук), проти чого він не заперечував, хоча повідомив про невживання ним наркотичних засобів. Однак, у ході зняття сумнівів у цій підозрі поліцейський, перевір`яючи зіниці очей ОСОБА_1 на світло ліхтарика, встановив, що такі дійсно не реагували на світло, внаслідок чого поліцейськими було запропоновано водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі КНП «Буська ЦРЛ», однак ОСОБА_1 категорично відмовився від такого огляду, пояснивши такими словами: «Я не поїду. Хочете, пишіть 130 за відмову». Після цього ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копії яких він отримав на місці зупинки. Також йому видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами та відсторонено від права керування транспортним засобом, проти чого ОСОБА_1 не заперечував, що спростовує відповідні доводи захисника Буй Б.В. у цій частині.

Крім того, як об`єктивно слідує із дослідженого судом відеозапису події у ході спілкування із поліцейськими та встановлення особи ОСОБА_1 , що у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло; тремтіння пальців рук), чого він фактично не заперечував, про що безспірно вбачається із дослідженого відеозапису події, які в силу приписів п. 3, п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, є ознаками наркотичного сп`яніння та згідно п. 1 розділу ІІ цієї Інструкції були безумовною підставою для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі, яким в даному випадку є КНП «Буська ЦРЛ», що й було виконано поліцейським на місці події, а тому наведене об`єктивно спростовує доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, як і покликання захисника на незаконність пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння без встановлення поліцейським жодних передбачених законодавством ознак для такого огляду, оскільки такі доводи є безпідставними та об`єктивно спростовуються дослідженим відеозаписом події.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи захисника Буй Б.В. про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи сторони захисту не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява №63566/00, § 23).

Крім того, слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Відтак, досліджені та перевірені вищенаведеними доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011).

Отже, із представлених вище доказів, які у своїй сукупності є логічними та послідовними, об`єктивно убачається те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вина в скоєнні повністю доведена та підтверджена належними і достовірними доказами, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння із використанням технічних засобів відеозапису.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, яке є безальтернативним, спрямованим на виправлення правопорушника та запобіганню вчинення ним нових правопорушень.

Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 40-1, 130, 245, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя:

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі оскарження - після залишення скарги без задоволення.

Повний текст постанови складено: 20.08.2026 року.

Суддя І. Б. Кос