Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №336/2914/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2914/26

Провадження №: 2/336/2776/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 28.11.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2027577295, на підставі якого відповідачеві надано кредит.

21.10.2022 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами, зокрема і з відповідача.

Згідно із договором факторингу загальна заборгованість відповідача перед новим кредитором складає 38244,98 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 23000 гривень, заборгованість за відсотками становить 15244,98 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року відкрите провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Відповідачеві направлялись копія ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, а також про розгляд справи відповідач сповіщався шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті суду, враховуючи, що місце проживання відповідача розташоване в зоні активних бойових дій.

Відомості про наявність у відповідача статусу внутрішньо переміщеної особи відсутні.

На момент розгляду справи відповідачем не подавався відзив на позовну заяву.

При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.

28.11.2019 року ОСОБА_1 підписав та направив АТ «ОТП Банк» анкету-заяву позичальника щодо кредитної заборгованості та анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист.

28.11.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2027577295, за умовами якого банк надав відповідачеві кредит в сумі 6889 гривень, з яких 6499 гривень на придбання товару у ТОВ «Комфі трейд», 390 гривень на сплату додаткових послуг банку, а саме послугу «смс+довідка».

За умовами договору протягом його дії для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних, а також передбачено сплату щомісячної комісії у розмірі 3% від суми кредиту.

Водночас п. 1.5 договору визначено, що за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Повернення кредиту та сплата відсотків відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів.

Датою остаточного повернення кредиту є 28.11.2021 року.

Згідно із орієнтовним графіком платежів та розрахунку загальної вартості кредиту загальна вартість кредиту складає 9989,63 гривні, з яких 6889 гривень сума кредиту, 0,58 гривень проценти за користування кредитом, 3490,05 гривень щомісячна комісія.

Також позивачем надано розрахунок заборгованості, який являє собою перелік операцій з розрахунку за товари, нарахування процентів, тощо за період часу з 02.12.2019 року по 28.09.2022 року.

З вказаного розрахунку вбачається, що за вищевказаний період часу відповідачем було сплачено 18897,31 гривня.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Можливість укладення договору шляхом фіксування його змісту в кількох документах визначена ст. 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 634 ЦК України надає визначення договору приєднання, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 639 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказує ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статті 546, 549 ЦК України передбачають можливість забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, відповідно до ст. 536 ЦК України.

Проаналізувавши надані позивачем докази, суд вважає недоведеним позовні вимоги, враховуючи наступне.

Так, між АТ «ОТП банк» та відповідачем 28.11.2019 року був укладений договір, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 6889 гривень на споживчі цілі, а саме 6499 гривень на придбання товару, а 390 гривень на сплату додатковий послуг банку.

Текст договору має бути чітким та недвозначним, містити визначені умови та обов`язки обох сторін, які мають бути прозорими, чіткими та повністю зрозумілими боржнику.

Між тим, укладений договір містить суперечливі умови щодо процентної ставки за користування кредитом, а саме п. 1 2 визначено, що для розрахунку процентів за користування кредитом використовується процентна ставка у розмірі 0,01% річних, натомість як п. 1.5 вказано, що за користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку та інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору.

Позивачем до позову не надано тарифів банку та інформаційного листка, який є невід`ємною частиною та додатком до договору, з доказами ознайомлення та згоди відповідача з вказаними документами, а умови договору щодо застосування процентної ставки у 5% є незрозумілими, адже не вказано 5% від якої суми мають нараховуватись (від суми кредиту, від суми залишку кредиту, тощо).

За таких обставин суд не вбачає підстав застосовувати іншу процентну ставку, ніж ту, яка визначена п. 1.2 договору, а саме 0,01% річних, що складає суму у 0,58 гривень за весь період користування кредитом.

Суд також не надано доказів того, що між відповідачем та АТ «ОТП банк» був укладений ще якійсь кредитний договір, ніж № 2027577295, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у 6889 гривень.

Таким чином, суд вважає недоведеною суму заборгованості, яка вказана позивачем та за якою лише заборгованість по тілу кредиту складає 23000 гривень, адже вона суперечить іншим наданими доказами.

При цьому суд вважає, що відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії.

Так, у кредитному договорі не зазначено конкретного переліку супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані обслуговуванням кредиту, які надавались відповідачеві та за які банком була встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Позивачем не зазначено та не надано доказів фактичного надання послуг первісним кредитором – АТ «ОТП банк», переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що між ОСОБА_2 був укладений договір, за яким відповідач отримав у кредит у 6889 гривень, зобов`язавшись сплатити відсотки за користування кредитом, розмір яких за весь період дії договору складає 0,58 гривень, при цьому за наданим розрахунком відповідач сплатив суму, яка значно перевищує суму кредиту разом із відсотками, а відтак будь-яких підстав для стягнення з нього заборгованості суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місцезнаходження: м. Бровари Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 19.08.2026 року.

19.08.26