Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №309/2102/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2102/26

Провадження № 3/309/524/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Лук`янова О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ст.204-1 ч.2, та ст.185-10 ч.2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ЗхРУ №338911 від 25 травня 2026 року: 25 травня 2026 року, близько 19 години 17 хвилин, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», в межах контрольованого прикордонного району на околицях н.п. Крива /територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області/, на напрямку 150 прикордонного знаку, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з громадянином ОСОБА_2 здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушено вимоги ст.9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, надійшли до Хустського районного суду Закарпатської області 4 червня 2026 року.

9 червня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник Фіцик Д.О.. надіслали до суду письмові пояснення та просили: закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

В поясненнях ОСОБА_1 вказав, що ніякого умислу щодо перетину кордону у нього не було, як і не було спроби перетину кордону. Зазначив, що він є випускником (студентом) релігійної організації «Львівська Богословська Семінарія при ОСОБА_3 ». 25 травня 2026 року він перебував на території Виноградівського району Закарпатської області у зв`язку із здійсненням релігійної та місіонерської діяльності в період з 24.05.2026 по 03.06.2026. З іншим студентом його було зупинено на блокпості ДПС України. В подальшому його було затримано і складено відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення за те, що він начебто намагався незаконно перетнути Державний кордон України та що він відмовився виконувати законні вимоги військовослужбовців ДПСУ.

До заяви ОСОБА_1 були надані в якості доказів обставин, викладених у поясненнях:

-довідка Закарпатського Обласного Об`єднання Української Церкви Християн Віри Євангелійської №141 від 06.06.2026, якою підтверджується проходження студентом ОСОБА_1 богослужбової практики з 24.05.2026 по 03.06.2026 в РО Помісної Церкви Української Церкви Християн Віри Євангелійської м.Виноградів;

-характеристика випускника ОСОБА_4 ;

-наказ №8.1 від 24.08.2023 про зарахування ОСОБА_1 на 1 курс стаціонарного відділення Львівської Богословської Семінарії;

-диплом ОСОБА_4 про вищу духовну освіту АА №1538 від 23 травня 2026 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ..

Також ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказав, що будь-яких доказів, які б спростовували вказані його пояснення та доводили, що він знаходився у Хустському районі з метою майбутнього перетину державного кордону, суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.7 КУпАП: ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинених групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про Державний кордон України»: перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ст.12 вказаного Закону: пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо /ч.1 ст.251 КУпАП/, а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом /ч.2 ст.251, ст.255 КУпАП/.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №338911, від 25.05.2026 - 25 травня 2026 року, близько 19 години 17 хвилин, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», в межах контрольованого прикордонного району на околицях н.п. Крива /територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області/, на напрямку 150 прикордонного знаку, було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з громадянином ОСОБА_2 здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинено правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Крива (територія Хустської міської громади Хустського району Закарпатської області), на напрямку 150 прикордонного знаку.

Виходячи із положень ст.204-1 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.

Водночас, суддя зауважує на тому, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, на якій відстані від державного кордону та те, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.

Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, у матеріалах справи наявний протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, що свідчить про те, що при затриманні ОСОБА_1 у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, спорядження для проходження гірським маршрутом, гроші в іноземній валюті, гідрокостюм, переписки з особами, що здійснюють незаконне переправлення громадян за кордон, маршрути незаконного перетину кордону України за межами пунктів пропуску тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення.

Отже, суддя констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Жоден з наявних у матеріалах справи документів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідальність за ч.2 ст.185-10 КУпАП передбачає, що правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."»

У протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЗхРУ №338913, не вказано в чому полягали законні вимоги працівника Державної прикордонної служби та в чому полягала злісна непокора ОСОБА_1 цим законним вимогам. Також відсутні відомості про те, що працівники Державної прикордонної служби України пред`явили ОСОБА_1 саме законні вимоги або розпорядження.

Під час оформлення матеріалів справи не надано доказів того чи перебував військовослужбовець при виконанні обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону, чи були його розпорядження, вимоги законними.

До адміністративних матеріалів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення доданий відеозапис.

На дослідженому відеозапису зафіксовано роботу блокпосту. Громадянин ОСОБА_1 на відеозаписі відсутній, як відсутні і будь-які вимоги працівників ДПС України до нього.

Будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, а також винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано.

З наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу того, що останній вчинив злісну непокору законній вимозі прикордонника.

Враховуючи зазначене, протокол суперечить встановленим обставинам справи, твердження в ньому зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст.62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.9, 245 КУпАП: особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст.251 КУпАП: обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих йому адміністративних правопорушень покладено на особу, що складала протоколи про адміністративні правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Водночас, докази, які надані ОСОБА_1 на підтвердження його невинуватості у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.2 ст.185-10 КУпАП, суддя приймає, як належні та допустимі, та такі, що логічно та послідовно доповнюють одне одного та підтверджують покази, надані ОСОБА_1 ..

Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суддя приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.2 ст.185-10 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України та злісній непокорі законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, а тому, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.9, 204-1 ч.1, 245, 247 п.1, 251-252, 280, 283-285, 287, 291 КУпАП, Конституцією України, ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України», суддя

П О С Т А Н О В И В:

Справи про адміністративні правопорушення №309/2102/26 (номер провадження - 3/309/524/26) за ч.2 ст.204-1 КУпАП та №309/2105/26 (номер провадження - 3/309/525/26) за ч.2 ст.185-10 КУпАП, відносно ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження, присвоївши йому номер справи №309/2102/26 (номер провадження - 3/309/524/26).

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутностю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського Апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.